ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 553/3559/21 Номер провадження 33/814/544/23Головуючий у 1-й інстанції Високих М. С. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
Категорія: стаття 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі:
судді Пікуля В.П.,
при секретарі Філоненко О.В.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на постанову судді Ленінського районного суду м. Полтави від 04 липня 2022 року про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП
стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою АДРЕСА_1 ,
ВСТАНОВИВ:
Зміст оскаржуваної постанови
Постановою судді Ленінського районного суду м. Полтави від 04 липня 2022 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення передбачене статтею 124 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 закрито, у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Згідно з постановою судді, встановлені об'єктивні обставини дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) свідчать про те, що 16 грудня 2021 року о 17 год 48 хв у м. Полтаві по просп. Миру, водій ОСОБА_1 керувала тролейбусом бортовий №129 та на регульованому перехресті вул. Миру та вул. Панянки виконуючи маневр повороту ліворуч не надала переваги в русі та скоїла зіткнення з автомобілем марки «Skoda Fabia», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку, чим порушила вимоги п.10.1, п.16.6 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР України). В результаті зіткнення обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Позиції осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із постановою судді Ленінського районного суду м. Полтави від 04 липня 2022 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Ленінського районного суду м. Полтави від 04 липня 2022 року, а справу повернути на новий судовий розгляд.
Апеляційна скарга обґрунтовується тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, зокрема, скаржник наполягала на тому, що справу необхідно було повернути до Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області для належного оформлення.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності звертає увагу, що судом не вирішено питання про відсутність чи наявність порушень правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 .
Скаржник вказує, що експертом не надано відповіді на частину питань, які ставилися перед ним судом першої інстанції.
Мотиви суду
Відповідно до частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 124 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Предметом ДТП є життя і здоров'я учасників дорожнього руху, транспортні засоби та інші споруди шляхів, які пошкоджені в процесі ДТП, та діяння водіїв й інших учасників дорожнього руху, що привели до ДТП.
Родовим об'єктом адміністративно-правового регулювання у сфері ДТП є суспільні відносини, які посягають на безпеку дорожнього руху, об'єктивна сторона яких передбачає обов'язкове настання наслідків у вигляді майнової шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Основною і обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони будь-якого складу адміністративного правопорушення є наявність вини особи у скоєнні такого діяння.
Згідно роз'яснень, які містяться в пункті 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами), суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому, пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Відповідно до пункту 10.9 ПДР України, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Відповідно до пункту 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Пунктом 13.1 ПДР України визначено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Відповідно до вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Апеляційний суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те посадовою особою, як передбачено приписами статті 255 КУпАП, та відповідає вимогам статті 256 цього Кодексу, а тому є належним та допустимим доказом по справі.
У свою чергу, апеляційний суд наголошує, що суд першої інстанції вірно встановив наявність у діях ОСОБА_1 вини, як ознаки суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, оскільки остання не врахувала дорожню обстановку, не впоралась з керуванням та скоїла зіткнення з автомобілем, який стояв на зустрічній смузі.
Належне обґрунтування наявності у діях ОСОБА_1 вини в достатній мірі підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №020951 від 16 грудня 2021 року (а.с.1), схемою місця ДТП (а.с.2), поясненнями учасників ДТП (а.с. 3,4).
Приймаючи рішення про доведення вини ОСОБА_1 в скоєнні ДТП, суд виходив з висновку експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи № СЕ -19/117-22/2490-ІТ від 02 травня 2022 року проведеної Полтавським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром.
Оцінивши в сукупності зазначені докази, суддя місцевого суду дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, тобто порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Оцінивши в сукупності зазначені докази, суддя місцевого суду дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, тобто порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Із вказаним висновком судді місцевого суду погоджується й апеляційний суд.
Будь-яких інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, матеріали справи не містять і в апеляційній скарзі не наведено.
Щодо інших доводів апеляційної скарги
Скаржник, в апеляційній скарзі ставить питання про встановлення в діях водія ОСОБА_2 порушень ПДР України.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності або вини в діях інших учасників події, винуватість або не винність особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
Також суд позбавлений можливості притягти до відповідальності особу за дії, щодо яких протокол не складався чи в протоколі вони не зазначені.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування постанови суду першої інстанції з подальшим поверненням справи на новий розгляд.
Частиною 8 статті 294 КУпАП передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Враховуючи норми закону, апеляційний позбавлений можливості направити справу на новий розгляд.
З приводу посилань в апеляційній скарзі на ту обставину, що експертом при складанні висновку не надано відповіді на частину питань які були перед ним поставлені судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції зазначає, що для проведення експертизи судовому експерту були надані всі вихідні дані які малися в розпорядженні суду першої інстанції. Судовий експерт при проведенні експертизи користуючись своїми правами передбаченими статтею 273 КУпАП міг отримати дані, які на його думку необхідні для проведення експертизи та відповіді на поставлені перед ним питання. При проведенні експертизи суд першої інстанції попередив судового експерта про кримінальну відповідальність. Зважаючи на вище наведене, висновок експерта є належним та допустимим доказом, а ненадання відповіді на частину питань, які були поставлені перед експертом не спростовує того факту, що експерт встановив причинно-наслідковий зв'язок у діях ОСОБА_1 та настанням ДТП.
Враховуючи викладене, апеляційний суд зазначає, що судове рішення належним чином мотивоване і відповідає вимогам статті 283 КУпАП, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Порушень закону, які були б підставою для скасування постанови судді не встановлено.
Висновки суду
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи викладене, висновок судді суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація її дій за статтею 124 КУпАП є правильною та обґрунтованою, також суд правильно вказав, що справа підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Судове рішення належним чином мотивоване і відповідає вимогам статті 283 КУпАП. Порушень закону, які були б підставою для скасування постанови суду не встановлено.
Відповідно до пункту 1 частини 8 статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтею 294 КУпАП,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Ленінського районного суду м. Полтави від 04 липня 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду В.П. Пікуль