ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2023 рокусправа № 380/13860/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (пл. Ген. Григоренка, 3, м. Львів, код ЄДРПОУ 39245807) про визнання незаконними і скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №1713 від 17.05.2023 року «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників ГУНП у Львівській області та порушення службової дисципліни» в частині застосування до поліцейського СРПП ВП №2 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції;
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №228о/с від 30.05.2023 року «Про особовий склад» в частині звільнення поліцейського СРПП ВП №2 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України);
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №2 Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області;
- зобов'язати виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 30.05.2023 року до дня поновлення на роботі у розрахунку 1051,93 грн. за кожен день вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до 30.05.2023 року проходив службу у органах Національної поліції на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №2 Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області. Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУНП у Львівській області) «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників ГУНП у Львівській області та порушення службової дисципліни» №1713 від 17.05.2023 року до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції. Наказом ГУНП у Львівській області №228 о/с від 30.05.2023 року позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Позивач вказує, що, згідно наказу №1713 від 17.05.2023 року та висновку службового розслідування від 15.05.2023 року, підставою для застосування відносно нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення стали порушення, за фактами яких призначено службове розслідування, зокрема те, що позивач став учасником кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12023141380000556 від 06.04.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, в результаті чого за місцем його проживання були проведені санкціоновані обшуки. З даного приводу позивач зазначає, що дійсно в межах кримінального провадження 10.05.2023 року було проведено обшук за місцем його проживання, а також 16.05.2023 року його було допитано в якості свідка у цьому провадженні. Йому не відомі обставини вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується в межах даного провадження; не може спростувати підстав проведення у нього обшуку та його допиту в якості свідка, оскільки він не має доступу до матеріалів кримінального провадження та не володіє інформацією про те, на яких підставах були вчинені такі дії відносно нього, а також як свідок зобов'язаний не розголошувати відомі йому відомості. Наголошує, що він повідомив про своє місце перебування в час, коли відбувся злочин, заперечив свою причетність до такого, а з моменту проведення обшуку минуло 2 місяці та позивачу по сьогоднішній день не повідомлено про підозру і він перебуває в статусі свідка. Зазначає, що з пояснень слідчої СВ ВП №1 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області Новожені Д.А., яка здійснює досудове розслідування кримінального провадження №№12023141380000556 та яку було опитано в ході проведення службового розслідування, остання не повідомила жодних обставин, які б вказували на причетність позивача до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
Зауважує, що станом на даний час позивачу не повідомлено про підозру та слідчим не вчиняється жодних дій, які б свідчили про переконаність органу досудового розслідування у його причетності до вказаного кримінального правопорушення (накладення арешту на майно і т.д.). Таким чином, органом досудового розслідування не зібрано жодних доказів на підтвердження причетності позивача до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України. Позивач вважає, що викладені у наказі порушення є надуманими та не можуть бути підставою для застосування найсуворішого виду дисциплінарного стягнення. Факт проведення обшуку за місцем його проживання не є дисциплінарним проступком, а також не свідчить про вчинення ним кримінального правопорушення. Щодо інших порушень, які на думку відповідача були вчинені позивачем, такі, на думку позивача, не є грубими та не можуть бути підставою для застосування найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення. Вважає, що в його діях відсутні ознаки дисциплінарного проступку, що свідчить про безпідставність і необґрунтованість застосування до нього найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, а відтак вищевказані накази є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 23.06.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що 10.05.2023 до ГУНП у Львівській області надійшла інформація про те, що нього ж дня, працівниками ЛУ ДВБ та УКР ГУНП в межах кримінального провадження №12023141380000556 від 06.04.2023, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, проведено обшук за місцем проживання поліцейського СРПП ВП№2 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 . Ураховуючи, що дана обставини являється підставою для призначення службового розслідування, наказом ГУНП у Львівській області № 1629 від 10.05.2023 призначено службове розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни, допущених окремими працівниками ГУНП у Львівській області. Проведеним службовим розслідуванням встановлено, що позивач, під час виконання службових завдань та здійснення виїздів на повідомлення громадян, здійснював їх формальне виконання, вносячи недостовірні відомості в електронний рапорт, чим допустив порушення підпунктів 1, 2 пункту 2 та пункту 7 розділу IX «Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України» затвердженої наказом МВС України від 27.04.2020 № 357. Крім цього, переглядом відеозаписів бодікамер (1090,1070,1073 та 1069), які отримував позивач на час несення служби встановлено, що будь які відеозаписи, під час оформлення адміністративних правопорушень, а також здійснення виїздів на повідомлення громадян, таких як ЄО 2527 від 03.05.2023, ЄО 2575 від 04.05.2023, ЄО 2635 від 07.05.2023, ЄО 2631 від 07.05.2023 та ЄО 2669 від 08.05.2023 відсутні. Також відсутні відео під час виконання службових завдань за період з 10.04.2023 по 10.05.2023. Тим самим позивач порушив вимоги пунктів 5, 6 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026. З врахуванням наведеного, представник відповідача зазначає, що проведення обшуку за місцем проживання позивача не було єдиною підставою для призначення службового розслідування, а також звільнення зі служби. Як вбачається з матеріалів службового розслідування, позивач при виконанні завдань та оформленні матеріалів не завжди дотримувався вимог чинних нормативно-правових актів та інструкцій, крім того численно допускав неналежне оформлення матеріалів, що підтверджується матеріалами службового розслідування. Таким чином, проведеним службовим розслідуванням установлено, що факти, які стали підставою для призначення та проведення службового розслідування, знайшли своє підтвердження та стдли можливими унаслідок неналежного виконання службових обов'язків зі сторони ОСОБА_1 . Зазначає, що, приймаючи оскаржувані накази, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив ті ж аргументи, що й у позовній заяві.
Ухвалою суду від 13.07.2023 здійснено перехід із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.07.2023.
26.07.2023 підготовче засідання відкладено на 03.08.2023 за клопотанням представника позивача.
03.08.2023 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 06.09.2023.
06.09.2023 відкладено розгляд справи на 14.09.2023 за клопотанням представника відповідача.
14.09.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 20.09.2023.
20.09.2023 до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 20.09.2023 не прибув, належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи. Із врахуванням вимог ч.ч. 1, 9 ст. 205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
Позивач, ОСОБА_1 , проходив службу у на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №2 Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Наказом начальника ГУНП у Львівській області від 10.05.2023 №1629 «Про призначення службового розслідування, створення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків» призначено службове розслідування у формі письмового провадження за фактом можливого порушення службової дисципліни зі сторони окремих працівників ГУНП у Львівській області; проведення службового розслідування доручено дисциплінарній комісії. На час проведення службового розслідування, на підставі ст. 28 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ст. 70 Закону України «Про Національну поліцію» відсторонено від виконання службових обов'язків поліцейського СРПП відділу поліції №2 Львівського РУП №1 ГУНП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 .
Підставою для прийняття вказаного наказу стало надходження 10.05.2023 до ГУНП у Львівській області інформації про те, що цього ж дня працівниками ЛУ ДВБ та УКР ГУНП в межах кримінального провадження №12023141380000556 від 06.04.2023, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, проведено обшук за місцем проживання поліцейського СРПП ВП№2 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 .
За результатами проведеного службового розслідування, дисциплінарною комісією складено висновок від 15.05.2023. У ході проведення службового розслідування, дисциплінарною комісією встановлено наступне:
« 10 травня 2023 року до ГУНП у Львівській області надійшла інформація про те, що цього ж дня працівниками УКР ГУНП та ЛУ ДВБ НП України в межах кримінального провадження № 12023141380000556 від 06.04.2023, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 по місцю проживання поліцейського СРПП відділу поліції № 2 Львівського РУП № 1 ГУНП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0113641), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Любеля, Жовківського району, Львівської області, освіта вища технічна, в НПУ з 07.11.2015 року, на займаній посаді з 12.07.2021, діючих дисциплінарних стягнень не має.
Попередньо встановлено, що 06.04.2023 до відділу поліції № 1 Львівського РУП № 1 ГУНП (далі ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУНП) із заявою звернулася гр. ОСОБА_2 , із заявою про те, що 05.04.2023 о 23:58 біля під'їзду її житлового будинку, невідомі особи шляхом вільного доступу відкрито заволоділи двома пакетами, в яких знаходилися грошові кошти у сумі 30 000 доларів США та 1 500 000 грн., та особисті речі заявниці. Відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України внесені до ЄРДР за № 12023141380000556 від 06.04.2023 та в ході досудового розслідування встановлено, що до скоєння вказаного правопорушення можливо причетний старший сержант поліції ОСОБА_1 . У зв'язку з викладеним, на підставі ухвали Шевченківсько районного суду м. Львова від 05.05.2023, за місцем проживання останнього, а також у будинку, належному його дружині гр. ОСОБА_3 , проведено обшук, в ході якого вилучено мобільний телефон, належний старшому сержанту поліції ОСОБА_1 .
Підозра старшому сержанту поліції ОСОБА_1 не оголошувалась, запобіжний захід не обирався.
У ході службового розслідування скеровано запит заступнику начальника відділу поліції - начальнику СВ ВП № № 1 ЛРУП № 1 ГУНП, про отримання копії ухвали про обшук за місцем проживання поліцейського СРПП відділу поліції № 2 Львівського РУП № 1 ГУНП (далі - ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУНП) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , у рамках кримінального провадження № 12023141380000556 від 06.04.2023, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, а також усіх можливих копій документів щодо вищевказаного працівника (вих. № 480/67/02-2023 від 10.05.2023). Цього ж дня до УГІ ГУНП надійшли копії запитуваних матеріалів (вх. № 2510 від 07.04.2023) зокрема копія ухвали Шевченківського районного суду м. Львова про проведення обшуку.».
Із змісту ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 05.05.2023 у справі № 466/4591/23 дисциплінарною комісією відповідача було встановлено, що вказаною ухвалою суду надано дозвіл у кримінальному провадженні № 12023141380000556 від 06.04.2023 слідчим слідчого відділення відділу поліції № 1 Львівського районного управлінця поліції № 1 ГУНП у Львівській області , зокрема, на проведення обшуку автомобіля «Audi А6», д.н.з. НОМЕР_2 , сірого кольору, 2012 року випуску VIN: НОМЕР_3 , власником якого згідно реєстраційної картки транспортного засобу являться ОСОБА_3 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення, одягу, в якому перебував зловмисник під час вчинення кримінального правопорушення; вилучення мобільного телефону марки «Apple Iphone X», IMEІ НОМЕР_4 із абонентським номером НОМЕР_5 , яким користується ОСОБА_1 .
У висновку від 15.05.2023 за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарною комісією відповідача зазначено наступне: "Необхідно вказати, що у ході службового розслідування не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , щодо вчинення кримінального правопорушення, а надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним саме дисциплінарного проступку, при цьому наявність факту притягнення до відповідальності в установленому законом порядку або відсутність такого факту, не спростовує наявність в діях старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , складу дисциплінарного проступку".
Таким чином в ході службового розслідування установлено, що поліцейський СРПП ВП № 2 Львівського РУП № 1 ГУНП старший сержант поліції ОСОБА_1 , в порушення вимог частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» (в частині неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції), підпункту 4.1 пункту 4 наказу ГУНП у Львівській області від 27.04.2023 № 1470 «Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування», пункту 8 розділу XIII «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС від 09.12.2016 № 1395, пунктів 7, 12 розділу II Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376 та ст. 283 КУпАП у складених постановах у сфері БДР не забезпечив заповнення п. 7 «До постанови додаються», не вказав точного місця розгляду справи, допустив грубі виправлення, та здійснював дописи після вручення копії, розбіжності «по батькові» в особі, щодо якої розглядається справа та П.І.П. особи до якої застосовується стягнення, не вказував належність транспортного засобу.
Водночас, старший сержант поліції ОСОБА_1 в порушення вимог підпунктів 1, 2 пункту 2 та пункту 7 розділу IX «Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України» затвердженої наказом МВС України від 27.04.2020 № 357 у електронних рапортах по виконанню службових завдань не зазначав відомості про осіб, речі, дії та фото. Також, відповідно до інформації про наближення до місця виконання службового завдання встановлено, що екіпаж не здійснював виїзду, або проставляв відмітки завчасно, що підтверджується часом виконання останніх та інформацією про наближення до місця події та не в повній мірі відображав результат відпрацювання. Вищенаведене свідчить про те, що ОСОБА_1 під час виконання службових завдань та здійснення виїздів на повідомлення громадян здійснював їх формальне виконання, вносячи недостовірні відомості в електронний рапорт.
Поряд з цим, встановлено порушення старшим сержантом поліції Круком Р.І. вимог пунктів 5, 6 розділу II, пунктів 1 та 2 розділу VII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, під час оформлення адміністративних правопорушень, а також здійснення виїздів на повідомлення громадян.
Водночас слід зазначити, що старший сержант поліції Крук Р.І., став учасником кримінального провадження відомості про яке внесені до ЄРДР за №12023141380000556 від 06.04.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, в результаті чого за місцем проживання останнього, були проведені санкціоновані обшуки, що не лише суперечить призначенню та завданням правоохоронних інституцій, а й розхитує підвалини державності, викривляє уявлення населення про інтереси та ідеали громадянського суспільства на шляху до інтеграції України в європейську спільноту, а також ОСОБА_1 знехтував інтересами служби, проявив безвідповідальне ставлення до обов'язку з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час і бути прикладом у дотриманні законності, чим скоїв дисциплінарний проступок, що принижує та дискредитує працівника поліції, а також підриває авторитет Національної поліції України в цілому.».
Проаналізувавши сукупність встановлених обставин допущеного старшим сержантом поліції ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та те, що останній, замість безумовного виконання закріплених законами перед поліцією завдань, їх грубо проігнорував, своїм вчинком дискредитував та підірвав авторитет поліції та поставив під сумнів доцільність свого подальшого проходження служби в органах Національної поліції, дисциплінарна комісія зробила висновок про необхідність застосування відносно старшого сержанта поліції ОСОБА_1 найсуворішого дисциплінарного стягнення, передбаченого ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» від 15.03.2018 №2337-VIII. При визначенні виду дисциплінарного стягнення дисциплінарною комісією відповідача враховано тяжкість дисциплінарного проступку, вчиненого ОСОБА_1 , обставин, за яких його допущено, а також скоєння вчинку, що дискредитує та підриває авторитет поліції.
Наказом ГУНП у Львівській області № 1713 від 17.05.2023 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників ГУНП у Львівській області та порушення службової дисципліни», за грубе порушення службової дисципліни, зокрема порушення вимог частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» (в частині неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції), підпункту 1.1 пункту 1 наказу ГУНП у Львівській області від 27.04.2023 № 1470 «Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування», пункту 8 розділу XIII «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС від 09.12.2016 № 1395, пунктів 7, 12 розділу II Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376 та ст. 283 КУпАП, підпунктів 1,2 пункту 2 та пункту 7 розділу IX «Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України» затвердженої наказом МВС України від 27.04.2020 № 357, пунктів 5, 6 розділу II, пунктів 1 та 2 розділу VII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026 та своїх функціональних обов'язків, керуючись пунктом 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, застосовано до поліцейського СРПП ВП № 2 Львівського РУП № 1 ГУНП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0113641) дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУНП у Львівській області №228 о/с від 30.05.2023 року звільнено відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із оскаржуваними наказами та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
При вирішенні спору суд керувався наступним.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Частиною 1 ст.18 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема до медичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Проходження служби в поліції регулюється Законом України «Про Національну поліцію» та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VІІІ).
Статтею 64 Закону № 580-VIII визначена Присяга працівника поліції.
Згідно з п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року №1179 (далі Правила етичної поведінки), під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, з-поміж іншого: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону №580-VІІІ у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України (№ 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023) з 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Згідно з ст. 16 цього ж Закону за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Відповідно до п. 13 ч. 4 ст. 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру» від 16.11.2021 №1882-IX, до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належать, зокрема: правопорядок, здійснення правосуддя, тримання під вартою.
При цьому, Законом від 15.03.2022 №2123-IX статтю 8 Закону України «Про Національну поліцію» доповнено частиною четвертою такого змісту: «Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Зокрема, стаття 24 Закону України «Про Національну поліцію» у редакції Закону №1702-IX від 16.07.2021 «Про основи національного спротиву» передбачає додаткові повноваження поліції.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 24 Закону №580-VІІІ у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.
Аналіз наведених норм права доводить, що працівники поліції мають спеціальний статус, і приймаючи присягу працівника поліції, погоджуються на підвищені вимоги, які пред'являються до працівників поліції при проходженні служби і яких вони повинні дотримуватися.
Приписами частини першої статті 77 Закону №580-VIII визначено чіткий перелік підстав коли поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється.
Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1)зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
З метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначається Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893 (далі Порядок №893).
Відповідно до п.1 Розділу ІІ Порядку №,893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно з п.1 розділу V Порядку №893, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
За приписами п.4 вказаного Розділу цього Порядку, службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до п.2 розділу VI цього Порядку, підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Згідно п.1 Розділу VII Порядку №893, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Пунктом 4 Розділу VII цього Порядку визначено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
На підставі ч.ч. 1, 2, 3, 7, 8, 9, 10 статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Аналіз наведених правових норм доводить, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.
Тобто, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Із матеріалів справи судом встановлено, що підставою для призначення відповідачем службового розслідування відносно позивача стало надходження 10.05.2023 до ГУНП у Львівській області інформації щодо проведення працівниками ЛУ ДВБ та УКР ГУНП обшуку за місцем проживання поліцейського СРПП ВП№2 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 в межах кримінального провадження №12023141380000556 від 06.04.2023, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
Дисциплінарна комісія відповідача зробила висновок про те, що позивач, під час виконання службових завдань та здійснення виїздів на повідомлення громадян, здійснював їх формальне виконання, вносячи недостовірні відомості в електронний рапорт, чим допустив порушення відомчих нормативних актів. Крім цього, позивач, в порушення вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, не застосовував відповідні технічні прилади і технічні засоби (бодікамери) під час оформлення адміністративних правопорушень, а також здійснення виїздів на повідомлення громадян. Дисциплінарна комісія, приймаючи рекомендації за результатами проведеного службового розслідування також врахувала, що позивач став учасником кримінального провадження відомості про яке внесені до ЄРДР за №12023141380000556 від 06.04.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, в результаті чого за місцем його проживання були проведені санкціоновані обшуки, що, на думку дисциплінарної комісії не лише суперечить призначенню та завданням правоохоронних інституцій, а й розхитує підвалини державності, викривляє уявлення населення про інтереси та ідеали громадянського суспільства на шляху до інтеграції України в європейську спільноту, а також знехтував інтересами служби, проявив безвідповідальне ставлення до обов'язку з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час і бути прикладом у дотриманні законності, чим скоїв дисциплінарний проступок, що принижує та дискредитує працівника поліції, а також підриває авторитет Національної поліції України в цілому.
На думку відповідача, замість безумовного виконання закріплених законами перед поліцією завдань, позивач їх грубо проігнорував, своїм вчинком дискредитував та підірвав авторитет поліції та поставив під сумнів доцільність свого подальшого проходження служби в органах Національної поліції, внаслідок чого до позивача застосовано найсуворіше дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Щодо правомірності застосування до позивача такого виду стягнення як звільнення із служби в поліції, суд зазначає таке.
За правилами ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
У силу ч. 3 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Таким чином, усі юридичні фактори, котрі мають юридичне значення для вирішення питання про дисциплінарне покарання поліцейського повинні бути викладені дисциплінарною комісією у висновку службового розслідування.
Відповідно до ст. 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених розділом V Статуту.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції. Дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь не застосовується до поліцейських, які мають первинне спеціальне звання рядовий поліції. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь і вчинив новий дисциплінарний проступок, до нього знову може бути застосовано дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь.
Отже, в умовах воєнного стану законодавцем оптимізований порядок проведення службового розслідування та притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Суд зауважує, що поняття службова дисципліна містить в собі не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.
В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Таким чином, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 815/2527/15, від 13.08.2020 у справі № 817/3305/15, від 24.11.2020 у справі №2140/1341/18, від 21.09.2018 у справі №824/227/17-а.
Суд зазначає, що Верховний Суд у своїй практиці, аналізуючи норми законодавства, які регулюють особливості проходження служби в поліції, неодноразово зазначав, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
Своєю чергою, притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією або кримінального правопорушення, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, є підставами для звільнення зі служби в поліції. Проте, ці підстави не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за наслідками службового розслідування, яким встановлено склад дисциплінарного проступку у виді порушення службової дисципліни та порушення Присяги поліцейського.
Водночас вчинення працівником поліції діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
Притягнення до різних видів юридичної відповідальності передбачає виконання/дотримання відмінних і самостійних (окремих) процедур, які передують ухваленню рішення про накладення певного виду стягнення.
Позиція щодо неможливості притягнути працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, та про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення викладена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 28.02.2020 у справі №818/1274/17.
Верховний Суд у постанові від 02.12.2020 у справі №420/5368/18 зауважив, що кримінальна та дисциплінарна відповідальність є різними, окремими і самостійними видами відповідальності поліцейського. Порядок і підстави притягнення поліцейського до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
Суд зазначає, що питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з'ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.
В аспекті спірних правовідносин слід зауважити, що з'ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (реєстрація кримінального провадження за ознаками скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування.
Аналогічного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 08.05.2019 у справі № 807/196/17, від 09.10.2019 у справі №812/1706/15, від 28.11.2019 у справі №802/1969/17-а, від 30.07.2020 у справі №802/1767/17-а, від 30.09.2021 у справі №814/334/17.
Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності застосовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.02.2020 у справі №260/1118/18, від 28.02.2020 у справі №825/1398/17, від 06.03.2020 у справі №804/1758/18, від 30.07.2020 у справі №802/1767/17-а, від 20.10.2020 у справі № 340/1502/19.
Згідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Адміністративний суд в силу вимог ч.3 ст.2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
У свою чергу, суб'єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. Водночас саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули кримінального правопорушення чи інших обставин, наведених у рішеннях слідчого (прокурора, слідчого судді) в рамках досудового розслідування кримінального правопорушення, а так само відтворення у висновку службового розслідування внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, не є достатнім для того, щоб вважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями й документами.
Суд враховує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.
Необхідно зазначити, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен врахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків тощо. Одночасно з цим, застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в Національній поліції України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Стосовно правової оцінки правильності й обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то вона повинна фокусуватися насамперед на такому:
- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;
- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;
- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
В аспекті спірних правовідносин необхідно зазначити, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях.
Між тим сутність дисциплінарного проступку полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Під вчинками, що підривають авторитет працівника Національної поліції, розуміються протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою, у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника, що мають бути доведені у визначеному порядку.
Самого лише посилання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та Правил етичної поведінки поліцейських недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування такого найсуворішого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби. Необхідно конкретизувати кваліфікацію установленого порушення поліцейським вказаних вимог шляхом чіткого визначення у чому саме полягає таке порушення.
Верховний Суд в постанові від 09.02.2022 у справі №160/12290/20 наголосив на тому, що будь-які фактори, у тому числі суспільний резонанс навколо відповідних подій, не звільняють суб'єкта владних повноважень від обов'язку під час прийняття рішення діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України та не виключає необхідність з'ясувати і встановлювати саме наявність складу дисциплінарного проступку в діяннях поліцейського.
До того ж, в адміністративному судочинстві діє презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень, згідно з якою на останнього покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Приписами ч.1 ст.62 Конституції України обумовлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач був допитаний у статусі свідка у кримінальному провадженні №12023141380000556 від 06.04.2023. На час розгляду даної справи статус позивача як учасника кримінального провадження не змінився, підозра у вчиненні кримінального правопорушення позивачу не оголошувалась, запобіжний захід не обирався, позивача не притягнуто до кримінальної відповідальності.
Таким чином, з урахуванням приписів ч. 1 ст.62 Конституції України, суд висновує, що виключно в разі набрання законної сили судовим вироком відносно позивача, у відповідача будуть наявні усі правові підстави для звільнення позивача зі служби в поліції.
Водночас, виявлені в ході службового розслідування дисциплінарні проступки позивача, які виразились у порушенні ним вимог відомчих нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України не є такими, за які відповідачем слід застосовувати до позивача найсуворіше дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби.
При цьому матеріалами справи підтверджено, що позивач ніс службу без зауважень та порушень службової дисципліни, в побуті та у спілкуванні із колегами та громадянами характеризується з позитивної сторони, на час проведення службового розслідування дисциплінарних стягнень не мав.
Враховуючи наведене, суд не погоджується із висновками відповідача про те, що позивач, ставши учасником кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12023141380000556 від 06.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, в результаті чого за місцем його проживання були проведені санкціоновані обшуки, що суперечить призначенню та завданням правоохоронних інституцій, розхитує підвалини державності, викривляє уявлення населення про інтереси та ідеали громадянського суспільства на шляху до інтеграції України в європейську спільноту, а також знехтував інтересами служби, проявив безвідповідальне ставлення до обов'язку з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час і бути прикладом у дотриманні законності, чим скоїв дисциплінарний проступок, що принижує та дискредитує працівника поліції, а також підриває авторитет Національної поліції України в цілому.
На переконання суду відповідач обрав позивачу такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції неправомірно, оскільки вчинені позивачем дисциплінарні проступки не є такими, що дискредитують звання поліцейського і негативно впливають на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем необґрунтовано та непропорційно, тобто без урахування балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований.
Таким чином, спірні накази відповідача від 17.05.2023 за № 1713 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників ГУНП у Львівській області та порушення службової дисципліни» в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, та від 30.05.2023 за № 228 о/с «Про особовий склад» в частині звільнення позивача, є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо позовної вимоги про поновлення позивача на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №2 Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Враховуючи те, що суд визнав спірні накази відповідача про звільнення позивача зі служби в поліції протиправними та такими, що підлягають скасуванню, суд висновує, що належним способом поновлення порушеного права позивача є поновлення його на раніше займаній посаді, а тому дана позовна вимога є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не змінюють.
Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до п. 4 Розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок №260), грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади (зарахованих у розпорядження) в Національній поліції, та здобувачам ЗВО.
Відповідно до п. 9 Розділу І Порядку №260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Згідно з п. 6 Розділу ІІІ Порядку №260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Зі змісту Порядку №260, який є специфічним для вирішення даних спірних відносин, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Із наявної в матеріалах справи довідки відповідача від 21.06.2023 №68 про грошове забезпечення позивача, судом встановлено, що позивачу було виплачено 22234,00 грн. за березень 2023 та 22234,00 грн. за квітень 2023, а загалом за два місяці - 44468,00 грн. (два місяці, що передували звільненню позивача з роботи).
У березні 2023 було 31 календарний день, а у квітні 2023 - 30 календарних днів. Отже у двох повних місяцях роботи позивача перед звільненням було 61 календарний день.
У заяві про уточнення позовних вимог, представником позивача щодо розрахунку суми середньоденного грошового забезпечення позивача зазначено, що згідно довідки управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції у Львівській області, позивачу нараховано за березень та квітень 2023 року по 22234 грн. Однак, наказом Міністерства внутрішніх справи України від 28.11.2022 № 775 «Про затвердження Порядку та умов виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану» передбачено, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода поліцейським виплачується в розмірах до 10000 гривень - поліцейським, крім тих, що визначені в підпункті 2 цього пункту,- пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які здійснюють повноваження поліції в місцях завдання ракетних ударів та/або ударів безпілотних літальних апаратів (далі - удари), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу їх здійснення. Представник позивача зазначає, що на підставі вказаного наказу ОСОБА_1 у березні та квітні 2023 року ГУНП у Львівській області виплачувало по 9849,98 грн. На думку представника позивача, відповідачем було безпідставно не внесено у довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 сум виплаченої додаткової винагороди. Натомість, грошове забезпечення ОСОБА_1 за березень та квітень становило по 32083,98 грн.
На підтвердження наведеного, представником позивача долучено до матеріалів справи виписку із АТ КБ «Приватбанк» щодо надходження коштів на картковий рахунок позивача у березні та квітні 2023 року, згідно якого у вказаних місяцях позивачу додатково було виплачено по 9849,98 грн.
З огляду на викладене суд висновує, що середньоденний заробіток позивача складає 1051,93 грн. = 64167,96 грн. (22234,00 грн. + 9849,98 грн. х 2) / 61.
Час вимушеного прогулу позивача за період з 31.05.2023 (наступний день після звільнення) по 02.10.2023 (день ухвалення рішення у справі) становить 124 календарних дні.
Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача, який підлягає стягненню на його корить, складає 130439,32 грн. (1051,93 грн./день х 124 календарних дні).
Середній заробіток позивача за один місяць становить 31557,90 грн. (1051,93 грн./день х 30 календарних дні).
Суд зауважує, що адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень вчинення дій чи бездіяльності.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Слід зазначити, що право не виникає внаслідок неправомірних дій (ex iniuria ius non oritur) або бездіяльності; держава не може відмовитися від виконання свого зобов'язання, посилаючись на підстави, які визнано незаконними; те, що право виникає з факту (ex facto ius oritus), не означає, що право може виникати з несправедливості (ex iniuria ius non oritur). Зазначені підходи застосовані ЄСПЛ, зокрема, у рішенні Paradiso and Campanelli v Italy (№ 25358/12), Sidabras and Others v. Lithuania (№ 50421/08), Ioannou v Turkey (№ 18364/91), Schenk v. Switzerland (№ 10862/84), Stromblad v. Sweden (№ 3684/07).
Отже,рішення в частині виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання, оскільки відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд висновує про необхідність задоволення позову повністю.
Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає, що у позовній заяві позивач вказав, що, згідно попереднього розрахунку, суми витрат на правову допомогу, які позивач понесе у даній справі, становлять 5000 грн. за подання позовної заяви. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до суду не подано.
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №1713 від 17.05.2023 року «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників ГУНП у Львівській області та порушення службової дисципліни» в частині застосування до поліцейського СРПП ВП №2 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції.
3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №228о/с від 30.05.2023 року «Про особовий склад» в частині звільнення поліцейського СРПП ВП №2 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
4. Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №2 Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області з 30.05.2023 року.
5. Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (пл. Ген. Григоренка, 3, м. Львів, код ЄДРПОУ 39245807) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.05.2023 року по 02.10.2023 року в розмірі 130439 (сто тридцять тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 32 коп.
6. Рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення на його користь середнього заробітку за один місяць в розмірі 31557 (тридцять одна тисяча п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 90 коп. допустити до негайного виконання.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 03.10.2023 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович