МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2023 р. справа № 814/1003/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в загальному позовному провадженні, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Ера", вул. І.Франка, 14, м. Миколаїв, 54037, вул. Морехідна, 1в/3, м. Миколаїв, 54038
до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001,
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2018 р. № 00016871402, № 00016861402
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Миколаївська Ера” (далі позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00016871402 від 07.03.18 р.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00016861402 від 07.03.18 р.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що висновки контролюючого органу за результатами проведеної документальної перевірки про нереальність облікованих ним господарських операцій є безпідставними. Порушення податкової дисципліни контрагентами не спростовують фактів отримання товарів, які оплачені підприємством та в подальшому реалізовані у власній господарській діяльності. Первинні документи оформлені згідно з вимогами Закону України від 16 липня 1999 р. № 996-XIV “Про бухгалтерський облік”, податковий кредит сформований згідно з отриманими та зареєстрованими у встановленому законом порядку податковими накладними. Відтак, відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства, тому спірні податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що перевіркою встановлено взаємовідносини позивача по господарським з контрагентами-постачальниками, факт придбання товару від яких перевіркою не встановлено та реальність здійснення господарський операцій не підтверджена.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.01.19 р. суд прийняв рішення, яким позов задовольнив.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на зазначене вище рішення, П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 10.07.19 р. залишив рішення суду від 04.01.19 р. без змін.
10.06.21 р. Верховний Суд своєю постановою задовольнив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області, скасував рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.01.19 р. та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.07.19 р. та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою від 03.09.21 р. суд прийняв справу до свого провадження та постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суд замінив відповідача на його правонаступника Головне управління ДПС у Миколаївській області (ЄДРПОУ ВП 44104027).
Справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Вирішуючи спір, суд встановив наступне.
У період з 29.06.17 р. до 18.01.18 р. посадові особи відповідача провели документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.09.14 р. до 31.03.17 р., валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 18.09.14 р. до 31.03.17 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 18.09.14 р. до 31.03.17 р., результати якої оформили актом від 25.01.18 р. № 165/14-29-14-02/39397396 (далі Акт).
Згідно з висновками Акту, позивач порушив:
- пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 780 083 грн., в тому числі за грудень 2015 р. - на 136 168 грн., за лютий 2016 р. - на 108 378 грн., за травень 2016 р. - на 125 832 грн., за червень 2016 р. - на 83 947 грн., за серпень 2016 р. - на 164 707 грн., за грудень 2016 р. - на 19 365 грн., за січень 2017 р. - на 141 686 грн.;
- пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункти 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в сумі 69 450 грн. за березень 2017 р.
На підставі висновків Акту відповідачам прийняті:
- податкове повідомленням-рішенням від 07.03.18 р. № 00016871402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 780 083 грн. та застосовано штраф в сумі 195 020,75 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 07.03.18 р. № 00016861402, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2017 р. на 69 450 грн.
Підставою для висновків Акту про порушення позивачем податкового законодавства та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стала відсутність документального підтвердження здійснення ТОВ “Миколаївська Ера” господарських операцій з придбання товарів: у товариства з обмеженою відповідальністю “Карго-Інвест” (далі ТОВ “Карго-Інвест”), товариства з обмеженою відповідальністю “Рент Євродизайн” (далі ТОВ “Рент Євродизайн”), товариства з додатковою відповідальністю “Миколаївське підприємство “Ера” (далі ТДВ “МП Ера”).
Сплата податків і зборів у порядку та розмірах, встановлених законом є конституційним обов'язком кожної особи в державі (ст. 67 Конституції України).
Основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері оподаткування є Податковий кодекс України.
Загальність оподаткування є одним з принципів, на якому ґрунтується податкове законодавство, згідно з яким кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
У межах цього обов'язку платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1. статті 16 ПК України).
Для підтвердження даних, визначених платником податків у податковій звітності, чинне законодавство зобов'язує такого платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзаци перший, другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).
Таким чином ведення бухгалтерського обліку власної господарської діяльності є складовою податкового обов'язку платника податків, пов'язаного з обчисленням податку.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються спеціальним Законом України від 16 липня 1999 р. № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.
Згідно з цим Законом бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону № 996-XIV).
Обліку підлягають господарські операцій, тобто дії або події, які викликають зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (абзац п'ятий статті 1, частина перша статті 9 Закону № 996-XIV).
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про такі операції та підтверджують факти їх здійснення (абзац одинадцятий статті 1, частина перша статті 9 Закону № 996-XIV).
Серед інших, основним принципом, яким має відповідати ведення бухгалтерського обліку, є превалювання сутності над формою, що означає - облік операцій має здійснюватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (абзац восьмий статті 4 Закону № 996-XIV).
Правила оформлення первинних документів, згідно з якими такі документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону № 996-XIV), та містити відомості: про назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис (інші дані, що можуть ідентифікувати особу) (частина друга статті 9 Закону №996-XIV), направлені саме на забезпечення відображення платником податку у бухгалтерському обліку фактичної господарської діяльності.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає суду підстави для висновку, що формування грошових вимірників у бухгалтерському обліку, як джерелі фінансового та податкового обліків, має здійснюватися платником податку на підставі оформлених у встановленому порядку документів, які підтверджують сутність проведених господарських операцій та їх фінансові результати, які вплинули або можуть вплинути на зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
У перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Карго-Інвест», ТОВ «Рент Євродизайн», ТДВ «МП «ЕРА» по поставці товарів.
За наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними вище контрагентами позивачем сформовано податковий кредит.
До суду позивачем надано договори поставки з ТОВ «Карго-Інвест» № 01/17-15 від 21.12.15 р., ТОВ «Рент Євродизайн» б/н від 01.06.16 р..
За умовами укладених договорів постачальники - ТОВ «Карго-Інвест» та ТОВ «Рент Євродизайн» зобов'язувались поставити і передати у власністю покупцю, а покупець (ТОВ «Миколаївська Ера») прийняти і оплатити товар.
Постачальники зобов'язувались поставити товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у заявках-замовленнях, які можуть бути як в письмовому, так і в усному вигляді. Загальна вартість договорів визначається за умовами договорами вартістю товарів, отриманих протягом дії цього договору згідно видаткових накладних. Поставка товару здійснюється Постачальниками за адресами визначеними в заявках.
Асортимент та ціна товар визначається у видаткових накладних.
Крім того, позивачем 02.03.15 р. був укладений договір поставки товарів № 35 з ТДВ «МП «ЕРА», також наданий до суду, за умовами якого постачальник - ТДВ «МП «ЕРА» зобов'язується протягом строку дії договору постачати та передавати у власністю покупцю товар, а покупець (ТОВ «Миколаївська Ера») зобов'язується прийняти і оплатити товар. Найменування, одиниця обліку, кількість та асортимент товару вказується у видатковій накладній. Асортимент кількість товару визначається за взаємним погодженням сторін і вказується у рахунках-фактурах. Передавання-приймання товару здійснюється згідно видаткових накладних представниками покупця із зазначенням номеру рахунку-фактури на підставі довіреності на отримання цінностей. Датою поставки вважається дата прийому-передачі товар зазначена у відповідній видатковій накладній.
На підтвердження виконання умов укладених договорів позивачем були надані до суду: видаткові накладні, рахунки-фактури, акти списання, довідки про рух коштів на рахунках.
Позивач пояснив, що всі товари, придбані у розглядуваних в акті перевірки контрагентів були оприбутковані та використані у подальшій господарській діяльності, а саме при виконанні договорів, укладених ТОВ «Миколаївська Ера» з ТОВ «Краншип», ТОВ «Смарт-Меритайм Груп», ТОВ «ПОСС», де ТОВ «Миколаївська Ера» виступає в якості виконавця електромонтажних робіт, а також продавця товарів.
До суду позивачем на підтвердження подальшого використання придбаних матеріалів були надані: договір від 25.06.15 р., укладений з ТОВ «Краншип» на виконання електромонтажних робіт з використанням супутніх матеріалів для кріплення кабелю, маркування кабелю, включення кабелю, ущільнення місць переходу кабелю, заземлення, регулювально-налагоджувальних робіт. На підтвердження фактичного виконання таких робіт позивачем також надані: акти виконаних робіт, видаткові накладні; договір купівлі-продажу № 524-10/73 від 28.03.16 р., укладений з ТОВ «Смарт-Меритайм Груп», специфікація, видаткова накладна, договір № 2016-НМ440 від 08.06.16 р., укладений з ТОВ «Смарт-Меритайм Груп» на виконання електромонтажних робіт з використанням супутніх матеріалів, акти виконаних робіт, акти списання; договір № 2016-ВМ1/1 від 11.02.16 р. з ТОВ «ПОСС», за умовами якого ТОВ «Миколаївська Ера» зобов'язується виконати електромонтажні роботи при модернізації несамохідної баржі специфікація, акти приймання-передачі робіт, акти списання, рух котів по рахунку.
Отже, позивачем надано до суду вищезазначені документи на підтвердження господарських операцій з контрагентами-постачальниками у перевіряємий період та на спростування висновків податкового органу про безтоварність господарських операцій.
Суд зазначає, що обов'язку платника податку вести фінансову звітність з дотриманням вимог законодавства кореспондує право контролюючого органу в межах покладених на нього функцій запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів (підпункт 20.1.6. пункту 20.1 статті 20 ПК України).
При цьому за загальним правилом платник податків після початку перевірки має надати контролюючому органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки (пункт 85.2 статті 85 ПК України).
Таким чином, як в ході здійснюваних контролюючим органом перевірок, так і в суді у спорах щодо достовірності первинних документів, на підставі яких здійснювався? ?облік господарської діяльності, і як наслідок, правомірності формування даних податкового обліку, платник податків має демонструвати доброчесну поведінку у дотриманні вимог податкового законодавства.
Якщо контролюючий орган обґрунтовує правомірність прийнятого рішення відсутністю документального підтвердження облікованих господарських операцій, обов'язок довести протилежне, згідно з частиною першою статті 77 КАС України, покладається на платника податків.
Так, суд зазначає, що видаткові накладні, згідно з якими позивач отримав товар від ТОВ “Карго-Інвест” та ТОВ “Рент Євродизайн” замість інформації про місце їх складення містять відомості про міста, в яких це відбувалось. З останнім контрагентом видаткові накладні на товар складені в місті Києві.
За змістом доданих до позовних матеріалів копій договорів із зазначеними контрагентами поставка товарів мала відбуватися виключно за замовленням позивача.
Разом з цим, у видаткових накладних від ТОВ “Карго-Інвест” зазначено, що товар поставлявся “без замовлення”, а докази оформлення замовлень з ТОВ “Рент Євродизайн” в порядку, передбаченому пунктом 4.2 договору поставки від 1 червня 2016 р. в матеріалах справи відсутні.
Також, суд звернув увагу, що основним і єдиним видом підприємницької діяльності ТОВ “Рент Євродизайн” відповідно до інформації, яка міститься у Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України (далі ЄДРПОУ), є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Під час розгляду справи суд не знайшов доказів реальної можливості цього контрагента продавати позивачу метал, металеві труби, самовирівнюючу суміш на суму 3 312 926,16 грн., не надав з цього приводу пояснень і позивач.
Крім того, судом встановлено, що податкові накладні видані ТОВ “Карго-Інвест” та ТОВ “Рент Євродизайн” складені та підписані від позивача фізичною особою ОСОБА_1 .
Згідно з актом документальної перевірки ОСОБА_1 призначений на посаду директора ТОВ “Миколаївська Ера” на підставі наказу № 11/к від 8 вересня 2017р.
Матеріали справи не містять довіреностей позивача на підтвердження повноважень фізичної особи ОСОБА_1 отримувати товарно-матеріальні цінності за цими видатковими накладними.
Водночас документи, якими позивач підтверджував проведення господарських операцій з ТДВ “МП “Ера”, свідчать, що в грудні 2015 р. саме ОСОБА_1 , як директор ТДВ “МП “Ера”, укладав з позивачем договір на постачання товарів та видавав видаткові накладні на товар. Місцем складання видаткових накладних за цієї господарською операцією зазначено вул. Артилерійську, 18 в м. Миколаєві. Вказана адреса є юридичною адресою ТДВ “МП “Ера” та згідно з встановленою контролюючим органом в ході документальної перевірки інформацією фактичним місцезнаходженням позивача.
Вищезазначене, на думку суду, свідчить про правомірність висновків контрольного органу про безтоварність господарських операцій. Позивачем на спростування вищезазначеного не надано жодного пояснення та доказу.
Крім того, висновки Акту від 16 травня 2017 р. № 401/14-29-14-08/14307475, на які контролюючий орган посилався в обґрунтування прийнятих спірних рішень, вказують на те, що, у цей же період (в грудні 2015 р. та січні 2016 р.) ТДВ “МП Ера” укладав (як покупець) договори на поставку товарів з ТОВ “Карго Інвест”, реальність яких не була підтверджена.
Так, відповідач зазначив, що по контрагенту ТОВ “Карго Інвест” до перевірки позивачем не надавались договір, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, сертифікати якості або інші документи на підтвердження транспортування товару.
До суду, як вже зазначалось вище по тексту рішення, позивачем надано договір поставки № 01/17-15 від 21.12.15 р., видаткові накладні, рахунки-фактури, акти списання, довідки про рух коштів на рахунках.
Суд зазначає, що обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів прирівнюється нормами п. 44.6 ст. 44 ПК України до їх відсутності.
Надання певних документів згодом, у т.ч. під час розгляду справи в суді, не змінює статусу цих документів та їх надання згодом не має правових наслідків для цілей підтвердження зазначених позивачем обставин.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 02.02.21 р. у справі за № 826/13307/17, від 12.03.21 р. у справі за № 826/373/18.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що в ході розгляду справи позивачем не спростовано належними доказами правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, до суду не надано обґрунтованих пояснень, які б спростовували висновки акту перевірки щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій.
За таких обставин, суд знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська Ера” (вул. І. Франка, 14 (вул. Морехідна 1в/3), м. Миколаїв, 54010, ЄДРПОУ 39397396) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ ВП 44104027) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.18 р. № 00016871402, № 00016861402, відмовити.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз