ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" вересня 2023 р. справа № 300/5633/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Панікара І.В.,
при секретарі Подольської Т.М.,
за участю:
представника відповідача: Дидич І.П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, -
ВСТАНОВИВ:
Захаріїв Богдан Дмитрович, діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду через підсистему "Електронний суд" з адміністративним позовом до Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2023;
- визнати протиправною та скасувати постанову Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про розшук майна боржника від 11.05.2023.
Позовні вимоги мотивовані тим, що державним виконавцем Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції протиправно, в порушення положень Закону України “Про виконавче провадження”, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 71172091 від 02.03.2023 та постанову про розшук майна боржника від 11.05.2023. Позивач вважає вказані постанови незаконними, оскільки постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху позивачу не вручалась та не набрала законної сили, відтак, вона не підлягала примусовому виконанню, внаслідок чого, відповідач не вправі був виносити оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2023, і, як наслідок, постанову про розшук майна боржника від 11.05.2023. З наведених підстав, просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків (а.с.10).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 року відкрито провадження по справі за правилами, передбаченими статтею 287 КАС України (а.с.19).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на електронну адресу суду 22.09.2023, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що 01.03.2023 до Богородчанського відділу ДВС через автоматизовану систему виконавчого провадження в електронній формі надійшов виконавчий документ та заява Національної поліції України № 421895/41/27-23 від 25.02.2023 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення № 2АВ 01678567 від 29.11.2022, виданої Національною поліцією про стягнення з ОСОБА_1 680 грн. штрафу. Зазначено, що вказана постанова про адміністративне правопорушення відповідала вимогам ЗУ “Про виконавче провадження”. Відтак, 02.03.2023 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 71172091, водночас, постанова про відкриття виконавчого провадження цього дня була направлена до відома та виконання боржнику за вихідним № 3661. Окрім того, представник відповідача зазначив, що виконавче провадження № 71172091 перебувало у складі зведеного виконавчого провадження № 72579364, в межах якого державний виконавець, керуючись частиною 3 статті 36 ЗУ “Про виконавче провадження” 11.05.2023 і виніс постанову про розшук майна боржника. Водночас, представник відповідача зазначив, що 23.08.2023 на депозитний рахунок Богородчанського відділу ДВС надійшли кошти сплаченого штрафу боржником ОСОБА_1 , які згідно платіжної інструкції № 4464 були перераховані до державного бюджету. Внаслідок чого, 23.08.2023 державним виконавцем була винесена постанова про припинення розшуку майна боржника, а 24.08.2023 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження. З урахуванням викладеного, представник відповідача просить суд відмовити в задоволені позову (а.с.51-55).
До відзиву на позовну заяву також долучено копії матеріалів виконавчого провадження № 71172091, які подані відповідачем на виконання пункту 5 ухвали суду від 18.09.2023 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду.
Частиною 3 статті 268 КАС України визначено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.
Представник відповідача щодо задоволення адміністративного позову заперечила, просила в задоволенні позову відмовити.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначених статтями 268, 269, 271, 287 КАС України, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, встановив наступне.
Постановою Департаменту патрульної поліції м. Київ про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серія 2АВ № 01678567 від 29.11.2022 року застосовано до ОСОБА_1 штраф у розмірі 340 грн., та внаслідок несплати позивачем штрафу у строк, установлений частиною 2 статті 300-1 КУпАП, в порядку примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби постановлено стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу 680 грн. (зворотній бік а.с. 31).
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що поштове відправлення із вказаною постановою Департаменту патрульної поліції м. Київ, направлене позивачу за адресою зареєстрованого місця проживання, однак, 20.01.2023 кореспонденція повернулась на адресу Департаменту патрульної поліції м. Київ з відміткою установи поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
В судовому засіданні представник відповідача зазначила, що 01.03.2023 до Богородчанського відділу ДВС через автоматизовану систему виконавчого провадження в електронній формі надійшла заява Департаменту патрульної поліції м. Київ № 421895/41/27-23 від 25.02.2023 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення № 2АВ 01678567 від 29.11.2022, виданої Національною поліцією про стягнення з ОСОБА_1 680 грн. штрафу (а.с.31).
02.03.2023, розглянувши заяву Департаменту патрульної поліції м. Київ, старшим державним виконавцем Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дидич І.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 71172091 про примусове виконання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 2АВ 01678567, виданої 22.11.2022 Національною поліцією (а.с.33).
В подальшому, 11.05.2023 старшим державним виконавцем Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дидич І.П. винесено постанову про розшук майна боржника (а.с.35).
Вважаючи протиправними вищевказані постанови, представник позивача звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закону України “Про виконавче провадження” від 2 червня 2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII, Закон України “Про виконавче провадження”).
Так, згідно статті 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно положень частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1404-VIII,у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Суд звертає увагу на те, що у виконавчому документі (постанові серії 2АВ № 01678567 від 29.11.2022) зазначено, зокрема, дата набрання законної сили - 23.01.2023 та строк пред'явлення постанови до примусового виконання - до 23.04.2023 (зворотній бік а.с.31).
За вказаних обставин, доводи представника позивача про те, що постанова серії 2АВ № 01678567 від 29.11.2022 не набрала законної сили не відповідають дійсності, оскільки вказана постанова містить відомості як про дату набрання законної сили, так і про строк пред'явлення постанови до примусового виконання.
Частиною 1 статі 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно положень частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:
1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;
4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;
5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Частиною 5 статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Таким чином, суд зазначає, що у відповідності до приписів положень статті 26 Закону № 1404-VIII, державний виконавець не зобов'язаний перевіряти факт отримання/неотримання боржником виконавчого документа від стягувача.
Частиною 1 статті 12 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Суд зазначає, що по вказаній адміністративній справі виконавчим документом є постанова Департаменту патрульної поліції м. Київ у справі про адміністративне правопорушення серії 2АВ № 01678567 від 29.11.2022, за якою стягувачем є держава, внаслідок чого, остання підлягає пред'явленню до примусового виконання протягом трьох місяців.
В ході розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, Департаментом патрульної поліції м. Київ виконавчий документ (постанову серії 2АВ № 01678567 від 29.11.2022) пред'явлено до примусового виконання в межах трьох місяців, внаслідок чого, останнім не пропущено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Як вже зазначалось судом, підставою для винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2023 у ВП № 71172091 слугували заява стягувача - Департаменту патрульної поліції м. Київ та постанова у справі про адміністративне правопорушення серії 2АВ № 01678567 від 29.11.2022 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 680 грн.
Таким чином, старший державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов діяв в межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією України та Законом України "Про виконавче провадження".
В аспекті тверджень представника позивача щодо не набрання законної сили постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху з підстав не вручення її позивачу, суд вкотре зазначає, що поштове відправлення із вказаною постановою Департаменту патрульної поліції м. Київ, направлене позивачу за адресою зареєстрованого місця проживання, однак, 20.01.2023 кореспонденція повернулась на адресу Департаменту патрульної поліції м. Київ з відміткою установи поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Згідно абзацу 2 статті 291 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.
Таким чином, суд вказує на те, що дата 23.01.2023, що зазначена у постанові Департаменту патрульної поліції м. Київ про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серія 2АВ № 01678567 від 29.11.2022 року є датою набрання такою постановою законної сили.
Окрім того, суд зазначає, що 23.08.2023 ОСОБА_1 оплатив суму штрафу згідно виконавчого документа (постанови серії 2АВ № 01678567 від 29.11.2022). Внаслідок чого, 23.08.2023 державним виконавцем була винесена постанова про припинення розшуку майна боржника, а 24.08.2023 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження (а.с.36,38,40).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваних постанов про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2023, про розшук майна боржника від 11.05.2023 та відсутність підстав для їх скасування, внаслідок чого, даний адміністративний позов не підлягає до задоволення.
З огляду на висновок суду про відмову у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд не вбачає.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиці про визнання протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2023 та постанови про розшук майна боржника від 11.05.2023 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складання в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач:
Богородчанський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиці (код ЄДРПОУ 35037846, вул. Шевченка, 69, смт. Богородчани, Івано-Франківська область, 77701).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.
Рішення складене в повному обсязі 05 жовтня 2023 р.