КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 року № 320/15425/21
Київський окружний адміністративний суд, у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 №Ф-229586-17У.
В обґрунтування заявлених позовних позивач зазначила, що не погоджується з вимогою про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску, оскільки з 2013 року є найманим працівником, за якого єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування сплачується роботодавцем. Зауважила, що будь-яких рішень контролюючого органу, в т.ч. оскаржуваної вимоги від відповідача не отримувала.
Ухвалою суду від 30 листопада 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив до суду не подав. Натомість, відповідачем було подано клопотання про закриття провадження у справі, з підстав приведення у відповідність інтегрованої картки платника податків та відсутності боргу відповідно до вимоги від 14.05.2019 року.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
28 грудня 2015 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
В січні 2016 року ОСОБА_1 було взято на облік в податкових органах з урахуванням отриманого статусу адвоката.
З 02 грудня 2013 року по 31 березня 2017 року позивач працювала юристом в ТОВ «Адвокатська компанія «Кравець і Партнери».
З 03 квітня 2017 року і по даний час ОСОБА_1 працює на посаді адвоката в АО «Кравець і Партнери».
26 жовтня 2021 року АО «Кравець і партнери» було отримано постанову Оболонської ДВС у м. Києві про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 , в якій виконавчим документом вказано - вимога №Ф-229586-17У від 14.05.2019 року.
Під час ознайомлення з виконавчим провадженням стало відомо про існування та зміст вимоги №Ф-229586-17У від 14.05.2019 року, що видана ГУ ДПС у м. Києві.
27 жовтня 2021 року до Державної податкової служби України було подану скаргу на вимогу про сплату боргу №Ф-229586-17У від 14.05.2019 року в порядку адміністративного оскарження.
17 листопада 2021 року було отримано рішення ДПС України про розгляд скарги від 15.11.2021 року, яким відмовлено в скасуванні вимоги.
13 грудня 2021 року у відповідь на адвокатський запит, ГУ ДПС у м. Києві листом №111669/6/26-15-24-07-10 було повідомлено, що ОСОБА_1 було помилково нараховано борг за період з 2017 року по 2019 рік та повідомлено, що станом на 08.12.2021 року інтегрована картка платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кодом платежу 71040000 приведена у відповідність в частині зняття неправомірних нарахувань з травня 2017 року по травень 2019 року, однак при цьому вказано, що у позивача залишився ще борг за січень-квітень 2017 року у розмірі 1 771,12 грн..
Незгода позивача із винесеною вимогою зумовила її звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI та Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до вимог пункту 41.1 статті 41 Закону № 2464-VI контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.
Частиною першою та другою статті 12 Закону № 2464-VI визначено, що завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з вимогами пункту 3 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Суд зазначає, що законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому, порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” не передбачений.
Відповідно до положень п. 178.1, п.178.2 ст. 178 ПК України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як само зайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п.167.1 ст.167 цього Кодексу.
Згідно з ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Частина 3 статті 4 вказаного Закону передбачає, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. (ч. 1 ст. 13 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”).
З системного аналізу положень Податкового кодексу України та Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” випливає, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткування згідно ст. 178 ПК України у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, з 1993 року позивач є адвокатом, має ознаку здійснення незалежної професійної діяльності та перебуває на обліку, як платник податків.
За визначенням, яке міститься в підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Отже, особи, які провадять, в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з пункту 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.
Порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування регламентується Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі по тексту - Інструкція), затвердженою наказом Мінфіну України за № 449 від 20.04.2015.
За приписами пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону № 2464 на органи доходів і зборів покладено контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.
Пунктом 2 pозділу VI Інструкції визначено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до частини 6 статті 25 Закону № 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Пунктом 1 розділу VІ Інструкції встановлено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
За приписами п.2 розділу VІ Інструкції, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Згідно з п. 3 розділу VІ Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Відповідно до п.4 розділу VІ Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
За приписами п. 5 розділу VІ Інструкції протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.
У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 02.12.2013 по 31.03.2017 року позивач працювала юристом в ТОВ «Адвокатська компанія «Кравець і Партнери».
З 03.04.2017 року і по даний час позивач працює на посаді адвоката в АО «Кравець і Партнери»
В підтвердження зазначеного позивачем було долучено до матеріалів справи копію трудової книжки.
При цьому, як ТОВ «Кравець і Партнери», так і АО «Кравець і Партнери», будучі податковим агентом позивача, щомісяця з грудня 2013 року сплачували за позивача ЄСВ.
Вказані обставини підтверджені в матеріалах справи довідками АО «Кравець і Партнери» від 26.10.2021 року №1, від 26.10.2021 року № UtАО0000007.
Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи довідку Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №123673 від 07.06.2019 року про відсутність заборгованості позивача зі сплати страхових коштів.
Таким чином, судом встановлено, що позивач з 02.12.2013 року є учасником системи загальнообов'язкового державного соціального страхування як найманий працівник, тому саме на роботодавця покладено обов'язок щодо сплати єдиного внеску з його заробітної плати.
У клопотанні відповідача про закриття провадження у справі, останній зазначив, що інтегрована картка платника по єдиному внеску, за технологічним кодом 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) самозайнятої особи адвоката ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), код ДПІ 2654, приведена у відповідність, а саме: знято помилкові нарахування на загальну суму 19886,02 грн., в т.ч. за 2017 рік - 4928,00 грн., за 2018 рік - 7371,50 грн., за 2019 рік - 5508,36 грн., за 2020 рік - 2078,12 гривень.
Інтегровану картку платника ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000 приведено у відповідність, шляхом зняття некоректних нарахувань єдиного внеску у сумі 19 886,02 гривень.
Згідно з даними інформаційно-телекомунікаційних систем Головного управління ДПС у м. Києві, станом на 14.12.2021, у ОСОБА_1 заборгованість з єдиного соціального внеску згідно з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № Ф-229586-17У - відсутня.
Проте, станом на дату надання інформації в ІКП адвоката Мартиненко Анни обліковується недоїмка у сумі 574,78 грн., яка виникла в зв'язку з відсутністю оплати єдиного внеску за період березень-травень 2017 року.
Оскільки податковий борг, який визначений у податковій вимозі ГУ ДПС у м. Києві від 14105.2019 № Ф-229586-17/У - відсутній, така податкова вимога відповідно до п. п. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 Кодексу вважається відкликаною, та такою, що втратило юридичну силу. В зв'язку із чим, відповідач просить закрити провадження у справі.
Крім того, відповідач зазначив, що Головним управлінням ДПС у м. Києві направлено лист від 14.12.2021 № 55695/5/26-15-13-07-13 до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про закриття виконавчого провадження по ОСОБА_1 згідно з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № Ф-229586-17/У.
Суд, проаналізувавши зміст вказаного клопотання, вважає його абсолютно необґрунтованим, і таким, що не підлягає задоволенню, оскільки до матеріалів справи відповідачем не долучено жодного доказу на підтвердження зазначених обставин.
До того ж, як стверджує позивач, 25 січня 2022 року у відповідь на адвокатський запит, відповідачем було повідомлено про відмову у поверненні вже стягнутих за оскаржуваною вимогою сум у розмірі 2 945 грн. незважаючи на те, що відповідач підтвердив помилковість нарахованих сум відповідно до вимоги від 14.05.2019 року та відкликав її. Вказані обставини свідчить про продовження протиправної поведінки відповідача та негативних наслідків для позивача, в зв'язку із чим права позивача і надалі потребують судового захисту, тому підстави для задоволенні клопотання про закриття провадження у справі відсутні.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування позивачу єдиного внеску та відповідно, прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Відтак, вимога Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки)№Ф-229586-17Увід 14.05.2019 рокує протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваної вимоги у порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту, шляхом визнання протиправною і скасуванню вимоги про сплату боргу (недоїмки)№Ф-229586-17Увід 14.05.2019.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно матеріалів справи, при зверненні позивача до суду, нею було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. що підтверджується квитанцією №ПН 19281 від 18.11.2021 року.
Оскільки адміністративний позов підлягає задоволення, то сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України суд,
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №Ф-229586-17Увід 14.05.2019 року, що видана ГУ ДПС у м. Києві.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908,00грн. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Балаклицький А. І.