ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2023 року м. Житомир справа № 240/31248/21
категорія 109000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
судді Шимоновича Р.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області, яка проявляється в ігноруванні її заяв про видання розпорядження на створення комісії щодо обстеження дитячого ігрового майданчика за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , на предмет законності самостійно зведеної забудови з підключенням електроенергії таким, що не відповідають вимогам закону;
- зобов'язати Ружинську селищну раду Бердичівського району Житомирської області видати розпорядження на створення комісії щодо обстеження ігрового майданчика, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 на предмет додержання Державних будинкових норм та законності самостійно зведеної будови із підключенням електроенергії;
- зобов'язати Ружинську селищну раду зрізати дерева "горіх" і "березу";
- стягнути з відповідача відшкодування у вигляді моральної шкоди, завданої бездіяльністю в сумі двадцять тисяч сімдесят вісім гривень.
В обгрунтування своїх вимог зазначає, що біля будинку, в якому вона проживає, було зведено дитячий ігровий майданчик за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . На думку позивача, під час будівництва вказаного майданчика було порушено ряд ДБН, що становить загрозу для життя і здоров'я як дітей, так і дорослих. Прийняття ігрового майданчика в експлуатацію не проводилося, його технічний паспорт відсутній. Також на території двору один з сусідів спорудив дерев'яну будку з підведеною електроенергією, що також несе загрозу мешканцям двору. Крім того, біля під'їзду позивача ростуть старі береза і горіх, які створюють загрозу для будинку, її життя і здоров'я.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач надав суду відзив на позов, в якому просив у його задоволенні відмовити. Пояснив, що у процесі будівництва та встановлення дитячого ігрового майданчика за адресою: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 , не було порушено жодних норм чинного законодавства, таке будівництво здійснено на підставі робочого проекту, виготовленого Ружинським міжгосподарським управлінням капітального будівництва. Прийняття в експлуатацію дитячого ігрового майданчика не передбачено Постановою КМ України від 07.06.2017. Зведена будка не заважає будь-кому з співвласників. У 2022 році було проведено обстеження зелених насаджень по вул. Київська, 75, смт. Ружин, в результаті якого виявлено недоцільність зрізання вказаних позивачем дерев.
У відповіді на відзив позивач просить не приймати до уваги відзив, оскільки наведені в ньому обставини не відповідають дійсності.
Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 262-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов наступних висновків.
Встановлено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Біля будинку позивача, а саме за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , встановлено дитячий ігровий майданчик.
ОСОБА_1 зазначає, що вказаний майданчик безпідставно розташований близько до її будинку, біля лінії електромереж, що є порушенням ДБН. Всупереч діючим містобудівним нормам прийняття ігрового майданчика в експлуатацію не здійснювалося, технічний паспорт не видавався. Також в безпосередній близькості до дитячого майданчика росте старий горіх. Наведені обставини свідчать про наявність загрози для життя і здоров'я дітей та всіх мешканців.
Додаткову загрозу для життя мешканців становить споруджена на території двору будка з підключеною електроенергією.
Загрозу безпеці позивача несе стара береза, яка росте біля її квартири.
Ігнорування Ружинською селищною радою звернень позивача щодо створення комісії для обстеження дитячого майданчика, спорудженої будки і щодо зрізання старих дерев позивач вважає протиправною бездіяльність, тому звернулася із вказаним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, вирішення яких віднесено до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради передбачені у статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР).
Відповідно до пункту 44 частини першої цієї статті, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.
Благоустроєм населених пунктів, відповідно до визначення, закріпленого у статті 1 Закону України від 6 вересня 2005 року № 2807-IV "Про благоустрій населених пунктів" (далі - Закон № 2807-IV), є комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Під заходами з благоустрою населених пунктів, відповідно до цієї ж статті, слід розуміти роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об'єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2807-IV, благоустрій населених пунктів передбачає: розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об'єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об'єктів; організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об'єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення; створення умов для реалізації прав та виконання обов'язків суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів.
Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону № 2807-IV, організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 2807-IV, до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів, створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб), визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.
За змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 13 Закону № 2807-IV об'єктами благоустрою населених пунктів, серед іншого, є території загального користування та прибудинкові території.
Елементами (частинами) об'єктів благоустрою, відповідно до пункту 8 частини першої статті 21 Закону № 2807-IV, є обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що дитячі та спортивні майданчики, розташовані на прибудинкових територіях, є елементами благоустрою.
За приписами п. 5 ч. 2 ст. 18 Закону № 2807-IV, підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані: проводити згідно з планами, затвердженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, інвентаризацію та паспортизацію закріплених за ними об'єктів благоустрою (їх частин), що здійснюються у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 Закону № 2807-ІV, організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
Частиною 2 статті 6 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що держава гарантує дитині право на охорону здоров'я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров'я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.
Відтак, обов'язок органів державної влади та місцевого самоврядування полягає у створенні, у межах визначених законом повноважень, умов для комфортного та безпечного життя дитини, отримання освіти, соціального захисту, всебічного розвитку тощо, зокрема, й шляхом створення та належного утримання об'єктів благоустрою населених пунктів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року по справі № 822/3692/17.
З метою проведення технічної інвентаризації та паспортизації об'єктів благоустрою населених пунктів наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29.10.2012 № 550 затверджено Інструкцію з проведення технічної інвентаризації та паспортизації об'єктів благоустрою населених пунктів.
Відповідно до п. 1.3 Інструкції № 550, паспортизація об'єктів благоустрою - складання технічних паспортів об'єктів благоустрою за результатами їх інвентаризації; технічна інвентаризація об'єктів благоустрою - сукупність заходів з обстеження, спрямованих на підтвердження наявності об'єктів нерухомого майна, елементів благоустрою та оцінку їх технічного стану, а також наявності інженерних мереж на об'єкті благоустрою.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що на Ружинську селищну раду як орган місцевого самоврядування покладено повноваження щодо інвентаризації та паспортизації об'єктів благоустрою, шляхом, зокрема, затвердження планів проведення інвентаризації та паспортизації, створення спеціальної комісії, складання технічного паспорта, оцінки технічного стану тощо. У свою чергу, селищною радою після встановлення дитячого майданчика не розглядалося питання розроблення планів інвентаризації та паспортизації останнього, його обстеження не здійснювалося.
З огляду на вказане, Ружинська селищна рада не виконала покладені на неї повноваження у частині вирішення питання здійснення інвентаризації, паспортизації та обстеження об'єктів благоустрою, а саме - дитячого ігрового майданчика за адресою: вул. Київська, 75-83, та вул. Нова, 59, смт. Ружин, Житомирська область, що є протиправною бездіяльністю.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що створення комісії для огляду дитячого ігрового майданчика, про яке просить позивач, можливе лише після розгляду питання селищною радою щодо розроблення та затвердження планів його технічної інвентаризації та паспортизації.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Ружинської селищної ради на черговій сесії селищної ради розглянути питання про розроблення та затвердження планів технічної інвентаризації та паспортизації об'єкту дитячого ігрового майданчика, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та вул. Нова, 59, смт. Ружин, Житомирська область.
Щодо позовних вимог у частині перевірки законності зведення на території двору дерев'яної будки з підключенням електроенергії суд зазначає, що відповідно до статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", такі перевірки віднесені до компетенції органів державного архітектурно-будівельного контролю.
Стосовно вимоги зобов'язати Ружинську селищну раду зрізати дерева "горіх" і "березу".
Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004, поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 20 лютого 2019 року № 522/3665/17, судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявникам, та таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно лише тому, що заявники зважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Позивач у позові зазначає, що в безпосередній близькості до дитячого майданчика росте старий горіх, який несе загрозу для життя і здоров'я дітей та всіх мешканців. Безпосередню загрозу життю і здоров'ю позивача несе стара береза, яка росте біля її квартири. Падіння останньої може пошкодити будинок АДРЕСА_3 , в якому живе позивач.
При цьому ОСОБА_1 не вказала, яке суб'єктивне право (свободу або інтерес) порушено та яким чином відповідач їх порушив.
Крім того, у матеріалах справи міститься акт обстеження зелених насаджень від 27 квітня 2022 року, згідно з яким дерева горіх і береза в АДРЕСА_3 , знаходяться у задовільному стані.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову у цій частині.
Визначаючись щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Згідно із статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частинами 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина 1 статті 1167 Цивільного кодексу України).
Пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно із пунктами 4, 5 зазначеної постанови, у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Дану частину позовних вимог позивач мотивував тим, що неправомірними діями відповідача, йому нанесено моральні збитки.
Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння їй моральної шкоди, не зазначено, з яких міркувань позивач виходила, визнаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.
Суд наголошує, що позивачем не доведено, в чому полягає моральна шкода, не доведено причинного зв'язку між бездіяльністю відповідача та настанням будь-яких негативних наслідків для неї, а тому підстави для задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплатити моральну шкоду в розмірі 20078,00 грн. відсутні.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 72, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області (вул. О.Бурди, 44, смт. Ружин, Бердичівський район, Житомирська область, 13601, код ЄДРПОУ 04344707) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області щодо нерозгляду питання про розроблення та затвердження планів технічної інвентаризації та паспортизації об'єкту дитячого ігрового майданчика, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 .
Зобов'язати Ружинську селищну раду Бердичівського району Житомирської області на черговій сесії селищної ради розглянути питання про розроблення та затвердження планів технічної інвентаризації та паспортизації об'єкту дитячого ігрового майданчика, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 908, 00 грн. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.М.Шимонович