ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
04 жовтня 2023 року Справа № 280/5427/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із батьків дружини, а саме матір'ю дружини;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із батьків дружини, а саме матір'ю дружини.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач призваний до лав Збройних Сил України за мобілізацією та наразі він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_5 . У дружини позивача є мати ОСОБА_2 , яка потребує постійного догляду згідно, із висновком Лікарсько-консультативної комісії. Позивач, 03 березня 2023 року звернувся до безпосереднього командира військової частини НОМЕР_5 з рапортом про звільнення з військової служби та нотаріально завіреними копіями документів, та передав на розгляд далі згідно статуту. Однак, 08 серпня 2023 року військовою частиною НОМЕР_2 , до повноважень якої належить звільнення позивача з військової служби, надана відповідь про повернення рапорту позивача на доопрацювання, у зв'язку із відсутністю документів, що підтверджують факт здійснення постійного догляду за хворою матір'ю дружини, яка за висновком лікарсько- консультативної комісії закладу потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. 23 березня 2023 року позивачем повторно подано рапорт до командира в/ч НОМЕР_5 про звільнення з військової служби у запас на підставі абзацу 4 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із батьків дружини, а саме матір'ю дружини. На підтвердження даного факту до рапорту додано пакет нотаріально посвідчених документів. У подальшому командування повідомило в усній формі, що позивачу відмовлено у звільненні з військової служби, але відмови у письмовій формі надано не було. 11 квітня 2023 року представником позивача направлено адвокатський запит до в/ч НОМЕР_5 щодо надання належним чином засвідченої копії письмової відповіді на рапорт ОСОБА_1 23 квітня 2023 року позивачем отримано відповідь від в/ч НОМЕР_5 , якою повідомлено про направлення рапорту з документами до командування в/ч НОМЕР_2 . 03 травня 2023 року представником позивача направлено адвокатський запит до в/ч НОМЕР_2 для отримання відповіді щодо розгляду рапорту позивача, відповіді отримано не було. В подальшому представником позивача повторно направлено адвокатський запит. Однак, станом на дату звернення до суду із позовом відповіді не надано, рапорт по суті не розглянуто. Позивач вважає, що відмовляючи йому у реалізації права на звільнення з вищевказаних підстав відповідач порушив його права, з огляду на що, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді від 19 липня 2023 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідачем до суду 24 серпня 2023 року надано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що позивачем разом із рапортом про звільнення не надано достатніх доказів для підтвердження наявності саме у нього необхідності здійснення постійного догляду за одним із батьків дружини, а саме матір'ю дружини, тому рішення відповідача про повернення подання про звільнення позивача з військової служби на доопрацювання відповідає вимогам чинного законодавства. З огляду на вказане, у задоволенні позову просить відмовити позову.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 призваний до лав Збройних Сил України за мобілізацією.
Наразі позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_5 на посаді старшого стрільця 2 відділення охорони 2 взводу охорони 2 роти охорони.
03 березня 2023 року позивачем подано рапорт про звільнення з військової служби до в/ч НОМЕР_5 на підставі абзацу 4 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із батьків дружини, а саме матір'ю дружини.
Листом від 03 березня 2023 року за № 1/464/23 командиром військової частини НОМЕР_5 на адресу військової частини НОМЕР_2 направлено подання про звільнення з військової служби старшого солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця 2 відділення охорони 2 взводу охорони 2 роти охорони військової частини НОМЕР_5 , за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України ''Про військовий обов'язок і військову службу", а саме у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду - матір'ю його дружини ОСОБА_2 .
Однак, листом Військової частини НОМЕР_2 від 08 березня 2023 року № 467 вищезазначене подання повернуто командиру військової частини НОМЕР_5 на доопрацювання у зв'язку із відсутністю документів на підтвердження факту здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за хворою матір'ю дружини, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує отримання соціальної послуги з догляду на професійній основі від фізичної особи.
23 березня 2023 року позивачем до командира військової частини НОМЕР_5 повторно подано рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі абзацу 4 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із батьків дружини, а саме матір'ю дружини. На підтвердження даного факту до рапорту додано пакет нотаріально посвідчених документів. Крім того, позивачем у рапорті зазначено про те, що він не висловлює бажання продовжувати військову службу в лавах Збройних Сил України за відповідною військово-обліковую спеціальністю, а також надано згоду на виключення його зі списків особового складу в/ч НОМЕР_5 до проведення всіх необхідних розрахунків.
Супровідним листом командира військової частини НОМЕР_5 від 06 квітня 2023 року №1/776/23 до Військової частини НОМЕР_2 надіслано подання про звільнення з військової служби старшого солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця 2 відділення охорони 2 взводу охорони 2 роти охорони військової частини НОМЕР_5 , за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України ''Про військовий обов'язок і військову службу", а саме у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду - матір'ю його дружини ОСОБА_2 .
До подання про звільнення позивача додані завірені належним чином копії наступних документів: аркушу бесіди з позивачем від 05 квітня 2023 року; висновку №63 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданого КНП «Оріхівська БЛІЛ» 14 лютого 2023 року; паспорту громадянина України ОСОБА_2 ; ID картки громадянина України позивача; паспорту громадянина України ОСОБА_3 ; свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 ; свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії - НОМЕР_7 ; акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї №3 від 17 березня 2023 року; довідки №03-12/0159 від 17 березня 2023 року, виданої Виконавчим комітетом Оріхівської міської ради Запорізької області; акту обстеження від 16 березня 2023 року.
За результатами розгляду подання про звільнення позивача та доданих до нього документів командиром військової частини НОМЕР_2 прийнято рішення про повернення цього подання на доопрацювання у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують факт здійснення позивачем постійного догляду за хворою матір'ю дружини, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
11 квітня 2023 року представником позивача направлено адвокатський запит до військової частини НОМЕР_5 щодо надання належним чином засвідченої копії письмової відповіді на рапорт ОСОБА_1
23 квітня 2023 року на адресу представника позивача надійшла відповідь військової частини НОМЕР_5 , якою повідомлено про направлення рапорту з документами до командування в/ч НОМЕР_2 , оскільки останні приймають рішення щодо звільнення військовослужбовців з військової служби та рекомендовано звернутися із адвокатським запитом до військової частини НОМЕР_2 .
03 травня 2023 року представником позивача направлено адвокатський запит до військової частини НОМЕР_2 для отримання відповіді щодо розгляду рапорту позивача, відповіді не отримано.
26 травня 2023 року представником позивача повторно направлено адвокатський запит для отримання відповіді щодо розгляду рапорту позивача.
08 серпня 2023 року військовою частиною НОМЕР_2 представнику позивача надана відповідь про повернення рапорту позивача на доопрацювання, у зв'язку із відсутністю документів, що підтверджують факт здійснення постійного догляду за хворою матір'ю дружини, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Вважаючи, що командуванням військової частини НОМЕР_2 допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду рапорту позивача від 23 березня 2023 року та бездіяльність щодо не звільнення позивача з військової служби згідно з абзацом 4 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
При вирішенні спору суд керувався наступним.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25 березня 1992 року (далі - Закон №2232-XII).
Частинами 1, 2, 4 - 6 статті 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною четвертою цієї статті.
При цьому, пунктом першим визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом другим - під час воєнного стану.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України №2102-IX від 24 лютого 2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який востаннє продовжений до 18 серпня 2023 року.
Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" №69/2022 від 24 лютого 2022 року постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Позивач у позовній заяві зазначає, що подав рапорт і просив його звільнити з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, під час воєнного стану, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Наполягаючи на необхідності здійснення постійного догляду за хворою матір'ю дружини, позивач вказує на те, що необхідність такого догляду підтверджена висновком №63 від 14 лютого 2023 року про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги на непрофесійній основі, виданого КНП «Оріхівський БЛІЛ», відповідно до якого ОСОБА_2 потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Однак, відповідач не задовольнив відповідний рапорт, оскільки, як зазначено у відзиві на позовну заяву, вважає, що медичний висновок лікарсько-консультативної комісії не може бути підставою для звільнення військовослужбовця у зв'язку з необхідністю здійснення такого догляду над особою, віком понад 18 років.
Щодо допустимості медичного висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги на непрофесійній основі від 14 лютого 2023 року № 63, виданого КНП «Оріхівський БЛІЛ», для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за матір'ю дружини військовослужбовця та його звільнення зі служби за сімейними обставинами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 затверджено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу.
Так, абзацом 6 наведеної постанови визначено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема:
необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь висновку, що стосовно осіб, які є старшими 18 років, відповідні обставини мають бути підтверджені медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.
Крім того, згідно примітки переліку визначено, що члени сім'ї військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу - особи, внесені в особову справу військовослужбовця або особи рядового чи начальницького складу: дружина (чоловік), діти, батьки та батьки дружини (чоловіка), які перебувають на його утриманні.
Пунктом 4 висновку № 63 від 14 лютого 2023 року визначено мету його складання, а саме для отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Висновок є строковим до 14 лютого 2024 року та надається для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Позивач висновку медико-соціальної експертної комісії, якою була би підтверджена необхідність постійного догляду за матір'ю дружини, не надав, що свідчить про відсутність підстав для його звільнення з військової служби та правомірність дій відповідача щодо його не звільнення зі служби.
У даному випадку відсутня суперечність правових норм, оскільки нормативно-правові приписи постанови КМУ від 12 червня 2013 року № 413 не суперечать Закону України № 2232-XII, а лише деталізують його положення, з огляду на специфіку регулювання спірних правовідносин в контексті співвідношення діяльності закладів охорони здоров'я та проходження такого особливого виду служби як військова. Закон встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів та перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. У свою чергу, приписи постанови КМУ розмежовують повноваження таких органів в залежності від віку суб'єкта, якому надається відповідний висновок. Жодних суперечностей у викладеному правовому регулюванні не існує, позаяк воно не передбачає одночасної можливості різних суб'єктів (ЛКК і МСЕК) підтверджувати ідентичні обставини.
Отже, медичний висновок лікарсько-консультативної комісії № 63 від 14 лютого 2023 року, виданого КНП «Оріхівський БЛІЛ», наданий позивачем, не може бути визнаний документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби, оскільки висновок, виданий такою комісією, може підтверджувати відповідні обставини лише стосовно особи, яка не досягла 18 років.
Таким чином, на час судового розгляду цієї справи та за наявних у матеріалах справи доказів, у суду відсутні підстави для визнання за позивачем права на звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації через сімейні обставини, а саме: у зв'язку з необхідністю постійного стороннього догляду за хворою матір'ю дружини.
Інші доводи та аргументи учасників справи не мають значення для правильного вирішення спору по суті, не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини і не спростовують викладених висновків суду.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даній справі позивач не довів належними та достатніми доказами наявність у нього права на звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Враховуючи усі вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 2, 6, 8 - 10, 90, 139, 143, 241 - 246 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 04 жовтня 2023 року.
Суддя Д.В. Татаринов