ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2023 рокум. Ужгород№ 260/6370/23
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону ім. Героїв Карпатської Січі (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
25 липня 2023 року ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), якою просить: 1) визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення зі списків особового складу військової частини через сімейні обставини або інші поважні причини; 2) зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини.
28 липня 2023 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) сторін.
1. Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що із витягу наказу НОМЕР_2 прикордонного загону від 28 червня 2023 року № 503-ОС про виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення встановлено, що при звільненні з військової служби, йому не була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше». Таким чином, в частині другій статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги. Загальна вислуга років позивача на час звільнення становила 31 рік 00 місяців та 20 днів, тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги дотримана, тому позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
07 серпня 2023 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що у ОСОБА_1 наявна вислуга 10 років і більше, проте відсутня підстава для звільнення у вигляді сімейних обставин, визначених переліком Кабінету Міністрів України (звільнення з огляду на те, що обоє з подружжя проходять військову службу і мають дитину віком до 18 років не включене до даного Переліку), у зв'язку з чим підстави для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні відсутні. Крім того, просять врахувати, що у листі Міністерства економіки України від 25.07.2022 № 4711-06/52029-03 зазначено, що у разі звільнення з огляду на сімейні обставини з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації за підпунктом г пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовець не набуває права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців», оскільки обставини та причини такого звільнення визначені нормами Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а не рішенням Кабінету Міністрів України, як це передбачено частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців». Враховуючи, що Перелік №413 не містить обставини, що стала підставою для припинення військової служби позивачем, а одночасно також відсутня у переліку, наведеному у Законі №2011, Позивач також не набув права на отримання одноразової вихідної допомоги при звільненні зі служби за сімейними обставинами у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
15 серпня 2023 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначають, що із аналізу перелічених у абзаці третьому частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців га членів їх сімей" підстав, слід прийти до висновку, що одноразова грошова допомога при звільненні не виплачується, якщо військовослужбовець звільнений із негативних підстав. Перелік підстав для невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 28 червня 2023 року відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління ДПС України № 503-ОС «Про особливий склад» виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення підполковника ОСОБА_1 , сержанта з матеріального забезпечення - начальника групи логістики відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б), звільненого з військової служби у запас наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 26 червня 2023 року № 499-ОС за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років)) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», без права носіння військової форми одягу.
Вислуга років станом на 28 червня 2023 року становить: календарна 21 рік 04 місяців 06 днів; пільгова 09 років 08 місяців 14 днів; всього: 31 рік 00 місяців 20 днів, (а.с. 7).
Позивач стверджує, що відповідачем під час звільнення його з військової служби не виплачена одноразова грошова допомога, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, а відтак позивач звернувсь до суду з даним адміністративним позовом.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
У відповідності з статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту - № 2011-ХП) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Стаття 1-2 цього Закону передбачає, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до статті 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Статтею 15 Закону № 2011-XII врегульовані питання щодо пенсійного забезпечення і допомоги.
Так, відповідно до частини 2 статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Аналогічну виплату одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців - жінок у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років встановлено частиною 1 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
При цьому, вичерпний перелік підстав для невиплати вищезазначеної одноразової грошової допомоги визначено у абзаці третьому пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХП, згідно якого, права на виплату одноразової грошової допомоги позбавляються військовослужбовці при звільненні з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, одноразова грошова допомога передбачена цим пунктом, не виплачується. Одноразова грошова допомога також не виплачується військовослужбовцям, звільненим з військової служби на підставах, визначених пунктами 2-4 частини другої статті 36 (крім випадків звільнення у зв'язку з виявленням однієї з підстав, зазначених у пунктах 1 і 9 частини другої статті 31) Закону України "Про розвідку".
Згідно матеріалів адміністративної справи, календарна вислуга років на час звільнення позивача з військової служби становить календарна 21 рік 04 місяців 06 днів; пільгова 09 років 08 місяців 14 днів; всього: 31 рік 00 місяців 20 днів, (а.с. 7).
Згідно з частиною 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Аналогія закону полягає у застосуванні судом норми правової або норм, що регулюють відносини, подібні до тих, які є предметом розгляду в межах конкретного правового спору. Необхідність застосування аналогії закону пов'язана з тим, що навіть найрозвиненіше законодавство об'єктивно не здатне заздалегідь унормувати всі нетипові ситуації, які потребуватимуть правового реагування. Суд зазначає, що в даній ситуації відсутній відповідний нормативно-правовий акт, норми якого безпосередньо повинні були б регулювати зазначені правовідносини. Однак відсутність конкретних правових норм, які можна було б застосувати до даного правового спору, не означає відсутності необхідності цей спір вирішувати та прийняти в результаті такого вирішення відповідне рішення. Суд зазначає, що спір, який розглядається, вимагає правового вирішення, має правові наслідки, а отже, повинен бути вирішений через ухвалення відповідного рішення; в даному випадку відсутня правова норма, яка безпосередньо врегульовує спір; в наявності є подібна правова норма (яка має схожі істотні ознаки порівняно з нормою, яка вимагається, або регулює відносини, подібні до тих, які потребують врегулювання).
Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію і з цього часу в Україні діє особливий період, який включає і воєнний стан, який постановлено ввести в Україні Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої етапі 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжено до даного часу.
У зв'язку із проходженням військової служби обома із подружжя військовослужбовців, один із них, у тому числі і чоловік військовослужбовець набув право на звільнення за сімейними обставинами у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу одним із подружжя військовослужбовців, які мають дитину (дітей) віком до 18 років із правом на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до пункту 2 статті 15 Закону № 2011 -XII, частини 3 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки вичерпний перелік підстав для невиплати вищезазначеної одноразової грошової допомоги визначено у абзаці третьому пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ та частині третій статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Однак, як встановлено судом відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу при звільненні одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 21 календарний рік вислуги військової служби.
Відповідно до пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115 (далі - Положення) особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.
Пунктом 292 Положення визначено, що наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби видається відповідною посадовою особою. Перебування військовослужбовця у відпустці чи його тимчасова непрацездатність не є підставою для затримки видання такого наказу.
Після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за обраним місцем проживання.
Юридична природа соціальних виплат, у тому числі грошового забезпечення, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами правової держави та принципу верховенства права.
У справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
Крім того, слід врахувати висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року справі «Тімошенко проти України» (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість за потреби, за відповідної консультації передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).
Протиправна бездіяльність відповідача, а саме невиплата одноразового виду грошового забезпечення призвела до порушення майнових прав позивача, а саме гарантованого Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з метою захисту прав позивача зобов'язати відповідача здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленого частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем протиправно не здійснено нарахування та виплату позивачеві одноразової грошової допомоги при звільненні, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Зважаючи на те, що позивача від сплати судового збору звільнено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 90, 132, 134, 139, 242-246, 256 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Позов ОСОБА_1 , в особі представника Сідака Павла Петровича до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленого частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04 жовтня 2023 року.
СуддяТ.В.Скраль