ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
04 жовтня 2023 року Справа № 280/4226/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо переведення з одного виду пенсії на інший замість призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити з 23 березня 2023 року пенсію за віком ОСОБА_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 23 березня 2023 року пенсію за віком в порядку, визначеному статтею 40 цього Закону з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки.
Позивач у позові зазначив, що перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 09 січня 2008 року. На підставі заяви їй була призначена пенсія за вислугу років, як працівнику сфери охорони здоров'я на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788). Досягнувши пенсійного віку - 60 років, 23 березня 2023 року позивач звернулась до відповідача з питання призначення їй зовсім іншого виду пенсії, а саме пенсії за віком вперше відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). При цьому за результатом звернення позивача за призначенням пенсії за віком відповідачем складено та надано їй для підпису заяву від 23 березня 2023 року про перерахунок пенсії, зазначено вид перерахунку - «перехід на інший вид пенсії». Відповідно до рішення відповідача № 923010152082 від 03 квітня 2023 року про перерахунок пенсії позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 з 23 березня 2023 року у розмірі 3241,43 грн. та зазначено вид перерахунку «Зміна особистих даних пенсіонера. Зміна адреси». Розмір пенсії за віком розрахований з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якого сплачені страхові внески за 2014-2016 роки (3764,40 грн.), збільшений на коефіцієнт - 6186,32 грн. (3764,40 х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х1,97). Позивач вважає, що зазначені дії відповідача слід розцінювати як відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нарахуванні та виплаті пенсії за віком в порядку, визначеному статтею 40 цього Закону, з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020-2022 роки. На час звернення із зазначеною заявою позивач досяг віку 60 років та загалом має страховий стаж для розрахунку пенсії - 42 роки 1 місяць 13 днів роботи працівником охорони здоров'я. Позов просить задовольнити.
Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому зазначено, що 23 березня 2023 року позивач звернулась до відповідача із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. З 01 березня 2019 року для перерахунку пенсій застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки (3764,40 грн.), збільшений на коефіцієнт 1,17 - 4404,35 грн. (3764,40 х 1,17). Позивача було переведено на пенсію за віком. При переведенні на пенсію за віком, застосовано показник середньої заробітної плати в галузях економіки за 2014- 2016 рік - 3764,40 грн., який збільшений на коефіцієнт 1,17 - 4404,35 грн. та який враховувався під час попереднього перерахунку попереднього виду пенсії 01 березня 2019 року. Таким чином, виходячи з норм чинного законодавства України та на підставі вищевикладеного, оскільки позивачу первинно призначено пенсію за вислугу років з 09 січня 2008 року, у відповідача відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки при переведенні з одного виду пенсії на інший, оскільки показник середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки застосовується лише при первинному призначенні пенсій у 2023 році. Отже, пенсія позивачу розрахована вірно відповідно до чинного законодавства України. Відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 21 червня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та без проведення судового засідання.
Дослідивши матеріали справи, суд з'ясував наступне.
ОСОБА_1 , з 09 січня 2008 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Після призначення пенсії за вислугу років позивач працевлаштувався, працював та сплачував у встановленому нормами права порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
На підставі особистої заяви позивача відповідачем з 23 березня 2023 року переведено позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», без врахування вимог частини 2 статті 40, пунктів 4-3 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки.
Позивач не погоджується з такою позицією Управління та вважає, що при розрахунку призначеної їй у 2022 році пенсії за віком відповідач повинен був застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2020-2022 роки, у зв'язку з чим звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Далі - Закон №1058-IV) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами частини 2 статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск: К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 +... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Водночас частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV установлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-IV. Однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Суд вважає, що оскільки позивачу з 09 січня 2008 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (який передбачає особливі підстави та порядок призначення пенсії), а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач звернулась вперше 23 березня 2023 року, то відповідач протиправно не призначив позивачу пенсію за віком та не розрахував її з урахуванням частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, факт отримання позивачем до досягнення пенсійного віку пенсії за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення", а не за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не позбавляє позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2020-2022 роки.
При цьому, показник середньої заробітної плати в Україні за 2020-2022 роки складає 12236,71 грн.
Таким чином, відповідачем протиправно розраховано позивачу розмір пенсії за віком з застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015, 2016 роки.
Крім того, суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В свою чергу, суд звертає увагу, що згідно наявного в матеріалах справи рішення відповідача від 03 квітня 2023 року позивачу з 23 березня 2023 року призначено пенсію за віком, а отже вимоги щодо визнанння протиправними дії відповідача щодо переведення з одного виду пенсії на інший замість призначення пенсії за віком та зобов'язання відповідача призначити з 23 березня 2023 року пенсію за віком позивачу задоволенню не підлягають.
Окрім того, і за приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) ЄСПЛ вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 353/265/17 та від 04 травня 2022 року у справі № 805/5133/18-а.
Таким чином, керуючись частиною 2 статті 9 КАС України, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, суд дійшов висновку про те, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки та зобов'язання відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію за віком у розмірі, обчисленому відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021 та 2022 роки, починаючи з 23 березня 2023 року, з урахуванням рівніше виплачених сум, що є дотриманням судом гарантій про те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Враховуючи з'ясовані обставини, досліджені матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частини 1 статті 132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті143 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було ГУ ПФУ в Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 1073 грн.
Також, представником позивача у позові заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.
В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до суду подано: Договір про надання правової допомоги від 05 червня 2023 року; Розрахунок (попередній) суми судових витрат від 13 червня 2023 року на загальну суму 5000,00 грн.; Акт завершення етапу робіт за договором про надання правової допомоги від 13 червня 2023 року на суму 3000,00 грн.; Квитанцію до прибуткового касового ордера №24 від 13 червня 2023 року на суму 3000,00 грн.
В Розрахунку (попередній) суми судових витрат від 13 червня 2023 року зазначено: «… Консультація, аналіз документів та складання Адміністративного позову ОСОБА_1 до Запорізького окружного адміністративного суду 3000 грн.; Відповідь на відзив на адміністративний позов 2000 грн. Всього: 5000 грн. …».
Судом прийнято до уваги, що така категорія адміністративних справ є пошириною, а, отже, не потребує витрат значних зусиль при здійсненні професійної правничої допомоги.
Заявником документально та нормативно не обґрунтовано кількість витраченого часу щодо надання професійної правничої допомоги.
Також, суд вважає вартість послуг і робіт правничої допомоги, зазначену у наданих до суду документах, не співмірною з фактично виконаними послугами та роботами.
Відповідь на відзив на адміністративний позов до суду не надходила.
Отже, судові витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. є не обґрунтованими та не можуть бути стягнуті на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На думку суду, з урахуванням вимог частини 5 статті 134 КАС України, витрати на професійну правничу допомогу мають бути відшкодовані позивачу лише у сумі 2000 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком у розмірі, обчисленому відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021 та 2022 роки, починаючи з 23 березня 2023 року, з урахуванням рівніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (проспект Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1073 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 04 жовтня 2023 року.
Суддя Д.В. Татаринов