ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" жовтня 2023 р. справа № 300/5087/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 09.12.2022 звернувся в суд з позовною заявою до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (надалі, також - відповідач, Івано-Франківський ОТК та СП), у якій просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у підготовці та надані до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області довідки про розмір грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.01.2020;
- зобов'язати Івано-Франківський ОТК та СП підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що враховується для перерахунку пенсії станом на 01.01.2020 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (надалі, також - Постанова №704), з повною інформацією за формою, передбаченою додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, для перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2020 на підставі статей 8, 10, 43 та 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатного населення встановленого станом на 01.01.2020 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт та розряд відповідно до Постанови №704 та норм приміток додатків1-14 до неї, надбавки за вислугу років в розмірі 45%, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри додаткових видів грошового забезпечення та премії відповідно до довідок Івано-Франківського обласного військового комісаріату від 01.06.2012 №ХД19659 та від 13.02.2020 №ХД19695 та підвищення посадового окладу в розмірі 25% за службу на території гірського населеного пункту.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою, в якій просив підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, орган пенсійного фонду) довідку про розмір грошового забезпечення, станом на 01.01.2020 у відповідності до Постанови №704 від 30.08.2017, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення і перерахунку пенсії, з 01.02.2020. Позивач вказує, що положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” в частині визначення розрахункової величини для встановлення посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили. Однак, відповідач відмовив у задоволенні прохання позивача, з огляду на відсутність правових підстав. Вважаючи протиправною відмову відповідача у видачі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, звернувся до суду з цим позовом з метою захисту порушеного права.
Ухвалою суду від 15.12.2022 залишено позовну заяву без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом: - подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на звернення до суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску (11-15).
Надалі, 23.12.2022 представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду (а.с. 18,19).
Ухвалою суду від 28.12.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - повернено позивачу з усіма доданими до неї матеріалами (28-39).
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду представник позивача 02.01.2023 звернувся з апеляційною скаргою до Восьмого апеляційного адміністративного суду (а.с. 42-46).
Постановою від 20.02.2023 судом апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу від 28.12.2022 про повернення позовної заяви у справі за №300/5087/22 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.60-65).
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.02.2023 судову справу №300/5087/22 передано на розгляд головуючому судді Тимощуку О.Л (а.с. 93).
Ухвалою від 06.03.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення виявлених недоліків, шляхом подання позовної заяви в двох екземплярах та належним чином засвідчених копій доданих до неї документів (94-95).
Позивачем у встановлений судом строк усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 100-102).
Пунктом 5 цієї ухвали судом витребувано в Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки належним чином оформлену інформацію із відображенням розрахункової величини, що застосовується для визначення посадового окладу, окладу за військовим званням для військовослужбовця за відповідною (аналогічною) посадою, яку обіймав ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на день звільнення зі служби, станом на 01.01.2020 та відповідні письмові докази на підтвердження вихідних даних такого розрахунку
Пунктом 5.1 витребувано в Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки належним чином засвідчені копії всіх довідок про розмір грошового забезпечення за відповідною (аналогічною) посадою, яку обіймав ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на день звільнення зі служби, що видавалися позивачу з часу призначення пенсії по інвалідності.
Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який отримано судом 27.03.2023 (а.с. 107-109). У відзиві представник відповідача проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечив. Зазначив, що на дату визначення розміру посадового окладу позивача діяла редакція пункту 4 Постанови №704, за якою визначення відповідного розміру посадового окладу повинно бути здійснено виключно шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідний тарифний коефіцієнт. Вказав, що подальше скасування пункту 6 Постанови №103 не може слугувати самостійною підставою на порядок та процедуру виготовлення Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки довідки за відсутності відповідного списку ГУ ПФУ в Івано-Франківській області. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 зазначену позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на звернення до суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску (117-123).
ОСОБА_1 19.05.2023 подав до суду заяву, в якій, серед іншого, вказав на неможливість звернення до суду з лютого 2020 року по липень 2021 року у зв'язку з перебуванням на амбулаторному та стаціонарному лікуванні у медичному закладі у місті Донецьку, а також здійсненням догляду за важкохворими батьками на тимчасово окупованій території, що визнано поважними причинами та поновлено йому строк на звернення до суду у подібній справі №300/3927/21. Окрім цього вказав, що у справі №300/3927/21 відмовлено у задоволенні його позову через відсутність судової практики щодо задоволення таких позовних вимог (128-132).
У подальшому, увалою суду від 23.05.2023 позовну заяву залишено без розгляду (а.с. 140-145).
Представник позивача через систему “Електронний суд” оскаржив ухвалу від 23.05.2023 про залишення позовної заяви без розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду (а.с. 147-152 та зворотна сторона).
За результатами апеляційного перегляду зазначеної ухвали Восьмим апеляційним адміністративним судом 06.07.2023 прийнято постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 у справі №300/5087/22 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції(а.с.168-174).
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.08.2023 судову справу №300/5087/22 передано на розгляд головуючому судді Тимощуку О.Л (а.с. 188).
Ухвалою від 21.08.2023 продовжено розгляд цієї адміністративної справи (а.с. 189-190).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 18.03.2004 року отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується протоколом за пенсійною справою №0901003330 (Міноборони) від 18.03.2014 (а.с. 85).
Не погоджуючись із розміром визначеного грошового забезпечення в частині посадового окладу, окладу за військовим званням, ОСОБА_1 27.10.2022 звернувся до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про підготовку та надання до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня календарного року (а.с.80).
У відповідь, Івано-Франківський ОТК та СП листом від 04.11.2022 за №9/1/2098 на заяву позивача повідомило, що списки осіб, пенсії яких підлягають перерахунку станом на 01.01.2020, які містять ім'я ОСОБА_1 від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до Івано-Франківського ОТЦК та СП не надходили (а.с.81).
Не погоджуючись з такою відмовою Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_1 звернувся з цією позовною заявою до суду.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-XII (надалі, також - Закон №2262-XII). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 18 статті 43 Закону №2262-XII у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до частини 4 статті 63 Закону №2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Із аналізу наведених вище норм права вбачається, що підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону №2262-ХІІ, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Частинами 2, 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі, також - Закон №2011-XII) передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв постанову №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (надалі, також - Постанова №704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року.
Згідно з пунктом 2 цієї постанови, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній на момент її прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Кабінет Міністрів України 21.02.2018 прийняв постанову №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.
Постанова №103 набула чинності 24 лютого 2018 року.
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 в справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.
Таким чином, з 29.01.2020 в законодавстві була відсутня норма, яка б передбачала обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Тобто, з 29.01.2020 використання при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців такого показника як встановлений законом на 1 січня 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб суперечить чинному законодавству.
Закон України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 №2017-III (надалі також - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону України №2017-III).
Враховуючи, що пунктом 6 Постанови №103 зміни, внесені до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, визнані судом протиправними і скасовані, а Кабінетом Міністрів України не одразу врегульовано правове визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, (тільки 12.05.2023 прийнято постанову №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704", що набрала чинності 20.05.2023 і не підлягає застосуванню в даних правовідносинах, позаяк немає зворотної дії в часі) то до спірних правовідносин слід застосовувати редакцію пункту 4 Постанови №704, яка діяла до внесення до неї змін пунктом 6 Постанови №103.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню пункт 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 за №870, згідно якого визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом, і дія акта Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи про його скасування, оскільки Постановою №103 не визнано такою, що втратила чинність та не скасовано Постанову №704, а внесено зміни до окремих положень вказаного нормативного акта, зокрема й викладено в новій редакції пункт 4, і внесення таких змін визнано судом незаконним.
Отже, з 29 січня 2020 року виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.
Пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України №1774-VІІІ від 06.12.2016 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який набрав чинності 01.01.2017 (надалі, також - Закон №1774-VІІІ), встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Відтак, після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
Крім того, встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Таким чином, згідно з Постановою №704 та положеннями пункту 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України №1774-VІІІ розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням як складових грошового забезпечення є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.
Редакції законів України про Державний бюджет на 2019, 2020, роки свідчать про зміни в розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сторону їх поступового збільшення.
Статтею 7 Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік” передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2019 встановлено в сумі 1921,00 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України від 14.11.2019 №294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік” розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020 встановлено в сумі 2102,00 грн.
Отже, в 2020 році відбулася зміна в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сторону його збільшення.
Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок грошового забезпечення, а відтак і пенсії, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Суд звертає увагу, що за змістом статей 43, 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, пункту 1 Порядку №45 підставою для проведення перерахунку пенсії військовослужбовцям є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у розмірах, встановлених законодавством. Тобто, якщо нормативним актом передбачено, зокрема, зміна розміру хоча б одного виду грошового забезпечення, однак певна категорія діючих військовослужбовців всупереч законодавству не отримує грошове забезпечення із врахуванням таких змін, то військовослужбовець, який перебуває на пенсії не може бути позбавлений права на перерахунок пенсії у зв'язку із збільшенням розміру грошового забезпечення.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 30.01.2007 №3-1 (надалі, також - Порядок №3-1).
Відповідно до пункту 23 Порядку №3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону №2262-ХІІ. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Згідно з пунктом 24 Порядку №3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону №2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган Пенсійного фонду України.
Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №553/3619/16-а, від 23.09.2020 у справі №400/1773/19, від 19.11.2020 у справі №120/1759/19-а.
Як зазначено судом вище, 30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704, яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України №2262-ХІІ та статті 9 Закону України №2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
В спірних правовідносинах суд звертає увагу на те, що 20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704" від 12.05.2023 за №481 (надалі, також - Постанова №481, постанова Уряду України №481).
Даною постановою Уряду України вирішено:
1. Скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (Офіційний вісник України, 2018 р., № 20, ст. 662).
2. Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
3. Установити, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Щодо такого нового правового регулювання спірних правовідносин та можливості застосування до спірних правовідносин коментованої постанови Уряду України №481, суд зважає на наступні аргументи.
Положеннями вказаної Постанови №481 не надано зворотної дії в часі та можливості застосування її приписів, в тому числі в період з 29.01.2020 - дня ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі №826/6453/18, якою залишено в силі рішення суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103, яким внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.
За загальними правилами застосування норм права в часі, відповідний нормативно-правовий акт врегульовує правовідносини із дати набрання ним чинності (в залежності від обставин опублікування тощо), із дати значно пізніше від дати прийняття і набрання чинності, вказівку про що містить такий акт, або із дати, яка в календарному застосуванні передує даті прийняття акту, відомості у зв'язку із чим повинні зазначатися в останньому.
Так, згідно з частиною 1 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" №794-VІІ від 27.02.2014 постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
Зважаючи на відсутність приписів в Постанові №481 про її застосування із іншої дати ніж дати набрання чинності в суду, станом на час вирішення спору, відсутні підстави формувати інші висновки, ніж ті, які містяться в усталеній практиці Верховного Суду.
Також, Урядом України в даній постанові не розкрито зміст, яким чином врегульовувати спірні правовідносини щодо врахування сталої величини (1 762 гривень) для розрахунку розмірів посадового окладу і окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, за період з 29.01.2020 (дня ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі №826/6453/18) до 12.05.2023 (дня прийняття Урядом України Постанови №481).
Для суду першої інстанції положення частини 5 статті 242 КАС України є імперативними нормами процесуального закону.
Так, згідно із приписами частин 5 і 6 статті 13, пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, поряд з іншим, забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Виходячи з вищенаведеного, в ОСОБА_1 з 01.01.2020 виникло право на отримання нової довідки із включенням основних та додаткових видів грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постановах від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 14.09.2022 у справі №500/1886/21, від 19.10.2022 у справі №400/6214/21, від 13.12.2022 у справі №240/12647/21, від 24.01.2023 у справі №500/1433/21.
Зважаючи на вказане, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Досліджуючи позовні вимоги позивача в частині видачі довідки "з обов'язковим зазначенням із зазначенням розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, визначених у відповідному відсотковому розмірі, суд дійшов таких висновків.
Оскаржена відмова відповідача, оформлена листом від 04.11.2022 за №9/1/2098 не містить жодної згадки чи будь-якого заперечення стосовно видачі чи не видачі довідки із зазначенням розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, визначених у відповідному відсотковому розмірі (а.с. 81).
Вищезазначена відмова обґрунтовувалася відсутністю законних підстав для видачі оновленої довідки із зазначенням розміру посадового окладу і окладу за військовими (спеціальними) званнями, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Таким чином, розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії із прив'язкою до певної календарної дати, окрім значення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, станом на момент розгляду судом даної адміністративної справи, не є спірними.
В той же час, суд зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
При цьому, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 246 КАС України у мотивувальній частині рішення зазначаються: чи були і ким порушені, не визнані або оспорювані права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.
Згідно із частиною 7 статті 246 КАС України висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).
Системний аналіз, зазначених норм КАС України дає підстави дійти висновку про те, що в порядку адміністративного судочинства здійснюється захист уже порушених прав особи (при цьому, між сторонами уже виникли правовідносини, з яких у свою чергу виник публічно-правовий спір), а не захист від можливих порушень прав у майбутньому.
В той же час, в спірних правовідносинах позивач фактично вказує про захист від можливого порушення його прав у майбутньому та не надає суду доказів порушення таких прав при зверненні до суду.
При цьому, суд зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є саме наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, який стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18.
Отже, у разі наявності порушення вимог закону рішеннями, діями суб'єкта владних повноважень, зазначене не є достатньою і самостійною підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання таких протиправними є доведеність позивачем порушених його прав цими рішеннями/діями.
Адміністративний позов як і матеріали позовної заяви позбавлені будь-якими аргументами і доказами, які б свідчили про порушення прав позивача внаслідок ймовірного визначення відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, визначених у тому чи іншому відсотковому розмірі не станом на 05.03.2019.
Крім того, у даній справі спірним є тільки питання не визнання відповідачем правового регулювання, за змістом якого зміна розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року в порівнянні із таким, що був встановлений на 1 січня 2018 року, впливає на визначення посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням як складової грошового забезпечення, та відповідно є подією, яку в силу вимог частини 18 статті 43 Закону і частини 4 статті 63 №2262-XII слід трактувати як зміну (підвищення) розміру одного з видів грошового забезпечення та правову підставу для видачі нової довідки з метою перерахунку пенсії.
Обов'язкове визначення виду, складу і розміру (відсоткового значення) щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії є дискреційними повноваженнями відповідача, реалізація яких повинна здійснюватися з дотримання відповідних даних за посадою, з якої мало місце звільнення позивача або прирівняною посадою у випадку її відсутності на час видачі спірної довідки.
Відтак, позовна вимога ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача в оновленій довідці вказати розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, визначених у відповідному відсотковому розмірі, є передчасною і такою, що не підлягає задоволенню.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 15.11.2021 (а.с. 89), а доказів понесення ним будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020 для перерахунку його пенсії.
Зобов'язати Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2020 пенсії ОСОБА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ;
відповідач - Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, адреса: вул. О. Довженка, буд. 21, м. Івано-Франківськ, 76026, код ЄДРПОУ - 07742609.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.