ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2023 року м. Дніпросправа № 340/1732/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро
апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та ОСОБА_1
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року
у справі №340/1732/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
про визнання протиправними і скасування рішень й зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
07 квітня 2023 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в якому просила :
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, оформлене протоколом 112150000820 від 05.10.2022;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 05.10.2022 №112150000820 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 28.10.2022, зарахувавши періоди роботи з 19.07.1980 по 28.12.1989 та з 13.02.1992 по 24.07.1993 до її загального трудового стажу;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судові витрати.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 р. у справі № 340/1732/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними і скасування рішень й зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05 жовтня 2022 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком за заявою від 28 вересня 2022 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 вересня 2022 року, врахувавши правовий висновок суду.
Відмовлено у задоволені позову в іншій частині вимог.
Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 р. у справі № 340/1732/23, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що до страхового стажу не зараховано два періоди праці, оскільки у трудовій книжці виявлено виправлення в даті звільнення і дата наказу про звільнення не відповідає даті звільнення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції з апеляційною скаргою до суду звернулась позивачка. В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що судом першої інстанції не здійснено необхідних дій для належного захисту прав позивачки, не вирішено питання щодо зарахування спірних періодів до страхового стажу позивачки.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг, та зазначає:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і проживає на території Кіровоградської області.
28 вересня 2022 року (за місяць до виповнення 60 років, що є допустимо) подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області заяву про призначення пенсії за віком.
Заява передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Централізована електронна система «Призначення та виплата пенсії» сформувала протокол від 05 жовтня 2022 року про відмову у призначенні пенсії.
05 жовтня 2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві прийняло рішення про відмову у задоволенні заяви.
Підстава - страховий стаж не досяг 29 років (25 років 6 місяців 20 днів).
До страхового стажу не зараховано два періоди праці: з 19 липня 1980 року по 28 грудня 1989 року; з 13 лютого 1992 року по 24 липня 1993 року.
Відмова мотивована тим, що у трудовій книжці виявлено виправлення в даті звільнення і дата наказу про звільнення не відповідає даті звільнення.
Трудова книжка ОСОБА_1 містить такі записи.
1. З 19 липня 1980 року по 28 грудня 1989 року працювала плиточником в БМУ «Житлобуд».
Наказ про призначення від 22 липня 1980 року, а про звільнення від 07 лютого 1990 року.
Підстава звільнення - вихід на пенсію по інвалідності.
Суд виявив ознаки виправлення у даті звільнення (рік).
2. З 13 лютого 1992 року по 24 липня 1993 року працювала охоронцем БМУ «Житлобуд».
Наказ про призначення від 18 лютого 1992 року, а про звільнення від 21 лютого 1994 року.
Не погодившись з відмовою позивачка звернулась до суду.
Дослідивши встановлені по справі обставини, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст.7 Закону № 1788-XII, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Відповідно до ч.1-2 ст.56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно із п."а" ч.3 ст.56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до п.1-2 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно із п.3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Порядок ведення трудових книжок працівників регулює Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників затверджена наказом Міністерства праці № 58 від 29.07.1993.
Відповідно до абз.3 п. 2.3 Інструкції записи здійснюються пером або кульковою ручкою, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольору.
Згідно з п. 2.3 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до п.2.5, 2.7 Інструкції у випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було зроблено запис. Якщо підприємство, яке внесло неправильний або неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковано ліквідоване підприємство.
Згідно пункту п.п. б п. 2.17 Інструкції передбачено, що всі записи в трудовій книжці за місцем роботи вносяться окремою строкою з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів.
Отже, записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності недоліків заповнення трудової книжки позивачки у спірні періоди роботи.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Суд зазначає, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Більше того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постановах від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) та від 29 березня 2019 року у справі № 548/2056/16-а (адміністративне провадження № К/9901/44334/18), в яких суд касаційної інстанції зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Враховуючи наведені висновки, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказані пенсійним органом обставини не впливають на прийняття рішення про зарахування вказаного періоду до страхового стажу.
При цьому розбіжність дати звільнення з датою наказу про звільнення не свідчить про те, що таке є саме по собі порушенням, та не спростовує факту роботи.
Суд зазначає, що обов'язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки, а не на працівника, тому наявність недоліків у заповненні трудової книжки не може бути підставою для неврахування до страхового стажу спірного періоду роботи позивача.
Отже, трудова книжки позивачки містить необхідні записи щодо роботи у спірний період.
Додатково колегія суддів зауважує, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Позивачка як громадянка України, наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо визнання необґрунтованим та протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії.
Разом з тим, колегія суддів так само вважає вірним застосований судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивачки шляхом повторного розгляду заяви позивачки про призначення пенсії з врахуванням висновків суду з огляду на наступне.
За встановлених обставин у цій справі, суд апеляційної інстанції вважає можливим погодитися з висновком суду першої інстанції щодо визначеного способу захисту порушеного права, оскільки у спірному випадку пенсійним органом фактично не досліджувався страховий стаж роботи позивачки відповідно до записів трудової книжки, а висновки про його недостатність пенсійним органом зроблено з огляду на те, що трудова книжка містить неточності заповнення. Отже, оскільки дискреційними повноваженнями щодо визначення стажу роботи наділені пенсійні органи, а у спірному випадку такі повноваження відповідачем фактично не були реалізовані, то суд першої інстанції, визначивши неправомірність дій пенсійного органу під час вирішення питання щодо зарахування страхового стажу, обґрунтовано зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії та вирішити питання про зарахування спірних періодів роботи позивачки, з урахуванням висновків суду, які зроблені під час розгляду цієї справи.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, в частині визначеного способу захисту порушеного права.
З огляду на вищевикладене, підстав для застосування ст. 317 КАС України в межах заявлених апеляційних скарг, не встановлено.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 р. у справі № 340/1732/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко