ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" жовтня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/580/23
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення
у справі за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг"
до відповідача: фізичної особи - підприємця Харитончука Олексія Миколайовича
про: стягнення заборгованості та вилучення майна
секретар судового засідання: С.Коваль
представники:
від позивача: О.Гуменюк
від відповідача: М.Єремов
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до фізичної особи - підприємця Харитончука Олексія Миколайовича про стягнення заборгованості, процентів річних, інфляційних втрати, пеня, штрафу, неустойка та вилучення майна (об'єкту лізингу).
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19 вересня 2023 року позов задоволено частково.
21 вересня 2023 року відповідач звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, у відповідності до якого заявник просить суд стягнути з позивача 60 000,00 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу.
Відповідно до правил частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У своєму клопотанні про продовження строку на подання відзиву відповідач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на надання правової допомоги складає 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з нормами частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Рішення суду першої інстанції у справі ухвалено 19 вересня 2023 року, заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу подана до суду 21 вересня 2023 року, а тому суд вважає, що наявні правові підстави для розгляду заяви відповідача про розподіл судових витрат по суті.
Розглянувши подану заяву про розподіл судових витрат суд зауважує таке.
Частинами 2-6 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Отже, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Так, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу відповідачем було подано копії: договору про надання правової допомоги №50 від 05 квітня 2023 року, розрахунок вартості правової допомоги, довідку про рух коштів від 21 вересня 2023 року , рахунок фактуру від 24 липня 2023 року, рахунок фактуру від 19 вересня 2023 року, акт №2 від 20 вересня 2023 року.
03 жовтня 2023 року відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи довідки про рух коштів від 03 жовтня 2023 року та від 03 жовтня 2023 року.
Разом з вказаним клопотанням відповідачем заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску строку для подання доказів та продовження строків.
Вказане клопотання аргументоване тим, що станом на час подання заяви про стягнення судових витрат вказаних доказів не існували.
Розглянувши вказане клопотання суд прийшов до висновку про його задоволення з огляду на наступне.
Згідно з нормами статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Оскільки довідки про рух коштів було сформовано після подання заяви про стягнення судових витрат, судом задоволено клопотання відповідача про визнання поважними причинам пропуску строків для подання доказів та долучити до матеріалів справи копії банківських виписок від 03 жовтня 2023 року.
Згідно з умовами договору про надання правової допомоги від 05 квітня 2023 року, предметом договору є надання клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових, питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі.
В межах повноважень, які визначені цим договором, складання та підписання від імені клієнта заяв, запитів, скарг, звернень, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру (позовних заяв, апеляційних, касаційних скарг, та ін.), спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Представництво інтересів клієнта у судах всіх інстанцій під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також правоохоронних та контролюючих органах, органах, влади, місцевого самоврядування та управління, фіскальних та контролюючих органах, у відносинах з юридичними та фізичними особами.
Надання правової допомоги здійснюється у наступних формах: консультації; розробка та правовий аналіз, договорів; процесуальне представництво, представництво перед-іншими особами; захист від протиправних дій посадових осіб органів державної влади, правоохоронних та контролюючих органів; надання правової допомоги у кримінальних провадженнях; інші види послуг, які пов'язані адвокатською діяльністю та виконанням договору.
Згідно розділу 3 договору, гонорар - це винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та наданні йому інших видій правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені цим договором.
Гонорар складається із суми вартості послуг, види яких та їх вартість вказуються сторонами у додатках до договору, якими є акти наданих послуг додаткові договори, тощо.
Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт.
Сума гонорару подвоюється у разі надання адвокатом послуг клієнту у неробочий час, вихідні та святкові дні.
До гонорару не включаються фактичні витрати необхідні для виконання цього договору.
Факт наданих послуг, підтверджується актом наданих послуг.
Гонорар сплачується не пізніше трьох робочих днів з дати виставлення адвокатом рахунку-фактури.
Сторони погодили можливість авансування (попередньої оплати) за цим договором.
Гонорар оплачується у безготівковому порядку на рахунок адвоката.
Заявник також надав суду додаток № 2 до договору про надання правової допомоги - "Розрахунок вартості правової допомоги (тарифи), у якому вказано види послуг та загальна вартість таких послуг.
Так у пункті 1 розрахунку вказано такі види послуг: професійна правнича допомога (представництво інтересів клієнта) в Господарському суді Рівненської області у справі № 918/580/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" до клієнта про стягнення грошових коштів та вилучення майна (об'єкта лізингу) за договором фінансового лізингу №210317-1/ФЛ-Ф-А від 17.03.2021 (в т.ч., але не виключно, складання, підписання та надсилання від імені клієнта відзиву, клопотань, заперечень, пояснень, заяв, відповідей на відзив, інших процесуальних документів (документів правового характеру), оплата судового збору від імені клієнта, вчинення інших юридично значимих дій тощо).
У пункті 2 розрахунку зазначено такі види послуг: професійна правнича допомога (представництво інтересів клієнта) у відносинах з третіми особами, в правоохоронних та контролюючих органах, органах державної влади, державної виконавчої служби (у відносинах з приватними виконавцями), місцевого самоврядування та управління, фіскальних та контролюючих органах, у відносинах з юридичними та фізичними особами, установах та організаціях незалежно від форми власності.
Загальна вартість наведених видів послуг становить 60 000 грн.
Суд зауважує, що вказані у пункті 2 розрахунку не стосуються видів послуг, що надаються як правова допомога у справі № 918/580/23, хоча і включені до загальної вартості послуг у розмірі 60 000 грн.
Разом з тим, актом №2 від 20 вересня 2023 року сторонами погоджено вартість наданої правової допомоги в розмірі 60 000,00 грн.
02 жовтня 2023 року позивачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Вказане клопотання аргументоване тим, що представником відповідача підготовлено незначну кількість процесуальних документів, а саме: відзив, клопотання про витребування доказів, заяву про ухвалення додаткового рішення.
Позивач вказує, що справа є нескладною, а понесені витрати є завищеними щодо іншої сторони спору.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас необхідно зазначити, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.
У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. За таких умов, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
На думку суду даний спір про стягнення заборгованості та вилучення майна не відноситься до категорії складних.
На переконання суду, підготовка до справи не потребувала дослідження значного обсягу законодавства, судової практики чи опрацюванню великого обсягу документів.
Дослідивши опис наданих послуг суд не знаходить підстав повного покладення на відповідача витрат, що зазначені пунктах 2, 3, 5, 7, 8 акту наданих послуг №2.
Зокрема суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів направлення до суду 15.06.23 року клопотання про повернення позивачу позовної заяви та розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Оформлення, складання та надсилання повідомлення про форс-мажорні обставини стосуються господарської діяльності учасника справи та не стосуються розгляду самої справи. В даному випадку обсяг наданих в межах розгляду справи послуг зводиться до направлення до суду доказів по справі.
На участь у судових засіданнях 11 липня 2023 року, 08 серпня 2023 року, 22 серпня 2023 року та 19 вересня 2023 року відповідачем сукупно затрачено близько двох з половиною годин. На думку суду, час, який міг би витратити адвокат на ознайомлення з позовною заявою та підготовку відзиву на неї, та на підготовку до судових засідань, як кваліфікований фахівець, становить менше часу ніж вказано у акті наданих послуг.
Щодо обґрунтованості та пропорційності судових витрат до предмету спору та їх завищення щодо іншої сторони спору суд відзначає, що звертаючись з позовом до суду позивачем заявлено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 200,00 грн, в подальшому розмір таких витрат зменшено до 2 500,00 грн.
А тому, суд робить висновок, що заявлена відповідачем сума судових витрат є непропорційною до предмету спору та витрат понесених іншою стороною.
Отже, при здійсненні розподілу витрат судом надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв: пов'язаності витрати з розглядом справи; обґрунтованості та пропорційним їх розміру до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
З огляду на такі обставини суд вважає за можливе застосувати положення частини 5 статті 129 ГПК України та врахувати під час вирішення питання про розподіл судових витрат наведені вище обставини. На думку суду заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу не є в повній мірі обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. Суд також вважає заявлені витрати такими, що не у повному розмірі пов'язані із розглядом цієї справи.
Оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат, суд робить висновок про те, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення позивачу 15 000,00 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Решту витрат суд покладає на позивача.
Згідно з визначеннями статті 3 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з нормами статті 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
За змістом статті 2 ГПК України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Заяву фізичної особи - підприємця Харитончука Олексія Миколайовича про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (01054,м.Київ, вул. Ярославів Вал 13/2, літера Б, код ЄДРПОУ 33880354) на користь фізичної особи - підприємця Харитончука Олексія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.
Стягувач: фізична особа - підприємець Харитончук Олексій Миколайович ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (01054,м.Київ, вул. Ярославів Вал 13/2, літера Б, код ЄДРПОУ 33880354).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
складено та підписано 05.10.2023
Суддя Андрій КАЧУР