КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2023 року Справа № 320/8814/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого суді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, Пенсійний фонд), у якому просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправними щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до п. а ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" починаючи з 09.09.2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до п. а ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" починаючи з 09.09.2021 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує про те, що 22.06.2022 він звернувся із заявою до Служби безпеки України про підготовку та направлення документів до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які необхідні для призначення пенсії відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб». 15.10.2022 Службою безпеки України направлено до відповідача усі документи та подання, в якому зазначено, що на момент звільнення позивача вислуга років становила 25 років 4 місяці 28 днів, але Пенсійний фонд 14.11.2022 своїм листом повідомив про відмову в призначенні пенсії посилаючись на нестачу необхідного стажу по вислузі років. З такими діями позивач не згоден та вважає їх протиправними та наполягає на наявності у нього права на призначення спірної пенсії. ОСОБА_1 , вказуючи на позицію Верховного Суду викладеної у постанові від 27.06.2018 у справі №750/9775/16-а, об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду згідно постанови від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 725/1959/17, від 27.03.2018 у справі № 295/6301/17 вважає, що пільгова вислуга має враховуватись при призначенні пенсії згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», застосовуючи відповідно положення ст.3 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» №393 від 17.07.1992 року (в редакції станом на момент роботи позивача, а саме 15.06.2019 року). Позивач вказує, що загальний його стаж становить 20 років 4 місяці 15 днів та додатково пільговий стаж складає 5 років 1 місяць, відповідно, пільговий стаж має бути врахований до загального стажу позивача для призначення пенсії за вислугу років. Позивач просить призначити пенсію з 09.09.2021, за 12 місяців з дати звернення.
06.04.2023, ухвалою суду відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, не погоджуючись із вимогами позивача подав 11.05.2023 відзив на позовну заяву та вказав про те, що відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262 пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Застосовуючи практику Верховного Суду викладену серед інших, у постановах від 27.03.2018 у справі №295/6301/17, від 22.01.2019 у справі №295/10742/16-а, від 27.02.2019 у справі № 295/6454/17, від 27.06.2019 у справі №806/1470/16 та ч. 2 ст. 17 Закону № 2262 вказує, що до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби. При призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відтак, відповідач наполягає, що норми Закону № 2262 не передбачають право на врахування до календарної вислуги років обрахований стаж роботи у пільговому обчисленні та оскільки позивач був звільнений зі служби 30.09.2020 та мав на день звільнення загальну вислугу років 25 років 04 місяці 28 днів, з яких саме необхідна вислуга років у календарному обчисленні становить 20 років 04 місяці 15 днів, Пенсійним фондом прийнято правомірне та законне рішення щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.
Також, відповідач вважає необґрунтоване посилання позивача на положення постанови Кабінету Міністрів України “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей” №393, оскільки положення цього порядку суперечать приписам п. "а" ст. 12 Закону №2262.
Пенсійний фонд просить суд відмовити в задоволенні позову.
13.09.2023, ухвалою суду витребувано від сторін додаткові докази.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , наказом Голови Служби безпеки України від 25.09.2020 № 1283/ОС/дск звільнений в запас за п.п. "а" п. 61 Положення про проходження військової служби, служби військовослужбовцями Служби безпеки України та п.п. "в" п. 2 ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" із виключенням зі списків військової частини з 30.09.2020.
Позивач має посвідчення Служби безпеки України учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 12.02.2016.
За наслідками звернення позивача до Служби безпеки України із заявою (09.09.2022) про підготування та надіслання до Пенсійного фонду матеріалів та подання про призначення пенсії, 19.10.2022 Службою безпеки України підготовлено подання про призначення пенсії ОСОБА_1 , в якому вказано що на момент звільнення позивача 30.09.2020, вислуга років останнього становила 25 років 4 місяці 28 днів, у тому числі календарна вислуга 20 років 04 місяці 15 днів.
Службою безпеки України, подання із переліком документів, долученими до подання (заява про призначення пенсії; грошовий атестат ЦУ від 21.10.2022 №02449 та додаток до нього (довідка про додаткові види грошового забезпечення); копія паспорту; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; реквізити АТ "Ощадбанк") надіслані до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Вказані документи долучені до справи.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві у своєму листі від 14.11.2022 №260-0-020-3-8/149331 повідомив про відмову у призначення пенсії за вислугу років зазначивши про те, що за п. "а" ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб” №2262 пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше. На звільненням зі служби 30.09.2020 ОСОБА_1 має 20 календарних років 04 місяці 15 днів служби (з урахуванням пільгової вислуги 25 років 04 місяці 28 днів) та відповідно, станом на 30.09.2020 відсутня календарна вислуга років, передбачена ст. 12 Закону №2262.
До матеріалів справи долучено надане, серед іншого додатково відповідачем, рішення пенсійного органу від 07.11.2022 № О/р №2602051302, аналогічну за предметом, про відмову у призначення пенсії за вислугу років за п. "а" ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб” №2262 через відсутність необхідної вислуги років.
Також, позивачем додано довідку Служби мобілізації та територіальної оборони Служби безпеки України від 30.08.2022 №12/1430, в якій зазначено про календарну вислугу років ОСОБА_1 станом на 30.09.2020 - 20 років 04 місяці 15 днів та військова служба, що дає право на обчислення вислуги років на пенсію на пільгових умовах відповідно до чинного законодавства визначена:
за період з 08.03.2003 по 28.12.2003 -00 років 04 місяці 25 днів (наказ Голови СБУ від 10.03.2004 №554-ос;
за період з 22.04.2010 по 16.08.2012 - 04 роки 07 місяці 18 днів (наказ Голови СБУ від 31.12.2015 №1480-ос.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно, позиція позивача ґрунтується на наявності у нього права на призначення пенсії за п. «а» ст. 12 Закону №2262, вважає, що має достатню кількість вислуги років та наполягає на неправомірних діях Пенсійного органу щодо не врахування до календарної вислуги років вислуги обрахованої в пільговому обчисленні.
Відповідач, в свою чергу наполягає на відсутності у ОСОБА_1 права на призначення спірної пенсії та вважає необґрунтованим посилання на положення Порядку №393, як таке що суперечить положенням Закону №2262.
Відповідно, предметом розгляду у даній справі є дії та прийняті рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років за п. «а» ст. 12 Закону №2262, у зв'язку з чим суд вважає необхідним встановити протиправність чи законність дій, рішень суб'єкта владних повноважень щодо відмови позивачу в призначенні спірної пенсії, відповідності таких положенням ч. 2 ст. 2 КАС України із дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначених ч. 3 вказаної статті.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом - визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Суд зазначає, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
За ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).
Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 1, ч. 3 ст. 3 КАС України).
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 01.01.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII, у відповідній редакції).
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Згідно ст. 17 Закону №2262 особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: а) військова служба; з) військова служба у збройних силах, органах внутрішніх справ, Національній поліції, органах державної безпеки держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав та інших військових формуваннях, створених законодавчими органами цих держав, Об'єднаних Збройних Силах Співдружності Незалежних Держав. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється в порядку, встановленому законодавством держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, проходили військову службу, службу в органах внутрішніх справ, Національній поліції, органах державної безпеки, якщо інше не встановлено відповідними міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 2 статті 17 Закону №2262 визначено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Згідно з частиною 4 статті 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За статею 17-2 Закону №2262-ХІІ обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом.
Перелік документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей від 17.07.1992 №393 (далі - Порядок №393).
Згідно п. 1 Порядку №393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту;
За п. 2-1 Порядку № 393 для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Підпунктом «в» п. 3 Порядку №393 визначено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця: у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.
Відповідно, статтею 17 Закону №2262-ХІІ визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України. Отже, Законом України №2262-ХІІ передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Вирішуючи справу №805/3923/18-а Верховний Суд у постанові від 03.03.2021р. дійшов наступного висновку: «……основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку…».
При цьому, Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018р. у справі №725/1959/17, від 27.03.2018р. у справі №295/6301/17.
Таке правове регулювання та наведені вище висновки Верховного Суду у справі №805/3923/18-а дозволяють зробити висновок про те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Таким чином, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Таким чином, передбачена Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
За наявними в матеріалах справи доказів, вбачається, що ОСОБА_1 на момент звільнення (виключення зі списків, 30.09.2020) має вислугу років - 20 років 04 місяці 15 днів та 5 років військової служби, яка обраховується як служба, що дає право на обчислення вислуги років на пенсію на пільгових умовах, підтвердженої наданою довідкою Служби мобілізації та територіальної оборони Служби безпеки України від 30.08.2022 №12/1430.
Суд зазначає, що відповідач щодо військової вислуги позивача, як служби, що дає право на обчислення вислуги років на пенсію на пільгових умовах, заперечень не виклав та те, що в поданні Служби безпеки України не зазначено пільгової вислуги, вказана обставина не змінює наявність доказів та факту у позивача необхідної вислуги років для виходу на спірну пенсію.
Таким чином, позивач в даній справі наводить правове обґрунтування, надав достатні та належні докази на підтвердження наявності необхідної вислуги років для призначення пенсії згідно п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-XI, військова служба обрахована у пільговому значенні 5 років відповідно підлягає врахуванню до загальної календарної вислуги років позивача 20 років 04 місяці 15 днів.
Таким чином, враховуючи те, що вислуга років позивача становить більше 25 календарних років, позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ, а тому саме рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є протиправними.
Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що права позивача порушені саме протиправними рішеннями відповідача про відмову у призначенні позивачу спірної пенсії, оформленого у вигляді листа від 14.11.2022 № 260-0-020-3-8/149331 та у вигляді рішення від 07.11.2022 за О/р №2602051302, у зв'язку із чим права позивача підлягають захисту та поновленню, шляхом визнання таких рішень протиправними та їх скасування.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Відтак, за наявності рішень суб'єкта владних повноважень, які визнані судом протиправними, суд зазначає, що оскаржувані позивачем дії поглинаються скасуванням прийнятих рішень, оскільки суб'єктом владних повноважень проявлено активну поведінку - прийняті рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії.
Доводи відповідача суд вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновки суду.
Враховуючи протиправність рішень відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262, у суду є всі підстави для зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років за вказаним Законом застосовуючи приписи п. «б» абз. 1 ст. 50 Закону №2262-ХІІ, за яким пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією (абз. 10 ст. 50 Закону №2262-ХІІ).
Позивач подав до Пенсійного фонду заяву про призначення пенсії за вислугу років 09.09.2022, хоча був звільнений зі служби з 30.09.2020 за наказом СБУ від 25.09.2020 №1283-ОС/дск.
Відтак, враховуючи зазначене, пенсія позивачу підлягає призначенню саме з 09.09.2021, відповідно позовна вимога позивача в даній часині підлягає задоволенню та враховуючи встановлене судом порушене право на призначення спірної пенсії, суд зазначає про відсутність дискреційних повноважень з боку відповідача за наслідками вирішення справи судом та наявності у суду підстав зобов'язати Пенсійний фонд призначити позивачу пенсію за вислугу років.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч.2 ст.77 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.
Таким чином, позов підлягає задоволенню із визначенням судом належного способу захисту встановленого порушеного права позивача за вказаними вище висновками суду.
Судовий збір стягненню не підлягає, оскільки позивач звільнений від його сплати за п. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Інших витрат по справі не завлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, код ЄДРПОУ 42098368) від 07.11.2022 за О/р №2602051302 та оформлене листом від 14.11.2022 № 260-0-020-3-8/149331 щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", починаючи з 09.09.2021 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, код ЄДРПОУ 42098368) призначити пенсію за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з 09.09.2021 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І.І.