ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/3265/23
провадження № 2/753/3358/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Колесника О.М.
при секретарі Король Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , 3-тя особа: служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні батьком, встановлення порядку участі батька у вихованні дитини,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 у якому просить суд зобов'язати відповідача не чинити йому перешкоди у спілкуванні з малолітньою дитиною - ОСОБА_5 та встановити графік побачень з донькою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у не зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилася спільна донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вказує, що має бажання постійно спілкуватися з дитиною, проте, відповідач чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною. У зв'язку з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся з даним позовом до суду, та прохає усунути йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, а також встановити способи та порядок спілкування з дитиною.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, пояснивши, що він є батьком малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З ОСОБА_4 в зареєстрованому шлюбі ОСОБА_3 ніколи не перебував, хоча дитину визнав своєю одразу після народження. Позивач завжди бажав здійснювати свої права та обов'язки батька дитини, турбуватись про неї, піклуватись про її життя, однак відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з донькою та не дозволяє йому приймати участь у її вихованні. Тому він змушений був звернутись до суду з даним позовом.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, з підстав викладених у відзиві на позов та пояснивши, що відповідач ніколи не чинила перешкод позивачу у спілкуванні та побаченні з донькою, доказів з цього приводу позивач не надав.
Представник 3-тьої особи служби у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, надавши суду висновок Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про доцільність встановлення побачень батька з дитиною та встановлення графіку.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
За змістом ч.1, ст.3; ч.1, ст.9; ч.1, ст.18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, схваленої резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч.1, ст.21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
За правилами ч.2, ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Як регламентовано ч.1-2, ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 в зареєстрованому шлюбі ніколи не перебували, але мали відносини. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась донька ОСОБА_5 .
Судовим наказом Дарницького районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх його доходів на утримання доньки ОСОБА_5 .
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 СК України, сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання врегульовано Сімейним кодексом України.
Згідно із ч. 6 ст. 7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.
За нормою ч. 7 ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1995 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини. Метою законодавчого закріплення права батьків на спілкування з дитиною і є насамперед захист інтересів дитини. Здійснення батьками своїх прав і виконання обов'язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав дитини і її людської гідності.
За приписами до чч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Разом з тим орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
За ч. ч. 1, 2 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене.
Згідно положень ст. 15 ЗУ «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів; батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини
У відповідності до ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 158 СК України встановлено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
За змістом ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
В преамбулі Конвенції ООН «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХН від 27.02.91 зазначено, що держави-учасниці Конвенції визнають, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.
Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної 20.11.1959 р. Генеральною Асамблеєю ООН, є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до стст. 3, 18 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції, дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції.
Метою законодавчого закріплення права батьків на спілкування з дитиною і є насамперед захист інтересів дитини. Здійснення батьками своїх прав і виконання обов'язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав дитини і її людської гідності.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Суд звертає увагу на те, що позивач виявляє бажання спілкуватись та зустрічатись із дитиною, судом не встановлено підстав для усунення позивача від спілкування з його донькою, а тому суд вважає, що сторонам слід налагодити відносини між собою в частині досягнення належного спільного виховання дитини та знайти спільні мирні шляхи вирішення питання щодо можливості періодичного спілкування позивача з дитиною.
В ході розгляду справи судом не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача із дитиною буде перешкоджати нормальному її розвитку, у зв'язку з чим, суд приходить до переконання, що їх спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості.
Суд вважає, що безпосередня участь батька у вихованні дитини, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання, зокрема, батьківських прав позивача, а насамперед, буде повністю відповідати інтересам дитини.
Зі змісту висновку органу опіки та піклування вбачається, що Службою у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації проводилось обстеження житлово-побутових умов проживання позивача, за результатами якого встановлено, що в його помешканні створені належні умови для перебування, виховання та розвитку дитини.
Аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд виходить із обов'язкового права батька, який проживає окремо від дитини, бачитись зі своєю дитиною, рівності прав матері та батька щодо спілкування, виховання та утримання своєї дитини, стану здоров'я дитини і захисту її інтересів та приходить до висновку про встановлення графіку побачень та спілкування ОСОБА_3 зі своєю донькою ОСОБА_5 : - кожного понеділка та кожного четверга кожного тижня кожного місяця з 15-00 годин до 20-00 годин в присутності матері дитини протягом трьох місяців, починаючи з дати винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за межами місця проживання дитини; після минування трьох місяців з дати винесення постанови про відкриття виконавчого провадження - без присутності матері;) кожні другу та четверту суботу кожного тижня кожного місяця з 10-00 годин до 20-00 годин в присутності матері дитини протягом трьох місяців, починаючи з дати винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за межами місця проживання дитини; після минування трьох місяців з дати винесення постанови про відкриття виконавчого провадження - без присутності матері; спільний відпочинок ОСОБА_3 з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щорічно протягом 21 дня без перервно з 1 по 21 липня щороку без присутності матері ОСОБА_4 за межами місця проживання дитини. Спільний відпочинок ОСОБА_3 з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щорічно у святкові дні без присутності матері, але за попередньою домовленістю з нею за межами місця проживання дитини, що буде повністю відповідати правам та інтересам малолітньої дитини, яка має повне право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Таким чином, суд вважає необхідно позов задовольнити частково.
Крім того, призначаючи вказаний спосіб участі батька у вихованні дитини, суд в обов'язковому порядку з урахуванням віку дитини вважає необхідним зобов'язати ОСОБА_3 забезпечити та дотримуватись режиму харчування, розвитку та відпочинку доньки, не допускати протиправних дій та негативних розмов відносно матері дитини ОСОБА_4 , а також одночасно зобов'язати ОСОБА_4 не допускати протиправних дій та негативних розмов з донькою відносно батька дитини ОСОБА_3 .
На підставі викладеного, керуючись стст. 2, 7, 19, 141, 157, 158, 159 Сімейного Кодексу України, стст. 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», стст. 3, 9, 18, 27 Конвенції про права дитини, стст. 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 259, 263-268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тимчасово зареєстровану в АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) не чинити перешкоди ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні його малолітньої дитини: доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановити графік побачень та спілкування ОСОБА_3 зі своєю малолітньою дитиною: донькою - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з дня вступу рішення в законну силу:
1) кожного понеділка та кожного четверга кожного тижня кожного місяця з 15-00 годин до 20-00 годин в присутності матері дитини ОСОБА_4 протягом трьох місяців, починаючи з дати винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за межами місця проживання дитини; після минування трьох місяців з дати винесення постанови про відкриття виконавчого провадження - без присутності матері ОСОБА_4 ;
2) кожні другу та четверту суботу кожного тижня кожного місяця з 10-00 годин до 20-00 годин в присутності матері дитини ОСОБА_4 протягом трьох місяців, починаючи з дати винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за межами місця проживання дитини; після минування трьох місяців з дати винесення постанови про відкриття виконавчого провадження - без присутності матері ОСОБА_4 ;
3) спільний відпочинок ОСОБА_3 з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щорічно протягом 21 дня без перервно з 1 по 21 липня щороку без присутності матері ОСОБА_4 за межами місця проживання дитини.
4) спільний відпочинок ОСОБА_3 з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щорічно у святкові дні без присутності матері ОСОБА_4 , але за попередньою домовленістю з нею за межами місця проживання дитини. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Зобов'язати ОСОБА_3 забезпечити та дотримуватись режиму харчування, розвитку та відпочинку дитини, не допускати протиправних дій та негативних розмов відносно матері дитини ОСОБА_4 .
Зобов'язати ОСОБА_4 не допускати протиправних дій щодо перешкод у побаченні батька з дитиною та негативних розмов відносно батька дитини ОСОБА_3 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлено 03.10.2023 року.
Суддя :