Справа № 756/9103/23
Номер провадження № 1-кп/756/1402/23
УКРАЇНА
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2023 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 15 Оболонського районного суду міста Києва судове провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньо-технічною освітою, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
УСТАНОВИВ:
1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
1.1. У невстановлений під часу судового розгляду день та час, у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини у великих розмірах без мети збуту.
Реалізуючи вказаний умисел, за допомогою мобільного додатку «Telegram», ОСОБА_4 замовив особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1 -іл-пентан-1 -он).
У подальшому, 16.05.2023, у невстановлений час, ОСОБА_4 у відділенні «Нова пошта» № 306, що за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, буд. 22-в, отримав поштове відправлення, у середині якого знаходився поліетиленовий пакет з насінням та зіп- пакетом із кристалічною речовиною білого кольору, а саме з особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл- 2-піролідин-1 -іл-пентан-1 -он).
Отримавши вказане поштове відправлення, ОСОБА_4 розуміючи, що зіп-пакет з кристалічною речовиною білого кольору є саме тією речовиною, яку він замовив та оплатив, поклав відправлення до власного рюкзака, який був при ньому, тим самим незаконно придбав та почав зберігати при собі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) у великих розмірах для власного вживання без мети збуту, після чого попрямував у власних справах.
Цього ж дня, тобто 16.05.2023, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Левка Лук'яненка, буд. 29-б, ОСОБА_4 був зупинений працівниками поліції. На запитання останніх щодо наявності у нього заборонених засобів чи речовин, останній повідомив, що має вакуумний пакет, в якому знаходиться кристалічна речовина білого кольору, а саме особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл- пентан-1-он), яку він незаконно придбав та зберігав для власного вживання без мети збуту. Після цього на місце події було викликано СОГ Оболонського УП ГУНП у м. Києві, після приїзду якої у присутності двох понятих ОСОБА_4 добровільно надав вказану психотропну речовину.
Під час досудового розслідування встановлено, що вилучена під час огляду місця події та надана на дослідження кристалічна речовина білого кольору, містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP в речовина становить 1,874 г. Указана кількість психотропної речовини -PVP, є великим розміром.
1.2. Отже, ОСОБА_4 учинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, у великих розмірах.
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
2.1. Позиції сторони обвинувачення та захисту.
2.1.1. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що точно не пам'ятає в який день та час, він через мобільний додаток замовив психотропну речовину, яку отримав через «Нову пошту». Придбав вказану речовину для власного вживання, без мети збуту. Після чого, направився по власним справа, де в подальшому до його підійшли працівники поліції, і вже на запитання яких він зізнався, що має при собі психотропну речовину.
У вчиненому щиро кається, засуджує свою поведінку. Просить не призначати покарання в виді позбавлення волі, бо працює неофіційно, зрозумів протиправність своїх дій, перебуває на замісній терапії як наркозалежний. У зв'язку з чим придбав цю речовину із метою спробувати зменшити кількість добового вживання та позбавитися залежності. Наразі розпочинає курс реабілітації із метою позбутися наркотичної залежності.
2.1.2. Прокурор у судовому засіданні зазначив, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік із застосуванням ст. 75 КК України та звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік.
2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
2.2.1. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочині при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_4 , правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції. При цьому суд роз'яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.
2.2.2. Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особистість обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, у великих розмірах.
3. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
3.1. У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченим та його щире каяття не пов'язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину в справі. Бо саме обвинувачений просив суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено прокурором у судовому засіданні.
3.2. У зв'язку з чим, на думку суду, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття.
3.3. При цьому судом не було встановлено обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України.
4. Мотиви призначення покарання.
4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорій нетяжких злочинів відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільна небезпечність. Наслідки вчинення злочину, зокрема, що матеріальна шкода не завдана. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченого, раніше не судимого, має професійно-технічну освіту, на обліку нарколога та психіатра не перебуває. Також, суд враховує і те, що обвинувачений перебуває на замісній терапії, що узгоджується із наданими обвинуваченим показаннями щодо намагання позбутися наркотичної залежності.
4.3. У судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченої відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статями 69, 69-1 КК України, не встановлено.
4.4. З урахуванням викладених обставин по справі, суд уважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, зі звільненням від його відбуття на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік.
4.5. Разом із цим суд, діючи відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, покладає на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, а також пунктами 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
4.6. Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання. Крім того, проходження відповідної пробаційної програми, яка передбачена для осіб, які засуджені до покарань не пов'язаних з позбавленням волі, надасть можливість ОСОБА_4 змінити прокримінальне мислення та попередити вчинення ним повторних злочинів, бо саме перевиховання є метою застосування покарання за вчинені особою правопорушення.
5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
5.1. Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченої запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого.
5.2. Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено. Процесуальні витрати у провадженні, а саме витрати на проведення експертизи № СЕ-19/111-23/25513-НЗПРАП від 23.05.2023 у сумі 1912 грн 00 коп., відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.
5.3. Речові докази відповідно до ст. 100 КПК України зокрема психотропну речовину - PVP, масою 1,874 г., яка знаходиться в камері схову речових доказів Оболонського УП ГУНП в м. Києві - слід знищити.
Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395, 615 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання в виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1, пунктів 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Речові докази: психотропну речовину - PVP, масою 1,874 г., яка знаходиться в камері зберігання речових доказів Оболонського УП ГУНП в м. Києві - знищити.
Процесуальні витрати: за проведення експертизи № № СЕ-19/111-23/25513-НЗПРАП від 23.05.2023 у сумі 1912 грн 00 коп., підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України.
Суддя ОСОБА_1