ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2023 р. м. Чернівці Справа № 600/6113/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач або ГУ ПФУ в Чернівецькій області), в якому просить:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з 17.03.2023 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за віком із урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в України за 2020, 2021, 2022 роки, відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», враховуючи попередньо виплачені суми пенсії;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти мінімальних пенсій, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, тобто за 2020, 2021,2022 роки, відповідно до п. 7.1 Розділу XV Прикінцеві Положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» станом на 17.03.2023 року.
1.2. Ухвалою суду від 13.09.2023 року по справі відкрите спрощене провадження без повідомлення учасників справи.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
2.1. Згідно позовної заяви представник позивача зазначає, що позивач з 1985 року працювала на різних посадах в закладах початкової та середньої освіти Чернівецької області. Загальний страховий стаж позивачки складає 41 рік 11 місяців 8 днів (на час звернення із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецької області).
2.2. 11 січня 2011 року позивачці було призначено пенсію за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Розрахунок розміру пенсії Пенсійним органом розраховано з показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення позивача за призначенням пенсії. Оскільки, чинне пенсійне законодавство не позбавляє одержувачів пенсії за вислугу років можливості працевлаштування на будь-які посади, зберігаючи при цьому право на отримання цього виду пенсії, тому у зв'язку з працевлаштуванням на посаду, яка дає право на пенсію за вислугу років, 12 січня 2011 року відповідачем припинена виплата пенсії позивачу.
2.3. 17 березня 2023 року позивач досягла шістдесятирічного віку і за її заявою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області їй призначено пенсію на підставі ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» - пенсію за віком.
2.4. Частиною 2 ст. 40 ст. Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що при призначенні пенсії за віком враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
2.5. Однак, в супереч вказаній нормі закону розмір пенсії позивачки за віком був визначений за три роки, що передували призначенню пенсії за вислугу років у 2011 році, а не за три календарні роки, що передували зверненню за призначенням пенсії за віком у 2023 році.
2.6. Крім того, відповідно до п. 7.1 Розділу XV Прикінцеві Положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
2.7. Однак, всупереч тому, що позивачка працює в закладі освіти на день досягнення пенсійного віку і її посада дає право на призначення пенсії за вислугу років, а також враховуючи те, що вона не отримувала пенсію за вислугу років, їй не було здійснено виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
2.8. Наголошує, що відповідач стверджує, що оскільки позивач скористалась своїм правом на призначення пенсії за вислугу років 12.01.2011 року, тому вона не має право на отримання цієї грошової допомоги. Проте вважає, що саме по собі призначення пенсії за вислугу років без фактичного отримання пенсійних виплат не може бути підставою для відмови у нарахуванні та виплаті передбаченої грошової допомоги та позбавленню позивача права на її отримання.
2.9. Таким чином, представник позивача вважає протиправними дії відповідача стосовно відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивачки із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, тобто за 2020, 2021, 2022 роки та у відмові у виплаті грошової допомоги.
Аргументи відповідача
2.10. До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки згідно з ч. 3 статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
2.11. Відтак, відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме, за 2020-2022 роки.
2.12. Стосовно призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, представником відповідача зазначено, що відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону та Постанови Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1191 «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати», грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мають страховий стаж (для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
2.13. Отже, враховуючи зазначене вище, відсутні правові підстави щодо призначення одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.
2.14. Враховуючи вищенаведені факти, вважає, що в діях органу Пенсійного фонду не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, ГУ ПФУ в Чернівецькій області проведено перерахунок та виплату пенсії позивачу згідно вимог законодавства.
ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що позивачу з 11.01.2011 року довічно призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується протоколом про призначення пенсії.
3.2. Згідно доводів сторін, а також аргументів ГУ ПФУ в Чернівецькій області згідно листа від 25.07.2023 року №4909-4818/З-17/8-2400/23, з 12.01.2023 року позивачу припинено виплату пенсії у зв'язку із працевлаштуванням на посаду, яка дає право на пенсію за вислугу років.
3.3. 17.03.2023 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Чернівецькій області із заявою про призначення/перерахунок пенсії, при цьому вид пенсії у вказаній заяві зазначено - перехід на інший вид пенсії. Аргументами сторін підтверджується, що ОСОБА_1 звернулася із заявою про перехід із пенсії за вислугу років, призначеної відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
3.4. Згідно матеріалів пенсійної справи, рішенням №977260197660 від 24.03.2023 року ОСОБА_1 з 17.03.2023 року призначено пенсії за віком згідно Закону №1058-IV.
3.5. 10.07.2023 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Чернівецькій області із заявою, в якій просила: здійснити з 17.03.2023 року перерахунок та виплату пенсії за віком із урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в України за 2020, 2021, 2022 роки відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; здійснити виплату грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти мінімальних пенсій, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, тобто за 2020, 2021,2022 роки, відповідно до п. 7.1 Розділу XV Прикінцеві Положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» станом на 17.03.2023 року.
3.6 Листом від 25.07.2023 року №4909-4818/З-17/8-2400/23 ГУ ПФУ в Чернівецькій області повідомило позивачці, що підстав для застосування середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2020-2022 роки при переведенні з одного виду пенсії на інший немає. Вказано, що згідно з ч. 3 статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Стосовно призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, представником відповідача зазначено, що відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону та Постанови Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1191 «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати», грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мають страховий стаж (для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
ІV. ПОЗИЦІЯ СУДУ
4.1. Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку із тим, що при призначенні позивачу пенсії за віком у відповідності до Закону №1058-IV відповідачем не враховано показники середньої заробітної плати (доходу) в України за 2020, 2021, 2022 роки. Окрім цього, спірним у цій справі є наявність у позивача права на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону№1058-IV. Таким чином, суд має надати діям відповідача, стосовно не зарахування показників середньої заробітної плати (доходу) в України за 2020, 2021, 2022 роки та не виплати грошової допомоги, оцінку на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права.
4.2. Відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) (в редакції, станом на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
4.3. Згідно з абзацом другим пункту 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
4.4. З матеріалів справи судом встановлено, що позивачу з 11.01.2011 року довічно призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII.
4.5. Частиною 1 статті 5 Закону №1058-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону
4.6. За приписами частини 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
4.7. Положеннями частини 1 статті 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
4.8. Згідно частини 2 статті 40 Закону №1058-IV установлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
4.9. Положеннями частини 3 статті 45 Закону №1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
4.10. Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
4.11. Верховний Суд України від 29 листопада 2016 року у справі № 21-6331а15 та Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2018 року у справі № К/9901/16/17 висловили свою позицію стосовно того, що при переведенні з пенсії призначеної згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
4.12. Судом у цій справі встановлено, що позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-IV позивачка звернулась вперше.
4.13. За таких обставин, суд прийшов до висновку про наявність у позивачки права на призначення пенсії за віком відповідно Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком.
4.14. Даний висновок узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 22 лютого 2018 року у справі №310/3774/17, від 22 січня 2019 року у справі №577/2457/17, від 01 липня 2019 року у справі №720/208/17, від 27 лютого 2020 року у справі №513/298/17, від 18 серпня 2020 року у справі № 263/6611/17, а також з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17, а тому суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України застосовує її до спірних правовідносин.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що при призначенні позивачу пенсії за віком згідно Закону №1058-IV належить застосувати показники середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2020-2022 роки.
Стосовно виплати позивачу грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
4.8. Згідно пункту "е" статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати зокрема з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців.
4.9. Постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 23.11.2011 року затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок № 1191).
4.10. Згідно пункту 1 Порядку №1191 цей порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
4.11. Згідно пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 3, ст. 10), що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років”.
4.12. Судом встановлено, що згідно листа від 25.07.2023 року №4909-4818/З-17/8-2400/23, підставою для невиплати позивачу грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV слугувало те, що позивач скористалась своїм правом на призначення пенсії за вислугу років 12.01.2011 року, тому вона не має право на отримання цієї грошової допомоги.
4.13. Спірні правовідносини у цій частині виникли у зв'язку із наявністю виключно правової проблеми, а саме різного тлумачення сторонами пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.
4.14. Так, відповідно до листа від 25.07.2023 року №4909-4818/З-17/8-2400/23 позиція відповідача свідчить про те, що позивач скористалась своїм правом на призначення пенсії за вислугу років 12.01.2011 року, тому вона не має право на отримання цієї грошової допомоги.
Натомість представник позивача наголошує, що саме по собі призначення пенсії за вислугу років без фактичного отримання пенсійних виплат не може бути підставою для відмови у нарахуванні та виплаті передбаченої грошової допомоги та позбавленню позивача права на її отримання.
4.15. Оцінюючи позиції сторін, суд звертає увагу на те, що системний аналіз пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV визначає, що при призначенні пенсії за віком виплата грошової допомоги здійснюється: 1) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах; та 2) особам, які до цього не отримували будь-яку пенсію.
4.16. У даній справі судом встановлено, що позивачу дійсно з 11.01.2011 року довічно призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується проколом про призначення пенсії. Однак, з 12.01.2023 року позивачу припинено виплату пенсії у зв'язку із працевлаштуванням на посаду, яка дає право на пенсію за вислугу років.
4.17. Тобто, позивач безпосередньо пенсійних виплат не отримувала. Призначенням позивачу пенсії за вислугу років з 11.01.2011 року лише легалізувало право позивача на цей вид пенсії, однак у зв'язку із працевлаштуванням на посаду, яка дає право на пенсію за вислугу років, виплата пенсії не здійснювалося.
За своєю правовою природою поняття "призначення пенсії" та "отримання пенсії" є різним, при цьому останнє може бути реалізоване лише після призначення пенсії. ОСОБА_1 пенсія була призначена, однак вона її не отримувала в силу свого працевлаштування.
4.18. Таким чином, суд вважає, що вищевказане у свої сукупності свідчить про наявність у ОСОБА_1 згідно пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV права при призначенні пенсії за віком на призначення та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
V. ВИСНОВКИ СУДУ
5.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
5.2. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач, призначаючи пенсію за віком відповідно Закону №1058-IV протиправно не врахував при обчисленні розміру пенсії показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком, а відтак, діяв не на підставі Конституції та законів України. Окрім цього, у цій справі суд прийшов до висновку про наявність у ОСОБА_1 згідно пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV права при призначенні пенсії за віком на призначення та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення
5.3. Однак, щодо способу захисту порушеного права суд зазначає наступне. Так позивач просить: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з 17.03.2023 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за віком із урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в України за 2020, 2021, 2022 роки, відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», враховуючи попередньо виплачені суми пенсії; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти мінімальних пенсій, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, тобто за 2020, 2021,2022 роки, відповідно до п. 7.1 Розділу XV Прикінцеві Положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» станом на 17.03.2023 року.
5.4. На переконання суду такий спосіб захисту є обмеженим та не призведе на належного захисту порушених прав позивача. Відтак, враховуючи положення частини 2 статті 9 КАС України щодо права суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд вважає за необхідним у цій справі вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії за віком з урахуванням вимог частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2020-2022 роки.
5.5. Однак, щодо вимоги стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти мінімальних пенсій, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, тобто за 2020, 2021, 2022 роки, то суд зазначає, що стягнення коштів з відповідача можливе лише у випадку нарахування таких коштів, але їх фактично не було виплачено з вини відповідача, однак на момент розгляду даної справи у суді грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій позивачу нарахована не була. Таким чином, позовна вимога про стягнення є передчасною та, як наслідок, задоволенню не підлягає.
5.6. У свою чергу, з метою захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, а також зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV.
5.7. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню частково з підстав викладених у його мотивувальній частині.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
6.1. Статтею 139 КАС України вирішено питання розподілу судових витрат. Зокрема, відповідно до її частини 1 при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.. В силу частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
6.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією №6032-0051-6045-4700 від 25.08.2023 року. Суд звертає увагу на те, що позов задоволено частково, відтак, суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути судові витрати (судовий збір) у сумі 536,80 грн. (пропорційно задоволеним вимогам) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
6.3. З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем окрім сплати судового збору, понесено витрати на правничу допомогу.
6.4. Так, відповідно до доданих до позову доказів позивач, за наслідками розгляду адміністративної справи №600/6113/23-а понесено судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 4000,00 грн.
6.5. На підтвердження понесення судових витрат, позивача суду надав:
- копію угоди №1/б від 10.07.2023 року про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом Буряк О.І.;
- акт здачі-приймання виконаних робіт від 25.08.2023 року;
- додаток 1 до угоди №1/б від 10.07.2023 року.
6.6. У цій справі судом задоволено частково позов ОСОБА_1 , яка в розумінні КАС України не є суб'єктом владних повноважень, а тому судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який порушив права позивача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
6.7. Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а відповідно до пункту 1 частини 3 цієї ж статті КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
6.8. Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
6.9. Зокрема, відповідно до частин 3,4 цієї статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
6.10. Представником позивач надано суду договір про надання правничої допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг) та первинні документи, які підтверджують надання ним послуг правової допомоги позивачу.
6.11. Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
6.12. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6 статті 134 КАС України).
6.13. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 7 статті 134 КАС України).
6.14. Згідно наявних у матеріалах справи доказів позивачем за послуги правової допомоги належить сплатити 4000, грн.
6.15. Приписами частини 1 статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.
6.16. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частини 2, 3 статті 30 вищевказаного Закону).
6.17. Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.
6.18. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
6.19. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо, однак вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
6.20. Як зазначено судом вище, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 7 статті 134 КАС України).
6.21. Зазначене право належить виключно відповідачеві і суд самостійно не вправі доводити неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
6.22. Не зважаючи на те, що відповідачем не вчинено дій щодо доведення не співмірності витрат, суд наголошує, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію розумності їхнього розміру.
6.23. Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
6.24. У цій справі, суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 КАС України, виходить із такого:
- дана справа відноситься до справ незначної складності;
- розгляд справи проведено без участі сторін у порядку письмового провадження;
- позов носить немайновий характер;
- дана справа не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання;
- по аналогічних правовідносинах наявна усталена судова практика.
6.25. Однак, судом встановлено, що додатком 1 до угоди про надання правової допомоги визначено, що вартість послуг складає 4000 гривень, а також те, що сторони узгодили, що клієнт зобов'язується здійснити оплату гонорару адвокату на наступний день після набрання судовим рішенням законної сили.
6.26. Верховний Суд у постанові від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19 наголошував, що у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен. Тобто, адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.
6.27. Більше того, відповідно до правової позиції Об'єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Аналогічний підхід щодо застосування положення частини 7 статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, застосовано Верховним Судом у постанові від 26.06.2019 року у справі № 813/481/18, від 02.10.2019 року у справі № 815/1479/18, від 29.10.2020 року у справі №686/5064/20, в ухвалі від 18.08.2021 року у справі №300/3178/20.
6.28. Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу застосований Верховним Судом також у постанові від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20).
6.29. У свою чергу, у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями співмірності витрат, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
6.30. Проаналізувавши складність справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає умовам співмірності.
6.31. Окрім цього, враховуючи те, що позов задоволено частково, суд приходить до висновку, що судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, понесенні позивачем у зв'язку із розглядом адміністративної справи №600/6113/21-а підлягають відшкодуванню у розмірі 1500 грн. (пропорційно задоволеним вимогам).
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2 Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії за віком з урахуванням вимог частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, - 2020-2022 роки.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, здійснити ОСОБА_1 з 17.03.2023 року перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням вимог частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, - 2020-2022 роки.
4. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
6. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
7. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції №6032-0051-6045-4700 від 25.08.2023 року судового збору у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн 00 коп.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (м. Чернівці, площа Центральна, буд. 3, код ЄДРПОУ 40329345).
Суддя О.В. Анісімов