МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2023 р. справа № 400/195/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001,
провизнання протиправними та скасування наказів від 15.03.2021 року № 455, від 10.12.2021 року № 819 о/с; поновлення на посаді з 10.12.2021 року; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 10.12.2021 року
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулась з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 455 від 15.03.21 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника ГУНП області» в частині звільнення її зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 819 о/с від 10.12.21 р. «По особовому складу» в частині звільнення її зі служби в поліції за ч.1 п. 6 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби);
- поновити на посаді начальника управління-головного бухгалтера управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП з 10.12.21 р.;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення (з розрахунку середньоденний заробіток - 738,22 грн.) за час вимушеного прогулу з 10.12.21 р. до дати винесення судового рішення, з урахуванням належних до сплати податків та інших обов'язкових платежів.
В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що спірні наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності та наказ про звільнення є протиправними, оскільки висновок службового розслідування, на підставі якого вони були прийняті, містить лише ті порушення, які інкримінуються позивачці у кримінальному провадженні, яким буде надана оцінка судом під час розгляду кримінального провадження та по якому вирок ще не ухвалено. Цей висновок не містить самостійно доведених фактів, які б підтверджували порушення нею службової дисципліни. Крім того, позивачка звертає увагу, що звільнення з посади є крайнім заходом дисциплінарного впливу, тоді як стаж служби позивачки складає 20 років і згідно характеристики за період служби вона зарекомендувала себе лише з позитивного боку.
Позовна заява залишалась без руху.
Суд поновив позивачці строк звернення до суду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Від відповідача надійшов відзив, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що накладене на позивачку дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції повністю відповідає тяжкості вчинених нею у сукупності проступків, обставинам, за яких їх скоєно, та співмірно із заподіяною нею шкодою суспільним інтересам, у зв'язку з чим застосування до позивачки дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є законним, правомірним та обґрунтованим, пропорційним та за даних обставин справедливим, оскільки позивачка вчинила дії, які є несумісними з проходженням служби в поліції та суперечать змісту присяги працівника Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, ігноруванні вимог Дисциплінарного статуту та Закону України “Про національну поліцію” № 580-VIII.
Від позивачки надійшла відповідь на відзив, в якій заперечила проти обґрунтувань відповідача, зазначених у відзиві, позивачка вважає, що відповідач не спростував її твердження та аргументи щодо позовних вимог та підтримала позовні вимоги. Додатково зазначила, що посилання відповідача на інформацію в ЗМІ не є підтвердженням суспільного резонансу.
У судове засідання, призначене на 23.08.23 р. о 12:00 год., сторони не прибули.
23.08.23 р. позивачка подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.
23.08.23 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник позивача перебуває у відпустці.
Суд враховує, що оскільки клопотання відповідача про відкладення подано після судового засідання, яке було призначено на 12:00 год. 23.08.23 р., у його задоволенні слід відмовити.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до ст. 205 КАС України.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
Позивачка з 18.07.01 р. до 06.11.15 р. проходила службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.15 р. позивачка проходила службу в Національній поліції України, до звільнення займала посаду начальника управління - головного бухгалтера управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.
15.03.21 р. наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 445 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника ГУНП області» за вчинення дисциплінарного проступку наказано звільнити із служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» полковника поліції ОСОБА_1 , після виходу з лікарняного не службу.
10.12.21 р. наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області 819 о/с полковника поліції ОСОБА_1 начальника управління - головного бухгалтера управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Державного статуту Національної поліції України).
Позивачка вважаючи вищезазначені накази протиправними, звернулась до суду з даним позовом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.15 р. № 580-VIII (далі у редакції від 08.08.21 р., чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України від 15 березня 2018 р. № 2337-VIII затверджений Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі Дисциплінарний статут).
Цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно до вимог ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки, поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень, безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону, вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника, утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
Поняття «службова дисципліна» включає у себе не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.
Дисциплінарним проступком, відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, є протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:
1) зауваження;
2) догана;
3) сувора догана;
4) попередження про неповну службову відповідність;
5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;
6) звільнення з посади;
7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Таким порядком є Порядок № 893.
Згідно з ч. 15 статті 15 Дисциплінарного статуту, за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Дисциплінарного статуту, Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
З матеріалів справи вбачається, що наказом від 03.02.21 р. № 138 про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії призначено за фактом можливих порушень службової дисципліни працівниками ГУНП області службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію. Також, 03.02.21 р. відповідачем було видано наказ № 67 о/с про відсторонення від посади на час проведення службового розслідування полковника поліції ОСОБА_1 .
За результатами службового розслідування дисциплінарною комісією було складено 03.03.21 р. висновок службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни працівниками ГУНП Миколаївської області.
Зі змісту зазначеного висновку вбачається, що під час службового розслідування встановлено наступне.
02.02.21 р. надійшла інформація про надзвичайну подію щодо затримання працівниками Миколаївського управління ДВБ Національної поліції України полковника поліції ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 62020150000001189, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України відносно, зокрема ОСОБА_1 .
Разом із цим, в рамках проведення службового розслідування, було проведено моніторинг мережі Інтернет на предмет публікацій з приводу зазначеної події та встановлено, що надзвичайна подія за участі ОСОБА_1 викликала суспільний інтерес, так як її обставини оприлюднено в значній кількості засобів масової інформації.
Дисциплінарна комісія дійшла висновку про підтвердження відомостей, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування підтвердилися; за вчинення дисциплінарного проступку, який полягає у недотримані вимог пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію”, Присяги працівника поліції, пунктів 1, 6 ч. 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абз. 1, 2 п. 1 розділу II, абз. 1 п. 3 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що призвело до низьких моральноділових якостей, використанні своїх службових повноважень і пов'язаних з цим можливостей для одержання неправомірної вигоди, що, як наслідок, призвело до скоєння надзвичайної події за участю працівника поліції та в подальшому до висвітлення події в ЗМІ, внесення відомостей до ЄРДР, повідомлення про підозру працівникові поліції у вчиненні кримінального правопорушення, що набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції, рівня довіри населення до враховуючи неналежне ставлення до служби, керуючись вимогами частини 7 та 8 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та надано пропозиції щодо звільнення із служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» полковника поліції ОСОБА_1 , після виходу з лікарняного не службу.
Відповідно до вимог ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.16 р. № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Відповідно до вимог п.1 Розділу І Правил встановлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Серед іншого в Розділі II Правил встановлено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Дотримання вищезазначених вимог Закону України «Про Національну поліцію» та Правил етичної поведінки поліцейських є обов'язком кожного поліцейського незалежно від того, перебуває він під час виконання службових обов'язків чи у позаслужбовий час, що пов'язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.
Положення статей 8, 18 Закону України «Про Національну поліцію» та Правил етичної поведінки поліцейських покладають на поліцейського обов'язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.18 Закону України від 02.07.15 р. № 580-VІІІ «Про Національну поліцію» (далі Закон), поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби виконує основні обов'язки поліцейського та, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону, поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань, що вказує на те, що полковник поліції ОСОБА_1 цілодобово має виконувати основні обов'язки поліцейського.
Необхідно зазначити, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Так, відповідачу стало відомо про надзвичайну подію щодо затримання працівниками Миколаївського управління ДВБ Національної поліції України полковника поліції ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 62020150000001189, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, відповідачем проведено службове розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни працівниками ГУНП області, за результатами якого відповідач дійшов висновку про вчинення позивачкою дисциплінарного проступку, який зокрема, негативно вплинув на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції, рівня довіри населення.
Позивачка обґрунтовуючи свої вимоги наполягає на тому, що кримінальне провадження щодо неї не закінчено і її вину не доведено, тому і притягнення її до дисциплінарної відповідальності є протиправним.
Суд не може погодитись з твердженням позивачки, що під час службового розслідування відповідач фактично оцінював докази в рамках кримінального провадження, адже, рішення про захід впливу у вигляді звільнення вжито до позивачки за дії, що виразились у скоєнні проступку, що підриває авторитет поліції і її працівників в очах громадськості, порушення етики поведінки поліцейського, чим допущено порушення службової дисципліни. Тобто, наказ про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самостійних підставах, натомість, встановлення вини позивача у скоєнні злочину є компетенцією кримінального суду.
Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи. Наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.
Отже, твердження позивачки стосовно того, що підставою для звільнення з поліції був лише факт повідомлення позивачці про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, суд вважає помилковими, оскільки позивачку звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.
Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивачки виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов'язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування у межах кримінального провадження № 62020150000001189, а саме: отримання неправомірної вигоди.
Рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Предметом цього спору є порушення позивачем службової дисципліни.
Також, суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.82 р. у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.87 р. у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).
Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.03 р. у справі «Ringvold v. Norway»). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Аналогічний правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 серпня 2022 р. № 120/8381/20-а, від 25 червня 2020 р. у справі № 2240/2329/18, від 29 жовтня 2018 р. у справі №826/17433/16, від 3 квітня 2019 р. у справі № 816/1218/16, від 20 березня 2019 р. у справі № 804/676/18, від 07 серпня 2019 р. у справі № 540/2057/18, від 16 серпня 2019 р. у справі № 804/2146/18, від 22 листопада 2019 р. у справі № 826/6107/18, від 22 січня 2020 р. у справі № 160/1750/19, від 25 червня 2020 р. у справі № 2240/2329/18.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування спірних наказів. Інші позовні вимоги є похідними і також не підлягають задоволенню.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 40108735) про визнання протиправними наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз