Справа № 161/14516/23
Провадження № 1-кс/161/4486/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 05 жовтня 2023 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , власника майна ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , прокурора Луцької оружної прокуратури ОСОБА_5 , слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -
ВСТАНОВИВ:
До Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.08.2023, в межах кримінального провадження №12023030580000803 від 23.03.2023, а саме на грошові кошти в сумі 192 700 (сто дев'яносто дві тисячі сімсот) гривень, грошові кошти в сумі 1 950 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят) гривень, грошові кошти в сумі 40 600 (сорок тисяч шістсот) Євро, грошові кошти в сумі 132 067 (сто тридцять дві тисячі шістдесят сім) доларів США.
Своє клопотання мотивує тим, що він є власником арештованих грошових коштів, які вилучені за місцем його проживання, на підтвердження чого надає відповідні докази, а до кримінального провадження він жодного відношення не має, тому арешт накладено необґрунтовано, оскільки вони не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегли на собі його сліди та не містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування, у зв'язку з чим звернувся з вказаним клопотанням в якому просить скасувати арешт, накладений на вищевказане майно.
Власник майна ОСОБА_3 та його представник - адвокат ОСОБА_4 , кожен зокрема, в судовому засіданні клопотання підтримали з наведених в ньому підстав, просили його задовольнити.
В судовому засіданні прокурор Луцької окружної прокуратури ОСОБА_5 та слідчий СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 , кожен зокрема, щодо задоволення клопотання заперечили у зв'язку із його необґрунтованістю.
Вислухавши думку учасників, перевіривши матеріали клопотання, дослідивши додані докази, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Так, слідчим суддею в судовому засіданні встановлено, що слідчими СУ ГУНП у Волинській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023030580000803 від 23.03.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 332 КК України. На даний час досудове розслідування кримінального провадження №12023030580000803 від 23.03.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 332 КК України, передано до СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області.
Процесуальне керівництво досудового розслідування даного кримінального провадження здійснює група прокурорів Луцької окружної прокуратури.
05 серпня 2023 року ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.
В межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.07.2023 надано дозвіл на проведення обшуку у приміщенні житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами проведення обшуку вилучено великий перелік майна, що зафіксовано відповідним протоколом, серед якого грошові кошти в сумі 192 700 (сто дев'яносто дві тисячі сімсот) гривень, грошові кошти в сумі 1 950 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят) гривень, грошові кошти в сумі 40 600 (сорок тисяч шістсот) Євро, грошові кошти в сумі 132 067 (сто тридцять дві тисячі шістдесят сім) доларів США, які постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_11 від 02.08.2023 визнано речовими доказами та на які ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.08.2023 (справа №161/13214/23, провадження №1-кс/161/4100/23) накладено арешт.
Приймаючи зазначене процесуальне рішення про арешт майна слідчий суддя виходив з того, що стороною обвинувачення доведено наявність сукупності підстав вважати, що вилучені грошові кошти, у тому числі валюта, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а саме можуть бути отримані кримінально протиправним шляхом, у зв'язку із цим їх подальше утримання органом досудового розслідування, з метою їх перевірки та дослідження в рамках кримінального провадження №12023030580000803, зокрема виконання постанови прокурора ОСОБА_5 про тимчасовий доступ до речей і документів від 11.08.2023, є виправданим.
В подальшому, 19.09.2023 ОСОБА_7 повідомлено про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри, а саме у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України.
Так, згідно ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Стаття 170 КПК України передбачає, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частина 1 ст. 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що однією із загальних засад кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Разом з цим, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Стаття 98 КПК України в свою чергу підкреслює, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Однак, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування після вилучення вказаних грошових коштів та накладення на них арешту не установлено обставин, котрі підтверджують, що вказані грошові кошти, які визнано речовими доказами, дійсно відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, тобто не підтверджено, що вони є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також, що вони набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Не наведено таких доказів і прокурором та слідчим безпосередньо у судовому засіданні.
Більше того, постанова старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_11 від 02.08.2023 фактично не містить чітких посилань та критеріїв, визначених ст. 98 КПК України, в ній лише формально зазначено, що грошові кошти, вилучені за місцем проживання ОСОБА_7 , можуть бути отримані від незаконної діяльності останнього. Будь-яких інших відомостей, які вказували б на те, що зазначені у постанові слідчого грошові кошти мають значення речових доказів у даному кримінальному провадженні, стороною обвинувачення, після накладення на них арешту, що забезпечило безперешкодне встановлення таких відомостей, не доведено.
Відсутність таких відомостей та чітко визначених критеріїв унеможливлюють ідентифікацію майна особи як доказу в розумінні ст. 98 КПК України та свідчить про відсутність доказів того, що дане майно має ознаки речових доказів. Тобто стороною обвинувачення, окрім припущення, не наведено жодного доказу, що вилучені грошові кошти є речовими доказами у даному кримінальному провадженні, як і не доведено, що вони є предметом злочину чи отриманні незаконним шляхом.
Водночас, під час судового розгляду ОСОБА_3 , який перед слідчим суддею порушує питання про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.08.2023, на грошові кошти, які, як він вказує, набуті ним законно, подано ряд документів, а саме інформації з АТ «Ощадбанк», яка підтверджує, що на рахунках ОСОБА_3 в періоди з 2020 року по 2022 рік перебували значні суми коштів в національній та іноземній валюті, які в подальшому були знаті ОСОБА_3 , отримані в готівковій формі та зберігалися ним в сейфах за місцем його проживання, що, в свою чергу, підтверджує належність саме йому вилучених грошових коштів, а не іншим особам, зокрема ОСОБА_7 , тому підстав стверджувати, що вони отримані незаконним шляхом та внаслідок вчинення кримінального правопорушення, по якому здійснюється досудове розслідування, немає.
Наряду з вказаним, слід зазначити, що ОСОБА_3 підозра у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень не пред'явлена, досудове розслідування, в межах якого накладено арешт, відносно нього не здійснюється, а арештовані грошові кошти вилучено в ході проведення обшуку у приміщенні житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 , що підтверджується долученою копією Державного акта на право власності на земельну ділянку.
Разом з цим, стороною обвинувачення будь-яких доказів, які б підтверджували, що грошові кошти в такому значному розмірі могли б перебувати в розпорядженні ОСОБА_7 не надано. Окрім цього, з повідомлення про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри від 19.09.2023 вбачається, що ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, тобто, що він, діючи умисно, з корисливих мотивів використав та розпорядився грошовими коштами на загальну суму 19 500 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот) грн., шляхом вчинення операції із видачі готівкових коштів на суму 18 200 (вісімнадцять тисяч двісті) грн. та перерахування решти грошових коштів для інших суб'єктів господарювання за товар в торгово-сервісних мережах смт. Млинів Рівненської області, тим самим використав їх у своїх цілях, що є явно неспівмірним з сумою вилучених в ході проведення обшуку грошових коштів.
Отже, сторона обвинувачення в судовому засіданні не надала суду жодних доказів, що вказують про прямий або опосередкований зв'язок ОСОБА_3 чи вилучених грошових коштів з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
При цьому, враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов переконання, що грошові кошти, які належать ОСОБА_3 , не були знаряддям вчинення кримінальних правопорушень, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023030580000803 від 23.03.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 332 КК України, не зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та не містять інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, не набуті кримінально протиправним шляхом та не отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на викладене, версія органу досудового розслідування, що арешт грошових коштів необхідний з метою забезпечення збереження речових доказів не доведена стороною обвинувачення та повністю спростована наданими в обґрунтування скасування арешту майна доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності.
У відповідності до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Таким чином, враховуючи викладене, а також, що однією із засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України, зважаючи, що сторона обвинувачення не представила слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, хоча розгляд даного клопотання неодноразово відкладався за клопотаннями прокурора для надання йому можливості спростувати версію власника майна про належність останньому вилучених грошових коштів, з огляду на принцип диспозитивності, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність обставин, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння ОСОБА_3 належним йому майном, у зв'язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.08.2023, в межах кримінального провадження №12023030580000803 від 23.03.2023, на грошові кошти в сумі 192 700 (сто дев'яносто дві тисячі сімсот) гривень, грошові кошти в сумі 1 950 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят) гривень, грошові кошти в сумі 40 600 (сорок тисяч шістсот) Євро, грошові кошти в сумі 132 067 (сто тридцять дві тисячі шістдесят сім) доларів США, оскільки підстави для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження відсутні.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна слід задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 170, 174, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.08.2023, в межах кримінального провадження №12023030580000803 від 23.03.2023 - задовольнити.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.08.2023на майно, а саме на: грошові кошти в сумі 192 700 (сто дев'яносто дві тисячі сімсот) гривень, грошові кошти в сумі 1 950 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят) гривень, грошові кошти в сумі 40 600 (сорок тисяч шістсот) Євро, грошові кошти в сумі 132 067 (сто тридцять дві тисячі шістдесят сім) доларів США - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1