Справа № 752/14774/22
Провадження № 2/752/2795/23
Заочне Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
03 серпня 2023 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Плахотнюк К.Г.
за участі секретаря судового засідання - Давиденко С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
позивач АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 17.04.2010 року у розмірі 31952,73 грн. та судовий збір у розмірі 2481 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, ОСОБА_1 , звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 17.04.2010. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві.
Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які отримані відповідачем для ознайомлення в письмовій формі.
17.04.2010 відповідачем також була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». В ній ОСОБА_1 підтвердив, що з фінансовими умовами надання кредитки і прикладами розрахунку суми платежів за використання кредитних коштів ознайомлений.
Банком відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування і обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку.
У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 2000,00 грн, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки.
Таким чином, АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, але не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості. У зв'язку з цим та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 31.08.2022 року має заборгованість - 31952,73 грн, яка складається з 1994,33 грн - заборгованість за тілом кредиту; 29778,40 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 180 грн - нарахована пеня.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Плахотнюк К.Г. від 26 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 60).
03.08.2023 року відповідач подав заперечення на позовну заяву, в яких просив залишити без задоволення позовні вимоги, вказуючи на те, що не має боргових зобов'язань перед позивачем, а позивач не надав до суду документів, що між позивачем та відповідачем виникли кредитні відносини, і що позивач надавав йому кредитні грошові кошти. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не може підтверджувати існування боргу, оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, відповідно, не може підтверджувати існування тих чи інших фінансових операцій. Що стосується заяви-анкети, то вона є лише пропозицією укласти договір (офертою) в розумінні Цивільного кодексу України і для укладання договору обов'язковим елементом процедури такого укладення є прийняття цієї пропозиції (акцепт), відсутність якого підтверджується матеріалами справи, що свідчить про не існування договору між сторонами. Додатково зазначає, що в зазначеній анкеті відсутні будь-які умови, які є істотними для кредитного зобов'язання. Виписка не може підтверджувати факт існування боргу, оскільки в ній не зазначено інформацію про те, за якою саме карткою, за яким рахунком ця виписка. Також ОСОБА_1 просив застосувати позовну давність відносно позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк».
Відповіді на заперечення до суду не подано.
У судовому засіданні сторони відсутні. Представник позивача подав клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані у справі докази, суд приходить до наступного.
Встановлено, що 17.04.2010 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву б/н про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, в якій зазначається бажаний кредитний ліміт - 4000,00 грн. Відповідач своїм підписом в анкеті-заяві підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.
Анкета-заява містить анкетні дані, контактну інформацію та підпис відповідача ОСОБА_2 (а.с. 16).
Також 17.04.2010 року відповідач підписав Довідку про умови кредитування з використання платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду (а.с. 17). Відповідач, підписавши довідку, підтвердив, що з фінансовими умовами надання платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений.
Частиною першою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 638 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Враховуючи загальні ознаки зобов'язань, зафіксовані у вищевказаному договорі, суд дійшов висновку, що сторони уклали договір кредитування рахунку, який за своєю юридичною природою є договором приєднання, який може бути укладений лише шляхом приєднання клієнта до запропонованого договору в цілому (частина 1 статті 634 ЦК України).
Згідно з Довідкою про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна 55 днів пільгового періоду» базова % ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості) UAH - 2,5%, клієнт зобов'язаний вносити щомісячні платежі до 25 числа місяця, наступного за звітним в розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості.
За несвоєчасне погашення заборгованості нараховується пеня, яка складається з: 1) (базова процентна ставка за договором)/30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту; 2) 1% від заборгованості, але не менше 30 грн в місяць, нараховується 1 раз в місяць, за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн та більше.
При порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж 30 днів передбачено сплату штрафу в розмірі 500 грн та 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій, про що зазначено у Довідці.
Відповідно до довідки банку відповідач отримав кредитну картку «Карта Універсальна» № НОМЕР_1 від 17.04.2010 року, термін дії до 03/14 (а.с. 15).
Згідно з довідкою про зміну умов кредитування старт карткового рахунку почався 17.04.2010 року, встановлений кредитний ліміт складає 2000 грн; станом на 01.11.2019 року кредитний ліміт був установлений на рівні 0 грн (а.с. 14).
При встановленні та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. 2.1.1.2.3. та п. 2.1.1.2.4 Договору на підставі яких відповідач дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Згідно з умовами, визначеним пунктом 2.1.1.12.11 Умов та правил надання банківських послуг, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або в певній частці у разі невиконання клієнтом своїх боргових та інших зобов'язань за договором.
Відповідно до положень статті 1069 ЦК України права і обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунку, визначаються положеннями про позику і кредит (параграфи 1, 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За загальними правилами, встановленими статтями 526, 530, 611, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та у встановлений строк, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що банк відкрив відповідачу картковий рахунок, видав кредитну картку та здійснював їх обслуговування.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження умов кредитування АТ КБ «ПриватБанк» надало суду копію анкети-заяви відповідача ОСОБА_1 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», Довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна 55 днів пільгового періоду», розрахунок заборгованості та виписку щодо руху коштів по банківський карті, що видавалась на підставі підписання анкети-заяви, витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, у редакції, що діяли на момент підписання заяви, затверджені наказом банку № СП-2010-256 від 06.03.2010 року.
Суд бере до уваги, що відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, отримував кредитні кошти, що підтверджується випискою з рахунку.
Згідно з правовими висновками, наведеними в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168 св 21) виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки відповідача - баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції).
Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженим наказом Мін'юсту від 12.04.12 р. № 578/5 , згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операцій та є підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і податкових документах.
Отже, з розрахунку заборгованості та виписки за картрахунками відповідача чітко вбачаються всі операції по зняттю (використанню) кредитних коштів, а також всі операції з часткового погашення заборгованості.
Згідно постанови Верховного суду від 23 січня 2018 року по справі № 755/7704/15-ц, а також постанови Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №159/2146/15-ц, суд повинен належним чином дослідити поданий стороною доказ - в даному випадку розрахунок заборгованості за кредитним договором, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості.
Відповідно до п.2.1.1.5.5. Договору відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п.2.1.1.12.6 Договору, банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами Банку з розрахунку 360 календарних днів в році.
Відповідно до п. 2.1.1.4.2 Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором.
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Саме такий договір був укладений і виконувався сторонами. Вимог про визнання цього договору недійсним в цілому або його частин недійсними, а також про зміну або розірвання договору з передбачених законом підстав, відповідач не заявляв, в зв'язку із чим, виходячи з презумпції правомірності правочину, задекларованої у ст. 204 ЦК України, доведеним є факт існування між сторонами договірних відносин, які виникли на підставі укладеного між ними договору.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Заборгованість відповідача за фактично використаними кредитними коштами підтверджена належними та допустимими доказами по справі, що не були належним чином досліджені судом першої інстанції.
Відтак, станом на 31.08.2022 року, відповідач має заборгованість в загальному розмірі 31952,73 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредита в сумі 1994,33, заборгованості за простроченими відсотками в сумі 29778,40 грн та заборгованості по пені в сумі 180 грн (а.с. 4-9).
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявності заборгованості перед позивачем за тілом кредиту в розмірі 1994,33 грн, а тому вимоги в цій частині позову є обґрунтованими, підлягають задоволенню.
Посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 29778,40 грн та пеню у розмірі 180 грн.
В обґрунтування вказаних вимог в цій частині, позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 17.04.2010 року, посилався на Довідку про умови кредитування.
За приписом частини 2 статті 1050 ЦК України прострочення позичальником повернення чергової частини позики (кредиту) кореспондує праву позикодавця (кредитодавця) вимагати дострокового повернення частини позики (кредиту), що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно із частиною третьою статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Як вбачається з довідки відповідачу видано кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії до 03/14, тобто до 31 березня 2014 року.
Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази того, що інші кредитні картки були видані відповідачу на підставі анкети-заяви від 17.04.2010 року для пролонгації кредитного договору, суд доходить висновку, що строк дії кредитного договору сплив саме 31.03.2014 року.
Оскільки, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, пені та комісії за кредитом припиняється, права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором № б/н від 17.04.2010 року вбачається, що станом на 31.08.2022 року, всупереч строку дії договору, банк продовжив після 31.03.2014 року нараховувати відсотки за користування кредитом. Станом на 31.03.2014 року за відповідачем обліковується заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 2341,27 грн, а тому в частині стягнення з відповідача процентів у розмірі 29 778,40 грн має бути відмовлено за необґрунтованістю.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо позовної давності
Так, за змістом статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі №6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року №6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі №6-154цс15 зроблено висновок про те, що кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За кредитним договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Дана позиція узгоджується з висновками викладеними в постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 333/36/18, від 03 червня 2020 року у справі №569/13606/17-ц, від 02 вересня 2020 року у справі № 191/609/18.
З огляду на те, що строк дії, виданої позичальнику кредитної картки, встановлений до березня 2014 року, з позовом до суду позивач звернувся 20.10.2022, а також враховуючи те, що фактично заборгованість відповідача утворилась з 17.04.2010 по 22.07.2010, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про пред'явлення Банком до нього вимог поза межами позовної давності.
Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 17.04.2010 року у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовлено.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя К.Г. Плахотнюк