ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа 643/5654/23 Головуючий І інстанції - Скотар А.Ю.
Провадження № 33/818/1048/23 Суддя доповідач - Гєрцик Р.В.
Категорія: ст.172-20 КУпАП
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року м.Харків
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду Гєрцик Р.В., перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Московського районного суду м.Харкова від 29 серпня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 ,-
ВСТАНОВИВ:
Постановою судді Московського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Не погодившись з вказаною постановою, 12 вересня 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2023 року та закрити провадження у справі.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 15.09.2023 року повернуто ОСОБА_1 апеляційну скаргу оскільки апелянтом було пропущено строк на подачу апеляційної скарги та питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги не порушувалось.
22.09.2023 року ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу на постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2023 року. Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження посилається на те, що 01.09.2023 року він отримав оскаржувану постанову та 11.09.2023 року приїхав з виконання бойових завдань до Московського районного суду м.Харкова в останній день подачі апеляційної скарги, однак приїхав до суду вже після закінчення робочого дня та йому повідомили, що можливо подати апеляційну скаргу на електронну пошту суду. В цей же день він направив апеляційну скаргу на електронну пошту суду, однак не підписав електронним цифровим підписом через виникнення помилки, у зв'язку з цим, на переконання апелянта, пропущений строк на подачу апеляційної скарги є незначним, оскільки він подав її вчасно, однак не зміг підписати цифровим підписом.
Дослідивши апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку, апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Таким чином, законодавець пов'язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її ухвалення.
Перевіркою матеріалів судового провадження встановлено, що 29.08.2023 року ОСОБА_1 приймав участь в судовому засіданні та в цей же день було проголошено постанову судді Московського районного суду м.Харкова від 29.08.2023 року
Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_1 був присутнім в судому засіданні, в якому було винесено оскаржувану постанову, то в даній справі, відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП строк на апеляційне оскарження закінчився 08.09.2023 року (з урахуванням неробочих днів). Однак з апеляційною скаргою ОСОБА_1 вперше звернувся лише 12.09.2023 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Поважними причинами слід вважати обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений строк.
Особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право.
Вирішуючи питання, чи були причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді поважними, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Мельник проти України", норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року).
Подаючи апеляційну скаргу після пропуску строку на апеляційне оскарження, сторона справи повинна навести достатні поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, які б об'єктивно перешкоджали звернутися до суду у визначений КУпАП строк, а отже вплинули на право сторони реалізувати конституційні засади, які визначають право на оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини у п. 41 зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.
Крім того, відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду буде порушувати законні права та інтереси сторін і суперечити принципу (правової визначеності) права на справедливий суд. що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13).
Доводи апелянта про те, що строки на апеляційне оскарження постанови судді починають відліковуватися з дня отримання повного тексту судового рішення ґрунтуються на помилковому тлумаченні апелянтом ст.294 КУпАП, оскільки у даному випадку оскаржувану постанову ухвалено в судовому засіданні за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Доводи апелянта про те, що він повернувся до м.Харкова з виконання бойових завдань лише 11.09.2023 року є непереконливими, зважаючи на те, що ОСОБА_1 жодних доказів на підтвердження цього апеляційному суду не надав. Крім того, як убачається з матеріалів провадження, 06.09.2023 року ОСОБА_1 ознайомлювався з матеріалами справи у Московському районному суді м.Харкова. (а.с. 20)
За таких обставин, твердження апелянта про те, що строк на апеляційне оскарження ним пропущено із поважних причин, не підтверджено відповідними обставинами та належними доказами. Клопотання не містить посилання на обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто такими, які не залежать від волевиявлення апелянта, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Оскільки, підстав для поновлення пропущеного процесуального строку немає, то у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді слід відмовити, а апеляційну скаргу - повернути апелянту.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Московського районного суду м.Харкова від 29.08.2023 року щодо ОСОБА_1 - відмовити.
Повернути ОСОБА_1 апеляційну скаргу на постанову судді Московського районного суду м.Харкова від 29.08.2023 року.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає
Суддя Р.В. Гєрцик