ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2023 року м. Ужгород№ 260/7264/23
Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючої судді Калинич Я.М. розглянувши у письмовому провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) та Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_2 ), через свого представника Калинич Оксану Іллівну, звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Закарпатській області) та Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Рівненській області), яким просить суд:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області, щодо не зарахування ОСОБА_1 період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 11.07.1982р. та видані Ужгородською міською радою від 01.06.2023 №289/02-07 про підтвердження трудового стажу та від 20.06.2023 №316/02-07 відомостей про заробітну плату за період з 1985 по 1989рр. в Ужгородський комбінат громадського харчування.
2. Рішення про відмову в призначені пенсії за віком Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області від 02.08.2023р. за №071850004442 скасувати та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву та зарахувати ОСОБА_1 період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 11.07.1982р. та архівних довідок видані Ужгородською міською радою від 01.06.2023 №289/02-07 про підтвердження трудового стажу та від 20.06.2023 №316/02-07 відомостей про заробітну плату за період з 1985 по 1989 рр. в Ужгородський комбінат громадського харчування з моменту звернення за призначенням пенсії та призначити пенсію за віком з дати виникнення права.
В обґрунтування позовних вимог вказує на протиправну поведінку пенсійного органу, що полягає у безпідставному неприйнятті до уваги трудової книжки позивача під час вирішення питання про призначення пенсії, що призвело до відмови позивачу у призначенні пенсії за віком.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністратративного суду від 22 серпня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подало до суду відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи, оскільки по батькові позивача, яке зазначене у свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_3 від 21.05.1983 року не відповідає по батькові позивача.
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало до суду відзив на позовну заяву. Відповідач 2 заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні такого. Зазначає, що заяву позивача і долучені до заяви документи було розглянуто та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу 30 років. Вказує, що враховуючи вимоги чинного пенсійного законодавства, страховий стаж позивача, визначений на підставі наданих документів та відомостей реєстру застрахованих осіб, становить 17 років 1 місяць 28 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно із записами трудової книжки НОМЕР_4 від 11.07.1982 року та уточнюючої довідки №289/02-07 від 01.06.2023 року, оскільки згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 21.05.1983 року невідповідність по батькові позивача ( ОСОБА_3 ).
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, матеріали пенсійної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
26.07.2023 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення їй пенсії за віком.
Відповідно до чинного Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) заяви про призначення пенсій розглядаються органами Пенсійного фонду України за принципом екстериторіальності, зокрема, засобами програмного забезпечення визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відтак, Рішенням №071850004442 від 02.08.2023 року Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування», зазначивши наступне: за доданими документами до страхового стажу роботи не зараховано періоди трудової діяльності згідно із записами трудової книжки НОМЕР_4 від 11.07.1982 та уточнюючої довідки №289/02-07 від 01.06.2023, оскільки згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 21.05.1983 року невідповідність по батькові заявниці ( ОСОБА_3 ).
Так, за змістом рішення про відмову у призначенні пенсії за віком страховий страж позивача становить 17 років 01 місяць 28 днів при необхідному - 30 років, що недостатньо для призначення їй пенсії.
Відповідач 1 листом повідомив позивача, що такій відмовлено у призначенні пенсії.
Позивач вважаючи протиправним Рішення відповідача 2 №071850004442 від 02.08.2023 року про відмову у призначенні пенсії, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 9 Закону №1058 в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу у період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років.
Суд встановив, що позивач досягнула 60 річного віку 05 липня 2023 року. Таким чином, для призначення позивачу пенсії за віком після набуття нею встановленогозаконом 60-річного віку, її загальний страхований стаж повинен був становити не менше 30 років.
ГУ ПФУ в Рівненській області в оскаржуваному рішенні та у відзиві, як на підставу для відмови у врахуванні періодів роботи позивача до страхового стажу та, як наслідок, відмови у призначення пенсії, посилається на те, що на першій сторінці трудової книжки позивача по батькові зазначено « ОСОБА_4 » (російською мовою), що не відповідає по-батькові « ОСОБА_5 » згідно свідоцтва про укладання шлюбу.
Однак, суд не може погодитися з такими доводами ГУ ПФУ в Рівненській області з огляду на наступне.
За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Обсяг страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.
За змістом частини першої ст. 1 Закону №1058 термін страховий стаж визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страховий стаж обчислюється в місяцях. (ч.ч.2, 3 ст. 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз.1 ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
Так, до 01.01.2004 пенсійне забезпечення в Україні здійснювалось за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон України «Про пенсійне забезпечення»), відповідно до ч.1 ст.56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За правилами п.п.1,20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок від 12.08.1993 №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п.20).
Згідно із п.3 Порядку від 12.08.1993 №637 в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 16.05.2019 у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.
На момент внесення записів за спірний період діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162 (далі - Інструкція №162).
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції №162).
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (п.2.11 Інструкції №162).
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкції №58).
Також відповідно до приписів Інструкції №162 та п. 13 Інструкції №58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про не зарахування спеціального стажу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Крім того, згідно із п.2 Порядку від 12.08.1993 №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Поряд з цим, у постанові від 02 грудня 2021 року у справі №263/9464/16-а Верховний Суд наголосив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній орган Пенсійного Фонду має право обчислити трудовий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також інших первинних документів (довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів та угод з відмітками про їх виконання, та ін.).
Натомість у цій справі матеріалами справи підтверджено, що трудова книжка позивача містить записи про період роботи позивача, в книжці є посилання на підставу внесення таких записів з зазначенням номера та дати наказів, записи не містять виправлень, підчисток.
При цьому, допущена помилка в свідоцтві про укладення шлюбу в частині написання по-батькові « ОСОБА_5 » замість « ОСОБА_6 » жодним чином не впливає на записи в трудовій книжці, не спростовує їх, не свідчить про неналежність трудової книжки НОМЕР_2 , виписаної 11.07.1982 року позивачу.
Відповідно до п. 26 Порядку від 12.08.1993 №637 якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Тобто у цьому випадку необхідність встановлення в судовому порядку факту приналежності трудової книжки даній особі виникає саме у випадку якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження (а не свідоцтвом про одруження, на яке посилається відповідач 2).
У цій справі відповідачем 2 не наведено в чому саме ім'ям, по батькові або прізвище позивача, що зазначене у трудовій книжці не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження.
Згідно паспорту позивача по батькові в паспортних даних вказується ОСОБА_1 (українською мовою) та ОСОБА_7 (російською мовою), так само як і у трудовій книжці позивача « ОСОБА_7 ».
Крім іншого, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Тим паче, що недоліків в оформленні трудової книжки позивача судом встановлено не було.
Отже, не взяття до уваги даних належним чином оформленої трудової книжки позивача відповідачем 2 при прийнятті оскаржуваного рішення є протиправним.
Крім того, в оскаржуваному рішенні ГУ ПФУ в Рівненській області вказано, що страховий стаж особи становить 17 років 01 місяців 28 днів.
Однак, при цьому, відповідач 2 у рішенні не вказує, який саме стаж позивача враховано до страхового, що дає право на призначення пенсії за віком згідно Закону №1058-ІV відповідно до поданої нею заяви, а який не враховано та з яких підстав (у випадку не зарахування). Досліджені матеріали справи такі відомості також не містять.
За таких обставин суд позбавлений можливості надати оцінку правомірності врахування чи неврахування страхового стажу необхідного для призначення позивачу пенсії за віком.
За таких обставин із урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 02.08.2023 року №071850004442 є необґрунтованим, прийняте без урахування Порядку від 12.08.1993 №637 та без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому таке рішення не відповідає критеріям правомірності, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та є протиправними, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування зазначеного рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ в Закарпатській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії відповідно до Закону №1058-ІV, з урахуванням періодів роботи позивача згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_2 від 11.07.1982 року та архівних довідок, виданих Ужгородською міською радою від 01.06.2023 року за №289/02-07 та від 20.06.2023 року за №316/02-07, суд зазначає наступне.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 наголосив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (п.9 абз.10).
Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі №826/4418/14 була сформована правова позиція, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникало б необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
У цій справі судом встановлено, що рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області від 02.08.2023 року №071850004442 позивачу було протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком, без зазначення конкретних періодів зарахованого стажу позивача до страхового, що дає право на призначення пенсії за віком згідно Закону №1058-ІV відповідно до поданої нею заяви, та без зазначення окремо не зарахованих періодів трудової діяльності позивача із вказівкою на підстави такого не зарахування (у випадку не зарахування).
За таких обставин суд позбавлений можливості надати оцінку правомірності врахування чи неврахування страхового стажу необхідного для призначення позивачу пенсії за віком.
Враховуючи, що без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у призначенні пенсії, зобов'язання відповідача 2 призначити позивачу пенсію згідно Закону №1058-ІV може бути необґрунтованим, а тому заява позивача підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону. Разом з тим, таким органом є ГУ ПФУ в Рівненській області, а не ГУ ПФУ в Закарпатській області, як то зазначено позивачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Проте суд не вбачає передумов для визнання протиправних дій ГУ ПФУ в Закарпатській області та ГУ ПФУ в Рівненській області, як про це просить позивачка, оскільки до порушення прав позивачки призвело неправомірне рішення відповідача 2, яке, в свою чергу, і належить визнанню протиправним та скасуванню.
Відтак, суд, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вважає за необхідне зобов'язати саме ГУ ПФУ в Рівненській області, як орган, що прийняв протиправне рішення (а не ГУ ПФУ в Закарпатській області, як просить позивач), повторно розглянути заяву позивача від 26.07.2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків суду.
Під час повторного розгляду заяви позивача від 26.07.2023 року про призначення пенсії ГУ ПФУ в Рівненській області має врахувати дані зазначені у трудовій книжці НОМЕР_2 , дата заповнення 11.07.1982 року, що належить ОСОБА_1 .
Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 по справі №620/1116/20.
При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) та Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 02 серпня 2023 року №071850004442 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.07.2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003, зарахувавши періоди роботи позивача згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_2 від 11.07.1982 року та архівних довідок, виданих Ужгородською міською радою від 01.06.2023 року за №289/02-07 та від 20.06.2023 року за №316/02-07 та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич