номер провадження справи 19/36/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.10.2023 Справа № 908/2481/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81, ідентифікаційний код 00186536)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Великої Любові Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення 60 808,30 грн
без виклику учасників справи
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» за вих. № 1-9/23 від 24.07.2023 (вх. № 2695/08-07/23 від 02.08.2023) до Фізичної особи - підприємця Великої Любові Миколаївни про стягнення 48 932,27 грн. заборгованості за Договором оренди № 06210210 від 21.05.2021, 7 517,00 грн - інфляційних втрат, 1 552,94 грн - 3 % річних та 2 806,09 грн - пені, всього - загальної суми 60 808,30 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди в частині оплати суми орендної плати та спожитих енергоресурсів, в зв'язку з чим, у останнього виникла заборгованість.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 02.08.2023, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2481/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 60 808,30 грн, вказана сума не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, отже, справа підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні.
Ухвалою суду від 07.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2481/23, присвоєно справі номер провадження 19/36/23, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
29.08.2023 до суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву (вх. № 18466/08-05/23), відповідно до якого останній просив суд поновити строк на подачу відзиву, оскільки, 11.08.2023 відповідачем було отримано копію ухвали про відкриття провадження у справі від 07.08.2023 року, однак, копія позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача не надходила та ним не отримувалась, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості своєчасно, в межах строку встановленого судом надати суду відзив на позовну заяву.
Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 1 ст.113 ГПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. ч. 1, 2 ст. 114 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Ухвалою суду про відкриття провадження від 07.08.2023 відповідачу було надано строк для подання до суду відзиву - 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 11.08.2023, а тому останнім днем встановленого судом строку для подання відзиву є 25.08.2023.
Отже, відповідач звернувся до суду з клопотанням про продовження строку для подання відзиву до його закінчення.
Розглянувши клопотання відповідача про продовження строку для подачі відзиву на позовну заяву, з огляду на наведені у клопотанні обставини та обґрунтування щодо необхідності продовжити строк на подання відзиву, з метою сприяння відповідачу у реалізації ним процесуальних прав, суд дійшов висновку про задоволення та продовження відповідачу процесуального строку встановленого судом для подачі відзиву на позовну заяву.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги визнав частково, зазначивши, що згідно з п. 1.3 Договору, строк оренди з 01 червня 2021 року по 31 травня 2022 року, строк дії Договору - з моменту його підписання по 31.05.2022 року.
Відповідач вказав на те, що позивач з письмовою пропозицією про переукладання договору не звертався, вказаний Договір сторонами не переукладався, доповнення до цього Договору сторонами не укладались та не підписувались.
На думку відповідача, Договір оренди припинив свою дію 31 травня 2022 року і як наслідок з цієї дати між сторонами припинено господарські зобов'язання, що виникли на основі цього Договору. Починаючи з 24.02.2022 орендна плата відповідачем не сплачувалась, в зв'язку з настанням обставин непереборної сили, з моменту введення в Україні воєнного стану, відповідачем підприємницька діяльність не велась, орендовані приміщення не використовувались, комунальними послугами відповідач не користувався.
Відповідач у своєму відзиві посилався на те, що вимоги позивача щодо сплати відповідачем оренди за період з 31.05.2022 по цей час є безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, а задоволенню підлягає сума в розмірі 13 512,28 грн.
06.09.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив вих. № 1-9/23 від 04.09.2023, відповідно до якої останній заперечив проти вимог відповідача, які викладені у відзиві, оскільки, починаючи з січня 2022 відповідач припинив виконувати свої зобов'язання з оплати орендної плати та спожитих енергоресурсів по Договору оренди, просив суд позов задовольнити.
Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/2481/23 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 04.10.2023.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
21.05.2021 між Приватним акціонерним товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Великою Любов'ю Миколаївною (Орендар) укладено Договір оренди № 06210210 (Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення (об'єкт оренди), розташованого в будинку за адресою: м. Запоріжжя, пр.. Металургів, буд. 6, кім. 107, 140 та 134, загальною площею 79,61 кв.м, в тому числі: 35,8 кв.м - основна площа, 7,5 кв.м - горище приміщення та 36,31 кв.м - місця загального користування.
Строк оренди з 01.06.2021 по 31.05.2022, строк дії Договору - з моменту його підписання до 31.05.2022 (п. 1.3 Договору).
Пунктом 6.1 Договору встановлено, що об'єкт оренди вважається фактично переданим Орендарю Орендодавцем з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
За Актом приймання-передачі від 01.06.2021, що є додатком № 1 до Договору оренди, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування приміщення у будівлі, розташованій за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 6, к. 107, 134, 140, загальною площею 79,61 кв.м, для використання під офіс.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору, за об'єкт оренди Орендар сплачує щомісячно Орендодавцю орендну плату за встановленими Договором тарифами. Щомісячний розмір орендної плати, зазначений у п. 4.1, починаючи з другого місяця оренди та за кожний наступний місяць підлягає індексації на коефіцієнт інфляції за попередній місяць, індексування розміру орендної плати здійснюється Орендодавцем з наростаючим підсумком. У випадку зміни індексу інфляції у бік зменшення, розмір орендної плати за поточний місяць залишається без змін.
Згідно з п. 4.3 Договору, оплата за спожиті енергоресурси проводиться на підставі доданого розрахунку, узгодженого сторонами, що є додатком № 2 до Договору оренди.
Пунктом 4.5 Договору сторонами узгоджено, що встановлену в п. 4.1, 4.3 оплату Орендар зобов'язаний перераховувати на поточний рахунок Орендодавця, вказаний у п. 8 даного договору, щомісячно до 7 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку, виставленого Орендодавцем. У разі виставлення рахунку пізніше зазначеного терміну, Орендар зобов'язаний оплатити рахунок протягом 10 днів з дня його поштового відправлення Орендодавцем або вручення уповноваженому представнику Орендаря під підпис.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлялись та направлялись відповідачу на його адресу наступні рахунки:
- рахунок-фактура № 4287499 від 31.12.2021 року на суму 3 177,85 грн з ПДВ за оренду приміщення за грудень 2021 року; даний рахунок був направлений на адресу відповідача 18.01.2022;
- рахунок-фактура № 4288332 від 31.01.2022 року на суму 3 196,92 грн з ПДВ за оренду приміщення за січень 2022 року; даний рахунок був направлений на адресу відповідача 09.02.2022;
- рахунок-фактура № 4288518 від 31.01.2022 року на суму 5 065,61 грн з ПДВ за енергоресурси за січень 2022 року; даний рахунок був направлений на адресу відповідача 09.02.2022;
- рахунок-фактура № 4288977 від 28.02.2022 року на суму 3 238,48 грн з ПДВ за оренду приміщення за лютий 2022 року; даний рахунок був направлений на адресу відповідача 09.06.2022;
- рахунок-фактура № 4289194 від 01.03.2022 року на суму 4 616,66 грн з ПДВ за енергоресурси за лютий 2022 року; даний рахунок був направлений на адресу відповідача 09.06.2022;
- рахунок-фактура № 4289235 від 31.03.2022 року на суму 3 290,30 грн з ПДВ за оренду приміщення за березень 2022 року; даний рахунок був направлений на адресу відповідача 09.06.2022;
- рахунок-фактура № 4289287 від 31.03.2022 року на суму 4 250,66 грн з ПДВ за енергоресурси за березень 2022 року; даний рахунок був направлений на адресу відповідача 09.06.2022;
- рахунок-фактура № 4289372 від 30.04.2022 року на суму 3 438,36 грн з ПДВ за оренду приміщення за квітень 2022 року; даний рахунок був направлений на адресу відповідача 09.06.2022;
- рахунок-фактура № 4289409 від 30.04.2022 року на суму 1 127,24 грн з ПДВ за енергоресурси за квітень 2022 року; даний рахунок був направлений на адресу відповідача 09.06.2022;
- рахунок-фактура № 4289636 від 31.05.2022 року на суму 3 544,94 грн з ПДВ за оренду приміщення за травень 2022 року; даний рахунок був направлений на адресу відповідача 09.06.2022;
- рахунок-фактура № 4289678 від 31.05.2022 року на суму 961,63 грн з ПДВ за енергоресурси за травень 2022 року; даний рахунок був направлений на адресу відповідача 09.06.2022;
- рахунок-фактура № 4289827 від 30.06.2022 року на суму 3 640,66 грн з ПДВ за оренду приміщення за червень 2022 року; даний рахунок був направлений на адресу відповідача 12.07.2022;
- рахунок-фактура № 4290099 від 30.06.2022 року на суму 1 104,85 грн з ПДВ за енергоресурси за червень 2022 року; даний рахунок був направлений на адресу відповідача 12.07.2022;
- рахунок-фактура № 4290861 від 31.07.2022 року на суму 3 753,52 грн з ПДВ за оренду приміщення за липень 2022 року; даний рахунок був направлений на адресу відповідача 11.08.2022;
- рахунок-фактура № 4290899 від 31.07.2022 року на суму 1 157,81 грн з ПДВ за енергоресурси за липень 2022 року; даний рахунок був направлений на адресу відповідача 11.08.2022;
- рахунок-фактура № 4291379 від 31.08.2022 року на суму 3 779,78 грн з ПДВ за оренду приміщення за серпень 2022 року; даний рахунок був направлений на адресу відповідача 03.10.2022;
- рахунок-фактура № 4291427 від 31.08.2022 року на суму 1 133,00 грн з ПДВ за енергоресурси за серпень 2022 року; даний рахунок був направлений на адресу відповідача 03.10.2022.
Всупереч умовам п. 4.5 Договору, відповідач за спірний період здійснив часткову оплату з грудень 2021 в сумі 1 546,00 грн за оренду приміщення та в повному обсязі на відшкодування спожитих енергоресурсів за грудень 2021 в сумі 2 494,20 грн, що підтверджується відповідними банківськими виписками.
Сторонами узгоджено, що в разі припинення дії Договору, орендна плата вноситься включно до дня фактичної здачі об'єкта оренди (п. 4.6 Договору).
Об'єкт оренди вважається поверненим Орендарем з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі про повернення об'єкта оренди Орендарем Орендодавцю (п. 6.2 Договору).
31.08.2022 за Актом приймання-передачі, Орендар передав, а Орендодавець прийняв Об'єкт оренди, розташованій за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 6, к. 107, 134, 140, загальною площею 79,61 кв.м.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що з грудня 2021 по серпень 2022 відповідачем не оплачено суму орендної плати та спожитих енергоресурсів в розмірі 48 932,27 грн.
Позивачем на адресу відповідача надсилався лист вих. № 16/107 від 25.05.2023, з вимогою погасити заборгованість за Договором оренди № 06210210 від 21.05.2021 в розмірі 48 932,27 грн.
Матеріали справи містять відповідь вих. № 01/12-22 від 05.12.2022 відповідача на вказаний вище лист, відповідно до якої останній зазначив, що з моменту введення воєнного стану підприємницька діяльність відповідачем не велась, орендовані приміщення не використовувались. Строк дії Договору оренди закінчився 31.05.2022.
Невиконання відповідачем зобов'язання щодо вчасної оплати оренди та спожитих енергоресурсів, у визначений договором строк, стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав, інтересів та стягнення у примусовому порядку основного боргу, пені, 3% річних та втрат від інфляції.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу приписів ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов та вимог Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 1. Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч 1. ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вже встановлено судом вище, пунктом 4.5 Договору узгоджено, що встановлену в п. 4.1, 4.3 оплату Орендар зобов'язаний перераховувати на поточний рахунок Орендодавця, вказаний у п. 8 даного договору, щомісячно до 7 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку, виставленого Орендодавцем. У разі виставлення рахунку пізніше зазначеного терміну, Орендар зобов'язаний оплатити рахунок протягом 10 днів з дня його поштового відправлення Орендодавцем або вручення уповноваженому представнику Орендаря під підпис.
Пунктом 4.6 Договору, сторонами узгоджено, що в разі припинення дії Договору, орендна плата вноситься включно до дня фактичної здачі об'єкта оренди.
Враховуючи, що відповідачем повернуто позивачу Об'єкт оренди 31.08.2022 за Актом приймання-передачі, нарахування орендної плати та витрат на спожиті енергоресурси за період з грудня 2021 по серпень 2022 є вірними та обґрунтованими.
Вищевикладене спростовує позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, що період нарахування закінчився 31.05.2022 з закінченням, встановленого в п. 1.3 Договору, строку дії Договору оренди.
Заперечень з приводу сум, зазначених у рахунках, відповідач не висловлював (будь-яке листування з цього приводу у матеріалах справи відсутнє).
Відповідачем доказів оплати заборгованості з орендної плати та спожитих енергоресурсів у розмірі 48 932,27 грн не надано.
Таким чином, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості з орендної плати та відшкодування спожитих енергоресурсів у розмірі 48 932,27 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 2 806,09 грн - пені, 1 552,94 грн - 3 % річних та 7 517,00 грн - інфляційних втрат.
Відповідно до приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 2 806,09 грн за рахунками:
- № 4289827 від 30.06.2022 за період з 23.07.200 по 22.01.2023 в сумі 917,65 грн;
- № 4290861 від 31.07.2022 за період з 23.08.2022 по 22.02.2023 в сумі 946,09 грн;
- № 4291379 від 31.08.2022 за період з 04.10.2022 по 03.04.2023 в сумі 942,36 грн.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 5.2 Договору встановлено, що за несвоєчасне внесення орендної плати відповідно до п. 4 договору орендар сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня).
Водночас, суд зауважує, що позивачем здійснено розрахунок суми пені за подвійною обліковою ставкою НБУ, натомість, Договором встановлений розмір 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки.
Отже, за приписами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.
Таким чином, позивачем невірно здійснено нарахування суми пені, в зв'язку з чим, судом здійснено перерахунок.
Отже, задоволенню підлягає сума пені, розрахована відповідно до умов п. 5.2 Договору, в загальному розмірі 700,22 грн.
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача за загальний період з 29.01.2022 по 06.07.2023 (по кожному рахунку окремо) 1 552,94 грн - 3 % річних та за загальний період з лютого 2022 по червень 2023 (по кожному рахунку окремо) 7 517,00 грн - втрат від інфляції.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Надані розрахунки 3 % річних, втрат від інфляції перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що нараховані суми є вірними, в зв'язку з чим, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача за загальний період з 29.01.2022 по 06.07.2023 (по кожному рахунку окремо) 1 552,94 грн - 3 % річних та за загальний період з лютого 2022 по червень 2023 (по кожному рахунку окремо) 7 517,00 грн - втрат від інфляції.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Великої Любові Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81, ідентифікаційний код 00186536) 48 932 (сорок вісім тисяч дев'ятсот тридцять дві) грн 27 коп. - основного боргу, 700 (сімсот) грн 22 коп. - пені, 1 552 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят дві) грн 94 коп. - 3% річних, 7 517 (сім тисяч п'ятсот сімнадцять) грн 00 коп. - інфляційних втрат.
3. Стягнути з Стягнути з Фізичної особи - підприємця Великої Любові Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81, ідентифікаційний код 00186536) 2 591 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто одну) грн 05 коп. витрат зі сплати судового збору.
4. В іншій частині позову - відмовити.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 04.10.2023
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.