Справа № 2604/267/2012
1/755/11/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" жовтня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Усівка Баришівського р-н. Київської обл., громадянина України, з вищою освітою, який має на утриманні неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
підсудного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_8
ВСТАНОВИВ:
28.06.2011 року приблизно о 18 годині 55 хвилин ОСОБА_5 разом з дружиною та двома дітьми приїхав на автомобілі «Шкода Фабія», державний номер НОМЕР_1 до середньої загальноосвітньої школи № 31, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Березнева, 7, вийшов з автомобіля та пройшов на територію вказаної школи. Приблизно о 19 годині ОСОБА_5 почув крик дружини, повернувся до автомобіля та, виявивши пошкодження автомобіля, став наздоганяти раніше незнайомого йому ОСОБА_7 , на якого вказувала дружина, як на особу, що спричинила пошкодження автомобіля.
ОСОБА_5 , наздогнавши ОСОБА_7 , діючи необачно та не передбачаючи можливості заподіяння своїми діями шкоди здоров'ю у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, однак маючи можливість передбачити вказані наслідки, схопив потерпілого ОСОБА_7 за руку, від чого ОСОБА_7 втратив рівновагу та впав на землю на витягнуту ліву руку, внаслідок чого отримав тілесне ушкодження.
Відповідно до висновку експерта № 1973/Е від 12.12.2011 року у потерпілого ОСОБА_7 виявлено наступні тілесні ушкодження: закрита травма лівого передпліччя: перелом дистального епіметафізу променевої кістки зі зміщенням, перелом шилоподібного відростка ліктьової кістки. Характер та локалізація описаних переломів дозволяють стверджувати, про те, що описані переломи могли утворитися в результаті дії травмуючої сили по вісі кінцівки, що могло бути при падінні на витягнуту руку з упором на кисть, за давністю можуть відповідати строку зазначеному в описовій частині направлення, а саме 28.06.2011 року та відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
У судовому засіданні ОСОБА_5 від допиту відмовився.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 64 КПК України (в редакції 1960 року), при розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: 1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); 2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; 3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; 4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.
Також, у відповідності до ст. 65 КПК України (в редакції 1960 року), доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, відповідно до положень ст. 323 КПК України (в редакції 1960 року), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, під час судового слідства судом були досліджені наступні докази.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 , суду показав, що 28.06.2011 року приблизно о 19 годині він йшов по вул. Березнева по пішохідному тротуарі вздовж паркану школи № 31, що за адресою: м. Київ, вул. Березнева, 5, підійшовши до хвіртки, помітив, що поперек пішохідного тротуару стояв припаркований автомобіль «Шкода Фабія». Він обійшов його з правого боку та попрямував до зупинки громадського транспорту, пізніше почув жіночий крик позаду нього, озирнувся та звернув увагу на жінку, яка стояла біля вказаного автомобіля, після чого він перейшов на протилежну сторону вулиці та спокійною ходою направився далі. Майже дійшовши до зупинки громадського транспорту, почув позаду себе тупотіння, озирнувся та побачив, що до нього підійшов невідомий раніше чоловік, як стало відомо пізніше - це був ОСОБА_5 , який схопив його ( ОСОБА_7 ) за передпліччя та різко розвернув до себе, після чого наніс удар рукою в ліву частину обличчя, при цьому нічого не говорив. Внаслідок указаного удару він ( ОСОБА_7 ) впав на землю та на короткий проміжок часу втратив свідомість, коли прийшов до тями, то лежав на землі, а ОСОБА_5 наносив удари ногами по його тулубу, загалом було приблизно п'ять ударів. Через деякий час до них підійшла жінка (дружина ОСОБА_5 ) та почала говорити йому ( ОСОБА_7 ), що він пошкодив їх авто. В цей час він відчув різкий біль в кисті лівої руки. Після чого вони його підняли ОСОБА_7 та почали вимагати, щоб він йшов з ними до їх автомобіля. Він ( потерпілий) деякий час не хотів з ними йти, але потім передумав, оскільки хотів зафіксувати номерний знак автомобіля, щоб у подальшому ідентифікувати нападника. Вони разом направились до автомобіля, підійшовши до якого ОСОБА_5 з дружиною почали показувати потерпілому подряпини на автомобілі та вимагали зізнатись, що саме він подряпав їх автомобіль, при цьому вимагали показати вміст карманів, однак він ( ОСОБА_7 ) автомобіль не пошкоджував, про що їм і повідомив, звідки взялась вказана подряпина йому не відомо. Через деякий час до автомобіля підійшли свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_7 і конфлікт припинився. У той момент потерпілий відчув біль в руці та зрозумів, що його руку пошкоджено. Згодом приїхали працівники міліції та швидкої медичної допомоги, які доставила потерпілого до лікарні. Крім того, потерпілий додав, що коли він перебував у лікарні, до нього приходили невідомі люди та пропонували вирішити вказаний конфлікт, однак він відмовився. Вже після операції з потерпілим зв'язався ОСОБА_5 , вони домовився про зустріч, під час якої він пропонував потерпілому 3 тисячі гривень компенсації за заподіяну шкоду, проте потерпілий відмовився, оскільки витратив на лікування набагато більше тієї суми, котру пропонував ОСОБА_5 . З висновком експерта щодо механізму нанесення тілесних ушкоджень потерпілий погоджується, однак не пам'ятає точний діагноз, що був зазначений лікарем у виписці з лікарні, оскільки пройшов значний проміжок часу.
Крім того, в судове засідання неодноразово викликались свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які в судові засідання не з'явились, судові доручення щодо встановлення місцезнаходження вказаних свідків не були виконані, зокрема, як вбачається з рапортів працівників поліції, що направлені до суду за результатами виконання судових доручень, актуальне місцезнаходження вказаних свідків не було встановлене, а за адресами, що зазначені в матеріалах справи, вказані свідки на даний час не проживають.
Відповідно до статті 306 КПК (в редакції 1960 року), суд з власної ініціативи або за клопотанням прокурора чи інших учасників судового розгляду може оголосити показання свідка, дані під час дізнання, досудового слідства або на суді, у випадках: 1) наявності істотних суперечностей між показаннями, які свідок дав на суді і під час досудового слідства або дізнання; 2) неявки в судове засідання свідка, явка якого з тих або інших причин неможлива; 3) коли справа розглядається у відсутності свідка в порядку, передбаченому частиною другою статті 292 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд, у відповідності до статті 306 КПК (в редакції 1960 року), прийшов до висновку про те, що явка свідків в судове засідання неможлива та вважав необхідним оголосити показання свідків, надані під час досудового слідства.
Так, відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_13 від 24.10.2011 року, він, зокрема, показав, що 28.06.2011 року приблизно о 19 годині він повертався з магазину додому. Коли він проходив поблизу середньої школи № 31, розташованій по вул. Березнева в м. Києві, то звернув увагу на припаркований перпендикулярно пішохідній доріжці автомобіль марки «Шкода Фабія», який заважав вільному проходу людей по доріжці. В той час, коли він підходив до вказаного автомобіля, автомобіль позаду обходив невідомий чоловік, як стало відомо пізніше, потерпілий ОСОБА_7 , в руці якого був поліетиленовий пакет. Коли цей чоловік проходив повз автомобіль, свідок не чув та не бачив, щоб чоловік вчиняв дії, направлені на пошкодження вказаного автомобіля. Пройшовши поблизу автомобіля, вказаний чоловік пішов у напрямку вулиці Харківське шосе, при цьому, його хода була розмірена та спокійна. Свідок, у свою чергу, підійшов до вказаного автомобіля та побачив, як з нього виходить невідома жінка, яка повернулась в бік школи та почала гукати чоловіка. Через незначний час до неї підбіг чоловік, як стало відомо пізніше ОСОБА_5 , якому жінка повідомила, що вказаний чоловік ( ОСОБА_7 ), пошкодив їхній автомобіль, проходячи повз нього та вказала на чоловіка, який встиг перейти на інший бік вулиці. Після цього, водій автомобіля ( ОСОБА_5 ) побіг за вказаним чоловіком ( ОСОБА_7 ), наздогнавши якого, своєю лівою рукою схопив за праве плече, розвернув до себе та завдав йому правою рукою, зібраною в кулак, удар в область обличчя. Від отриманого удару вказаний чоловік ( ОСОБА_7 ), не втримавши рівновагу, впав на землю. Опинившись на землі, він сперся руками на землю, однак інший чоловік ( ОСОБА_5 ) завдав йому удар ногою по лівій руці, в наслідок чого потерпілий опинився всім тулубом на землі, а інший чоловік почав наносити йому удари ногами по різним частинам тіла. Точну кількість ударів свідок не пам'ятає, однак їх було точно більше двох. Потім чоловік ( ОСОБА_5 ) перестав бити потерпілого, взяв його за одяг та підняв із землі. В цей час до них підійшла жінка ( ОСОБА_12 ) та вони разом повернулись до автомобіля, де почали звинувачувати потерпілого, що він пошкодив їхній автомобіль, вказуючи на подряпину на задньому лівому крилі автомобіля. Потерпілий повністю заперечував свою причетність до вказаного пошкодження, при цьому він знаходився в дуже наляканому стані та не розумів, що коється. Крім того, потерпілий дивно тримався за свою ліву руку та говорив, що у нього зламана рука, внаслідок завданих йому ударів. Побачивши вказану подію, він (свідок) викликав працівників міліції та повідомив про це водія автомобіля ( ОСОБА_5 ), який разом з дружиною та сином сіли до автомобіля та намагались поїхати з місця події, однак невідомий чоловік та жінка, які також стали свідками даної події, стали позаду автомобіля та не дали йому зрушити з місця. Після цього, на місце події приїхали працівники міліції та швидкої медичної допомоги, які госпіталізувала потерпілого.
Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 17.11.2011 року, він, зокрема, показав, що разом з дружиною ОСОБА_15 28.06.2011 року у вечірній час прогулювались по вул. Березнева в м. Києві та приблизно о 19 годині знаходились за адресою: м. Київ, вул. Березнева, 7. Проходячи вихід з території школи, вони помітили, що на тротуарі, перегороджуючи вільний хід по тротуару, знаходиться автомобіль, марку якого він не пам'ятає. Він та дружина, почали обходити вказаний автомобіль з боку паркану школи. При цьому, він звернув увагу, що в автомобілі на задньому сидінні перебуває раніше незнайома йому жінка. Майже одночасно з ними раніше незнайомий йому потерпілий ОСОБА_7 став обходити вказаний автомобіль з лівого боку, по відношенню до нього, при цьому останній тримав в руці пакет. Коли ОСОБА_7 обходив автомобіль, то ніяких сторонніх звуків, які б вказували на спричинення пошкодження автомобілю, він не чув. Після цього, коли він та його дружина відійшли від автомобіля приблизно на 15 метрів, він почув крик жінки, однак що саме вона кричала, він не пам'ятає. Після цього вказана жінка побігла на протилежний від них бік у напрямку зупинки громадського транспорту «Інститут хімії». У той же час, він помітив, що по іншому боку біжить раніше невідомий йому ОСОБА_5 , який наздогнав ОСОБА_7 . У цей час він та дружина перебували від них на відстані приблизно 60-70 метрів. На даний час, він повідомити, що саме відбувалося між вказаними чоловіками, не може, так як не пам'ятає, однак бачив, як ОСОБА_5 схопив або вдарив ОСОБА_7 , внаслідок чого він впав на землю, а далі вказані чоловіки повернулися до автомобіля, до якого підійшли і вони ( ОСОБА_14 з дружиною). В цей час він помітив, що ОСОБА_7 притискує зігнуту праву руку до тіла та складалося враження, що у нього вказана рука болить. В цей час біля автомобіля знаходились ОСОБА_5 , жінка, як він розуміє, що це була його дружина, він, його дружина, ОСОБА_7 та інший чоловік (свідок ОСОБА_13 ), який викликав міліцію та швидку медичну допомогу. Знаходячись поблизу автомобіля, конфліктів та сварок свідок не бачив, окрім того, що дружина ОСОБА_5 постійно кричала ОСОБА_7 , що він подряпав їх автомобіль. Через деякий час до автомобіля підійшли два незнайомих йому чоловіка, які назвалися працівниками міліції і які також викликали слідчо- оперативну групу, працівники якої відібрали у нього та інших присутніх пояснення.
Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_15 від 17.11.2011 року, вона, зокрема, показала, що вона та її чоловік ОСОБА_14 прогулювались по вул. Березнева в м. Києві та приблизно о 19 годині знаходились за адресою: м. Київ, вул. Березнева, 7. Вони вийшли з території школи та помітили, що на тротуарі, перегороджуючи вільний прохід, знаходиться автомобіль, марку якого вона не запам'ятала. Вона разом з чоловіком пройшли між парканом та автомобілем і пішли в протилежний бік від зупинки громадського транспорту «Інститут хімії», при цьому вона не звертала уваги на сторонніх осіб, так як вела бесіду зі своїм чоловіком. Після цього, коли вона та чоловік відійшли від автомобіля приблизно 15 метрів, її чоловік звернув її увагу на жіночий крик, який був дуже гучним та запропонував їй повернутися до автомобіля. В цей час вона побачила, як раніше незнайома їй жінка та два також незнайомих їй чоловіка, а пізніше стало відомо, що саме ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , повертаються до вказаного нею автомобіля, при цьому у ОСОБА_7 одна рука була в незвичному положенні і він іншою рукою тримався за вказану руку. Коли вони повернулися до автомобіля, то в її присутності раніше незнайома їй жінка, як їй стало відомо пізніше дружина ОСОБА_5 , кричала, що ОСОБА_7 подряпав їх автомобіль та вказала на подряпину на автомобілі, яка знаходилась на задній частині автомобіля з лівого боку. Вказана подряпина мала ознаки спричиненої нещодавно. Вказаний висновок свідок зробила, так як раніше працювала в автомагазині і неодноразово бачила подряпини, тому може відрізнити старі подряпини від нещодавніх. У цей час ОСОБА_7 почав показувати, що в нього знаходиться в кишенях, а потім показав вміст поліетиленового пакету, який був при ньому. У вказаному пакеті знаходились металеві ключі. Всі вказані події відбувалися в присутності свідка, її чоловіка, ОСОБА_5 та його дружини, і раніше незнайомого їй хлопця. Через деякий час до автомобіля підійшли два незнайомих їй чоловіка, які назвалися працівниками міліції, які викликали слідчо-оперативну групу, працівники якої відібрали у присутніх, окрім неї, пояснення. В цей час вона повідомила, що вона юрист. Через деякий час, приїхали працівники швидкої медичної допомоги та забрали до лікарні ОСОБА_7 , при цьому лікарі повідомили, що у останнього перелом руки. Коли ОСОБА_7 перебував в автомобілі швидкої медичної допомоги, то він попросив у неї номер телефону, щоб мати можливість проконсультуватись з юридичних питань. ОСОБА_7 , на той час, викликав у неї співчуття, а тому вона дала йому свій номер телефону. На наступний день, ОСОБА_7 зателефонував їй та попросив проконсультувати його з приводу питань щодо вказаних подій. Вона погодилась його проконсультувати в межах безкоштовної поради, однак ОСОБА_7 став їй телефонувати в різний час доби. З вказаного приводу вона дуже нервувала та намагалася йому пояснити, що дуже зайнята та у неї обмаль вільного часу. В зв'язку з його дзвінками у неї розпочалися конфлікти з чоловіком. Вона намагалася це пояснити ОСОБА_7 , однак на її пояснення він не реагував, а тому вона зробила висновок, що поведінка ОСОБА_7 неадекватна. В зв'язку з чим, вона вважає, що ОСОБА_7 міг подряпати чужий автомобіль та спровокувати конфлікт.
Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_12 від 01.12.2011 року, свідок, зокрема, показала, що 28 червня 2011 року приблизно о 19 годині вона разом з чоловіком ОСОБА_5 та двома синами, на автомобілі «Шкода Фабія» під'їхали до школи, що знаходиться по вул. Березнева у м. Києві. Чоловік припаркував автомобіль на заасфальтованому майданчику, навпроти воріт школи. Вона з молодшим сином залишилась у салоні автомобіля, а чоловік разом зі старшим сином зайшли на подвір'я школи. Вона разом з молодшим сином сиділа на задньому сидінні автомобіля. Оскільки в салоні було достатньо душно, вона приблизно до половини відкрила скло задніх лівих дверей автомобіля та стала спостерігати за навколишньою обстановкою, чекаючи чоловіка та старшого сина. На деякій відстані від автомобіля вона помітила раніше незнайомого їй ОСОБА_7 , який привернув її увагу своєю поведінкою. Він щось шукав то у себе у кишенях, то у поліетиленовому пакеті, який тримав у руці. Рухаючись по тротуару він наближався до їхнього автомобіля, а коли наблизився до автомобіля, став його обминати з лівого боку. У цей час вона спостерігала за ОСОБА_7 через відкрите вікно автомобіля. Коли він порівнявся з автомобілем, то щось достатньо голосно сказав. Це примусило її визирнути у вікно автомобіля, оскільки вона злякалась, що ОСОБА_7 має намір пошкодити автомобіль, і побачила, як останній провів лівою рукою по кузову автомобіля та в цей час вона почула характерний звук, коли метал треться об метал. Вона спробувала відкрити ліві задні двері автомобіля, для того щоб зупинити ОСОБА_7 , однак не змогла відкрити дверей, через те, що вони із салону не відкриваються. Тоді вона швидко закрила вікно задніх лівих дверей автомобіля і вийшла із салону автомобіля через задні праві двері. Молодший син залишився в салоні автомобіля. Потім вона з боку багажника оббігла автомобіль для того, щоб подививсь, що з ним трапилось та побачила подряпину на задньому лівому крилі автомобіля, яка простягалась від задній дверей до заднього ліхтаря. Тоді вона поглядом стала шукати ОСОБА_7 , який на її очах пошкодив автомобіль. За цей час він встиг відійти на деяку відстань та наближався до пішохідного переходу. Вона стала кричати ОСОБА_7 , щоб він повернувся і пояснив, навіщо пошкодив їх автомобіль, однак він повернувся у її бік та грубо сказав «Що тобі потрібно» і став швидко переходити на інший бік вулиці. Вона зрозуміла, що ОСОБА_7 не зупиниться і стала голосно звати свого чоловіка, що знаходився на території школи. Коли її чоловік прибіг на її крик, то ОСОБА_7 встиг відійти досить далеко. Вона сказала своєму чоловіку, що ОСОБА_7 пошкодив їх автомобіль та вказала на нього. На іншому боці вулиці йшов лише ОСОБА_7 . Оскільки за той час, коли відбувались зазначені події, він відійшов на досить значну відстань, її чоловік побіг щоб його наздогнати, перебіг вулицю і побіг за потерпілим. Вона залишила молодшого сина зі старшим і побігла також за ОСОБА_7 по тій стороні вулиці, з якої стояв їх автомобіль. Коли бігла, вона спостерігала за ОСОБА_7 та своїм чоловіком, що наздоганяв його, і кричала в бік ОСОБА_7 , пропонуючи йому зупинитись. Кричала вона голосно, однак він на її крик не реагував, а лише прискорював крок. Вона побачила, як її чоловік наздогнав ОСОБА_7 та схопив його за праве передпліччя для того, щоб зупинити його. ОСОБА_7 спробував вирватись, що йому вдалось зробити, однак у цей час він втратив рівновагу та впав на землю. Вона вважає, що ОСОБА_7 , коли виривався втратив рівновагу через те, що в тому місці був досить невірний тротуар, на якому були ями і нерівні краї, і він міг ногою потрапити в таку нерівність і втратити рівновагу. Детально обставин падіння ОСОБА_7 вона не пам'ятає та, коли вона до них підбігла, ОСОБА_7 сидів спиною в бік автомобіля. Вона запитала у нього про те, навіщо він пошкодив їх автомобіль та запропонувала тому повернутись до автомобіля і з'ясувати всі обставини інциденту. У цей час її чоловік піднімав ОСОБА_7 . Він спочатку відмовлявся йти з ними, однак через певний час погодився. Вона, її чоловік та ОСОБА_7 повернулись до автомобіля, де їх чекали декілька людей. Вони з чоловіком та ОСОБА_7 підійшли до лівого заднього крила автомобіля, де вона та чоловік показали йому подряпину, та запитали навіщо він це зробив. ОСОБА_7 сказав, що він не має ніякого відношення до пошкодження їхнього автомобіля, однак вона сказала йому, що бачила як він пошкодив їх автомобіль. В цей час у їхню розмову втрутилась сімейна пара, що стояла біля автомобіля, коли вони до нього повернулись. Вони стали звинувачувати її чоловіка у побитті ОСОБА_7 , однак у відповідь вони заперечили факт побиття. Деякий час вони спорили біля автомобіля. Весь цей час їм пред'являлись претензії у тому, що вони неправильно припаркували автомобіль і він заважає руху пішоходів, хоча довкола було досить багато місця, щоб обійти автомобіль, оскільки він стояв на заасфальтованому майданчику навпроти воріт школи. Для того, щоб заспокоїти людей, що зібрались біля автомобіля, її чоловік спробував трохи від'їхати в бік дороги. Вона в цей час залишалась на вулиці. Однак, ця спроба викликала агресію у людей, які зібрались біля автомобіля, тому її чоловік, так і не завівши двигун автомобіля, вийшов на вулицю. Ще через деякий час до них підійшли двоє чоловіків, один з яких назвався працівником міліції, однак на вимогу показати посвідчення так і не показав його. Ще через деякий час до них під'їхала швидка допомога та автомобіль міліції. ОСОБА_7 забрали працівники швидкої медичної допомоги, вона намагалась з'ясувати, що з ним трапилось, однак лікарі швидкої допомоги їй нічого не відповіли. Працівники міліції сфотографували пошкодження автомобіля. У присутності працівників міліції її чоловік запропонував ОСОБА_7 показати всі предмети, що є у нього, якими можна подряпати автомобіль. Спочатку він сказав, що у нього таких предметів немає. Тоді її чоловік попросив ОСОБА_7 показати йому ключі від квартири. Він став їх шукати в кишенях брюк, однак не знайшов. Після цього, її чоловік попросив ОСОБА_7 , у присутності працівників міліції, показати вміст поліетиленового пакету, який той тримав у руках, після цього він дістав із поліетиленового пакету зв'язку ключів. Її чоловік просив працівників міліції провести ретельніший огляд незнайомця та вилучити у нього ключі, однак на його прохання працівники міліції не відреагували. Потім працівники міліції запропонували її чоловіку проїхати з ними до відділу міліції. Біля їхнього автомобіля залишився працівник міліції та ще троє громадян: двоє чоловіків та жінка. Вони стояли разом і працівник міліції по черзі записував їх пояснення. В той час, коли працівник міліції відбирав пояснення в названих громадян, до неї підійшов чоловік, який став розпитувати, що трапилось, вона йому розповіла, що ОСОБА_7 пошкодив їх автомобіль, а тоді, коли вони його затримали, звинуватив їх у побитті. На що вказаний чоловік сказав, що він бачив, як вони зупиняли ОСОБА_7 і в разі потреби зможе дати свідчення з даного приводу. Вона записала його дані, а саме номер мобільного телефону та ім'я ОСОБА_18 . Під час вказаних подій ОСОБА_7 на біль в руці не скаржився та про ушкодження руки їй не повідомляв.
Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_16 від 08.12.2011 року, він, зокрема, показав, що 28 червня 2011 року приблизно на початку 19-20 години він приїхав на зупинку громадського транспорту «Інститут хімії», де повинен був зустрітися зі своїм знайомим. На вказану зустріч він приїхав раніше та деякий час сидів на парапеті підземного переходу, а потім, помітивши торгівельний кіоск, він вирішив пройти до нього та придбати пиво. Вказаний кіоск розташований від перехрестя на відстані приблизно 20- 30 метрів. Коли він розпочав рух в бік вказаного кіоску, то почув жіночі та чоловічі крики, які доносились із-за кіоску. Через декілька секунд він помітив, що на відстані приблизно 3-5 метрів від таксофону, який розташований від вказаного кіоску на відстані приблизно 10 метрів, раніше незнайомого ОСОБА_7 , який йшов дуже швидко. В цей же час до нього, наздоганяючи, підбіг інший чоловік, як йому стало відомо пізніше ОСОБА_5 , при цьому ОСОБА_5 кричав, щоб ОСОБА_7 зупинився. Коли ОСОБА_5 підбіг, то одразу схопив правою рукою за праву руку ОСОБА_7 , трохи вище від ліктя. На що він, намагаючись звільнитись, втратив рівновагу та впав, однак в якому положенні він знаходився коли як впав, свідок вказати не може, так як він відволікся на телефонний дзвінок його знайомого. Коли він знову подивився на вказаних чоловіків, то побачив, що ОСОБА_7 сидить на землі, чи тротуарі, а ОСОБА_5 разом з жінкою допомагає ОСОБА_7 підвестися. При цьому вказані особи гучно кричали, однак, що саме вони кричали, не запам'ятав, з криків він зрозумів, що хтось подряпав автомобіль. Після чого всі вказані особи разом пішли у бік школи, розташованої на протилежному від торгівельного кіоску боці дороги. Він вирішив спостерігати за вказаними особами та пройшов трохи далі за кіоск в бік школи, однак він при цьому знаходився на протилежному боці від зазначених осіб. Після чого, він помітив автомобіль, біля якого знаходились вказані особи та ще приблизно 4 раніше незнайомих йому чоловіка, а саме: два молодих хлопця, жінка і чоловік. Біля вказаного автомобіля всі розмовляли у підвищеному тоні, при цьому ОСОБА_5 разом із жінкою звинувачували ОСОБА_7 , що він їм подряпав автомобіль, а він, у свою чергу, звинувачував їх в своєму побитті. В цей час він звернув увагу на автомобіль, який знаходився на тротуарі задньою частиною до проїжджої частини дороги. Невдовзі приїхали працівники міліції та автомобіль швидкої медичної допомоги. Через деякий час, працівники швидкої забрали ОСОБА_7 , а працівники міліції забрали ОСОБА_5 . Після того, як працівники міліції забрали ОСОБА_5 , свідок підійшов до жінки, яка була з ОСОБА_5 , повідомив їй своє ім'я та залишив свій номер мобільного телефону.
Крім того, відповідно до положень статті 306 КПК (в редакції 1960 року) та відповідно до правового висновку Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 127/19452/16-к, провадження № 51-717км20, у якій зазначено, зокрема, що засаді безпосередності, як і будь-якій іншій загальній засаді, притаманна певна гнучкість при застосуванні в конкретних обставинах, а показання, які особа надавала під час минулого судового розгляду, не можуть вважатися недопустимими доказами лише на тій підставі, що неможливо було забезпечити явку такої особи під час іншого судового розгляду, суд вважає за необхідне, з метою з'ясування всіх обставин вчинення вказаного злочину, дослідити показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , що були надані попередньому складу суду.
Так, зокрема, допитаний в судовому засіданні попереднім складом суду свідок ОСОБА_13 , показав, що 28 червня 2011 року приблизно о 9 годині він йшов вулицею Березневою, 5-А в м. Києві. Проходячи повз школу, він помітив, що на пішохідній доріжці стояв автомобіль «Шкода-Фабія», пасажирів указаного автомобіля він не бачив, у цей час з іншого боку автомобіль обходив потерпілий ОСОБА_7 , який обійшов автомобіль та спокійним кроком попрямував до зупинки громадського транспорту. Свідок, обійшовши автомобіль, озирнувся та побачив, як з нього вийшла жінка та стала голосно кликати свого чоловіка, після чого з подвір'я школи вибіг її чоловік ( ОСОБА_5 ). ОСОБА_7 в цей час вже перейшов на іншу сторону дороги. Потім ОСОБА_5 почав наздоганяти потерпілого, а наздогнавши, почав його бити, а саме схопив потерпілого за праве плече, розвернув обличчям до себе та став його бити. Дружина підсудного в цей час знаходилась біля автомобіля, поруч зі свідком. ОСОБА_5 спочатку рукою зібраною в кулак наніс удар в область плеча, потім ще декілька ударів, від яких потерпілий впав на землю спершись на руку, а ОСОБА_5 продовжив наносити йому удари ногами і руками в область тулуба. Точну кількість ударів та куди саме вони були нанесені, свідок пам'ятає приблизно, оскільки з моменту події пройшов значний проміжок часу. Після нанесених ударів ОСОБА_5 став тягнути потерпілого в бік автомобіля. Під час бійки дружина ОСОБА_5 стояла поруч зі свідком та казала, що ОСОБА_7 подряпав заднє ліве крило їхнього автомобіля. Потім, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 повернулись до автомобіля. ОСОБА_5 тримав ОСОБА_7 під руку, а ОСОБА_7 тримав однією своєю рукою іншу, на якій були наявні видимі пошкодження. Біля автомобіля ОСОБА_5 та його дружина почали звинувачувати потерпілого в тому, що він подряпав їхній автомобіль, однак потерпілий заперечував свою причетність до цього. Побачивши бійку, він (свідок) викликав працівників міліції, після чого до місця події прийшла подружня пара та стали висловлювати своє обурення поведінкою ОСОБА_5 , який сів до автомобіля та хотів поїхати з місця події, проте чоловік з дружиною не дали йому покинути місце події. Згодом на місце події приїхали працівники міліції та працівники швидкої медичної допомоги, які госпіталізувала потерпілого.
Крім того, допитаний в судовому засіданні попереднім складом суду свідок ОСОБА_14 , зокрема, показав, що він разом з дружиною ОСОБА_15 28.06.2011 року у вечірній час проходили неподалік школи, що розташована поблизу «Інститута Хімії». Вони почули, як позаду приблизно на відстані 20 метрів кричить жінка, а саме кличе свого чоловіка. Вони відійшли далі, зупинились та озирнулись. У цей момент він (свідок) побачив те, як підсудний ОСОБА_5 швидким кроком підійшов до потерпілого ОСОБА_7 , взяв його за руку чи за плече, наче притримавши його, після чого потерпілий впав, при цьому свідок не бачив, щоб підсудний якось штовхав або бив потерпілого. Потім, підсудний підняв потерпілого. Враховуючи те, що свідок знаходився від них на відстані більше ніж 100 метрів, точних їх дій, він не бачив, окрім того з моменту події пройшов значний проміжок часу. Дружина підсудного, на думку свідка, весь час перебувала біля автомобіля. Після того, як підсудний підняв потерпілого, вони підійшли до автомобіля. Дружина підсудного постійного кричала та звинувачувала потерпілого в тому, що він подряпав їхній автомобіль, підсудний потерпілого також звинувачував в цьому, а потерпілий заперечував. Коли потерпілий та підсудний підійшли до автомобіля, він (свідок) з дружиною також наблизились до цих осіб. Потім до автомобіля підійшли невідомі хлопці, які можливо були працівниками міліції та можливо викликали швидку допомогу та інших працівників міліції. Швидку медичну допомогу викликали для потерпілого, оскільки з його рукою щось трапилось. При яких саме обставинах була зламана рука потерпілого, свідок не знає. Працівникам міліції та слідчому свідок давав правдиві поясненні. Оскільки слідчий допитував його невдовзі після події, то йому він давав більш детальні показання. Крім того, на момент допиту в суді, свідок уже не пам'ятав, чи дійсно ОСОБА_5 наніс удар в область голови потерпілому та від яких саме дій впав потерпілий.
Крім того, відповідно до протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 20.10.2011 року, вбачається, що 28.06.2011 року приблизно о 19 годині на автомобілі «Шкода Фабія» темно червоного кольору, державний номер НОМЕР_1 , разом з дружиною та двома синами він приїхав за адресою: м. Київ, вул. Березнева 5, де знаходиться загальноосвітня школа № 31 та припаркував зазначений автомобіль на заасфальтованому майданчику, який знаходиться навпроти воріт зазначеної школи. Після цього він зі старшим сином вийшов із салону автомобіля, а дружина з молодшим сином залишилися на задньому сидінні в салоні автомобіля. Вийшовши, вони разом зі старшим сином зайшли до подвір'я школи № 31. Майже одразу, після того як він зайшов до подвір'я школи, він почув крик дружини, яка кликала на допомогу. Почувши її крик, він одразу підбіг до автомобіля та запитав у неї про те, що сталося, на що вона відповіла, що раніше невідомий їй чоловік, який проходив повз автомобіль, пошкодив його та вказала на раніше невідомого чоловіка, який дуже швидко рухався в бік вулиці Харківське Шосе. Тоді він ( ОСОБА_5 ), знаходячись в дуже схвильованому стані, хвилюючись за свою дружину та сина, не знаючи чим даний чоловік пошкодив автомобіль та яку шкоду наніс йому, вирішив наздогнати та запропонувати даному чоловіку повернутися до автомобіля, щоб з'ясувати всі обставини вчиненого ним злочину, крім того він ( ОСОБА_5 ) вважав, що зазначений чоловік являє собою небезпеку для інших громадян, оскільки з таким грубим порушенням громадського порядку та зухвалою поведінкою раніше не зустрічався. ОСОБА_5 не виключає можливості, що даний громадянин міг пошкодити його автомобіль за допомогою холодної зброї чи іншого металевого предмету, який би міг становити загрозу для життя та здоров'я оточуючих. Він почав наздоганяти вказаного чоловіка, викрикуючи на адресу вимогу зупинитися, на що той не реагував та продовжував йти далі. Крім нього з вимогою зупинитись до цього чоловіка зверталась також дружина - ОСОБА_5 . Наздогнавши вказаного чоловіка, він ( ОСОБА_5 ) своєю правою рукою схопив за його праве плече чи праве передпліччя та, намагаючись його зупинити, наскільки ОСОБА_5 пригадує, він потягнув його на себе, в результаті чого чоловік втратив рівновагу та впав на землю. В якому положенні він лежав, ОСОБА_5 сказати не може тому, що був дуже схвильований та в зв'язку з давністю події. На скільки він пригадує, на той час чоловік перебував в положенні сидячи. В цей час, коли зазначений чоловік знаходився в положенні сидячі на землі, до них підбігла дружина ОСОБА_5 . Вони з дружиною допомогли чоловіку підвестися та ОСОБА_5 запропонував йому разом з ними повернутися до його автомобіля для того, щоб з'ясувати розмір заподіяної йому шкоди. Після цього вони всі разом повернувся до автомобіля. Підійшовши до автомобіля, ОСОБА_5 побачив, що біля нього зібралося приблизно до п'яти раніше йому невідомих людей. Коли він оглянув свій автомобіль, то виявив на його лівому задньому крилі пошкодження лако - фарбового покриття у вигляді подряпини, яка починалася від задніх лівих дверей та закінчувалася біля заднього лівого ліхтаря, яке, на думку ОСОБА_5 , було спричинено гострим металевим предметом. Він ( ОСОБА_5 ) запитав у чоловіка, якого наздогнав, навіщо він пошкодив автомобіль, на що той відповів, що автомобіль не пошкоджував, однак дружина ОСОБА_5 підтвердила, що саме цей чоловік пошкодив їхній автомобіль. В цей час до них під'їхав автомобіль з працівниками міліції, яких викликали перехожі. Коли приїхали працівники міліції, ОСОБА_5 попросив чоловіка в присутності працівників міліції показати йому речі, які знаходяться в його кишенях та поліетиленовому пакеті, який був при ньому на той час, на що даний чоловік сказав, що в кишенях у нього нічого не має, а з пакету він дістав зв'язку металевих ключів.
Згідно протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_5 від 16.12.2011 року, вбачається, що 28.06.2011 року приблизно о 18 годині 55 хвилин він на автомобілі «Шкода Фабія» темно червоного кольору, державний номер НОМЕР_1 , разом з дружиною та двома синами, приїхав за адресою: м. Київ, вул. Березнева 7, де знаходиться загальноосвітня школа. Він припаркував свій автомобіль на заасфальтованому майданчику, який знаходиться біля воріт школи, капотом автомобіль знаходився в бік воріт школи. Враховуючи те, що вулиця малолюдна, він залишив автомобіль на короткий час та особливої уваги на положення автомобіля не звернув. Дружина з молодшим сином залишилися на задньому сидінні в салоні автомобіля. Вийшовши, він разом із старшим сином зайшли до подвір'я вказаної школи. Коли вони перебували на подвір'ї школи, то виявили, що школа має номер 31, а їм була потрібна школа № 42, в зв'язку з цим стали повертатися до автомобіля та в цей час, приблизно о 19 годині, він почув крик дружини, яка звала його на ім'я. По голосу дружини він зрозумів, що щось трапилось. Він одразу побіг до автомобіля та запитав у неї про те, що сталося, на це дружина відповіла, що раніше невідомий їй чоловік, який проходив повз автомобіль, пошкодив його та вказала на раніше незнайомого йому ОСОБА_7 , який дуже швидко рухався в бік вулиці Харківське Шосе. Тоді він ( ОСОБА_5 ) вирішив наздогнати його та запропонувати йому повернутися до автомобіля, щоб з'ясувати всі обставини вчиненого ним злочину. Він почав наздоганяти ОСОБА_7 , при цьому він та дружина кричали ОСОБА_7 , щоб той зупинився, на що той не реагував та продовжував йти далі. Наздогнавши ОСОБА_7 , він ( ОСОБА_5 ), намагаючись його зупини, своєю правою рукою схопив ОСОБА_7 за праве плече чи праве передпліччя, однак він почав вириватися, в результаті чого втратив рівновагу і впав на сідниці. В цей час ОСОБА_5 помітив, що ОСОБА_7 старше за нього та допоміг підвестися. В цей час дружина ОСОБА_5 вже знаходилась біля них та запитувала у ОСОБА_7 про те, навіщо той подряпав їхній автомобіль. Після цього вони втрьох повернулися до автомобіля, де вже знаходились інші особи. З місця пригоди він ( ОСОБА_5 ) тікати не збирався, оскільки коли він повернувся до автомобіля, то там знаходились сторонні особи, які висловлювали в його бік невдоволення з приводу розташування його автомобіля, а тому він вирішив на пів метра від'їхати, однак його дії були сприйняти агресивно, а тому він залишив автомобіль на місці. Крім того, його дружина в цей час знаходилась на вулиці і до автомобіля не сідала. Коли приїхали працівники міліції, він попросив ОСОБА_7 в присутності працівників міліції показати речі, які знаходяться в його кишенях та поліетиленовому пакеті, який був при ньому, для того, щоб з'ясувати, яким предметом було заподіяно пошкодження автомобілю. На це ОСОБА_7 сказав, що в кишенях у нього нічого не має, проте з пакету дістав зв'язку металевих ключів. Він ( ОСОБА_5 ) просив працівників міліції вилучити вказані ключі, однак вони не відреагували. Після цього, працівники міліції відібрали у нього ( ОСОБА_5 ) пояснення та запропонували проїхати до відділення міліції, а дружина та діти залишилися на вказаному місці. Крім того, після того як він допоміг ОСОБА_7 підвестися, то з того часу він не помітив у нього явних ознак пошкодження руки. Також ОСОБА_5 вказав, що коли ОСОБА_7 спричинив пошкодження автомобіля, то заподіяв йому збитків на суму 1796 грн. 28 коп., при цьому надав для підтвердження збитків копію наряда-заказа № 00000000003405. Також ОСОБА_5 вказав, що контактний телефон жінки, яка знаходилась в автомобілі, поблизу місця події та яку він просив допитати в якості свідка, вони з дружиною знайти не змогли. На запитання слідчого про те, чи під час вказаних подій наносив він будь-які удари руками чи ногами потерпілому ОСОБА_7 , ОСОБА_5 відповів, що не наносив. На запитання слідчого про те, чи наполягає він на тому, що саме ОСОБА_7 спричинив пошкодження його автомобіля, ОСОБА_5 відповів, що наполягає.
Також в судовому засіданні були дослідженні наступні докази.
Так, з протоколу усної заяви ОСОБА_7 про злочин від 28.06.2011 року вбачається, що 28.06.2011 року приблизно о 19 годині за адресою: м. Київ, вул. Березнева, 7, невідомий чоловік наніс йому тілесні ушкодження.
З протоколу огляду місця події від 28.06.2011 року та ілюстративною таблицею до нього вбачається, що під час проведення огляду місця події за адресою: м. Київ, вул. Березнева, 7, встановлено, що на вказаній ділянці місцевості знаходиться автомобіль «Шкода Фабія», державний номер НОМЕР_2 , при огляді якого встановлено, що він має пошкодження у вигляді подряпини на задньому лівому крилі.
Відповідно до акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 1178/Е від 18.08.2011 року, вивчивши та проаналізувавши дані медичної документації на ім'я ОСОБА_7 , 1959 року народження, лікар судово-медичний експерт прийшов до висновку, що на момент звернення за медичною допомогою у нього мали місце ушкодження у вигляді перелому дистального епіметафізу променевої кістки зі зміщенням, шилоподібного відростка ліктьової кістки. Характер та локалізація даних ушкоджень дозволяють стверджувати про те, що описані переломи могли утворитися в результаті дії травмуючої сили по вісі кінцівки, що могло бути при падінні на витягнуту руку з упором на кисть (за даними рентгенівських знімків визначити, в якому положенні знаходилась кисть - розігнутому чи зігнутому не є можливим), за давністю можуть відповідати строку зазначеному в описової частині направлення, тобто 28.06.2011 року та відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
Крім того, відповідно до висновку експерта № 1658/Е від 26.10.2011 року у потерпілого ОСОБА_7 виявлено наступні тілесні ушкодження: закрита травма лівого передпліччя: перелом дистального епіметафізу променевої кістки зі зміщенням, шилоподібного відростка ліктьової кістки. Характер та локалізація даних ушкоджень дозволяють стверджувати про те, що описані переломи могли утворитися в результаті дії травмуючої сили по вісі кінцівки, що могло бути при падінні на витягнуту руку з упором на кисть, за давністю можуть відповідати строку зазначеному в описовій частині направлення, а саме 28.06.2011 року та відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
Відповідно до акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 3698 від 01.09.2011 року, описані потерпілим ОСОБА_7 ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу, синця утворились внаслідок дій тупих предметів, за давністю можуть відповідати вказаному терміну, а саме 28.06.2011 року, за ступенем тяжкості відносяться: ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я (за критерієм тривалості розладу здоров'я), а ушкодження у вигляді синця до легкого тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
Також, відповідно до висновку експерта № 1973/Е від 12.12.2011 року у потерпілого ОСОБА_7 виявлено наступні тілесні ушкодження: закрита травма лівого передпліччя: перелом дистального епіметафізу променевої кістки зі зміщенням, перелом шилоподібного відростка ліктьової кістки. Характер та локалізація описаних переломів дозволяють стверджувати, про те, що описані переломи могли утворитися в результаті дії травмуючої сили по вісі кінцівки, що могло бути при падінні на витягнуту руку з упором на кисть, за давністю можуть відповідати строку зазначеному в описовій частині направлення, а саме 28.06.2011 року та відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я). Крім того, у потерпілого ОСОБА_7 виявлено синець на лівій сідниці в проекції нижнє-внутрішнього квадранту, який спричинений тупим предметом, судити про характерні властивості якого немає можливості, за давністю утворення може відповідати вказаному строку, тобто 28.06.2011 року та відноситься до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
З протоколу очної ставки між потерпілим ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_15 від 22.11.2011 року вбачається, що вони підтвердили показання, надані ними раніше під час досудового слідства, зокрема, свідок ОСОБА_15 конкретизувала обставини суперечки з потерпілим ОСОБА_7 та підтвердила, що механізму нанесення йому ( потерпілому) тілесних ушкоджень вона особисто не бачила.
Крім того, з протоколу очної ставки між потерпілим ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_12 від 01.12.2011 року вбачається, що вони підтвердили показання, надані ними раніше під час досудового слідства, зокрема, свідок ОСОБА_12 наголосила на тому, що її чоловік ОСОБА_5 не наносив жодних ударів потерпілому, а на землі він опинився внаслідок втрати рівноваги, крім того вона підтвердила, що саме потерпілий подряпав їхній автомобіль, чим спровокував указаний конфлікт.
З протоколу очної ставки між потерпілим ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_16 від 08.12.2011 року вбачається, що вони підтвердили показання, надані ними раніше під час досудового слідства, зокрема, свідок ОСОБА_16 підтвердив те, що ОСОБА_5 не наносив ударів ОСОБА_7 та те, що між ними не було бійки, водночас потерпілий ОСОБА_7 зазначив, що свідка ОСОБА_16 на місці події під час вказаного конфлікту, не бачив, а тому вважає, що він не міг бачити момент нанесення йому тілесних ушкоджень та дає неправдиві показання.
Також з протоколу очної ставки між потерпілим ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_5 від 20.10.2011 року вбачається, що вони підтвердили показання, надані ними раніше під час досудового слідства, зокрема, потерпілий вказав на ОСОБА_5 як на особу, яка заподіяла йому тілесні ушкодження, а саме один удар кулаком в область обличчя, від якого потерпілий впав на землю, після чого 4-5 ударів ногою в область спини, а потім обійшовши, наніс ще 4-5 ударів ногою в область паха та ніг, також пояснив, що не пошкоджував автомобіль ОСОБА_5 , у той же час ОСОБА_5 наголосив на тому, що він жодних ударів потерпілому не наносив, лише схопив його правою рукою за плече або передпліччя та потягнув на себе, в наслідок чого потерпілий не втримав рівновагу та впав на землю, коли потерпілий опинився на землі ОСОБА_5 йому жодних ударів не наносив, а навпаки допоміг йому підвестись.
З протоколу очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_5 та свідком ОСОБА_14 від 17.11.2011 року вбачається, що вони підтвердили показання, надані ними раніше під час досудового слідства, зокрема, свідок ОСОБА_14 уточнив, що не бачив ударів, нанесених потерпілому, однак бачив, як ОСОБА_5 схопив потерпілого, після чого той впав на землю, а ОСОБА_5 зазначив, що не наносив жодних ударів потерпілому, лише з метою зупинити його, схопив за плече чи передпліччя та потягнув на себе, внаслідок чого потерпілий втратив рівновагу та впав на землю.
Крім того, з протоколу очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_5 та свідком ОСОБА_13 від 17.11.2011 року вбачається, що вони підтвердили показання, надані ними раніше під час досудового слідства, зокрема, свідок ОСОБА_13 показав, що ОСОБА_5 наніс потерпілому приблизно три удари, а саме один удар рукою в область лівого плеча, від якого той впав на землю, обпершись на ліву руку, потім удар ногою в область тулуба, при цьому потерпілий намагався захиститись руками, третій удар рукою в область тулуба, крім того, коли вже потерпілий піднявся із землі, свідок бачив на його лівій руці видимі пошкодження, водночас ОСОБА_5 наголосив на тому, що не наносив жодних ударів потерпілому, лише з метою зупинити його схопив за праве плече чи передпліччя, він почав вириватись, внаслідок чого втратив рівновагу та впав на землю, а саме на сідниці.
Крім того, в матеріалах справи наявні документи, що були долучені потерпілим ОСОБА_7 на підтвердження доводів, зазначених у цивільному позові, однак до початку судового слідства потерпілий відмовився від цивільного позову.
Оцінивши зібрані у кримінальному провадженні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до наступних висновків.
Так, статтею 128 КК України передбачено відповідальність за необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження.
З об'єктивної сторони вказаний злочин характеризується: 1) дією або бездіяльністю у вигляді посягання на здоров'я іншої людини; 2) наслідками у вигляді спричинення тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень; 3) причинним зв'язком між вказаними діянням та наслідками.
Суб'єктивна сторона злочину може проявлятися у виді як злочинної самовпевненості, так і злочинної недбалості, визначення яких надано у ст. 25 КК.
Заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, внаслідок злочинної самовпевненості має місце тоді, коли особа передбачала можливість настання зазначеної шкоди, але легковажно розраховувала на її відвернення. При цьому повинен мати місце розрахунок на конкретні обставини, які, на думку винного, перешкодять настанню злочинного наслідку.
Необережне тілесне ушкодження, внаслідок злочинної самовпевненості слід відмежовувати від випадків заподіяння його з непрямим умислом, коли особа передбачала можливість заподіяння шкоди здоров'ю іншій людині, не бажала, але свідомо припускала настання такої шкоди. Про наявність непрямого умислу свідчить, зокрема, розрахунок особи на випадковість, «навмання».
Заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, внаслідок злочинної недбалості має місце тоді, коли особа не передбачала можливості настання зазначеної шкоди для здоров'я іншої особи, хоча повинна була і могла їх передбачити, діючи з більшою обачністю.
У свою чергу, за нормативним визначенням умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК України) з об'єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень та причинним зв'язком між указаним діянням та наслідками, а із суб'єктивної сторони умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров'ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України).
Отже, розмежування умисного протиправного заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень іншій людині (ч. 1 ст. 122 КК) і необережне заподіяння таких ушкоджень (ст. 128 КК) здійснюється як за об'єктивною, так і суб'єктивними сторонами цих злочинів.
У той же час, відповідно до ст. 275 КПК України розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.
У разі необхідності доповнити чи змінити пред'явлене обвинувачення або порушити кримінальну справу по новому обвинуваченню суд додержується правил, встановлених у статтях 276, 277, 278 КПК України.
Між тим, ані прокурор, ані потерпілий з таким клопотанням до суду не зверталися, прокурор не змінював обвинувачення в суді.
Таким чином, судове слідство проводилося в межах обвинувачення, висунутого ОСОБА_5 згідно обвинувального висновку.
Між тим, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів сторони захисту про те, що матеріали кримінального провадження не підтверджують нанесення ОСОБА_5 потерпілому удару в обличчя.
Так, відповідно до висновку експерта № 1973/Е від 12.12.2011 року у потерпілого ОСОБА_7 виявлено наступні тілесні ушкодження: закрита травма лівого передпліччя: перелом дистального епіметафізу променевої кістки зі зміщенням, перелом шилоподібного відростка ліктьової кістки. Характер та локалізація описаних переломів дозволяють стверджувати, про те, що описані переломи могли утворитися в результаті дії травмуючої сили по вісі кінцівки, що могло бути при падінні на витягнуту руку з упором на кисть, за давністю можуть відповідати строку зазначеному в описовій частині направлення, а саме 28.06.2011 року та відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
Отже, висновки експерта не свідчать про наявність тілесних ушкоджень на обличчі потерпілого ОСОБА_7 , такі тілесні ушкодження не були зафіксовані й у медичній документації, наявній у матеріалах справи.
У той же час, дослідивши та оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що саме дії підсудного ОСОБА_5 , які полягали у тому, що він схопив потерпілого ОСОБА_7 за руку, призвели до того, що той (потерпілий) втратив рівновагу і упав на ліву руку, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. Вказані обставини підтверджуються показаннями свідків, зокрема і дружини підсудного, яка під час досудового слідства підтвердила, що вона побачила, як її чоловік наздогнав ОСОБА_7 та схопив його за праве передпліччя для того, щоб зупинити його, а ОСОБА_7 спробував вирватись, що йому вдалось зробити, однак у цей час він втратив рівновагу та впав на землю. Ці обставини не заперечував і сам ОСОБА_5 , вказавши слідчому під час його допитів, що, наздогнавши чоловіка, він ( ОСОБА_5 ) своєю правою рукою схопив за його праве плече чи праве передпліччя та, намагаючись його зупинити, наскільки ОСОБА_5 пригадує, він потягнув його на себе, в результаті чого чоловік втратив рівновагу та впав на землю.
Оцінюючи та аналізуючи докази в їх сукупності, суд звертає особливу увагу на один із конституційних принципів, закладених в ст. 62 Конституції України, щодо прав, свобод та обов'язків людини і громадянина, де визначено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, тому що доведення вини - це завдання сторони обвинувачення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Отже, суд приходить висновку, що саме дії ОСОБА_5 , які полягали у тому, що він під час руху потерпілого ОСОБА_7 схопив його за руку, призвело до того, що той ( потерпілий) упав на витягнуту руку, а встановлене висновком експерта тілесне ушкодження було не безпосереднім наслідком заподіяного ОСОБА_5 удару, а результатом падіння потерпілого на свою витягнуту руку, що підсудний хоч і не передбачав, але повинен був і міг передбачити, діючи з більшою обачністю.
Отже, в конкретному випадку мало місце не умисне, а необережне заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень, у зв'язку з чим дії підсудного ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ст. 128 КК України.
З огляду на викладене, доводи підсудного ОСОБА_5 про відсутність у нього умислу на нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, враховуючи те, що підсудному висунуте обвинувачення саме у заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень з необережності, тобто, як було зазначено судом, дії підсудного не носили характер прямого чи непрямого умислу, що характерний для злочину, передбаченого ст. 122 КК України, а носили необережний характер у формі злочинної недбалості, що в свою чергу призвело до отримання потерпілим тілесних ушкоджень.
Водночас, і свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , зазначають про те, що підсудний схопив потерпілого за передпліччя та швидко розвернув до себе, після чого потерпілий втратив рівновагу та впав на землю, тобто, на думку суду, очевидним є той факт, що саме дії підсудного ОСОБА_5 знаходяться у причино-наслідковому зв'язку з падінням потерпілого, внаслідок якого він отримав тілесні ушкодження.
Неспроможною є версія підсудного ОСОБА_5 про те, що потерпілий отримав травму руки до конфлікту з підсудним, оскільки така версія спростовується показаннями потерпілого ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які зазначають, що потерпілий почав дивно триматись за свою ліву руку вже після його падіння, в той час, коли повертався разом з підсудним ОСОБА_5 до автомобіля.
Щодо доводів підсудного ОСОБА_5 про те, що потерпілий ОСОБА_7 пошкодив його автомобіль, чим спровокував указаний конфлікт, то суд відхиляє такі доводи, оскільки окрім показань самого підсудного та його дружини - свідка ОСОБА_12 , вказані обставини не підтверджуються жодними іншими доказами чи показаннями інших свідків, які б бачили, як потерпілий спричинив будь-які пошкодження автомобілю підсудного.
Під час судового слідства суду також не були надані будь-які докази про притягнення ОСОБА_7 до відповідальності за вчинення незаконних дій щодо майна ОСОБА_5 .
Крім того, необґрунтованими є доводи підсудного ОСОБА_5 про те, що відомості, які зазначені в медичній документації потерпілого ОСОБА_19 є неправильними, і як наслідок висновок експерта, складений на її основі, не відповідають дійсності, оскільки суду не було надано будь-яких належних доказів, які б спростовували дані, викладені у висновку експерта щодо виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень та їх тяжкості, отже суд вважає його правильним.
Щодо доводів ОСОБА_5 про необхідність повернення кримінальної справи прокурору для проведення додаткового розслідування, то суд надав їм оцінку під час розгляду такого клопотання та прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 281 КПК України, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судових засіданнях.
Згідно роз'яснення, що міститься в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» №2 від 11.02.2005 року питання про те, чи перешкоджає порушення закону, допущене під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства, її призначенню до судового розгляду, вирішується залежно від того, наскільки істотним воно було, до ущемлення яких прав та інтересів учасників процесу воно призвело і чи є можливість поновити ці права й інтереси. Кримінальна справа у будь-якому разі не може бути призначена до судового розгляду, якщо: вона не була порушена або порушена некомпетентною особою; її розслідування провадила не уповноважена на те особа чи особа, яка підлягала відводу; було порушено вимоги КПК про обов'язковість пред'явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення; при провадженні дізнання чи досудового слідства було порушено право обвинуваченого на захист або право користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача.
У той же час, як вбачається з матеріалів кримінальної справи, що були досліджені в судовому засіданні, згідно протоколу про забезпечення підозрюваному, обвинуваченому права на захист від 16.12.2011, ОСОБА_5 , у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи № 04-29190, були роз'ясненні його права, передбачені ст. ст. 21, 43-1, 142 КПК України (в ред. 1960 року), а також зміст ст. ст. 44. 45, 46, 47 КПК України (в ред. 1960 року), які регламентують порядок участі захисника у процесу досудового слідства і суду та ст. 63 Конституції України, ознайомившись з якими ОСОБА_5 заявив, що бажає, щоб його права захищав адвокат ОСОБА_20 (т.1 а.с.192)
Постановою старшого слідчого СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві від 16.12.2011 року, ОСОБА_5 притягнуто, як обвинуваченого та пред'явлено йому обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України. Як вбачається з зазначеної постанови, її було оголошено ОСОБА_5 в присутності його захисника ОСОБА_20 , в присутності цього ж захисника ОСОБА_5 було роз'яснено і суть пред'явленого обвинувачення, яке він зрозумів, також цією постановою ОСОБА_5 були роз'ясненні його права, відповідно до вимог ст. 142 КПК України (в ред. 1960 року), в тому числі і право мати захисника згідно ст. 44, 45 КПК України (в ред. 1960 року), про що ОСОБА_5 , разом з адвокатом засвідчили своїми підписами (т.1 а.с. 193-194).
Відповідно до протоколу пред'явлення обвинувачення від 16.12.2011 року, в присутності адвоката ОСОБА_20 . ОСОБА_5 було пред'явлено обвинувачення у кримінальній справ за ст. 128 КК України, при цьому йому було роз'яснено суть обвинувачення та видана копія постанови про пред'явлення обвинувачення відповідно до ст. 140 КПК України (в ред. 1960 року), яку ОСОБА_5 отримав також в присутності свого захисника ОСОБА_20 , зазначений протокол підписаний обвинуваченим та захисником без будь-яких зауважень (а.с.195).
Згідно протоколу допиту обвинуваченого від 16.12.2011 року, допит ОСОБА_5 у якості обвинуваченого здійснювався в присутності адвоката ОСОБА_20 (т.1 а.с.196-197), тобто, з дотриманням всіх вимог процесуальних прав обвинуваченого, у тому числі права на захист.
Отже, доводи підсудного в цій частині суд вважав його власним трактуванням норм законодавства, що не закріплені у процесуальних нормах.
Що стосується доводів підсудного про те, що до обвинувального висновку не додано довідку про речові витрати, про цивільний позов, про заходи, вжиті до забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна, довідки про судові витрати в справі за час досудового слідства з писиланням на відповідні аркуші справи, то як вбачається з матеріалів справи, до обвинувального висновку було додано довідку про рух справи, складену слідчим, в якій зазначено інформацію про наявність цивільного позову, з посиланням на аркуші справи, а також інформація про відсутність у справи судових витрат на речових доказів.
Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що доводи підсудного про допущення під час досудового слідства істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, що перешкоджає суду прийняте законне і обґрунтоване рішення, є безпідставними, а тому у задоволені його клопотання було відмовлено.
Щодо доводів захисту про упередженість суду та наявності підстав для відводу, то судом також надавалась оцінка доводам, зазначеним у заявах підсудного про відвід судді.
Крім того, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до вимог КПК України, кожна справа повинна бути розглянута в одному й тому ж складі суддів, який може бути замінений лише у випадках, передбачених законом.
Головуючий в судовому засіданні керує судовим засіданням, спрямовуючи судове слідство на забезпечення здійснення сторонами своїх прав, підтримує порядок під час судового засідання та застосовує заходи до порушників порядку судового засідання.
У той же час, враховуючи зловживання підсудним ОСОБА_5 своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду справи та систематичним порушенням ним порядку у судовому засіданні, головуючим вживались заходи, що покладені на головуючого під час судового розгляду справи та віднесено до її компетенції.
Будь-яких обставин або порушень, які б перешкоджали суду прийняти законне, обґрунтоване та справедливе рішення судом не встановлено.
Обставин для закриття кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, про що у своїх промовах в судових дебатах зазначили захисник та підсудний, судом не встановлено.
Отже, суд, допитавши потерпілого, дослідивши протоколи допитів свідків та ОСОБА_5 в якості підозрюваного і обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінальної справи, прийшов до висновку про те, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених у вироку, доведена.
Враховуючи викладене, суд вважає доведеною поза розумним сумнівом вину ОСОБА_5 у вчиненні необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто у вчиненні злочину, передбаченого 128 КК України.
Призначаючи покарання ОСОБА_5 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочину невеликої тяжкості, ставлення підсудного до вчиненого, який вину не визнав, не розкаявся, не вибачився перед потерпілим та не відшкодував потерпілому заподіяну шкоду, його зверхнє ставлення до учасників судового розгляду та суду, неповагу до суду та учасників судового розгляду, зловживання під час судового розгляду своїми процесуальними правами, систематичне порушення порядку у судовому засіданні, особу підсудного, який має неповнолітню дитину, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше не судимий. Також суд враховує його вік та стан здоров'я.
Обставин, які пом'якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а тому, враховуючи викладене, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_5 покарання в межах санкції ст. 128 КК України у виді обмеження волі.
Відповідно до ст. 320 КПК України, після останнього слова підсудного суд видаляється до нарадчої кімнати для постановлення вироку, який згідно ст. 327 КПК України може бути обвинувальний або виправдувальний.
Постановлення судом інших видів судових рішень після розгляду справи по суті КПК не передбачає.
У той же час, згідно ст. 12 КК України злочин, передбачений ст. 128 КК України, віднесений до категорії злочинів невеликої тяжкості і згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину невеликої тяжкості, який передбачає покарання у виді обмеження або позбавлення волі, складає 3 роки з дня вчинення особою злочину.
Будь-яких доказів про те, що ОСОБА_5 від слідства ухилявся, перебував в розшуку, вчинив новий злочин, перебіг строків давності зупинявся або переривався, суду надано не було.
Згідно ч. 5 ст. 74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що злочин було вчинено 28.06.2011 року, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_5 підлягає звільненню від покарання.
Цивільний позов не заявлено. Судові витрати у справі відсутні. Речові докази відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статями 323, 324 КПК України (в редакції 1960 року), суд,-
постановив:
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_5 від призначеного покарання звільнити.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом п'ятнадцяти діб з дня його проголошення.
Суддя: