МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
Іменем України
(ДОДАТКОВЕ)
28.09.2023 р. Справа № 400/8600/23
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін, розглянув заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі,
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2
доДержавної установи "Снігурівська виправна колонія (№5)", вул. Суворова, 1,Центральне,Баштанський район, Миколаївська область,57361,
простягнення заборгованості зі сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18.05.22 по 27.04.23 у розмірі 171802,64 грн,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної установи «Снігурівська виправна колонія №5» з вимогами про стягнення з відповідача на його користь заборгованість зі сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18.05.2022 по 27.04.2023 у розмірі 171802,64 гривень, з врахуванням обов'язкових зборів та платежів.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.09.2023 р. по справі №400/8600/23 позов ОСОБА_1 задоволено: стягнуто з Державної установи «Снігурівська виправна колонія №5» (код ЄДРПОУ 08594654) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість зі сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18.05.2022 по 27.04.2023 у розмірі 171802,64 (сто сімдесят одна тисяча вісімсот дві грн шістдесят чотири коп) гривень.
13.09.23 представником позивача заявлено клопотання про ухвалення додаткового судового рішення у справі №400/8600/23 про стягнення з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 4900 гривень.
Ухвалою від 18.09.2023 призначено розгляд заяви в порядку письмового провадження 05.04.2023 року та встановлено відповідачу строк для надання своєї позиції стосовно заявленого клопотання до 22.09.2023, однак відповідач своїм правом не скористався, своєї позиції не висловив.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивачем заявлено в позовній заяві про відшкодування витрат на правову допомогу та зазначено, що докази підтвердження понесення витрат будуть подані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, відповідно до ст. 139 КАС України.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 139 КАС України, представником позивача заявлено про понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4900 гривень та надані докази: договір від 06.07.2023 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Сорочан Є.В., додаток до договору №1 з розрахунком розміру і оплати наданих послуг, Акт наданих послуг від 12.09.2023, квитанція до прибуткового касового ордеру № 6 від 06.07.2023 на суму чотири тисячі, квитанція до прибуткового касового ордеру № 8 від 12.09.2023 на суму 900 грн.
Частиною 2 ст. 134 КАС України передбачено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.
Положеннями ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічні правові позиції, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17 та від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Досліджуючи надані позивачем документи, судом встановлено, відповідно до розрахунку, зазначеному у додатку № 1 до договору, адвокатом надані послуги на суму 4900 грн, з розрахунку 700 грн/година.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст. 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 2000,00 грн є цілком розумною та співмірною, виходячи з предмету розгляду даної справи, виконаних послуг. Фактичне понесення позивачем суми витрат на правову допомогу підтверджено наявними у справі доказами.
Таким чином, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4900 грн підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
У випадку, передбаченому п.3 наведеної вище норми, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 143, 248, 252 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
1. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Снігурівська виправна колонія №5» (код ЄДРПОУ 08594654) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 4900 (чотири тисячі дев'ятсот) гривень.
2. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко