Справа № 161/13601/23
Провадження № 2/161/3520/23
ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2023 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого судді - Пахолюка А.М.,
при секретарі - Грень А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, однак, рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 15.09.2021 року шлюб між ними було розірвано.
За час шлюбу у сторін народилося двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на сьогоднішній день проживають разом із матір'ю.
Крім того, вказує, що відповідач бере участь в утриманні дітей по мірі свого бажання, оскільки переказує на картковий рахунок кошти лише після нагадування про це позивачем, і в розмірах, які він самостійно визначає. Також, позивач зазначає, що на даний час не має можливості самостійно, в повній мірі забезпечити належний рівень проживання для дітей. Добровільно домовитися про сплату аліментів їй не вдалося, зазначає, що проект договору про узгодження всіх спірних питань щодо утримання дітей був надісланий відповідачу, проте він був проігнорований останнім.
З врахуванням вище викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей, в твердій грошовій сумі, в розмірі по 4000 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви і до досягнення кожною дитиною повноліття, а також витрати на правову допомогу.
Ухвалою суду від 14 серпня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.
В установлений в ухвалі строк, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він вказує, що з позовними вимогами згідний частково, зазначив, що заявлений розмір аліментів у розмірі 4000 грн. на кожну дитину є достатнім з урахуванням їх віку, проте щодо відшкодування судових витрат на правову допомогу, просить - відмовити.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, однак, рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 15.09.2021 року шлюб між ними було розірвано (а.с. 6-7).
Від даного шлюбу у сторін народилося двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8-9).
Судом встановлено, що сторони проживають окремо, неповнолітні діти проживають разом з матір'ю - позивачем ОСОБА_1 (а.с. 10).
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач є фізичною особою-підприємцем (а.с. 12).
Разом з тим, відповідач неодноразово перераховував на картковий рахунок позивача кошти на утримання дітей, що підтверджується платіжними інструкціями з банку (а.с. 14-26).
Також, судом встановлено, що позивач намагалася в досудовому порядку вирішити спірне питання з відповідачем щодо матеріального утримання дітей, тому її адвокатом Татарин В.М., 04.08.2023 року, було надіслано ОСОБА_2 проект договору через додаток-месенджер «VIBER», на що останній не проігнорував повідомлення, а відповів, що з представником позивача зв'яжеться його юрист (а.с. 27-28).
Таким чином, суд встановив, що відповідач не ухиляється від обов'язку в утриманні та вихованні неповнолітніх дітей, які фактично знаходяться на утриманні та вихованні матері, але між сторонами немає домовленості щодо систематичності та розміру сплати аліментів.
Відповідно до ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Статтею 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Із матеріалів справи, судом встановлено, що відповідач є фізичною особою-підприємцем та в період з березня 2022 року по червень 2023 року отримав доходів в загальній сумі 3 846 215,00 грн.(а.с. 67-72).
Відповідачем не надано суду доказів щодо наявності на його утриманні інших дітей тощо.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін та неповнолітніх дітей, те, що сторони не змогли добровільно досягнути згоди про розмір сплачуваних аліментів, а також, що обов'язок утримувати дітей покладається рівною мірою на матір і батька.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_2 спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - в розмірі 4000 грн. на кожну дитину щомісячно і до досягнення дітьми повноліття.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначена правова позиція також викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
З договору про надання правової допомоги № б/н від 07.08.2023 року, укладеного між адвокатом Татарин В.М. та позивачем ОСОБА_1 , акту до договору про надання правової допомоги від 19.09.2023 року та квитанцій до прибуткового касового ордера № 9 від 07.08.2023 року та № 10 від 19.09.2023 року, вбачається, що зазначені у розрахунку представника позивача ОСОБА_5 витрати пов'язані з розглядом даної справи становлять 8 000 (вісім тисяч) грн. (а.с. 11, 13).
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 заперечує щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає позивача ініціатором створення спору щодо фінансування витрат на утримання дітей і його судового розв'язання, остання відмовилась від досудового врегулювання спору, і зокрема, на умовах, які заявлені в позовній заяві.
Згідно позиції Верховного суду, викладеної в постановах від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18, якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.
Проаналізувавши матеріали справи та докази в їх сукупності, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи, суд бере до уваги обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, значення справи для сторін, з урахуванням принципу розумності та справедливості, приходить до висновку про наявність підстав для зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.
З урахуванням вищенаведеного, на думку суду, сума щодо стягнення витрат на правову допомогу є дещо завищена, а тому з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, складності справи, заперечень відповідача щодо позову, з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
Згідно положень ч.6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України), якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір в сумі 1073,60 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.
Згідно п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
На підставі ст.ст. 75, 82, 84, 180, 181, 182, 184 СК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 28, 77, 81, 141, 263-265, 279, 354, 430 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі - 4000 (чотири тисячі) грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 11.08.2023 року.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі - 4000 (чотири тисячі) грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 11.08.2023 року.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в користь ОСОБА_1 - 4000 (чотири тисячі) грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в дохід держави суму в розмірі - 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржена до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 03 жовтня 2023 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області Пахолюк А.М.