ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.10.2023 Справа № 914/2154/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “БВБ-Груп ”, с. Ременів Кам'янко-Бузького району Львівської області
до відповідача: Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м. Львів
про: стягнення заборгованості в розмірі 43 749,82 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “БВБ-Груп ” до відповідача - Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення заборгованості в розмірі 43 749,82 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2023 р., справу № 914/2154/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.07.2023 р., позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “БВБ-Груп ” до відповідача - Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення заборгованості в розмірі 43 749,82 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.
31.07.2023 року представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 17.07.2023 р., надіслано на адресу суду заяву з додатками, яка зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 19123/23 від 03.08.2023 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.08.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 20.09.2023 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.09.2023 р., розгляд справи по суті призначено на 02.10.2023 р.
02.10.2023 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
02.10.2023 р. представником позивача подано на електронну адресу суду заяву за вх. № 23753/23, в якій позивач зазначає, що позов підтримує повністю та просить суд здійснювати розгляд справи № 914/2154/23 02.10.2023 року без участі повноважного представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами.
02.10.2023 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 03.08.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 02.10.2023 р. не здійснюється.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79053, м. Львів, вул. В. Великого, 54, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.
Так, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта”, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414999371, ухвалу суду від 03.08.2023 р. про відкриття провадження у справі № 914/2154/23 відповідачем отримано 09.08.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).
Згідно відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта”, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 0600047440049, ухвалу суду 20.09.2023 р., про призначення справи № 914/2154/23 до розгляду справи по суті на 02.10.2023 р., відповідачем отримано 25.09.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.
Відтак, відповідач належно обізнаний про розгляд справи № 914/2154/23 Господарським судом Львівської області.
З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.
При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважних представників сторін не визнавалась судом обов'язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2154/23.
В судовому засіданні 02.10.2023 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає про те, що 23.07.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “БВБ-Груп ” та Дочірнім підприємством “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” укладено договір закупівлі № 23/07/1 На виконання вказаного договору, позивачем було поставлено товар (мінеральний порошок) відповідачу на загальну суму 31 959,91 грн. Позивач зазначає, що відповідач оплати за поставлений товар не здійснив. Позивач вказує на те, що весь товар доставлявся відповідачу автомобільним транспортом покупця та був отриманий ним, що підтверджується товарно-транспортними накладними, а саме: ТТН № 110821-1-2 від 11.08.2021 року та ТТН № 200821-1 від 20.08.2021 року. Позивач вказує на те, що товар приймався Філією "Стрийська ДЕД" ДП "Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», яка є структурним підрозділом відповідача. Уповноваженими представниками позивача та відповідача було підписано із проставленням на них печаток позивача та відповідача усі вищевказані документи. Позивач зазначає, що усі товари були прийняті відповідачем без будь-яких претензій та зауважень згідно підписаних Позивачем та Відповідачем документів. Разом із товаром, позивачем було передано відповідачу усі документи передбачені п.4.1. та 4.2. Договору. Позивач зазначає, що факт підписання Відповідачем видаткових накладних та ТТН є належним посвідченням факту отримання товару Відповідачем, а також факту отримання ним таких документів у дату їх складення.
Позивач вказує на те, що за наслідками господарських операцій за Договором, відповідно до положень Податкового кодексу України були складені податкові накладні щодо кожного факту поставки товару по кожній видатковій накладній, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. Копії податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію долучено позивачем до матеріалів справи. На підставі умов укладеного Договору, відповідач зобов'язаний був оплатити позивачу за отриманий товар протягом 120 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної. Проте, як зазначає позивач, станом на день подання цієї позовної заяви відповідач за отриманий товар за вищевказаними видатковими накладними розрахунок не провів. Таким чином, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість із оплати за отриманий товар на загальну суму 31 959, 91 грн. На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 31 959,91 грн. основної заборгованості, 1 518,15 грн. - 3 % річних та 10 271,76 грн. - втрат від інфляції згідно приведених ним розрахунків, що містяться в матеріалах справи та стягнути понесені ним судові витрати. У позовній заяві позивач також зазначає, що попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з розглядом Господарським судом Львівської області цієї справи становить 10 000,00 грн. Заявлені витрати не є остаточними, а їх розмір може збільшитися внаслідок розгляду Господарським судом Львівської області цієї судової справи. У зв'язку з цим, позивач повідомляє, що усі докази на підтвердження судових витрат, які Позивач поніс і очікує понести в зв'язку з розглядом судом цієї справи, будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Позиція відповідача.
В судові засідання з розгляду даної справи відповідач явки свого представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 03.08.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79053, м. Львів, вул. В. Великого, 54, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.
Так, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта”, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414999371, ухвалу суду від 03.08.2023 р. про відкриття провадження у справі № 914/2154/23 відповідачем отримано 09.08.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).
Згідно відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта”, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 0600047440049, ухвалу суду 20.09.2023 р., про призначення справи № 914/2154/23 до розгляду справи по суті на 02.10.2023 р. відповідачем отримано 25.09.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.
Відтак, відповідач належно обізнаний про розгляд справи № 914/2154/23 Господарським судом Львівської області.
Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.
Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.
Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
23.07.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “БВБ-Груп ” (за договором постачальник, позивач у справі) та Дочірнім підприємством “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір закупівлі № 23/07/1 (надалі Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити мінеральний порошок для асфальтобетонних сумішей (неактивований вапняковий) (надалі - Товар), найменування, кількість, асортимент, ціна за одиницю та інші дані якого визначені у Специфікації (Додаток №1 ) до даного Договору.
У п. 1.2 Договору передбачено найменування Товару: мінеральний порошок для асфальтобетонних сумішей (вапняковий неактивований). Кількість Товару, що підлягає поставці згідно умов цього Договору становить: 73 тони.
Згідно п.п. 5.3, 5.4 Договору, після передачі Товару та виконання обов'язку з поставки, уповноважена Покупцем особа підписує видаткові накладні на отриманий товар та передає їх Постачальнику. Обов'язок з поставки є виконаним в момент передачі Товару та надання документів, зазначених в п. 4.2. Договору. Датою передачі Товару від Продавця Покупцю, вважається дата підписання видаткової накладної на Товар, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю матеріально - відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами.
У п.п. 4.1-4.3 Договору передбачено, що розрахунки за поставлений Товар проводяться шляхом: оплати Покупцем рахунку Постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у пункті 4.2 Договору. Рахунок приймається до оплати при отриманні Товару та всіх документів, що підтверджують належну якість Товару (сертифікат/ паспорт якості тощо), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ Покупця, який безпосередньо отримав партію Товару, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, передбачених для даного виду Товару Постачальник мас зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки. У разі неподання зазначених цим пунктом Договору документів (у тому числі електронних) Постачальник зобов'язується відшкодувати спричинені Покупцю збитки (витрати). Сторони свідчать, що Покупець зобов'язується розрахуватися з Постачальником за отриманий Товар протягом 120 календарних днів з моменту отримання від Постачальника документів, зазначених в п. 4.1., п. 4.2. цього Договору. У випадку затримки Постачальником передачі повного пакету документів, визначених Договором цінним листом з описом вкладення Покупцю, обов'язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання Постачальником взятих на себе зобов'язань.
На виконання умов укладеного Договору закупівлі № 23/07/1 від 23.07.2021 р., позивачем здійснено поставку продукції відповідачу, що підтверджується видатковими накладними, які долучені позивачем до матеріалів справи, а саме: видаткова накладна № БВ-000132 від 11.08.2021 р. на суму 21 079,94 грн., видаткова накладна № БВ-0001380 від 20.08.2021 р. на суму 10 879,97 грн., на загальну суму 31 959,91 грн.
Вказані видаткові накладні, згідно з якими відповідач отримував товар, підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.
Для підтвердження факту поставки товару відповідачу, позивачем долучено також до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, а саме: ТТН № 110821-1-2 від 11.08.2021 р. та ТТН № 200821-1 від 20.08.2021 р., які підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.
Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не проведено оплати за поставлений товар, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відтак, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар за Договором закупівлі № 23/07/1 від 23.07.2021 р. становить 31 959,91 грн.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Позивач повністю виконав свої зобов'язання за укладеним Договором закупівлі № 23/07/1 від 23.07.2021 р., що підтверджується видатковими накладними, які долучені позивачем до матеріалів справи, а саме: видаткова накладна № БВ-000132 від 11.08.2021 р. на суму 21 079,94 грн., видаткова накладна № БВ-0001380 від 20.08.2021 р. на суму 10 879,97 грн., на загальну суму 31 959,91 грн.
Як вбачається із вказаних видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, товар приймався Філією "Стрийська ДЕД" ДП "Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, яка є структурним підрозділом відповідача.
Вказані видаткові накладні підписані повноваженими представниками позивача та відповідача, а також скріплені печатками юридичних осіб.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції.
Письмовими доказами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати, як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції.
Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продаж між продавцем і покупцем.
Таким чином, видаткова накладна є первинним документом, який фіксує факт отримання покупцем товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №904/887/18, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована судом.
Таким чином, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована судом.
Суд зазначає про те, що доказів наявності претензій по обсягу та якості товару, відповідач до суду не подав.
Пунктом 4.3 Договору сторони передбачили, що Покупець зобов'язується розрахуватися з Постачальником за отриманий Товар протягом 120 календарних днів з моменту отримання від Постачальника документів, зазначених в п. 4.1., п. 4.2. цього Договору. У випадку затримки Постачальником передачі повного пакету документів, визначених Договором цінним листом з описом вкладення Покупцю, обов'язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання Постачальником взятих на себе зобов'язань
Відповідно обов'язок оплати за поставлений товар у відповідача виник саме за результатами підписання видаткових накладних, так як такі підписано без зауважень. Отже, право грошової вимоги у позивача виникло, в даному випадку, після спливу 120 днів з наступного дня після підписання відповідних накладних.
Як встановлено судом, відповідач неналежно виконав взяті на себе договірні зобов'язання по оплаті отриманого від позивача товару, не оплативши такий. Заборгованість на момент подання позову до суду складала 31 959,91 грн.
Станом на день ухвалення рішення судом, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, та щодо оплати заборгованості відповідачем не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак основна заборгованість відповідача перед позивачем у даній справі становить 31 959,91 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.
Відповідач проти наявності зазначеної заборгованості за договором не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним чи визнання його неукладеним в певній частині Договору закупівлі № 23/07/1 від 23.07.2021 р., а також відсутні докази про розірвання вказаного договору.
Враховуючи те, що позивачем подано суду достатньо доказів на обгрунтування позовних вимог, а відповідачем не подано жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги або свідчили про добровільне їх погашення, позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення і стягнення з відповідача на користь позивача в заявленій сумі, а саме: 31 959,91 грн. основної заборгованості.
Стосовно нарахованих позивачем 1 518,15 грн. - 3% річних за період з 30.11.2021 р. по 03.07.2023 р. з суми 21 079,94 грн. (видаткова накладна № БВ-000132 від 11.08.2021 р.) - 1006,64 грн., та за період з 09.12.2021 р. по 03.07.2023 р. з суми 10 879,97 грн. (видаткова накладна № БВ-0001380 від 20.08.2021 р.) - 511,51 грн., а також 10 271,76 грн. - втрат від інфляції за вказаний вище період, суд зазначає наступне.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).
Відповідно до постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача, у розмірі 10 271,76 грн. - втрат від інфляції.
За розрахунком позивача, 3% річних розраховані за наступні періоди: з 30.11.2021 р. по 03.07.2023 р. з суми 21 079,94 грн.- 1 006,64 грн.; з 09.12.2021 р. по 03.07.2023 р. з суми 10 879,97 грн. - 511,51 грн. Загальна сума 3% річних за розрахунком позивача становить 1 518,15 грн.
Стосовно нарахованих позивачем 1 518,15 грн. - 3% річних, суд зазначає, що періоди розрахунку повинні визначатись з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, порядку розрахунків погодженого сторонами в Договорі, тому розрахунок повинен здійснюватись за наступні періоди: з 08.12.2021 р. по 03.07.2023 р. - 992,78 грн.; з 19.12.2021 р. по 03.07.2023 р. - 502,57 грн. (із врахуванням п. 4.3 Договору). Загальна сума 3% річних, за розрахунком суду, становить 1 495,35 грн., із врахуванням вказаних вище періодів.
Здійснивши перерахунок 3 % річних із врахуванням п. 4.3 Договору і періоду, зазначеного судом вище, за який повинен здійснюватись таке нарахування, то суд вважає, що обгрунтований є розрахунок наведений судом вище, і таким чином до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в розмірі 1 495,35 грн. В задоволенні решта позовних вимог, щодо стягнення 3 % річних, суд відмовляє позивачу, у зв'язку із безпідставністю нарахування таких.
Станом на день ухвалення рішення у даній справі, доказів оплати зі сторони відповідача як основної заборгованості, так і проведених позивачем нарахувань 3% річних та втрат від інфляції та доказів в спростування наведених обставин, суду не надано.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідності доказів” на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 31 959,91 грн. основної заборгованості, 10 271,76 грн. втрат від інфляції та 1 495,35 грн. - 3 % річних, є обгрунтованими і підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення 3 % річних, суд відмовляє, за безпідставністю такого нарахування.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 2 684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 141 від 03.07.2023 р.
На підставі положень ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір необхідно покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на відповідача в сумі 2 682,60 грн., а решта суму судового збору залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 2 ст. 178, ч. 9 ст. 165, ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч.3 ст.222, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача: Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (79053, м. Львів, вул. В. Великого, 54; код ЄДРПОУ № 31978981) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “БВБ-Груп ” (80460, Львівська область, Кам'янко-Бузький район, с. Ременів, вул. Незалежності, буд. 27; код ЄДРПОУ №38472854) 31 959,91 грн. основної заборгованості, 10 271,76 грн. втрат від інфляції, 1 495,35 грн. - 3 % річних та 2 682,60 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 04.10.2023 р.
Суддя Долінська О.З.