КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
02 жовтня 2023 року м. Київ № 320/27430/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо нездійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 19.02.2020 року на підставі наданої довідки Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України від 20.10.2021 №38, згідно якої суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці складає 231656,25 (двісті тридцять одна тисяча шістсот п'ятдесят шість грн 25 коп.), в тому числі: посадовий оклад (з урахуванням коефіцієнта - 1,25) - (2189x50x1,25) 132375 грн; доплата за вислугу років (60%) - 79425,00 грн.; перебування на адміністративній посаді - 0; науковий ступінь - (15%) - 19856,25 грн; робота що передбачає доступ до державної таємниці - 0;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 19.02.2020 року на підставі наданої довідки Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України від 20.10.2021 № 38.
Судом під час вирішення питання про відкриття провадження у справі було встановлено недоліки позовної заяви, у зв'язку з чим ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази на підтвердження наявності обставин, що зумовили пропуск позивачем строку звернення до суду.
У строк визначений судом позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач просить суд поновити пропущений строк на звернення до адміністративного суду у справі № 320/27430/23.
Обґрунтовуючи заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач зазначив, що згідно з п. 6 Розділу IV Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Позивач наголосив, що Розділом ІV Порядку № 3-1 обумовлено, що суддя у відставці не обмежений у праві на звернення до пенсійного органу з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання.
Позивач наголосив, що реалізуючи своє право на належне грошове утримання як судді у відставці, він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 24.04.2023 про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». На його заяву Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 22.05.2023 № 17106-15518/0-02/8-2600/23 повідомило про відмову у перерахунку грошового утримання з вказівкою на невідповідність довідки вимогам Порядку № 3-1 та відсутність змін у розмірі прожиткового мінімуму для зміни розміру суддівської винагороди як підстави для перерахунку утримання. У листі прямо зазначено про право оскаржити рішення пенсійного органу у порядку ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» або до суду.
Додатково позивач вказав, що, предметом спору в адміністративній справі є встановлення протиправності дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу довічного грошового утримання як судді у відставці за заявою від 24.04.2023. Безпосередньо підставою звернення до суду є рішення пенсійного органу, відображене у листі від 22.05.2023 № 17106-15518/0-02/8-2600/23.
При цьому, позивач зазначив, що він звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 21.11.2021 № 10493 про перерахунок довічного грошового утримання на підставі довідки від 20.10.2021 №38, на яку отримав відповідь листом від 01.12.2021 № 2600-0213-8/191397.
Окрім того, позивач зазначив, що у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а (провадження № 11-345апп19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. У спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов'язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз'яснення від органу ПФУ на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку.
Як зазначив позивач, перерахунок довічного грошового утримання у спірних правовідносинах не здійснюється автоматично у Порядку № 3-1, а на підставі довідки, отриманої на виконання рішення суду, відтак отримання ним щомісячної виплати у період з лютого 2020 року жодним чином не дає підстави стверджувати, що йому було відомо про порушення прав внаслідок виплати відповідного утримання у меншому розмірі.
Розглянувши надані документи позивачем на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та заяву про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд констатує, що строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко розмежовувати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатись про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Як стверджує позивач, про порушення своїх прав він дізнався з листа-відповіді відповідача від 22.05.2023 № 17106-15518/О-02/8-2600/23.
Проте, з доданих до справи документів та письмових пояснень позивача вбачається, що ОСОБА_1 звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 21.11.2021 № 10493 про перерахунок довічного грошового утримання на підставі довідки від 20.10.2021 № 38, на яку отримав відповідь листом від 01.12.2021 № 2600-0213-8/191397 про відмову, що свідчить про обізнаність позивача про відмову органу Пенсійного фонду у перерахунку довічного грошового утримання.
Відтак, суд констатує, що отримання позивачем листа відповідача від 22.05.2023 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач продовжив вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Зокрема аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22.
Так відповідно до практики Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.04.2023 (справа № 380/14933/22): «…посилання позивача на отримання листа відповідача від 19.09.2022 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на отримання довідки і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку (Постанова Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19).
Слід зазначити, що предметом позову є вимоги позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нездійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 19.02.2020 року на підставі наданої довідки Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України від 20.10.2021 № 38.
При цьому, посилання позивача на приписи постанови правління Пенсійного фонду України від 25.01.20008 № 3-1, якою затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України не спростовують порушення позивачем строку звернення до суду, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України. При цьому, приписами зазначеного Порядку унормовано питання що стосуються подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України та їх розгляду уповноваженим органом, однак не обумовлено строків звернення до суду у спорах щодо відмови у перерахунку довічного грошового утримання.
Щодо тверджень позивача про відсутність строкового обмеження на виплату пенсій, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Тобто повинна бути наявність двох факторів у сукупності.
Водночас, доказів того, що позивачу було нараховано довічне грошове утримання за оновленою довідкою матеріали справи не містять.
Застосовуючи строки у сфері пенсійного забезпечення, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом Пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними.
Слід зазначити, що строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
Таким чином, законодавчі норми не обмежують будь-якими строками період, протягом якого проводиться перерахунок пенсій, у разі, якщо такий не проведений у встановлені строки з вини органів Пенсійного фонду України.
Водночас право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справі Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Суд роз'яснює, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку поважних причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин, вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду.
Однак жодних таких позивачем не зазначено.
Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 20.07.2023 у справі № 420/8355/22 суд не приймає до уваги, оскільки підстави та предмет даного спору не є тотожним обставинам та предмету спору у цьому позові та стосуються питання припинення виплати пенсії. У даному ж випадку позивач отримав відмову пенсійного органу про перерахунок довічного грошового утримання на підставі довідки від 20.10.2021 № 38 у листопаді 2021 року, тобто позивач вже був обізнаний про відмову у здійсненні перерахунку на підставі саме цієї довідки звертаючись повторно із заявою про здійснення перерахунку на підставі цієї ж довідки у травні 2023.
Крім того, судом були наведені висновки Верховного Суду з цього питання.
Пунктом 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Беручи до уваги ту обставину, що пропущений позивачем строк звернення до суду є тривалим та позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали йому звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає поверненню позивачу.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду з подібним позовом після того, як перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного, керуючись статтями 121-123, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії, - повернути позивачеві.
2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Панова Г. В.