СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2023 року Суми Справа № 480/3811/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Сидорука А.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області,
третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Суть спору, позиція сторін.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати протипраним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області № 183450025923 від 20.04.2023 про відмову у призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах за списком № 1; зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 згідно заяви позивача від 12.04.2023, відповідно до пунку ''а'' ст. 13 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' у редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII від 02.03.2015 та з урахуванням рішення КСУ № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідач, розглядаючи вказану заяву позивача, застосував норму ст. 114 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'', а не норму ст. 13 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' в частині визначення віку, з якого позивач має право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 1, чим протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує.
Відзив мотивовано тим, що відповідач правомірно прийняв спірне рішення. Зазначає, що необхідною умовою для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, передбаченою п. 1 ч. 1 ст. 114 акону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'', є досягнення особою 50 років та за наявності необхідного страхового та пільгового стажу. У зв'язку з недосягненням позивачем 50-ти річного віку їй було відмовлено у призначенні пенсії.
Третя особа про відкриття провадження повідомлена належним чином, правом подання пояснень не скористалась.
Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Судом 01.05.2023 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомленням сторін.
Фактичні обставини справи.
12.04.2023 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з відповідним пакетом документів (а.с. 22-23).
20.04.2022 відповідачем, за результатами розгляду вказаної заяви позивача з доданими документами, прийнято рішення № 183450025923 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, у зв'язку з недосягненням позивачем 50-ти річного віку, відповідно до Закону про пенсійне страхування та зазначено про право позивача на таку пенсію з 05.02.2025 (а.с. 25). На момент розгляду заяви, вік позивачки становив 48 років 2 місяці.
Позивач не погодився з вказаним рішенням відповідача, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Висновки суду та їх мотиви.
Щодо необхідного віку для призначення пенсії.
Приписами ст. 12 Закону про пенсійне забезпечення встановлено право виходу на пенсію за віком для чоловіків - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, і для жінок - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом "а" ст. 13 цього Закону в редакції від 09.12.2012, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 2132-VIII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазщначених роботах.
Законом про внесення змін № 2132-VIII, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "а" ст. 13 Закону про пенсійне забезпечення вік набуття жінками права на пенсію на пільгових умовах за списком № 1 з 45 років до 50 років.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнані неконституційними положення ст. 13, ч. 2 ст. 14 та пункти "б" - "г" ст. 54 Закону про пенсійне забезпечення зі змінами, внесеними Законом № 2132-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини цього рішення застосуванню підлягають вказані норми в редакції до внесення змін Законом № 2132-VIII, відповідно до яких на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
У зв'язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон про пенсійне забезпечення в редакції від 09.12.2012, з урахуванням рішення Конституційного Суду, а саме норма п. "а" ст. 13 якого встановлює право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 для жінок після досягнення 45 років (за наявності загального та пільгового стажу роботи).
В той же час, діюча на час виникнення спірних правовідносин норма п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону про пенсійне страхування, встановлювала вік, з якого жінки мають право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 - 50 років.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону про пенсійне забезпечення та Закону про пенсійне страхування в частині віку набуття права на пенсію жінкам на пільгових умовах за списком № 1. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Суд зветає увагу, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати найбільш сприятливий підхід для особи.
Отже, при прийнятті рішення щодо визначення права позивача на пенсію за Списком № 1 застосуванню підлягають норми Закону про пенсійне забезпечення в редакції від 09.12.2012, а не норми Закону про пенсійне страхування. Тому позивач має право виходу на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1, у зв'язку із досягненням 45 років.
Щодо способу захисту права.
Судом встановлено, що відповідачем при прийнятті спірного рішення застосовано норми Закону про пенсійне страхування та зроблено висновок, що позивач не досяг необхідного віку (а.с. 25). Інші вимоги щодо страхового стажу та стажу для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 позивачем дотримано, що не заперечується відповідачем.
Отже, відповідачем при прийнятті зазначеного рішення застосовано норму п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону про пенсійне страхування, якою встановлено право жінок на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 по досягненню 50 років.
В той же час, як вже зазначалось, до спірних правовідносин підлягає застосування саме норма ст. 13 Закону про пенсійне забезпечення в редакції від 09.12.2012, якою встановлено право жінок виходу на пенсію за Списком № 1 по досягненню 45 років.
Оскільки відповідач при прийнятті рішення застосував норму, яка звужує право позивача на пенсійне забезпечення, cпірне рішення відповідача № 183450025923 від 20.04.2023 не відповідає критеріям правомірності, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України. Тому таке рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Позивач просить суд зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 згідно заяви позивача від 12.04.2023, відповідно до пунку ''а'' ст.13 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' у редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII від 02.03.2015 та з урахуванням рішення КСУ № 1-р/2020 від 23.01.2020
Суд звертає увагу, що в силу норми п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону про пенсійне страхування пенсія призначається з дня звернення за пенсією, або з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Згідно з абзацом 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкт владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, врахування суб'єктом владних повноважень правової оцінки спірного питання, наданої судом у рішенні з адміністративної справи, є обов'язком такого суб'єкта при вирішенні питання, з якого звернувся позивач.
Враховуючи той факт, що при прийнятті рішення відповідачем протиправно застосовано норму п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону про пенсійне страхування, а не норму ст. 13 Закону про пенсійне забезпечення, в редакції від 09.12.2012, суд, з урахуванням норми ч. 2 ст. 9 КАС України, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
Вимоги призначити, нарахувати та виплатити пенсію на підставі п. ''а'' ч. 1 ст. 13 Закону про пенсійне забезпечення задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними. Суд звертає увагу, що відповідач, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні, ще не приймав рішення. Оскільки захисту судом підлягають лише порушені права позивача, то вказана вимога на даний момент не підлягає задоволенню.
Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати.
Враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі норми п. 8 ч. 1 ст. 5 ЗУ ''Про судовий збір'', розподіл судових витрат не здійснються.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 183450025923 від 20.04.2023.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії від 12.04.2023 та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
4. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - відмовити.
5. Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
7. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено та підписано суддею 04.10.2023.
Суддя А.І. Сидорук