Справа № 420/19995/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач-2), в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії від 10.07.2023 р. № 212050027986, яке прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, а також протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не включення для обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 з 02.02.2023 р. заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців обчислення страхового стажу підряд до 01.07.2000 р. згідно з архівною довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії від 21.06.2023 р. № 834, видану Державним унітарним підприємством міста Севастополь "Севастопольський морський порт" та виключення з розрахунку стажу періоду роботи з 02.06.2014 р. по 31.12.2016 р. в Державному унітарному підприємстві міста Севастополь "Севастопольський морський порт";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області здійснити ОСОБА_1 розрахунок та виплату пенсії з 02.02.2023 р. з урахуванням заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 р. згідно з архівною довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії від 21.06.2023 р. № 834, видану Державним унітарним підприємством міста Севастополь "Севастопольський морський порт" та із зарахуванням до загального трудового стажу періоду роботи з 02.06.2014 р. по 31.12.2016 р. в Державному унітарному підприємстві міста Севастополь "Севастопольський морський порт" з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що отримавши архівну довідку про заробітну плату для обчислення пенсії від 21.06.2023р. № 834, видану Державним унітарним підприємством міста Севастополю "Севастопольський морський порт" 06.07.2023 р. звернувся до відповідача-1 із заявою про перерахунок пенсії зі зміною періоду заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд до липня 2000 року. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 212050027986 від 10.07.2023 р. відмовлено в проведенні перерахунку пенсії зі зміною періодів заробітної плати до 01.07.2000 р., при цьому відмова ґрунтувалась на тому, що 01.01.2023 р. російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р., а також на тому, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами на тимчасово окупованій території, є недійсним та не створює будь-яких правових наслідків. До рішення додано розрахунок стажу для призначення пенсії, в якому виключений період роботи з 02.06.2014 р. по 31.12.2016 р. в Державному унітарному підприємстві міста Севастополю "Севастопольський морський порт". Наголошує, що навіть у випадку виходу держави-учасниці із Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян такої держави не втрачають своєї сили. В період з липня 1995 року по червень 2000 року Державне підприємство "Севастопольський морський торгівельний порт" знаходилось на підконтрольній території України, заробітна плата зазначена в карбованцях та гривні. Період, за який надана архівна довідка про заробітну плату підтверджується записами в трудовій книжці, а сама довідка видана на підставі фондів архіву, підписана уповноваженими особами, містить реєстраційний номер та дату вихідного документу скріплена печаткою підприємства, яке її видало, в судовому порядку недійсною не визнавалась. Позивач вважає свої права порушеними, а рішення й дії відповідача-1 протиправним, тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 07.08.2023 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений суддею строк позивач усунув недоліки позовної заяви і ухвалою від 09.08.2023 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачам п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
21.08.2023 р. від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що з 01.01.2023 р. російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р., тому відсутні правові підстави включення спірного періоду для обчислення пенсії позивача. Також, посилаючись на ч.ч.2, 3 ст.9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", відповідач-1 зазначив, що довідку про заробітну плату від 21.06.2023 р. № 834 за період з липня 1995 року по червень 2000 рік, видану "Севастопольським морським торговим портом" використати не можливо. На підставі наведеного вважає, що рішення відповідача-2 є законним та обґрунтованим.
23.08.2023 р. позивач надав до суду відповідь на відзив відповідача-1, в якому заперечив проти доводів та аргументів, викладених у відзиві.
12.09.2023 р. від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що з 01.01.2023 р. російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р., тому відсутні правові підстави включення спірного періоду для обчислення пенсії позивача. Також, посилаючись на ст.2 Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" № 3873 від 11.06.2021 р. та п.1 постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 р. № 254-VІІІ, вказує, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами на тимчасово окупованій території, є недійсним та не створює будь-яких правових наслідків.
13.09.2023 р. позивач надав до суду відповідь на відзив відповідача-2, в якому заперечив проти доводів та аргументів, викладених у відзиві.
Ухвалою від 21.09.2023 р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-2 про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
З урахуванням вимог п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 02.02.2023 р. перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При призначенні пенсії відповідачем-1 зараховано до загального страхового стажу позивача період з 09.07.1979 р по 21.11.2002 р., натомість період роботи з 02.06.2014 р. по 05.11.2021 р. в Державному унітарному підприємстві міста Севастополю "Севастопольський морський порт", підконтрольному російської федерації, не врахований.
Відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , виданої 22.01.1980 р., позивач працював на наступних посадах: з 09.07.1979 р. по 08.05.1980 - на посаді штукатура-маляра 2 розряду ПМК-162 ПУ "Каховсільбуд"; з 10.05.1980 р. по 18.03.1983 р. - служба в радянській армії; з 04.05.1983 р. по 16.08.1983 р. - на посаді матроса т/х "Каштан-2" Херсонського річкового порту РМ УРСР; 15.09.1983 р. - прийнято на посаду матроса т/х "Машук"; 20.06.1984 р. - переведено на посаду кермового моториста т/х "А. Бучма"; 01.08.1986 р. - переведено на посаду ІІ помічника механіка т/х "ПТ-223"; 18.03.1988 р. - звільнено за власним бажанням; 24.03.1988 р. - прийнято на посаду змінного помічника капітана - змінного механіка т/х "ПС-379" Севастопольського морського порту РМ УРСР; 22.05.1991 р. - переведений капітаном - старшим механіком т/х "ПС-379"; 21.11.2002 р. - звільнено за власним бажанням; з 02.06.2014 р. по 05.11.2021 р. - на посаді капітана - змінного механіка т/х "НМС-11" Державного унітарного підприємства "Севастопольський морський порт" (підконтрольний російській федерації).
06.07.2023 р. звернувся до відповідача-1 із заявою про перерахунок пенсії зі зміною періоду заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд до липня 2000 року на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 21.06.2023р. № 834, видану Державним унітарним підприємством міста Севастополю "Севастопольський морський порт", підконтрольним російської федерації за період роботи з липня 1995 року по червень 2000 рік на посаді капітана-старшого механіка "ПС-379".
10.07.2023 р. відповідачем-2 прийнято рішення № 213050027986, яким відмовлено у проведенні перерахунку пенсії на підставі того, що з 01.01.2023 р. російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. Також згідно ч.ч.2 та 3 ст.9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Так, згідно з ч.1 ст.40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Частиною 3 статті 44 Закону № 1058-IV встановлено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до ч.5 ст.45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. за № 1566/11846, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до п.4.1 Порядку № 22-1 заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, останній зобов'язаний розглянути подану заяву із документами в порядку, передбаченому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядком № 22-1. Прийняття такого рішення відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).
Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Тобто, для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу до 01 липня 2000 року особою до пенсійного органу надається довідка про заробітну плату, яка видається на підставі первинних документів підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією, або їх правонаступниками чи архівними установами. Обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.
Згідно із п.4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Пунктом 4.3 Порядок № 22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Зміст наведених вище положень законодавства дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період до 1 липня 2000 року є не лише наявність відповідної довідки про заробітну плату (дохід), але й підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
При цьому, суд звертає увагу на те, що на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок щодо здійснення перевірки допустимості документів, поданих разом із заявою для призначення (перерахунку) пенсії, та обґрунтованість видачі таких з метою забезпечення не лише реалізації права особи на призначення та отримання пенсії, а й контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у спірних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду України від 17.03.2015 р. у справі № 21-11а15, від 15.12.2015 р. у справі № 2-а/576/29/14 та Верховного Суду від 13.02.2018 р. у справі № 358/1179/17, від 17.04.2018 р. у справі № 376/2559/17, від 25.09.2018 р. у справі №539/1386/17, від 10.07.2019 р. у справі № 539/2726/16-а, від 05.03.2020 р. у справі № 539/3234/16-а та від 04.05.2022 р. у справі № 819/946/18.
Як вбачається з матеріалів справи, спір щодо перерахунку пенсії по суті зводиться до питання юридичної значимості архівної довідки про заробітну плату від 21.06.2023 р. № 834, виданої Державним унітарним підприємством міста Севастополь "Севастопольський морський порт", розташованому в м.Севастополь (України), яке є тимчасово окупованою рф територією України.
Статтею 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
У 1971 році Міжнародний суд ООН у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави-члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, приклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів; документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян"(так звані «намібійські винятки").
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996 р., §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus V. Turkey, 10.05.2001 р.) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016 р.): "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, вважають судді ЄСПЛ, для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Отже, право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження (зокрема у зв'язку воєнним станом та неможливістю проведення перевірки періодів роботи/навчання, тощо, з підстав розташування підприємств, установ, організацій, закладів тощо на тимчасово окупованій території України).
Неможливість проведення перевірки даних на підприємстві, установі, організації які розташовані на тимчасово окупованій території, не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи, при умові його підтвердження записами в трудовій книжці, та не може позбавляти особу її конституційного права на соціальний захист.
Вказані висновки щодо застосування норм права узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 23.01.2018 р. у справі № 583/3292/17, від 30.08.2018 р. у справі № 234/3038/17, від 11.12.2018 р. у справі № 360/1628/17, від17.07.2019 р. у справі № 302/757/17-а, від 21.02.2020 р. у справі № 701/1196/16-а, від 04.03.2020 р. у справі № 235/2008/17, від 08.04.2020 р. у справі № 242/1568/17.
Суд наголошує, що право особи на отримання пенсії, як складової частини права на соціальний захист, є її конституційним правом, що гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України. Таким чином, позивач не може бути позбавлений свого законного права на призначення пенсії через неможливість здійснення відповідачем перевірки достовірності наданої ним довідки, оформленої установою що знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території України.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії та частин першої, третьої статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з вторгненням російської федерації на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України відповідачами не може бути відмовлено у врахуванні періоду роботи з липня 1995 року по червень 2000 рік при перерахунку пенсії з включенням заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців обчислення страхового стажу підряд до 01.07.2000 р., оскільки останній повністю підтверджується записами у трудовій книжці.
Таким чином, відповідачем-2 під час прийняття рішення від 10.07.2023 р. № 212050027986 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 не враховано усі обставини, що мають значення для здійснення перерахунку пенсії позивачу, як наслідок, відповідач-2 допустив неналежний розгляд поданої позивачем заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову позивачу у проведенні перерахунку пенсії з включенням для обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 з 02.02.2023 р. заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців обчислення страхового стажу підряд до 01.07.2000 р. Отже, рішення від 10.07.2023 р. № 212050027986 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Також у рамках даної справи встановлено, що відповідачем-1 не включено для обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 з 02.02.2023 р. заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців обчислення страхового стажу підряд до 01.07.2000 р. згідно з архівною довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії від 21.06.2023 р. № 834, видану Державним унітарним підприємством міста Севастополь "Севастопольський морський порт", тобто ГУ ПФУ в Одеській області не вчинялось жодних дій, отже має місце протиправна бездіяльність, а не дії як вказує позивач.
Тому, з метою визначення належного способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення для обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 з 02.02.2023 р. заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців обчислення страхового стажу підряд до 01.07.2000 р. згідно з архівною довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії від 21.06.2023 р. № 834, видану Державним унітарним підприємством міста Севастополь "Севастопольський морський порт".
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача-1 про виключення з розрахунку стажу періоду роботи з 02.06.2014 р. по 31.12.2016 р. в Державному унітарному підприємстві міста Севастополь "Севастопольський морський порт" та зобов'язання зарахування такого стажу до загального трудового стажу позивача, суд зазначає наступне.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) в стаж роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору, а також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Стаття 62 Закону № 1788-XII встановлює, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України
Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній затвердженим Постановою КМУ № 637 від 12.08.1993 р. основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 зазначеного Порядку також вказує, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 міститься запис про період його роботи з 02.06.2014 р. по 05.11.2021 р. а посаді капітана - змінного механіка т/х "НМС-11" Державного унітарного підприємства "Севастопольський морський порт". При цьому, дане підприємство після анексії росією півострова націоналізовано, перереєстровано відповідно до російського законодавства та здійснює діяльність на користь окупаційної влади. Доказів, які свідчать про зарахування до українських контролюючих органів Єдиного соціального внеску за час трудової діяльності позивача на підконтрольному рф підприємстві, до суду не надано.
Також суд відхиляє посилання позивача на положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення як підстави для зарахування спірного періоду роботи з 02.06.2014 р. по 31.12.2016 р., оскільки територія рф за численними міжнародними документами та національним українським законодавством не включає в себе АР Крим, попри фактичну тимчасову окупацію, та є територією України.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дії відповідача-1 про виключення з розрахунку стажу періоду роботи з 02.06.2014 р. по 31.12.2016 р. в Державному унітарному підприємстві міста Севастополь "Севастопольський морський порт" та зобов'язання зарахування такого стажу до загального трудового стажу позивача задоволенню не підлягають.
Приписами ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, то з відповідача-2 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 536,80 грн.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м.Хмельницький, вул.Чекірди Гнати, буд.10, код ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м.Хмельницький, вул.Чекірди Гнати, буд.10, код ЄДРПОУ 21318350) про відмову у проведенні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) перерахунку пенсії від 10.07.2023 р. № 212050027986 з урахуванням періоду заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців обчислення страхового стажу підряд до 01.07.2000 р.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) щодо не включення для обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) з 02.02.2023 р. заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців обчислення страхового стажу підряд до 01.07.2000 р. згідно з архівною довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії від 21.06.2023 р. № 834, видану Державним унітарним підприємством міста Севастополь "Севастопольський морський порт".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) розрахунок та виплату пенсії з 02.02.2023 р. з урахуванням заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 р. згідно з архівною довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії від 21.06.2023 р. № 834, видану Державним унітарним підприємством міста Севастополь "Севастопольський морський порт", з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м.Хмельницький, вул.Чекірди Гнати, буд.10, код ЄДРПОУ 21318350) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко