ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
04 жовтня 2023 року Справа № 280/3083/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши в письмовому проваджені за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання дій протиправною та скасування податкової вимоги зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
16 травня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Державної податкової служби (далі по тексту відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області № Ф-1600-49 У від 14.08.2019 та № Ф-1600-49 У від 18.05.2021 про сплату боргу (недоїмки) у загальному розмірі 37 788,74 грн;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області зняти з податкового обліку позивача як фізичну особу - підприємця та закрити інтегровану картку платника - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з одночасним формуванням відомостей про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску;
- витребувати у відповідача засвідчені належним чином копії вимоги № Ф- 1600-49 У від 14.08.2019 та № Ф-1600-49 У від 18.05.2021 про сплату боргу (недоїмки);
- здійснити розподіл судових витрат.
Одночасно в позовній заяві позивач просить суд поновити пропущений строк на звернення до суду, у зв'язку з поважністю його пропуску.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що в квітні 2023 року при зверненні до нотаріуса з метою здійснення нотаріальних дій з належним йому майном, дізнався про наявність арешту на все майно та запису в реєстрі боржників. Ознайомившись з виконавчими провадженнями в Центральному ВДВС у м. Запоріжжя Південного МУМЮ (м. Одеса) позивач дізнався про наявність двох податкових вимог № Ф-1600-49 У від 14.08.2019 та № Ф-1600-49 У від 18.05.2021. Обидві вимоги видані Головним управлінням ДПС у Запорізькій області. Вимога № Ф-1600-49 У від 14.08.2019 містить в собі борг на суму 7965,54 грн, а вимога № Ф-1600-49 У від 18.05.2021 - 29 823,20 грн, а загалом сума штрафу склала 37 788,74 грн. Вказані вимоги про сплату боргу (недоїмки) не були отримані позивачем, оскільки надсилались за адресою АДРЕСА_1 , за якою позивач не проживає. Просить визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду та прийняти до розгляду позовну заяву. Також, позивач вважає, що відповідач порушив його законні права та інтереси, оскільки вимоги є безпідставними та протиправними і не відповідають критеріям правомірності, та підлягають скасуванню. Тому, позивач змушений звернутись до суду з позовною заявою про захист своїх прав.
Справі за цією позовною заявою присвоєно № 280/3083/23 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Сацькому Р.В.
Ухвалою суду від 17.05.2023 заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду - задоволено, поновлено трок звернення до суду, та відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача. Витребувано від Головного управління ДПС у Запорізькій області засвідчені належним чином копії вимоги № Ф-1600-49 У від 14.08.2019 та № Ф-1600-49 У від 18.05.2021 про сплату боргу (недоїмки).
Відповідачем, 06.06.2023 за вх. № 23452 надано до суду відзив на позовну заяву. В якому заперечує проти вчинення уповноваженими особами відповідача протиправних дій, та обґрунтовує свою позицію наступним: відповідно до наявної у Головному управлінні ДПС у Запорізькій області, а саме даних реєстраційної та облікової картки платника податків, ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 16.04.2003 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області, ГУ ДПС У запорізькій області, Олександрівська державна податкова інспекція (Олександрівський район м. Запоріжжя) - підприємець на загальній системі оподаткування. що з 16.04.2003 по теперішній час фізична особа - підприємець ОСОБА_2 . Тому, позивач на день розгляду справи судом, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області як фізична особа - підприємець та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Крім цього, у розумінні Закону № 2464 Позивач як фізична особа - підприсмець являється платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. З січня 2017 року, у зв'язку зі змінами внесеними до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у фізичних осіб - підприємців які перебувають па загальній системі оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у тому числі і Позивача, виник обов'язок визначати базу нарахування та сплачувати єдиний внесок. Таким чином, на підставі сталих законодавчих норм в інтегрованій картці платника єдиного внеску ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) були автоматично проведені нарахування.
Станом на 11.02.2022, згідно інтегрованої картки платника податків ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичніа осіб - підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб які проводять незалежну професійну діяльність) рахувалась недоїмка в сумі 21 969,20 грн за наступними періодами: за 4 квартал 2018 року по строку 21.01.2019 - 2 457,18 грн (мінімальна заробітна плата 2018 року 3 723 грн х 22 відсотки = 819,06 грн в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06 грн х 3 2457,18 грн); за 1 квартал 2019 року по строку 19.04.2019 - 2 754,18 грн (мінімальна заробітна плата 2019 року 4 173 грн х 22 відсотки - 918,06 грн в місяць, за 3 місяці відповідно 918,06 грн х 3 ~ 2 754,18 грн); за 2 квартал 2019 року по строку 19.07.2019 - 2 754,18 грн (мінімальна заробітна плата 2019 року 4 173 грн х 22 відсотки = 918,06 грн в місяць, за 3 місяці відповідно 918,06 грн х 3 - 2 754,18 грн); за 3 квартал 2019 року по строку 21.10.2019 - 2 754,18 грн (мінімальна заробітна плата 2019 року 4 173 грн х 22 відсотки = 918,06 грн в місяць, за 3 місяці відповідно 918,06 грн х 3 - 2 754,18 грн); за 4 квартал 2019 року по строку 20.01.20 - 2 754,18 грн (мінімальна заробітна плата 2019 року 4 173 грн х 22 відсотки = 918,06 грн в місяць, за 3 місяці відповідно 918,06 грн х 3 = 2 754,18 грн); за 1 квартал 2020 року по строку 21.04.2020 - 2078,12 грн (мінімальна заробітна плата 2020 року 4723 грн х 22 відсотки = 1039,06 грн в місяць, за квартал, з урахуванням карантину з березня 2020 року, відповідно 1 039,06 грн х 2 = 2078,12 грн); за 2 квартал 2020 року по строку 20.07.2020 - 1 039,06 грн (мінімальна заробітна плата 2020 року 4 723 грн х 22 відсотки = 1 039,06 грн за квартал, з урахуванням карантину); за 3 квартал 2020 року по строку 19.10.2020 - 3 178,12 грн (мінімальна заробітна плата 2020 року 4 723 грн х 22 відсотки 1 039,06 грн в місяць, відповідно за 2 місяці (липень -серпень) 1 039,6 грн х 2 = 2 078,12 грн та мінімальна заробітна плата 2020 року 5 000 грн х 22 відсотки = 1 100,00 грн за вересень, за квартал відповідно 2078,12 грн + 1100,00 грн = 3178,12 грн); за 4 квартал 2020 року по строку 19.01.2021 - 2 200,00 грн (мінімальна заробітна плата 2020 року 5 000 х 22 відсотки = 1 100,00 грн в місяць, відповідно за жовтень - листопад 2 200,00 грн х 2 = 2 200,00 грн). ОСОБА_3 , оплату єдиного внеску за період з 21.01.2018 по сьогоднішній день не здійснював. Жодного доказу сплати єдиного внеску протягом 2018 - 2023 років Позивачем до суду надано не було. Також, зазначено, що відповідачем вимоги надсилались на відому адресу, яка зазначена в документах самим позивачем, про що свідчать поштові повідомлення. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що прийняті ГУ ДПС у Запорізькій області вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1600-49 У від 14.08.2019 та № Ф-1600-49 У від 18.05.2021 є законними та скасуванню не підлягають, просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України. Що підтверджується копією паспорта НОМЕР_2 , виданого Жовтневим РВ УМВС України в запорізькій області 05.09.1995, та карткою платника податків від 25.03.1998, які додані до справи.
02.05.2023 ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами виконавчих проваджень ВП № 6136621 та ВП № 6739130 відкритими за вимогами ГУ ДПС у Запорізькій області № Ф-1600-49 У від 14.08.2019 та № Ф-1600-49 У від 18.05.2021. Копії документів виконавчих проваджень додані позивачем до справи.
Крім цього, на вимогу суду, витребувано від Головного управління ДПС у Запорізькій області засвідчені належним чином копії вимоги № Ф-1600-49 У від 14.08.2019 та № Ф-1600-49 У від 18.05.2021 про сплату боргу (недоїмки), які долучені до матеріалів справи.
Відповідно до даних зазначених в Інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 , заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску склала 37 788 грн. Копія картки міститься в матеріалах справи.
Таким чином, не погоджуючись із такими діями відповідача-1 позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією в межах і відповідно до законів України.
Зокрема, статтею 8 Конституції України в Україні встановлено, що в країні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Крім цього, правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються законами України та підзаконними нормативними актами.
Тому, надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464- VI).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; а недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону № 2464-VI проголошено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону .
Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали загальну систему оподаткування.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 12 статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Приписами п. 2, 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI (у редакції, що діяла до 01.01.2017) було визначено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску
Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
Таким чином, зазначені положення у редакції, яка діяла до 01.01.2017 передбачали саме право, а не обов'язок платника на визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання платником доходу у звітному періоді.
Однак в подальшому, Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов'язковості визначення бази нарахування ЄВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (абзаци третій, п'ятий частини 8 статті 9 № 2464-VI).
Відповідачем у своєму письмовому відзиві на позовну заяву зазначено, що позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець з 16.04.2003, у зв'язку з чим йому і було нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Однак, на підтвердження своїх доводів відповідачем суду не надано достатніх та допустимих доказів, що підтвердили твердження.
Крім того, суд зазначає, що матеріали справи також не містять в собі будь-яких доказів, які б свідчили про реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи - підприємця.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на жовтня 2023 року в реєстрі записів щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) взагалі не знайдено.
Посилання відповідача на те, що фізичні особи-підприємці, зареєстровані до 01 липня 2004 року відповідно до вимог статті 18 та частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" повинні були здійснити включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців суд вважає помилковими, з огляду на наступне.
Так, ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" не містить жодних приписів щодо будь-яких обов'язків фізичних осіб-підприємців. Суд наголошує, що зазначена норма містить вказівку на обов'язок саме державного реєстратора протягом 2004 - 2005 років здійснити заміну раніше виданих юридичним особам та фізичним особам - підприємців свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка у разі надходження від таких юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки.
Тож, відповідачем належних доказів, що ОСОБА_1 станом на час винесення оскаржуваних вимог та на час розгляду адміністративної справи у суді є зареєстрованим як фізична особа - підприємець, або що позивач не завершив процедуру зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України та/або не провів певні дії щодо облікових процедур у держреєстратора - не надано.
Суд зауважує, що положення ч. 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (у редакції до 01.01.2016) передбачали, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Аналогічні положення містяться у ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", де вказано, що якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Згідно ч. 3 статті 9 Закону № 2464-IV обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Частинами 3 та 4 ст. 25 Закону № 2464-VI передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно частини четвертої статті 8 Закону № 2464-VI, порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469) (далі - Інструкція № 449).
Згідно пункту 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Пунктом ж 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
З аналізу наведених вище положень слідує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.
Як вбачається з Інтегрованої картки платника податків, заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску у розмірі 37 788,74 грн, виникла на підставі наступного:
- за 4 квартал 2018 року по строку 21.01.2019 - 2457,18 грн (мінімальна заробітна плата 2018 року 3 723 грн х 22 відсотки = 819,06 грн в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06 грн х 3 = 2 457,18 грн);
- за 1 квартал 2019 року по строку 19.04.2019 - 2 754,18 грн (мінімальна заробітна плата 2019 року 4 173 грн х 22 відсотки - 918,06 грн в місяць, за 3 місяці відповідно 918,06 грн х 3 ~2754,18 грн);
- за 2 квартал 2019 року по строку 19.07.2019 - 2754,18 грн (мінімальна заробітна плата 2019 року 4 173 грн х 22 відсотки = 918,06 грн в місяць, за 3 місяці відповідно 918,06 грн х 3 = 2 754,18 грн);
- за 3 квартал 2019 року по строку 21.10.2019 - 2754,18 грн (мінімальна заробітна плата 2019 року 4 173 грн х 22 відсотки = 918,06 грн в місяць, за 3 місяці відповідно 918,06 грн х 3 = 2 754,18 грн);
- за 4 квартал 2019 року по строку 20.01.2020 - 2 754,18 грн (мінімальна заробітна плата 2019 року 4 173 грн х 22 відсотки = 918,06 грн в місяць, за 3 місяці відповідно 918,06 грн х 3 = 2754,18 грн);
- за 1 квартал 2020 року по строку 21.04.2020 - 2 078,12 грн (мінімальна заробітна плата 2020 року 4 723 грн х 22 відсотки = 1 039,06 грн в місяць, за квартал, з урахуванням карантину з березня 2020 року, відповідно 1 039,06 грн х 2 = 2 078,12 грн);
- за 2 квартал 2020 року по строку 20.07.2020 - 1 039,06 грн (мінімальна заробітна плата 2020 року 4 723 грн х 22 відсотки = 1 039,06 грн за квартал, з урахуванням карантину);
- за 3 квартал 2020 року по строку 19.10.2020 - 3178,12 грн (мінімальна заробітна плата 2020 року 4723 грн х 22 відсотки 1 039,06 грн в місяць, відповідно за 2 місяці (липень -серпень) 1 039,6 грн х 2 = 2 078,12 грн та мінімальна заробітна плата 2020 року 5 000 грн х 22 відсотки = 1 100,00 грн за вересень, за квартал відповідно 2 078,12 грн + 1 100,00 грн = 3 178,12 грн);
- за 4 квартал 2020 року по строку 19.01.2021 - 2 200,00 грн (мінімальна заробітна плата 2020 року 5 000 х 22 відсотки = 1 100,00 грн в місяць, відповідно за жовтень - листопад 2 200,00 грн х 2 = 2 200,00 грн).
Зобов'язання за січень - липень 2019 року становить 7 965,54 грн; зобов'язання за серпень 2019 р. по квітень 2021 року становить 29 823,20 грн.
При цьому, суд наголошує на тому, що оскаржувані позивачем вимоги про сплату зазначеної вище заборгованості були сформована лише 14.08.2019 та 18.05.2021. Тому, суд вважає, що відповідачем тривалий час не повідомлялось на адресу позивача про наявність заборгованості і не направлялись вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Доказів того, що процедура формування та направлення оскаржуваних вимог потребувала додаткового часу з огляду на необхідність відображення в інтегрованій картці позивача даних документальних перевірок та процедур судового оскарження, які потягли збільшення та/або зменшення сум до сплати, матеріали справи не містять.
Вказане вище свідчить про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Недотримання відповідачем строків прийняття відповідних рішень позбавило позивача можливість передбачати наслідки, та позбавило, у випадку необхідності та з належною допомогою, узгоджувати свою поведінку, та як наслідок призвело до покладення на позивача надмірного тягаря зі сплати єдиного внеску.
Таким чином, оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) прийняті всупереч встановленим нормам Закону України № 2464-VI та VI Інструкції № 449, без наявності належних на те підстав, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог, про зобов'язання Головного управління ДПС у Запорізькій області зняти з податкового обліку позивача як фізичну особу - підприємця та закрити інтегровану картку платника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з одночасним формуванням відомостей про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску, суд зазначає наступне.
Відповідно до пп. 191.1.10 п. 191.1 ст. 191 Податкового кодексу України, однією з функцій контролюючих органів є забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів.
Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС здійснюється згідно із Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). За змістом зазначеного Наказу, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
Інтегрована картка платника - це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами. Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в інтегрованій картці платника розрахункових операцій.
Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в інтегрованій карті платника облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Органу ДФС, в якому перебуває платник за основним місцем обліку, надається доступ до інтегрованої картки платника, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації.
Аналогічні за змістом функції та повноваження органів ДПС щодо оперативного обліку податків і зборів містить чинний на дату розгляду справи наказ Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 р. за № 321/35943) «Про затвердження Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Суд встановив, що відображені в інтегрованій картці ОСОБА_1 за ККДБ 7140000 систематичні дії відповідача щодо нарахування позивачу недоїмки з Єдиного соціального внеску (надалі - ЄСВ) (починаючи з 2018 року, наростаючим підсумком), котрі мають наслідком виставлення йому вимог про сплату недоїмки, зумовлені тим, що позивач обліковується в інформаційних системах ДПС як фізична особа - підприємець, що є платником ЄСВ.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Суд переконаний, що позовне провадження відповідатиме визначенню ефективного юридичного засобу захисту, якщо наслідком задоволення позовних вимог буде поновлення порушеного права чи законного інтересу позивача, адекватне наявним обставинам та таке, що виключає потребу повторного звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Разом з тим, саме по собі скасування вимог про сплату недоїмки з ЄСВ, не призводить до ефективного поновлення прав позивача. Попри те, що раніше Запорізьким окружним адміністративним судом у справі № 280/3338/19 у рішенні від 29.08.2019 у спорі між тими ж сторонами встановив, що у позивача відсутній статус фізичної особи - підприємця в розумінні Закону № 755-IV та доходи від провадження підприємницької діяльності за спірний період, тому він не належить до платників єдиного внеску відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, контролюючий орган продовжує обліковувати ОСОБА_1 як ФОП, що є платником ЄСВ, нараховувати йому недоїмки та виставляти вимоги про сплату таких недоїмок.
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо нарахування позивачу як ФОП починаючи з 01.01.2019 недоїмки ЄСВ та відображення цих дій в інтегрованій картці платника податків, адекватним та ефективним способом відновлення прав позивача є зобов'язання контролюючого органу провести коригування даних (показників) його інтегрованої картки з ЄСВ шляхом виключення відомостей про протиправно нараховану заборгованість, оскільки забезпечить поновлення порушених майнових прав платника податків.
Окрім того, ефективний захист прав позивача неможливий без виключення з інформаційних систем (баз даних) контролюючого органу відомостей про облік позивача, як ФОП - платника ЄСВ.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Тому, суд враховує, що такий спосіб захисту порушених прав та інтересів платника податків визнав адекватним та обґрунтованим Верховний Суд у постановах № 816/2042/16 від 13.02.2018, № 813/1760/18 від 10.04.2020.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).
За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Тому, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, як суб'єкта владних повноважень, яким прийнято рішення, визнане судом протиправним, в розмірі 2 147,20 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243 - 246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663, 69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 166) про визнання дій протиправною та скасування податкової вимоги зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області № Ф-1600-49 У від 14.08.2019 та № Ф-1600-49 У від 18.05.2021 про сплату боргу (недоїмки) у загальному розмірі 37788,74 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області зняти з податкового обліку позивача як фізичну особу-підприємця та закрити інтегровану картку платника - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з одночасним формуванням відомостей про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 2 147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривен двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663, 69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 166).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 04 жовтня 2023 року.
Суддя Р.В. Сацький