ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1701/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
секретар судового засідання: Курко Ю.О.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства “ОДЕСАГАЗ” (65003, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Одарія, буд. 1; код ЄДРПОУ 03351208);
до відповідача: Акціонерного товариства “ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД” (65481, Одеська обл., місто Южне, вулиця Заводська, будинок 3; код ЄДРПОУ 00206539);
про стягнення 3 163 497,79 грн.
1. Суть спору.
25.04.2023 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№1762/23) АТ “ОДЕСАГАЗ” до відповідача - АТ “ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД”, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 2967371,28 грн, пеню у розмірі 150401,01 грн, інфляційні втрати у розмірі 36701,44 грн, 3% річних у розмірі 9024,06 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору розподілу природного газу № 009136 в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.05.2023 було відкрито провадження у справі №916/1701/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.06.2023.
26.05.2023 до суду від АТ “ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД” надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 17414/23).
31.05.2023 до суду від АТ “ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД” надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 179339/23).
У судовому засіданні 05.06.2023 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 27.07.2023, при цьому судом встановлено строк для надання відповіді на відзив - до 19.06.2023, а також заперечення - до 03.07.2023.
У судовому засіданні 27.07.2023 суд оголосив протокольну ухвалу в порядку п.3 ч.2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження у справі № 916/1701/23 та призначення справи до розгляду по суті в засіданні суду на 30.08.2023.
У судовому засіданні 30.08.2023 суд дійшов висновку, що спір по справі №916/1701/23 розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, в зв'язку з чим судом було оголошено протокольну ухвалу про перерву у розгляді справи до 18.09.2023.
18.09.2023 до суду від Акціонерного товариства “ОДЕСАГАЗ” надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 32111/23 та вх. № 32139/23), за яким було долучено до матеріалів справи Типовий договір розподілу природного газу, затверджений Постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015.
У судовому засіданні 18.09.2023 судом було поновлено строк на подачу документів та залучено документи до матеріалів справи, а також після наради у нарадчій кімнаті, підписано вступну та резолютивну частини рішення та відкладено складення повного рішення на строк, визначений ч.6 ст. 233 Господарським процесуальним кодексом України.
3. Аргументи учасників справи.
3.1. Доводи АТ “ОДЕСАГАЗ”.
Позивач зазначає, що між ним та Акціонерним товариством «ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД» (Відповідач, Споживач) було укладено договір розподілу природного газу №009136 (Договір) на підставі заяви- приєднання Відповідача від 01.01.2016.
Як повідомляє позивач, на 2023 рік відповідачу встановлено місячна вартість послуги розподілу природного газу у розмірі 824 26,80 грн без врахування ПДВ (1,09 грн/м3 * 756 210,830 м3), вартість із ПДВ - 989 123,76 грн.
Як вказує позивач, заборгованість Акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД» перед AT «ОДЕСАГАЗ» за послуги розподілу природного газу виникло у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе обов'язків з 01.01.2023 та станом на 18.04.2023 року складає 2 967 371,28 грн.
З огляду на неоплату послуг розподілу природного газу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення із відповідача 150 401,01 грн пені, 36 701.44 грн інфляційних втрат та 9 024,06 грн 3% річних.
3.2. Доводи АТ “ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД”.
Відповідач зазначає, що основним завданням АТ “ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД” є виробництво аміаку, карбаміду та іншої хімічної продукції. Завод також приймає та перевантажує в морські судна на експорт продукцію інших підприємств: аміак, карбамід, метанол і рідкі комплексні азотні добрива. Хімічна продукція від інших підприємств надходить на перевантажувальні комплекси заводу залізницею та аміакопроводом довжиною 2417 км.
Також позивач додає, що у 2021 році за даними середньозважених цін на газ на ринку України, за результатами електронних біржових торгів на Українській енергетичній біржі ціна на природний газ у порівнянні з аналогічним періодом 2021 року зросла у чотири рази, сягаючи наприкінці 2021 року 69 000,00 грн. за 1 тис. м3 газу.
Отож, згідно тверджень відповідача, враховуючи непомірно високу ціну газу АТ “ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД” вимушений був 18.09.2021 остаточно зупинити виробництво аміаку та карбаміду до стабілізації цін на ринку газу.
Негативні тенденції, які склалися на світовому ринку азотних добрив та на ринку природного газу України, неповернення з державного бюджету України надмірно сплаченого податку на прибуток, витрати підприємства на забезпечення екологічної безпеки, незалежно від того, триває процес виробництва чи його зупинено (становлять близько 90 млн. грн. на рік), всі ці фактори поступово погіршували економічне становище АТ «Одеський припортовий завод» і призвели до скрутного фінансового становища.
Разом з цим, 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Отже, відповідач зазначає, що з метою збереження життя і здоров'я працівників АТ “ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД”, враховуючи введення воєнного стану в Україні, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до статті 3 Конституції України «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю» та керуючись Законом України «Про правовий режим воєнного стану», оскільки виникла небезпечна виробнича ситуація для життя і здоров'я працівників АТ «ОПЗ» видано наказ №83 від 01.03.2022 року «Про простій працівників АТ «ОПЗ».
А згодом, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року з 31.03.2022 року з працівниками Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» наказом №106 призупинено дію трудових договорів, за виключенням працівників, що забезпечують технічну підтримку щодо утримання в робочому та безпечному стані обладнання, що перебуває на балансі АТ «ОПЗ».
Враховуючи вид основної господарської діяльності, АТ «Одеський припортовий завод» є суб'єктом господарської діяльності, у власності (користуванні) якого перебувають пожежовибухонебезпечні об'єкти і на нього поширюється дія Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки».
Відповідач зазначає, що він не намагається уникнути виконання зобов'язання, а, незважаючи на складне фінансове становище, коли виробничі потужності зупинені, а також повністю зупинене (заблоковано) відвантаження виробленої продукції на судна морського транспорту, навпаки, намагається провести розрахунки за першочерговими захищеними статтями, зокрема, заробітної плати. Разом з тим, відповідач частково виконав зобов'язання, сплативши по актах за договором № 009136 від 01.01.2016 року 1 873 067,77 грн.
За таких обставин, покладення на АТ «Одеський припортовий завод» додатковий фінансовий тягар у вигляді пропонованих позивачем до стягнення пеню, 3 % річних та інфляційних ускладнить і без того складну економічну ситуацію на АТ «ОПЗ», призведе до зниження його привабливості як об'єкта приватизації і в подальшому може призвести до ускладнення процедури виходу із кризової ситуації у разі стабілізації ринків природного газу та ринку мінеральних добрив.
З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що майновий стан АТ «ОПЗ», а також його значення для економіки України як стратегічного підприємства хімічної промисловості, яке перебуває в процедурі приватизації мають бути враховані, як обставини, що свідчать про необхідність зменшення розміру штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних, що були нараховані АТ «Одесагаз» за несвоєчасне виконання зобов'язань АТ «ОПЗ».
При цьому, відповідач, посилаючись на п. 8.33. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 також у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.), просить суд зменшити на 90% розмір нарахованих пені, 3% річних та інфляційних витрат у справі №916/1701/23.
4. Обставини справи, встановлені судом.
Акціонерне товариство “ОДЕСАГАЗ” відповідно до Постанов НКРЕКП від 29.06.2017 №841 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу AT «ОДЕСАГАЗ» та від 31.05.20219р. №920 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 29.06.2017р. №841» здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу в межах території Одеси та Одеської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Оператора ГРМ.
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газорозподільних мереж України здійснюється Законом України «Про ринок природного газу» №329-VIII, Кодексом газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), від 30 вересня 2015 року № 2494 (Кодекс газорозподільних систем. Кодекс ГРС) та публічним договором розподілу природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП «Про затвердження типового договору розподілу природного газу» №2498 від 30.09.2015.
Між Акціонерним товариством “ОДЕСАГАЗ” (Позивач, Оператор ГРМ) та Акціонерним товариством “ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД” (Відповідач, Споживач) було укладено договір розподілу природного газу №009136 (Договір) на підставі заяви-приєднання Відповідача від 01.01.2016.
Згідно п. 1.1. нової редакції Типового договору зі змінами від 03.05.2022р., яка затверджена Постановою НКРЕКП №416, цей Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір) є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Відповідно до п. 1.3. Договору, він є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
В п. 1.4. Договору визначено, що послуга з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача.
Відповідно до п.2.1. Договору, Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Також п.2.3 вищевказаного Договору закріплено, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов'язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього Договору та Кодексу газорозподільних систем.
За умовами п. 3.1. Договору, Споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду. Наявність підтвердженого обсягу природного газу Споживача (його постачальника) доводиться до відома Оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку Оператором ГТС, а до відома Споживача - його постачальником.
Пунктом 6.1. Договору встановлено, що вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.
До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу (п. 6.2. Договору).
Згідно положень п. 6.3. Договору, величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.
Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Відповідно до п. 6.4. Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Положеннями п. 6.6. Договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.8. Договору).
Як вбачається із акту наданих послуг з розподілу природного газу від 31.01.2023 у січні 2023 року споживач прийняв послуги з розподілу природного газу загальною вартістю 989 123,76 грн.
Згідно кту наданих послуг з розподілу природного газу від 28.02.2023 у лютому 2023 року споживач прийняв послуги з розподілу природного газу загальною вартістю 989 123,76 грн.
Водночас згідно акту наданих послуг з розподілу природного газу від 31.03.2023 у березні 2023 року споживач прийняв послуги з розподілу природного газу загальною вартістю 989 123,76 грн.
При цьому, згідно акту звірки взаємних розрахунків за березень 2023 року сторонами додатково підтверджено наявність у Акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД» перед AT «ОДЕСАГАЗ» заборгованості за послуги розподілу природного газу у розмірі 2 967 371,28 грн.
Доказів оплати послуг з розподілу природного газу за спірний період січень-березень 2023 року у розмірі 2 967 371,28 грн матеріали справи не містять.
5. Позиція суду.
Статтею 16 ЦК України положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 901 Цивільно кодексу передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо Інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ч. 1, 2 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Правові засади функціонування ринку природного газу України визначає Закон України "Про ринок природного газу", відповідно до ч.1 ст. 40 якого розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
На виконання цих положень, у порядку, визначеному пунктом 4 розділу 3 Кодексу ГРМ, між сторонами був укладений договір розподілу природного газу, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками справи не надано.
Розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу (п. 35 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу (абзац 2 частини першої статті 40 Закону України "Про ринок природного газу").
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою №2080 від 07.10.2019 внесено зміни до Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 та Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015, відповідно до яких з 01.01.2020 запроваджено новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ, виходячи із об'ємів споживання об'єктів споживачів за попередній газовий рік.
Так, відповідно до положень глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача, та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (пункт 1).
На 2023 рік Акціонерному товариству “ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД” встановлено місячна вартість послуги розподілу природного газу у розмірі 824 26,80 грн без врахування ПДВ (1,09 грн/м3 * 756 210,830 м3), вартість із ПДВ - 989 123,76 грн.
Як свідчать матеріали справи, позовні вимоги направлені на стягнення з відповідача суми боргу за послуги з розподілу природного газу, що були надані відповідачу у період січень-березень 2023 року у розмірі 2 967 371,28 грн.
Суд також зауважує, що відповідач не заперечує та погоджується з визначеною позивачем місячною вартістю послуги розподілу природного газу у 2023 році.
Ст. 222 Господарського кодексу України визначено, що Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Втім, доказів оплати послуг з розподілу природного газу за спірний період січень-березень 2023 року у розмірі 2 967 371,28 грн відповідачем не надано.
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Враховуючи викладене та встановлені судом обставини, а також з огляду на те, що відповідачем не надано доказів здійснення повної та своєчасної оплати послуг з розподілу природного газу за спірний період січень-березень 2023 року, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення з Акціонерного товариства “ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД” основного боргу в розмірі 2 967 371,28 грн.
Стосовно вимог позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 36701,44 грн, 3% річних у розмірі 9024,06 грн, господарський суд зазначає наступне:
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 9024,06 грн та інфляційних нарахувань за період у розмірі 36701,44 грн, суд встановив його обґрунтованість та арифметичну правильність.
При цьому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання АТ “ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД” та зменшення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки ставка процентів річних (3%) передбачена законом (ч.2 ст.625 ЦК України) та не є завищеною, а інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст.233 Господарського кодексу України та ст.551 Цивільного кодексу України, оскільки такі компенсаційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Стосовно вимог позивача про стягнення пені у розмірі 150401,01 грн, господарський суд зазначає наступне:
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як передбачено ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Перевіривши наданий позивачем разом із позовною заявою розрахунок пені у розмірі 150401,01 грн суд вважає його правильним та обґрунтованим.
За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Правовий аналіз названих статей ЦК і ГК свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Поряд з цим суд враховує, що 24.02.2022 р. Указом Президента України №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.
Так, позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Наразі суд враховує статус відповідача як стратегічного підприємства хімічної промисловості, а також з огляду на те, що відповідач не ухиляється від виконання своїх зобов'язань та не заперечував щодо існування основного боргу, а також враховуючи тривалі договірні відносини між сторонами, господарський суд дійшов висновку про зменшення пені до 5 000,00 грн.
Отже, враховуючи вищенаведене, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах, господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, вважає справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, можливе зменшення розміру нарахованої пені до 1 грн.
На думку суду, стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання. При цьому суд також враховує, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних, також певною мірою компенсує негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості.
Між тим, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства “ОДЕСАГАЗ” обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, однак підлягають частковому задоволенню у зв'язку зі зменшенням суми пені.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 47 452,47 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача, виходячи із заявленої до стягнення суми заборгованості, яка мала місце на день відкриття провадження у справі, та без урахування зменшеного розміру пені, що узгоджується також з положеннями ч. 3 ст. 130 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 130, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД” (65481, Одеська обл., місто Южне, вулиця Заводська, будинок 3; код ЄДРПОУ 00206539) на користь Акціонерного товариства “ОДЕСАГАЗ” (65003, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Одарія, буд. 1; код ЄДРПОУ 03351208) основну заборгованість 2 967 371/два мільйони дев'ятсот шістдесят сім тисяч триста сімдесят одна/грн 28 коп., інфляційні втрати у розмірі 36701/тридцять шість тисяч сімсот одна/грн 44 коп., 3% річних у розмірі 9024/дев'ять тисяч двадцять чотири/грн 06 коп., пеню у розмірі 5000/ п'ять тисяч /грн 00 коп., а також 47 452/сорок сім тисяч чотириста п'ятдесят дві/грн 47 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 02.10.2023 у зв'язку із перебуванням судді Невінгловської Ю.М. 28.09.2023-29.09.2023 у відпустці.
Суддя Ю.М. Невінгловська