Справа № 930/2035/23
Провадження № 2/930/603/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.08.2023 року Немирівський районний суд
Вінницької області
у складі: головуючого судді - Науменка С.М.
за участю: секретаря судового засідання - Андрущак Л.П.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Немирів, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Брацлавської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про встановлення факту та визнання права в порядку спадкування за законом,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , звернулася до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до Брацлавської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про встановлення факту та визнання права в порядку спадкування за законом, в якому просила встановити факт її проживання, із ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім'єю, понад п'ять років, а саме з 2003 року до часу відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановити факт прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнати за нею, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, право власності на яку мала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Мотивуючи позов тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка за життя являлась одинокою людиною, дітей та родини не мала та після смерті якої залишилось спадкове майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується, свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 від 27.07.1993.
Зважаючи на стан здоров'я ОСОБА_2 , яка не могла себе обходити та вести домашнє господарство, позивачка ОСОБА_1 , яка проживала з нею в одному будинку, за адресою АДРЕСА_2 , з 1993 року, в квартирі АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 , в квартирі АДРЕСА_3 , з 2003 року понад 6 років здійснювала за нею постійний догляд, супроводжувала до закладів охорони здоров'я, купувала необхідні товари продовольчої та промислової необхідності, готувала їжу, прибирала дім, допомагала по господарству вони фактично почали проживати однією сім'єю з ОСОБА_2 , а після смерті останньої, здійснила всі заходи щодо організації її поховання.
Маючи намір прийняти та оформити свідоцтво про право на спадщину за законом позивачка звернулась до нотаріуса, проте нотаріус повідомив, про неможливість вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з відсутністю документів, які встановлюють факт проживання зі спадкодавицею, не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. В зв'язку з неможливістю документального підтвердження факту проживання однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини з ОСОБА_2 . Крім того нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину, адже в позивачки відсутні оригінали правовстановлюючих документів.
У зв'язку з цим їй рекомендовано звернутись до суду, за вирішенням вказаного питання.
Позивачка до зали судового засідання не з'явилися, надала суду заяву відповідно до якої просила суд справу слухати в їх відсутність, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Представник Брацласвської селищної ради до зали судового засідання не з'явився, надав суду заяву в якій просить справу слухати у відсутність представника селищної ради, позов визнає.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Суд, вивчивши матеріали справи, а саме: копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , серії НОМЕР_2 , копію довідки виконкому Брацлавської селищної ради Немирівського району Вінницької області від 15.11.2016 № 4140, копію довідки виконавчого комітету Брацлавської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 28.06.2023 № 24, копію домової книги квартири АДРЕСА_1 , власником якої була ОСОБА_2 , копію технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , копію рішення Брацлавської міської ради народних депутатів № 4 від 30.06.1993 «Про безоплатну передачу квартиру», копію свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 27.07.1993, виданого ОСОБА_2 , виконавчим комітетом Брацлавської ради народних депутатів Вінницької області та враховуючи заяву відповідача про визнання позову, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Згідно роз'яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ч.2ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною 1 ст. 294 ЦПК України, визначено що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Судом встановлено, що позивачу необхідно встановити факт постійного спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для оформлення права на спадщину, отже встановлення факту проживання позивача з ОСОБА_3 на момент її смерті породжує юридичні наслідки, оскільки з визначенням їх спільного проживання законодавство пов'язує прийняття спадщини.
Встановленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини, які регламентують порядок набуття права власності на спадкове майно, зокрема, за законом і регулюються Конституцією України, ЦК України та ЦПК України.
Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов'язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).
Факт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).
Згідно з п.2 Постанови Пленуму Верховного суду №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Як передбачено ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно до вимог ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст.. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Також передбачено, що відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд вправі розглядати справи про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Однією з таких підстав є успадкування прав на майно, в тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦК України.
Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця.
Згідно роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.06.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», викладених у п. 3.1, умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити повністю.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім'єю, понад п'ять років, а саме з 2003 року до часу відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, право власності на яку мала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку передбаченому ст.ст.351-356 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя: С.М. Науменко