ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
04 жовтня 2023 рокусправа № 380/18230/23
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кедик М.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини заробітної плати, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить суд:
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.05.2019 по день фактичної виплати індексації - по 20.05.2023;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 07.11.2015 по день фактичної виплати індексації - по 20.05.2023.
Ухвалою від 08.08.2023 позовну заяву залишено без руху.
Вказана ухвала позивачем отримана 18.09.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
На виконання вимог ухвали від 08.08.2023 позивач подав заяву про усунення недоліків від 15.08.2023 (вх. № 62634ел.).
У вказаній заяві представник позивача вказує, що враховуючи, що процесуальний строк, який ОСОБА_1 пропустив, припав на період дії воєнного стану на території України, перебування ОСОБА_1 на військовій службі у зв'язку з мобілізацією, беручи до уваги існуючі обмеження та перешкоди, які встановлені під час вказаного особливого правового режиму, можна вважати поважність причин пропуску строку звернення до суду, а тому наявні підстави для задоволення клопотання про його поновлення.
Оцінюючи наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, слід зазначити, що такі підстави не можуть бути визнані поважними, виходячи з такого.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
Також Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).
При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Отже, надмірний формалізм та надмірна гнучкість повинні перебувати у певному балансі під час розгляду та вирішення судом справ. Сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин.
Запроваджений в КАС України інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин, саме тому його застосування не може свідчити про надмірний формалізм.
Крім того, правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права. Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
У деяких рішеннях ЄСПЛ наголошується, що тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин; при цьому, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А.» проти Іспанії», п. 109 ).
Отже, не заперечуючи наявності дискреційних повноважень у національних судів щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду, апеляційне чи касаційне оскарження, ЄСПЛ підкреслює, що останні повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження строків втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності подовжених строків (справа «Безруков проти Росії», п. 34).
Щодо посилань позивача на введений в країні воєнний стан суд зазначає таке.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Отже, саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України, не може бути поважною причиною для поновлення процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів.
Водночас, позивачем не було наведено жодних причин і не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у нього можливості підготувати та подати позовну заяву в місячний строк після проведення з ним остаточного розрахунку.
Також позивач вказує, що проходить службу, в тому числі з 20.05.2023 по 25.07.2023 та по даний час ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 НГУ, що перешкоджало його вчасному зверненню до суду з даним позовом.
Водночас, позивачем не зазначив яким саме чином проходження військової служби позивачем зашкодили останньому звернутись до суду.
Також, позивач до поданої заяви не додав доказів його безпосередньої участі, зайнятості впродовж цього строку не територіях України, де ведуться активні бойові дії.
За таких обставин, суддя вважає, що наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду підстави щодо поважності причин пропуску такого строку не є поважними для поновлення позивачеві пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до вимог п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки вказані позивачем у заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду не обґрунтовані належними та допустимими доказами, визнані судом неповажними, позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись ст. ст. 123, 169, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
ухвалив:
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області про зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини заробітної плати, наведені у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
У задоволенні заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини заробітної плати - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви не пізніше наступного дня після її постановлення надіслати позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторно звернутись до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кедик М.В.