Оболонський районний суд міста Києва
м. Київ, вул. Левка Лук'яненка, 2є, 4212, (044) 418-73-60
Справа № 756/11202/23
Провадження № 1-кп/756/1518/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2023 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 620231001300000675 від 09.05.2023 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Світловодськ Кіровоградської області, громадянина України, неодружений, з середньою освітою, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Солдат ОСОБА_4 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без поважних причин, в умовах воєнного стану, о 23 год. 00 хв. 27.02.2023 не з'явився вчасно на військову службу до військової частини НОМЕР_1 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби до 09.05.2023 року, тобто до моменту добровільного з'явлення до тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 .
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та пояснив, що він є військовослужбовцем за мобілізацією. Після участі у бойових діях, йому дали два дні вихідні, щоб з'їздити додому, та 27.02.2023 р. о 23.00 год. він мав повернутись до військової частини НОМЕР_1 . Однак, коли він приїхав додому, то йому було психологічно складно, відчувалась втома, він хотів морально відпочити, тому вирішив залишитись вдома, і до військової частини не повернувся. Йому телефонували і попереджали, що треба з'явитись, однак він залишався вдома до 09.05.2023 р., коли добровільно повернувся до військової частини. Розуміє, що порушив закон, однак відчував в собі психологічну потребу залишитись вдома.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумнівну щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Суд, з'ясувавши в учасників судового провадження чи правильно вони розуміють зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, пояснивши, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, врахувавши згоду учасників судового провадження, ухвалив визнати недоцільним дослідження всіх доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, обмежившись наданими обвинуваченим показаннями, а також документами, які характеризують особу обвинуваченого.
Суд дійшов висновку, що діяння обвинуваченого необхідно кваліфікувати за ч. 5 ст. 407 КК України, як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
При призначенні покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, а також особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, що виявилось у визнанні обвинуваченим своєї вини, та позиції під час розгляду справи.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Із наданих прокурором документів встановлено, що ОСОБА_4 є раніше не судимим, за місцем служби характеризується переважно позитивно, у лікарів нарколога і психіатра на обліку не перебуває.
Керуючись статтями 65-67 КК України, суд знаходить необхідним призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі санкції частини 5 ст. 407 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.
Оскільки Кримінальний кодекс України виключає можливість застосування статей 69, 75 КК України у разі вчинення кримінального правопорушення, передбаченого зокрема статтею 407 КК України, відповідно суд не розглядає можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням або призначення йому більш м'якого покарання, ніж передбаченого санкцією статті.
Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.
Процесуальні витрати і речові докази відсутні.
Керуючись статтями 7, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років.
Початок строку покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту затримання на виконання вироку.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.
Суддя ОСОБА_1