ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
04 жовтня 2023 рокусправа № 380/22832/23
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Чаплик І.Д., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії за період з 01.04.2019 року по 31.05.2023 року в сумі 239529,59 грн. (двісті тридцять дев'ять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять гривень п'ятдесят дев'ять копійок) та відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.07.2021 року щомісячної доплати згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів; код ЄДРПОУ 13814885 ) на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії за період з 01.04.2019 року по 31.05.2023 року в сумі 239529.59 грн. (двісті тридцять дев'ять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять гривень п'ятдесят дев'ять копійок);
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити нарахування та виплату з 01.07.2021 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячної доплати до пенсії у сумі 2000 (дві тисячі) гривень згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з урахуванням раніше проведених виплат.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши матеріали позову суд встановив, що у своїх позовних вимогах позивач просить, зокрема, визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії за період з 01.04.2019 року по 31.05.2023 року в сумі 239529,59 грн. (двісті тридцять дев'ять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять гривень п'ятдесят дев'ять копійок) та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів; код ЄДРПОУ 13814885 ) на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії за період з 01.04.2019 року по 31.05.2023 року в сумі 239529.59 грн. (двісті тридцять дев'ять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять гривень п'ятдесят дев'ять копійок).
Водночас, як встановлено судом із матеріалів справи, питання щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01.04.2019 вже було предметом судового розгляду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 у справі № 380/1300/23 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі наданої Львівським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки довідки від 18.10.2022 № С/8947 за нормами чинними на 05.03.2019. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019, на підставі довідки Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 18.10.2022 №С/8947 про розмір грошового забезпечення за посадою, відповідною (аналогічною) останній перед звільненням штатній посаді станом на 05.03.2019, із врахуванням раніше виплачених сум.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у цій справі, суддя виходить з такого.
За змістом ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Таким законом є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII ).
Згідно з положеннями ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
П. 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: обов'язковості виконання рішень.
За змістом ч. 2 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Аналіз вищезазначених законодавчих норм дає підстави дійти висновку, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.
Суд зазначає, що ст. 382 КАС України визначені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд зазначає, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).
Таку позицію підтримано Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18), в якій звернуто увагу на те, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Суд наголошує, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 21 листопада 2019 року у справі №802/1933/18-а.
Таким чином, звернення позивача з позовом про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії за період з 01.04.2019 року по 31.05.2023 року в сумі 239529,59 грн. (двісті тридцять дев'ять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять гривень п'ятдесят дев'ять копійок) та їх стягнення, фактично спрямоване на виконання судового рішення в іншій справі № 380/1300/23, а тому може бути реалізоване в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Такий порядок оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п'ятої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Відповідно до частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів, вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує виникнення підстав для подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не подавати новий адміністративний позов.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що вимоги про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20 вересня 2022 року у справі № 200/10196/20-а.
Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 17 червня 2021 року у справі № 640/17491/19 та від 26 липня 2023 року у справі № 640/17504/19.
Суд зазначає, що вимога про встановлення судового контролю в окремому судовому провадженні не розглядається.
Відповідно, якщо позивач вважає, що факт невиконання судового рішення відповідачем є підставою для встановлення судового контролю, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 382 КАС України із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Якщо ж позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24 липня 2020 року у справі № 501/2172/15-а та від 08 грудня 2020 року у справі № 540/326/20.
На основі усього вищевикладеного суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у вказаній частині позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, при поданні даного адміністративного позову його не сплачував, а доказів понесення інших витрат сторонами до суду не подано, підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись ст.ст. 170, 243, 248, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
ПОСТАНОВИЛА:
відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії в частині наступних позовних вимог:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії за період з 01.04.2019 року по 31.05.2023 року в сумі 239529,59 грн. (двісті тридцять дев'ять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять гривень п'ятдесят дев'ять копійок);
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів; код ЄДРПОУ 13814885 ) на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії за період з 01.04.2019 року по 31.05.2023 року в сумі 239529.59 грн. (двісті тридцять дев'ять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять гривень п'ятдесят дев'ять копійок).
Роз'яснити, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України шляхом подання апеляційної скарги у п'ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна