ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
25.09.2023м. СумиСправа № 920/838/23
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/838/23 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» (вул. Леоніда Каденюка, буд. 1, м. Шостка, Сумська обл., 41100; код за ЄДРПОУ 34113412),
до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ),
про стягнення 8893,77 грн
установив:
21.07.2023 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.12.2020 по 31.10.2021 в сумі 8893,77 грн (вісім тисяч вісімсот дев'яносто три грн 77 коп.), а також стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.).
25.07.2023 за електронним запитом суду №67810161111 отриманий витяг з ЄДРПОУ, за яким ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з місцезнаходженням : АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 25.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/838/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.
25.07.2023 копія ухвали від 25.07.2023 у справі №920/838/23 надіслана сторонам відповідно до вимог ч. 6-7 ст. 6 ГПК України за списком розсилки №4410.
Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення сторони належним чином повідомленні про розгляд справи судом, а саме: позивач - 01.08.2023, відповідач - 31.07.2023.
Відповідач відзиву на позов не подав, будь-яких клопотань та/або заяв суду не надав.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.
Відповідно до рішення Шосткинської міської ради від 28.07.2006 №226 ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання для опалення та підігріву питної води. Тобто позивач є виконавцем комунальної послуги в значенні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІ (надалі - Закон).
Відповідно до матеріалів справи позивач забезпечує тепловою енергією на опалення зокрема і багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 .
В зазначеному вище багатоквартирному будинку, ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення : аптеки, загальною площею 53,9 м2, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.07.2023.
25.02.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» (далі - позивач, виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, споживач) укладено договір №220 про надання послуг з теплопостачання (далі - договір).
Відповідно до п. 1 договору виконавець зобов'язується згідно з «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», які затверджені Постановою від 21 липня 2005 року за №630 (надалі - Правила), надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з теплопостачання, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором. Предметом Договору є такі послуги: централізоване опалення; підігрів питної води на гаряче водопостачання.
Характеристика об'єктів та обсяги надання послуг Споживачу наведені в додатку №1 до цього Договору (п. 2 договору).
Відповідно до п. 5 договору плата за надані послуги за наявності засобів обліку справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил. У разі відсутності засобів обліку - розмір плати за надані послуги визначається розрахунковим методом.
Згідно з п. 6 та п. 7 договору розрахунковим періодом є календарний місяць, система оплати послуг є щомісячною.
Пунктом 8 договору визначено, що споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує виконавцю вартість послуг зазначених в договорі, передбачених на розрахунковий період. Кінцеві розрахунки за розрахунковий період проводяться споживачем до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.
Згідно з п. 11 договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково, виходячи з договірного навантаження при розрахунковій температурі зовнішнього повітря відповідно для наданого регіону.
Відповідно до п. 18.1. договору споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
За пунктом 20 договору позивач зобов'язується забезпечувати вчасне та відповідної якості надання послуг, в обсягах, згідно із законодавством та умовами договору.
Згідно з п. 30, 31, 33 договору договірні відносини і зобов'язання у сторін виникають з 15.10.2009 та діють до 15.10.2010; договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду; припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитих послуг.
Відповідно до додатку №1 до договору до переліку об'єктів відповідача, отримуючих послуги з теплопостачання і внесених в договір для розрахунків, належить нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 .
На виконання умов договору за період з грудня 2020 року по жовтень 2021 року включно позивач надав відповідачу послуги з централізованого опалення, що в свою чергу підтверджується розрахунками заборгованості за використану теплову енергію за вказаний період, актами приймання теплоносія від 21.10.2020, 23.10.2021 та актами перевірки роботи системи опалення від 22.10.2020, 25.10.2021, засвідчені підписами представниками позивача та управителя багатоквартирного будинку, показаннями теплового лічильника та актами прийому-передачі теплової енергії за відповідний опалювальний період, які надсилались відповідачу супровідними листами, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до умов договору індивідуальних засобів обліку теплової енергії відповідач не має. Як зазначає позивач, з квітня 2017 року, обсяги спожитої відповідачем послуги за період з грудня 2020 року по жовтень 2021 року обліковувались встановленим в будинку АДРЕСА_2 лічильником AN130L190 Qp6 №179610 71143. Зауваження щодо правильності роботи зазначеного лічильника обліку теплової енергії матеріали справи не містять.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленої теплової енергії за період з грудня 2020 року по жовтень 2021 року позивач звернувся з позовом та просить стягнути з відповідача 8893,77 грн заборгованості за послуги з теплопостачання з 01.12.2020 по 31.10.2021.
Відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - Правила 630) та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у цій сфері.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що:
- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;
- власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку;
- споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено поняття виконавець комунальної послуги це суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
Відповідно до матеріалів справи позивача визначено виробником та виконавцем комунальних послуг в місті Шостка з централізованого теплопостачання для опалення та підігріву питної води.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків за приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України) є договір.
У силу положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між сторонами склались відносини з надання послуг, що регулюються Главою 63 ЦК України.
Статтею 901 ЦК України визначено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідний договором. При цьому статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" також передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Отже, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8893,77 грн заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.12.2020 по 31.10.2021 за договором є законними, обґрунтованими.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 8893,77 грн заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.12.2020 по 31.10.2021, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги як законні та обґрунтовані.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
У поданому позові позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору.
Відповідно до платіжної інструкції від 18.11.2023 №1869, доданої позивачем до позову як доказ сплати судового збору, позивач сплатив 2684 грн судового збору.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 2684,00 грн судового збору.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» (вул. Леоніда Каденюка, буд. 1, м. Шостка, Сумська обл., 41100; код за ЄДРПОУ 34113412) 8893,77 грн (вісім тисяч вісімсот дев'яносто три грн 77 коп.) заборгованості за послугу з теплопостачання за період з 01.12.2020 по 31.10.2021, а також 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2023.
Суддя В.Л. Котельницька