МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2023 р. справа № 400/12007/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в загальному позовному провадженні, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Восток", ,вул. Дружби Народів, 8, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001
до відповідачаМиколаївської митниці Державної митної служби України, вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017,
провизнання протиправними та скасування рішення від 07.10.2021 року № UA504000/2021/000002/1 і картки відмови від 07.10.2021 року № UA504170/2021/00021; зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток" (далі позивач або ТОВ "Восток") звернулось з позовом до Миколаївської митниці Державної митної служби України (далі відповідач або Митниця), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 07.10.21 р. № UA504000/2021/000002/1;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 07.10.21 р. № UA504170/2021/00021.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі контракту, укладеного з фірмою “DK Trucks” (Нідерланди), ТОВ "Восток" придбало транспортний засіб DAF XF460 FT, 2015 р. випуску. На вказаний товар була подана митна декларація, в якій митна вартість товару визначена за ціною контракту. Під час митного оформлення, відповідач направив позивачу повідомлення через подання документів, які на думку відповідача не містили всіх даних на підтвердження числових значень складових митної вартості і витребував додаткові документи. 07.10.21 р. відповідач прийняв спірну картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач вважає, що подав до Митниці всі необхідні документи, які підтверджують всі складові задекларованої ним митної вартості товару і які не містили будь-яких розбіжностей або неточностей. Наполягає на вірному визначенні митної вартості за основним методом, передбаченим Митним кодексом України (далі МК України), тобто за ціною контракту.
Позовна заява залишалась без руху.
Суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження
Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні та зазначив, що за результатами оцінки ризиків модулем АСАУР (автоматизована система аналізу та управління ризиками), згенеровані обов'язкові митні процедури, при виконанні яких відповідач встановив, що надані позивачем для митного оформлення документи не містять повної інформації щодо всіх складових митної вартості товару (транспортні витрати з розшифровкою маршруту, витрати понесені при зняті з обліку транспортного засобу, комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів), а крім цього надані документи містили розбіжності. Ці обставини розцінені Митницею як достатня підстава для коригування митної вартості товару за другорядним методом.
Суд відмовив у долученні до матеріалів справи листа Держмитслужби за № 15/15-03-01/17.16/209 з додатками на 7 аркушах.
02.11.22 р. суд постановив ухвалу про прийняття справи № 400/12007/21 до свого провадження суддею Морозом А.О., призначив розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи розпочато спочатку.
Ухвалою від 26.04.23 р. суд прийняв до розгляду заяву ТОВ "Восток" про зменшення розміру позовних вимог, закрив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду по суті.
Від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач зазначив, що Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості № UA504170/2021/000002/1 від 07.10.21 р., митну вартість визначено за резервним методом визначення митної вартості товарів. Митна вартість ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, основою для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів яка визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) на рівні 20 177 євро (МД №UA806020/2021/002891 від 23.09.21 р.) з урахуванням транспортних витрат. Рішення про коригування митної вартості прийнято митним органом відповідно до вимог положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.12 р. № 598 “Про затвердження Форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору” (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 червня 2012 р. № 883/21190). Митниця вважає, що позовна заява ТОВ «ВОСТОК» є необґрунтованою та не містить підстав для скасування рішення митного органу.
На підставі ст. 205 ч. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), справа розглянута в письмовому провадженні.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
06.09.21 р. ТОВ "Восток" уклало контракт № 04 з фірмою “DK Trucks” (Нідерланди) на поставку транспортного засобу DAF XF460 FT.
Відповідно до п. 2.1., п. 4.2. цього контракту, ціна товару складає 14 000 євро, поставка відбувається на умовах FCA "Інкотермс-2010" за рахунок ТОВ "Восток".
Згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті № 5 в сумі 4 000 євро і № 6 в сумі 10 000 євро, позивач повністю оплатив товар.
Цей товар задекларований митною декларацією від 06.10.21 р. № UA504170/2021/003976, в якій митна вартість товару визначена за ціною контракту.
Позивач також, подав до Митниці: інвойс від 16.09.21 р. № 120, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 17.09.21 р. № AF01032516, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 3.05.20 р. № DQ-682-DG, дебетові повідомлення про платіж в іноземній валюті № 5 від 07.09.21 р. та № 6 від 09.09.21 р., довідку про транспортні витрати від 24.09.21 р. № 93, контракт купівлі-продажу від 06.09.21 р. № 04, договір доручення про надання послуг з декларування товарів та транспортних засобів від з ФОП ОСОБА_1 07.07.17 р. № 100, митну декларація країни відправлення від 16.09.21 р. № MRN21NLKTMV19AJEOWD50, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 05.10.21 р. № UA.009.132735-21.
07.10.21 р. Митниця надіслала ТОВ "Восток" електронне повідомлення, в якому зазначено, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: (транспортні витрати з розшифровкою маршруту, витрати понесені при зняті з обліку транспортного засобу, комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; транспортні витрати, зазначені особисто одержувачем товару, не підтверджені жодним документом ( квитанціями, накладними тощо), також надані документи містять можливі ознаки підробки, а саме: підпис Продавця, зазначена у п. 7 контракту № 4 від 06.09.21 р. та рахунку-фактурі № 120 від 16.09.20 р.
У зв'язку з цим, на підставі ст. 53 ч. 3 МК України, відповідач вимагав надати: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості (транспортних витрат з розшифровкою маршруту, витрати понесені при знятті з обліку транспортного засобу, комісійні та брокерська винагорода); 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.
У відповідь позивач повідомив, що ним подані всі наявні у нього документи.
За результатами розгляду поданих документів, Митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504170/2021/00021 та винесла спірне рішення про коригування митної вартості товарів № UA504170/2021/000002/1.
Як передбачено ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст. 57 ч. 2 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Стаття 54 ч. 6 МК України надає органу доходів і зборів право відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ст. 55 ч. 1 МК України).
Згідно із ст. 53 ч. 3 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідач заперечує правильність визначення позивачем митної вартості товару, в тому числі з підстав того, що вона відрізняється від ціни на такі самі товари, яка міститься в інформаційних базах даних Митниці.
Сам по собі факт відмінності ціни на товар що імпортується від звичайної, не може беззастережно свідчити про її невірне визначення декларантом, так як ціна товару є результатом домовленості продавця і покупця та залежить від низки факторів, а тому у господарських правовідносинах звичайною практикою є встановлення різної ціни на один і той самий товар.
Так, Верховним Судом у постанові від 27.11.18 р. у справі № 826/12037/17 висловлена правова позиція про те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу даних про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням іншої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Відповідно до ст. 57 ч. 1-3 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Зазначена норма передбачає застосування кожного наступного метода визначення митної вартості виключно у разі об'єктивної неможливості застосувати попередній метод. Незгода митного органу з визначеною за ціною договору митною вартістю товару, наявність деяких неточностей у документах, інші дані в інформаційних базах, не є підставою для застосування другорядних методів.
Під час розгляду справи суд не встановив наявності обставин, які б унеможливлювали застосування відповідачем основного методу визначення митної вартості, тобто за ціною контракту.
Щодо зазначення Митницею щодо витрат на транспортування суд зазначає, що позивач повідомив Митницю про те, що транспортний засіб прибув на митний піст власним ходом та подав довідку про транспортні витрати в сумі 427 євро, одночасно зазначивши, що всі інші витрати поніс продавець за умовами контракту.
Щодо відсутності посилання на інвойс та інші документи відсутність умов поставки, відсутність відбитку печатки та не зазначення автора, то суд зазначає, що митна декларація країни відправлення містить посилання на марку, VIN-код транспортного засобу та митну вартість, що надає можливість ідентифікувати транспортний засіб. Разом з цим, дані інвойсу та умови поставки не є ціноутворюючим фактором, а тому не може свідчити про помилковість визначення митної вартості.
Крім того, відповідальність за оформлення експортної декларації несе продавець товару, а тому незазначення в експортній декларації відомостей про інвойс умови поставки не залежить від позивача, Враховуючи, що решта відомостей про товар відповідають іншим товаросупровідним документам, що дає змогу ідентифікувати ввезений товар.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.01.20 р. № 813/1350/14.
Отже, виявлені Митницею помилки не впливають на задекларовану вартість і не перешкоджають Митниці визначити митну вартість за ціною контракту.
Стаття 77 ч. 2 КАС України покладає на відповідача обов'язок доведення правомірності свого рішення.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про неможливість визначення ним митної вартості товару позивача за основним методом. Зазначені у відзивах відповідачем обґрунтування, не спростовують висновок суду, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п. 1 ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. В свою чергу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Судовими витратами у даній справі є судовий збір в розмірі 2 643,56 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.
Так, позивач просить суд присудити йому витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.
На підтвердження понесених витрат позивачем подано договір про надання правничої (правової) допомоги № 43/21 від 01.11.21 р., протокол узгодження договірної ціни, ордер про надання правничої допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, квитанцію до прибуткового касового ордера на суму 7 000 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що розмір витрат на професійну правничу допомогу повинен бути пропорційним до предмету спору та співмірним до тих витрат, які реально поніс позивач, в зв'язку з прийняттям відповідачем протиправного рішення.
У п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Суд зауважує, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, справа розглянута в письмовому провадженні, а тому наявні підстави для часткового задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 1 000 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Восток" (вул. Дружби Народів, 8, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, ЄДРПОУ 19292376) до Миколаївської митниці Державної митної служби України (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, ЄДРПОУ 44017652) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 07.10.21 р. № UA504000/2021/000002/1.
3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 07.10.21 р. № UA504170/2021/00021.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці Державної митної служби України (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, ЄДРПОУ 44017652) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Восток" (вул. Дружби Народів, 8, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, ЄДРПОУ 19292376) судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 643,56 грн. (дві тисячі шістсот сорок три гривні 56 копійок) та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 грн. (одна тисяча гривень).
5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз