ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" жовтня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/831/23
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Управління комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради (вул. Соборна, 12, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 26259563) до Фізичної особи-підприємця Шаблія Андрія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) про стягнення 94 625,35 грн
у судове засідання з'явилися:
- від позивача: не з'явився;
- від відповідача: не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Суть спору
Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Управління) звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовом до ФОП Шаблія А.М. про стягнення 94 625,35 грн.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Даний позов Управління обґрунтовує тим, що по завершенню орендних правовідносин за Договором оренди нежитлового приміщення №2237 від 20.06.2019, ФОП Шаблій А.М. (орендар) повернув 04.08.2022 Управлінню (орендодавець) нежитлові приміщення, що були передані в оренду, проте ФОП Шаблій А.М. допустив і не погасив заборгованість у розмірі 94 625,35 грн, яка утворилась за період дії угоди.
Відповідач не скористався правом надання відзиву на позов, передбаченим ст. 165 ГПК України, а відтак суд на підставі ч.2 ст. 178, ч.9 ст. 165 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Процесуальні дії у справі
11.08.2023 через відділ канцелярії та документального забезпечення Управління комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до ФОП Шаблія А.М. про стягнення 94 625,35 грн.
Ухвалою від 28.08.2023 (з урахуванням ухвали від 19.09.2023 про виправлення описки) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/831/23, постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи призначено на 19.09.2023.
19.09.2023 відповідач чи його представник у судове засідання не з'явився.
Ухвалою від 19.09.2023 судове засідання відкладене на 03.10.2023 з метою забезпечення надання можливості учасникам провадження у справі скористатися правами та обов'язками, передбаченими ГПК України.
03.10.2023 сторони не забезпечили явку уповноважених сторін у судове засідання, будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце проведення даного засідання повідомлена.
Представник позивача скористався правом, наданим ч. 3 ст. 196 ГПК України, та 03.10.2023 заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, одночасно підтримавши позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвала від 28.08.2023 і 19.09.2023 направлялись ФОП Шаблію А.М. на адресу його місцезнаходження, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та позовній заяві: вул. Коцюбинського буд. 4, кв. 71, м. Рівне, 33001. Проте, конверти із ухвалами за трек-номерами 3301312658926, 0600226151408 повернулися до суду із зазначенням причин повернення "адресат відсутній за адресою".
Відповідно до ч.7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Згідно з п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою: місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому враховуються правові позиції Верховного Суду, викладені у:
- постанові від 20.07.2021 у справі №916/1178/20: "направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.";
- постанові від 19.12.2022 у справі №910/1730/22: "у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст.ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.";
Таким чином, судом вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи за його участю.
На підставі зазначеного, відповідно до ст. 242 ГПК України, ухвала суду від 28.08.2023 вважається врученою 04.09.2023, а відповідач таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Аналогічно, врученою 27.09.2023 вважається ухвала від 19.09.2023.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов'язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").
Провадження у справі триває з 28.08.2023, розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, таким чином, сторони мали достатньо часу для ефективного представлення своєї справи в суді.
Оскільки явка учасників справи не визнавалася обов'язковою, враховуючи положення ч.1 ст. 202 ГПК України, зважаючи на обмеженість процесуального строку розгляду спору за правилами спрощеного позовного провадження, господарський суд дійшов висновку, що дана справа може бути розглянута без участі представників сторін, за наявними у ній матеріалами та містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Згідно з ч.3 ст. 222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
20.06.2019 між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, як орендодавцем, та ФОП Шаблієм А.М., як орендарем, було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №2237 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення (майно), розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Дворецька, 108Г, загальною площею 216,3 кв.м.
Пунктами 3.1, 3.2 Договору оренди встановлено строк дії цього договору - з 20.06.2019 по 19.05.2022. У разі відсутності заяви з однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.
Згідно п.п.4.1 - 4.3 Договору, орендна плата за користування визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади міста Рівного, затвердженої рішенням Рівненської міської ради і встановлюється в сумі 2875,90 грн.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.
Орендна плата сплачується орендарем до 20 числа поточного місяця.
Згідно п.4.8 Договору, у разі припинення договору оренди, орендар сплачує орендну плату по день фактичної передачі Майна за актом прийому-передачі. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі.
Для автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 910/3213/20.
Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 904/8532/21, від 14.06.2022 у справі № 926/326/21, від 11.08.2021 у справі № 910/3213/20.
Як встановлено судом, після укладення Договору сторони не заявляли бажання щодо його припинення. Відтак суд робить висновок, що термін угоди подовжився з 20.05.2022 до 19.04.2025, проте, як встановлено судом, відповідач 08.08.2022 повернув майно за Актом №813 прийому-передачі нежитлового приміщення на вул. Дворецька, 108-Г.
Разом з тим, орендар неналежно виконав свої договірні зобов'язання в частині здійснення орендних платежів і станом на 04.08.2023 за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати в розмірі 94 625,35 грн.
У квітні 2023 року позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість, проте ФОП Шаблій А.М. лишив претензію без задоволення.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З наведених обставин вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Водночас, передане за договором оренди майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється дія спеціального закону - Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з ст. ст. 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі, незалежно від результатів господарської діяльності.
Згідно з ч.ч.1-3 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст. 509 ЦК України, ч.1 ст. 173 ГК України).
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст. 610 ГПК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено з матеріалів справи, ФОП Шаблій А.М., отримавши за Договором в оренду майно, користувався ним з 20.06.2019 по 08.08.2022, сплативши за цей період 40 802,58 грн орендної плати, тоді як Управлінням, за механізмом, встановленим п.4.3 нараховано до сплати за цей період 135 427,93 грн.
Враховуючи положення п.4.4 Договору, строк оплати орендних платежів настав, оскільки на час розгляду справи доказів відповідних оплат не подано, відповідач вважається таким, що порушив зобов'язання, заборгував Управлінню 94 625,35 грн, а відтак позовні вимоги про їх стягнення є законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Дана справа, яка пов'язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.
Невиконання відповідачем зобов'язання в укладеному з позивачем правочину порушило інтереси останнього, які полягають у несвоєчасній оплаті оренди обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення основного боргу.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову і про стягнення з відповідача на користь позивача 94 625,35 грн - основного боргу (заборгованості у вигляді орендної плати за Договором).
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 684, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №98 від 09.08.2023, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, у зв'язку з задоволенням позову.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 202, 222, 233, 238, 241, 252 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шаблія Андрія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради (вул. Соборна, 12, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 26259563) 94 625 (дев'яносто чотири тисячі шістсот двадцять п'ять) грн 35 коп. основного боргу.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шаблія Андрія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради (вул. Соборна, 12, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 26259563) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. - судового збору.
4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано "05" жовтня 2023 року.
Суддя Юлія РОМАНЮК