РІШЕННЯ
Іменем України
05 жовтня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/791/23
Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Белова С.В., за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О., за правилами загального позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянув справу
за позовом: Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури
код ЄДРПОУ 02910114; вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000;
електронна адреса:sekretariat@chrg.gp.gov.ua
в інтересах держави в особі
позивача: Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області
код ЄДРПОУ 04061978; вул. Губернська, 2, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000,
електронна адреса: ns_gorsovet@cg.gov.ua
до відповідача-1: Приватного підприємства «Новгород-сіверська рибоводно-меліоративна станція»,
код ЄДРПОУ 00709916; с. Мамекине, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16032
відповідача-2: Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області,
код ЄДРПОУ 39766192; вул. Миколи Лисенка, 20А, м.Тернопіль, 46002;
електронна адреса: ternopil@land.gov.ua
третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державний реєстратор Малодівицької селищної ради Прилуцького району Михайленко Світлана Миколаївна,
код ЄДРПОУ 04412490, вул.Слобідська,3, смт. Мала Дівиця, Прилуцький район, Чернігівська область, 17523; електронна адреса: md04412490@gmail.com
предмет спору: про скасування записів у реєстрах та усунення перешкод у користуванні землею
за участю повноважних представників сторін:
від прокуратури: прокурор Оліфір А.В., посвідчення №073909 від 01.03.2023;
від позивача: не з'явився;
від відповідача 1: Матішинець В.В.;
від відповідача 2: не з'явився;
У судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
08.06.2023 року Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області до Приватного підприємства «Новгород-сіверська рибоводно-меліоративна станція» та Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про скасування записів у реєстрах та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 141,8 га з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909.
Разом з позовною заявою прокурором подано клопотання про витребування доказів.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Чернігівської області від 08.06.2023 справу № 927/791/23 передано на розгляд судді Белова С.В.
Ухвалою від 13.06.2023 справу № 927/791/23 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено сторонам процесуальні строки для подачі до суду письмових заяв по суті спору.
29.06.2023 від відповідача 2 Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями по суті позову.
03.07.2023 року від відповідача 1 Приватного підприємства «Новгород-сіверська рибоводно-меліоративна станція» до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями по суті позову.
05.07.2023 року відповідачем 1 Приватним підприємством «Новгород-сіверська рибоводно-меліоративна станція» до суду подано клопотання про витребування доказів , в якому також заперечено проти задоволення клопотання прокурора про витребування доказів.
В судовому засіданні 05.07.2023 судом відмовлено у задоволенні клопотань прокурора та відповідача 1 про витребування доказів.
10.07.2023 року прокурором подано до суду відповідь на відзив, в якому заперечено проти доводів відповідача 2, викладених у відзиві.
10.07.2023 від відповідача 1 Приватного підприємства «Новгород-сіверська рибоводно-меліоративна станція» до суду надійшло клопотання про залишення без розгляду його попереднього клопотання та про витребування доказів.
14.07.2023 прокурором подано до суду відповідь на відзив, в якому заперечено проти доводів відповідача 1, викладених у відзиві.
28.07.2023 прокурором подано клопотання про залучення додаткових доказів.
16.08.2023 від відповідача 1 до суду надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив.
В судовому засіданні 17.08.2023 суд відхилив клопотання відповідача 1 про витребування доказів.
12.09.2023 від відповідача 1 до суду надійшло клопотання про долучення документів.
12.09.2023 суд розпочав розгляд справи по суті.
Господарський суд, розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3 ст. 53 ГПК України).
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Згідно з ч. ч. 4 - 5 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться у межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної морської (економічної зони) є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що інтереси держави полягають у необхідності здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що інтереси держави полягають у необхідності здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист пЈ>ав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Незаконна реєстрація права користування земельними ділянками за відсутності належних для цього рішень уповноважених органів фактично позбавляє орган місцевого самоврядування реалізувати правомочності власника та розпоряджатися ці сю земельною ділянкою в інтересах територіальної громади, отримувати кошти за її використання.
Порушення вимог законодавства при набутті прав на користування земельними ділянками суперечить інтересам держави та безумовно становить державний інтерес, який полягає у відновленні права держави на повернення цієї ділянки у розпорядження держави та вільне розпорядження цією земельною ділянкою уповноваженими органами у встановленому законом порядку.
Позивачем у даному випадку визначено Новгород-Сіверську міську Чернігівської області.
Статтею 18-1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України власником земельних ділянок за межами населених пунктів у т.ч. водного фонду, є органи місцевого самоврядування, на території яких знаходяться такі земельні ділянки. Крім цього, належність спірної земельної ділянки Новгород- Сіверській міській раді Чернігівської області підтверджується також витягами з Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Поруч з цим, обласною прокуратурою скеровано листа до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, у якому поінформовано про факт реєстрації у Державному земельному кадастрі права постійного користування на вказану земельну ділянку за ПП «Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція» (податковий номер 00709916), з'ясовувалася позиція органу місцевого самоврядування з вказаного питання та вжиття самостійно заходів реагування, щодо поновлення інтересів територіальної громади.
Згідно інформації міської ради від 02.05.2023 № 04-18/1296 рішення органу місцевого самоврядування від 30.03.2023 надано дозвіл Новгороді Сіверській міській раді Чернігівської області на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель водного фонду та розробку паспорта водного об'єкта за межами с. Мамекине орієнтовною площею 80 га. Відомостей про вжиття будь-яких заходів реагування, спрямованих на оскарження відомостей у Державному земельному кадастрі, не наведено.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.
З огляду на невжиття самостійно уповноваженим органом у спірних правовідносинах, ефективних заходів щодо усунення виявлених порушень, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області та звернення до суду із вказаним позовом у даній справі.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області у суді при зверненні із цим позовом.
Чернігівською обласною прокуратурою при вивченні стану дотримання вимог законодавства при використанні об'єктів водного фонду на території області вивчено обставини законності використання ПГІ «Новгород- Сіверська рибоводно-меліоративна станція» (ЄДРПОУ 00709916) земельної ділянки за межами населеного пункту с. Мамекине Новгород-Сіверського району Чернігівської області.
Чернігівською обласною прокуратурою установлено, що 23.03.2023 відділом № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб (код 10.07) комунальної власності з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909 площею 141,8 га, місце розташування: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, Новгород-Сіверська міська рада (за межами с. Мамекине).
Відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру внесено на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.02.2023, виготовленої ФОП Школоберда Я.Ю. на замовлення відповідача- 1.
23.03.2023 до розділу 3 Поземельної книги «Земельна ділянка. Право власності, право постійного користування запис про його виникнення» внесено запис №003 стосовно власників (користувачів): найменування власників (користувачів) земельної ділянки - Приватне підприємство «Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція»; форма власності - комунальна власність; відомості про документ, що посвідчує право - Державний акт серія II-ЧН 001279від 30.08.1995, реєстраційний номер 14.
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (№ НВ-6100177092023, дата формування - 23.03.2023) земельна ділянка з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909, площею 141,8 га зареєстрована 23.03.2023 за Приватним підприємством «Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція» на праві власності; документ, який є підставою для виникнення права - рішення органу місцевого самоврядування Новгород-Сіверська міська рада 15.08.1995 5 сесія 22 скликання; документ, що посвідчує право - Державний акт від 30.08.1995 II- ЧН 001279.
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (№ НВ-4600351592023, дата формування - 18.04.2023) стосовно виду права власності земельної ділянки з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909, площею 141,8 га зареєстрованої 23.03.2023 за Приватним підприємством «Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція» зазначено право постійного користування земельною ділянкою; документ, який є підставою для виникнення права - рішення органу місцевого самоврядування Новгород-Сіверська міська рада 15.08.1995 5 сесія 22 скликання; документ, що посвідчує право - Державний акт від 30.08.1995 II-ЧН001279.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909, площею 141,8 га 10.05.2023 державним реєстратором Малодівицької селищної ради Прилуцького району Михайленко С.М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 67543270) внесено запис про речове право в якому зазначено:
- Відомості про реєстрацію до 01.01.2013 : Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 14, 30.08.1995 00:00:00;
- Документи, подані для державної реєстрації: Державний акт на право постійного користування землею, серія та номер: II-ЧН001279, виданий 30.08.1995, видавник: Новгород-Сіверська районна районна рада народних депутатів Чернігівської обл., оригінал документа втрачено; відомості з ДЗК, серія та номер: 63673785, виданий 10.05.2023, видавник : Державний земельний кадастр;
- Вид іншого речового права: право постійного користування земельною ділянкою;
- Відомості про суб'єкта іншого речового права : Правокористувач: Приватне підприємство «Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція», код ЄДРПОУ 00709916.
Прокурор в позові посилається на те, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснено незаконно з огляду на порушення приписів ч. 6 ст. 26 Закону України «Про державний земельний кадастр» відповідно до яких відмова у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку надається у разі, якщо: із заявою звернулася неналежна особа (1); подані документи не відповідають вимогам законодавства (2).
При вирішенні спору по суті суд виходить з наступного.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2010, що залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2011 та набрало законної сили вирішено питання правомірності використання спірної земельної ділянки відповідачем 1 та встановлено, що Державний акт ІІ ЧН № 001279 на право постійного користування землею загальною площею 141,8 га був виданий 30.08.1995р. державному підприємству Новгород-Сіверській рибоводно -меліоративній станції Новгород- Сіверського району Чернігівського області. Спірна земельна ділянка не увійшла до складу майна, що підлягає приватизації (статутного фонду колективного сільськогосподарського підприємства, що створюється під час приватизації). Колективне сільськогосподарське підприємство "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція", як правонаступник державного підприємства, а потім відповідач 1, правом на оренду спірної земельної ділянки не скористались, в зв'язку із чим спірна земельна ділянка обліковується як землі запасу державної власності. Зазначеним рішенням встановлено факт використання відповідачем 1 без наявності правовстановлюючих документів 106 га земель водного фонду для розведення та вирощування риби, що є частиною спірної земельної ділянки загальною площею 141,8 га. При цьому у рішенні зазначено, що Приватним підприємством «Новгород-сіверська рибоводно-меліоративна станція» заперечено використання земельної ділянки сільгосппризначення, площею 35,8 га, що є частиною спірної земельної ділянки загальною площею 141,8 га.
При цьому матеріалами справи підтверджено, що гідроспоруди, які фактично знаходяться на спірній земельній ділянці, обліковується на балансі ДП "Укрриба", що встановлено рішенням Господарського суду Чернігівської області по справі № 927/22/19 від 14.05.2019, яке залишено без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 та набрало законної сили.
Відповідно до ч. 9 ст. 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» у редакції, що діяла до 01.01.2013 відомості про розподіл земель між власниками і користувачами вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження внесення до Державного земельного кадастру до 01.01.2013 відомостей про спірну земельну ділянку загальною площею 141,8 га.
За ч. 9 ст. 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості про речові права на земельні ділянки, що виникли до 01.01.2013 року, вносяться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, до Державного земельного кадастру із Державного реєстру земель та документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 01.01.2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.
Матеріали справи підверджують, що внесення відомостей про зазначену земельну ділянку до Державного земельного кадастру здійснено на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.02.2023, яку виготовлено на підставі клопотання ПП «Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція» від 13.02.2023. На підтвердження права користування спірною земельною ділянкою надано витяг з ЄДРПОУ щодо ПП «Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція» (ЄДРПОУ 00709916), статут та копію з архівної копії державного акту на право постійного користування землею від 30.08.1995 серії ІІ-ЧН№ 001279.
Судом враховано, що відповідно до листів Деснянського басейнового управлінні водних ресурсів від 01.05.2023 № 387/3-1/ДС/25-23, Держводагентства від 08.05.2023 № 144/ЧГ/21-23, Держрибагентства від 10.05.2023 № 3-6.1.2-9/2667-23 інформація щодо користувача спірної земельної ділянки водного фонду відсутня, паспорт на об'єкт водного фонду не складався, будь-яка дозвільна документація на здійснення ПП «Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція» підприємницької діяльності у галузі рибного господарства на вказаному об'єкті не видавалася, звіти з виробництва продукції аквакультури протягом 2010 - 2023 років до Управління Держагентства меліорації та рибного господарства у Чернігівській області від підприємства не надходили (лист від 01.05.2023 № 1-3- 9/373-23).
Наведене підтверджує, що відповідач 1 про використання ним спірної земельної ділянки уповноважені державні органи в установленому законодавством порядку не інформувало.
Зазначене в сукупності свідчить про те, що Приватне підприємство «Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція» (ЄДРПОУ 00709916) у 2023 році на час виготовлення документації із землеустрою щодо земельної ділянки площею 141,8 га на території Новгород-Сіверського району за межами с. Мамекино не було її належним землекористувачем.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач-1 не міг бути належним замовником технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.02.2023, виготовленої ФОП Школоберда Я.Ю. на підставі клопотання ПП «Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція» від 13.02.2023, оскільки такими діями порушував положення ст. 26 Закону України «Про землеустрій».
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру:
- на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених ст. 71-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні;
- на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до ст. 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.
Окремо судом враховано, що положеннями ст.22 Закону України «Про державний земельний кадастр» визначено вимоги до документів, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Зокрема, документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати законодавству.
Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр»).
Згідно із ч. 5 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державний земельний кадастр» при відкритті Поземельної книги відомості до неї вносяться на підставі документації, яка подана для державної реєстрації земельної ділянки (крім відомостей про власників та користувачів земельної ділянки).
Згідно із ч. 6 ст. 26 Закону України «Про державний земельний кадастр» відмова у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку надається у разі, якщо: із заявою звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам законодавства.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що запис у Поземельній книзі Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки загальною площею 141, 8 га з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909 в розділі: «Відомості про право власності/ право постійного користування внесені до Поземельної книги, крім відомостей про речові права, що виникли після 1 січня 2013 року» щодо внесення відомостей про право приватного підприємства «Новгород-Сіверська рибоводно- меліоративна станція» (код ЄДРПОУ 00709916) постійного користування земельною ділянкою площею 141,8 га, яка знаходиться в с. Мамекине Новгород - Сіверського району Чернігівської області, на підставі рішення Новгород- Сіверської районної ради від 15.08.1995 та державного акту від 30.08.1995 серії ІІ-ЧН № 001279 здійснено з порушенням вимог діючого законодавства.
Відповідно до пунктів 60 та 222 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (надалі - Порядок № 1051) запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Рішення, дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до Держгеокадастру або до суду.
Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Відповідно до ч. 3 вищевказаної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог до відповідачів в частині визнання незаконним та скасування запису у Поземельній книзі Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909 в розділі: «Відомості про право власності/ право постійного користування внесені до Поземельної книги, крім відомостей про речові права, що виникли після 1 січня 2013 року» щодо внесення відомостей про право приватного підприємства «Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція» (код ЄДРПОУ 00709916) постійного користування земельною ділянкою площею 141,8 га, яка знаходиться в с. Мамекине Новгород - Сіверського району Чернігівської області, на підставі рішення Новгород- Сіверської районної ради від 15.08.1995 та державного акту від 30.08.1995 серії ІІ-ЧН № 001279.
Оскільки судом встановлено, що Приватне підприємство «Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція» (ЄДРПОУ 00709916) у 2023 році на час виготовлення документації із землеустрою щодо земельної ділянки площею 141,8 га на території Новгород-Сіверського району за межами с. Мамекино не було її належним землекористувачем, позовна вимога прокурора про усунення перешкоди у здійсненні Новгород-Сіверською міською радою Чернігівської області (код ЄДРПОУ 004061978) права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 141,8 га з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909, розташованої на території Новгород-Сіверського району Чернігівської області, шляхом зобов'язання приватного підприємства «Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція» (код ЄДРПОУ 004061978) повернути земельну ділянку площею 141,8 га з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909 у розпорядження Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію прав та обтяжень
Суд зазначає, що правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з пунктом 1 ч. 1 ст. 2 якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною першою ст. 5 Закону № 1952-ІV встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Як передбачено ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться в такому порядку, зокрема: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав).
Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Тобто, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав. При цьому, наслідком такого скасування є припинення відповідних прав.
Суд зазначає, що заявляючи вимогу про скасування запису про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 67543270 від 10.05,2023, щодо реєстрації за приватним підприємством «Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція» (код ЄДРПОУ 00709916) права постійного користування на земельну ділянку площею 141,8 га з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909, розташованою на території Новгород-Сіверського району Чернігівської області прокурор не врахував, що відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України № 1952 відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Суд зазначає, що у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.
Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому, починаючи з 16.01.2020, цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України № 1952.
Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19 та від 28.10.2020 у справі № 10963/19, від 11.02.2021 у справі № 911/1530/19, від 03.03.2021 у справі № 913/175/20.
Враховуючи викладене суд зазначає, що обраний прокурором спосіб захисту шляхом скасування запису про проведену державну реєстрацію права не відповідє вимогам законодавства.
Згідно позиції Верховного Суду викладеної в Постанові від 08.02.2022 року у справі № 160/6762/21 ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбачених законом.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні вимоги прокурора про усунення перешкоди у здійсненні Новгород-Сіверською міською радою Чернігівської області (код ЄДРПОУ 004061978) права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 141,8 га з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909, розташованою на території Новгород-Сіверського району Чернігівської області, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 67543270 від 10.05,2023, щодо реєстрації за приватним підприємством «Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція» (код ЄДРПОУ 00709916) права постійного користування на земельну ділянку площею 141,8 га з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909, розташованою на території Новгород-Сіверського району Чернігівської області, у зв'язку з тим, що обраний прокурором спосіб захисту порушених прав є неефективним.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарський процесуальний кодекс України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу ретельно досліджені судом, проте є такими, що не спростовують наведених висновків суду.
Оскільки позов задоволено частково, судовий збір в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 2684,00 грн залишається за прокурором , а в розмірі 5368,00 грн покладається на відповідачів.
Керуючись ст. 42, 73-81, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати незаконним та скасувати запис у Поземельній книзі Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909 в розділі: «Відомості про право власності/ право постійного користування внесені до Поземельної книги, крім відомостей про речові права, що виникли після 1 січня 2013 року» щодо внесення відомостей про право приватного підприємства «Новгород-Сіверська рибоводно- меліоративна станція» (код ЄДРПОУ 00709916) постійного користування земельною ділянкою площею 141,8 га, яка знаходиться в с. Мамекине Новгород - Сіверського району Чернігівської області, на підставі рішення Новгород- Сіверської районної ради від 15.08.1995 та державного акту від 30.08.1995 серії ІІ-ЧН № 001279.
3. Усунути перешкоди у здійсненні Новгород-Сіверською міською радою Чернігівської області (код ЄДРПОУ 004061978) права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 141,8 га з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909, розташованою на території Новгород-Сіверського району Чернігівської області, шляхом зобов'язання приватного підприємства «Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція» (код ЄДРПОУ 004061978) повернути земельну ділянку площею 141,8 га з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909 у розпорядження Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 39766192; вул. Миколи Лисенка, 20А, м.Тернопіль, 46002) на користь Чернігівської обласної прокуратури (отримувач Чернігівська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02910114; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача UА 248201720343140001000006008) 2684,00 грн судового збору.
6. Стягнути з Приватного підприємства «Новгород-сіверська рибоводно-меліоративна станція» (код ЄДРПОУ 00709916; с. Мамекине, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16032) на користь Чернігівської обласної прокуратури (отримувач Чернігівська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02910114; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача UА 248201720343140001000006008) 2684,00 грн судового збору.
7. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2023 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua