Справа № 167/967/23
Номер провадження 2/167/309/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2023 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Гармай І. Т.,
з участю секретаря судового засідання Панас О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 поданим в його інтересах представником - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання дітей
ВСТАНОВИВ:
05 вересня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання дітей.
Стислий виклад позицій позивача та заперечень відповідача.
Позов мотивує тим, що судовим наказом Рожищенського районного суду Волинської області від 22 червня 2023 року із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі половини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 червня 2023 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Зазначає, що викладені обставини в заяві про видачу судового наказу не відповідали дійсності. Вказує, що позивач ОСОБА_1 проживає не у Республіці Польща, а за зареєстрованим місцем проживання в АДРЕСА_1 разом із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на його повному утриманні. Вказує, що позивач також матеріально допомагає ОСОБА_3 , оскільки з нею проживають ще двох їх спільних дітей в АДРЕСА_2 . Зазначає, що на даний час питання щодо визначення місця проживання дітей між сторонами не вирішено, зареєстроване місце проживання дітей за адресою: АДРЕСА_1 . Ураховуючи вищенаведене, оскільки малолітній син ОСОБА_4 проживає з позивачем просить суд зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на підставі судового наказу Рожищенського районного суду Волинської області від 22 червня 2023 року на утримання трьох неповнолітніх дітей з половини заробітку(доходу) щомісячно до однієї третини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
Відповідач ОСОБА_3 копію ухвали та копію позовної заяви з доданими до неї документами отримала 14 вересня 2023 року, правом відзиву на позов не скористалася.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 06 вересня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, 02 жовтня 2023 року через систему «Електронний суд» представник позивача надіслав суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його та позивача відсутності.
Відповідач ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила. Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд ухвалив розглядати справу за відсутності учасників справи.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, доходить такого висновку.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
16 листопада 2013 року Рожищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луцького району Волинської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , актовий запис № 143.
17 травня 2023 року ОСОБА_3 звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 травня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Відповідно до копії судового наказу Рожищенського районного суду Волинської області від 22 червня 2023 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі половини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 червня 2023 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Зміст спірних правовідносин.
Таким чином, спірні правовідносини, що виникли між сторонами з приводу виконання обов'язку утримувати дитину, регулюються главою 15 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року(надалі - Постанова Пленуму Верховного Суду України), за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той з них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
За приписами п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
За змістом ч. 7, 8 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, а також судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Згідно з ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Як роз'яснено в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них .
Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Наведена правова норма вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Суд зауважує, що при розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, а й низка інших норм, які стосуються обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 СК «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі»).
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13.
За змістом ст. 182 ЦПК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до положень, викладених у ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 83 ЦПК України позивач, особа, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі у дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 89 ЦПК України).
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Висновки та мотиви прийнятого рішення.
Звертаючись із даним позовом до суду, представник позивача просить суд зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на підставі судового наказу Рожищенського районного суду Волинської області від 22 червня 2023 року на утримання трьох неповнолітніх дітей з половини заробітку(доходу) щомісячно до однієї третини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
Як підставу зменшення розміру аліментів представник позивача визначив, як проживання позивача ОСОБА_1 не у Республіці Польща, а за зареєстрованим місцем проживання в АДРЕСА_1 разом із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та перебування сина на його повному утриманні.
При цьому, жодних доказів, які б підтверджували факт проживання ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання в АДРЕСА_1 разом із сином та його перебування на повному утриманні позивача до позовної заяви не долучено та в подальшому суду не подано.
Доказів погіршення матеріального становища чи стану здоров'я позивача в порівнянні з часом призначення аліментів на утримання спільних дітей суду також не надано.
Суд повторно наголошує, що в силу принципу змагальності, саме позивач повинен довести підстави позову, та надати відповідні належні та допустимі докази, на підтвердження заявлених вимог.
За таких обставин, виходячи із загального обсягу доказів, які долучено до позову, суд позбавлений можливості надати оцінку дійсним обставинам справи.
Водночас, суд звертає увагу на тому, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів досліджується наявність підстав, передбачених у ч. 1 ст. 192 СК України, а не обґрунтованість раніше визначеного судовим рішенням, що набрало законної сили розміру аліментів.
Суд зауважує, що приписами ч. 8 ст. 170 ЦПК України передбачено можливість судового наказу за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Отже, зазначена норма цивільного процесуального закону вказує, на те, що наведений порядок перегляду судового наказу встановлений для випадків коли обставини, передбачені ст. 182 СК України існували на момент винесення судового наказу, однак не були відомі суду. Отже в залежності від того чи змінились обставини після винесення судового рішення, чи вони існували на час постановлення рішення про стягнення аліментів, застосовуються відповідно різні процесуальні порядки за ст. 192 СК України в позовному провадженні або за ч. 8 ст. 170 ЦПК України як перегляд рішення за нововиявленими обставинами відповідно.
Таким чином, вищевикладені у позовній заяві представником позивача обставини, суд розцінює як нововиявлені, в розумінні положень ст. 423 ЦПК України, оскільки під час розгляду заяви про видачу судового наказу, враховуючи особливий порядок розгляду таких заяв, вказані обставини не були предметом дослідження, ним не надавалась оцінка, тоді як вони впливають на висновки суду під час винесення судового наказу.
А тому, ураховуючи, що позивачем не надано суду належних, достовірних та достатніх доказів підстав зменшення розміру аліментів, суд доходить висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
При цьому суд роз'яснює позивачу, що він вправі звернутися до суду із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V ЦПК.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, у зв'язку із відмовою у позові понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76 - 81, 258 - 260 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 поданого в його інтересах представником - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання дітей - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення 03 жовтня 2023 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Представник позивача: ОСОБА_2 , адреса робочого місця: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Головуючий суддя І. Т. Гармай