Справа № 420/25846/23
УХВАЛА
02 жовтня 2023 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Василяка Д.К., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправним та скасування постанов,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в якому позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Динника Олександра Анатолійовича від 11.09.2023 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі: 5186,46 долари США (USD) в рамках виконавчого провадження № 52481765;
визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Динника Олександра Анатолійовича від 19.07.2023 року про арешт коштів боржника ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження № 52481765.
Перевіряючи адміністративний позов на відповідність його вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку, що він не відповідає вимогам даної норми Кодексу з наступних підстав.
Пунктом 1 ч.2 cт.287 КАС України встановлено, що позовну заяву (з приводу оскарження дій та рішень державного виконавця) може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Стаття 123 КАС України передбачає наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Суд вказує, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з адміністративним позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Змістовний аналіз наведених правових норм дає змогу дійти висновку, що строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, в даному випадку десятиденним строком.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Так, звернувшись до суду із позовною заявою, позивач просить скасувати постанову державного виконавця про арешт коштів боржника в рамках виконавчого провадження №52481765 від 19.07.2023 року Як пояснює позивач він ознайомився 06.09.2023 року із матеріалами виконавчого провадження, однак звернувся до суду з даним позовом 20.09.2023 року.
За поданих до позовної заяви документів, суд вважає, що позивач звернувся до суду із пропуском встановленого с.287 КАС України десятиденного строку.
Частиною шостою статті 161 КАС України врегульовано, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Всупереч викладеному заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду до позовної заяви разом із доказами на підтвердження поважності причин пропуску такого строку або доказів, які б підтверджували вчасне звернення до суду, позивачем не подано.
Відтак, поданий до суду адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху для усунення зазначених недоліків шляхом надання до суду:
- окремої заяви відповідно до вимог ч. 6 ст. 161 КАС України про поновлення строку звернення з обґрунтування строку пропуску звернення до суду із даним позовом.
На підставі наведеного та керуючись статтями 121, 122, 123, 160, 161, 169, 243, 248, 256, 287 КАС України,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправним та скасування постанов - залишити без руху.
Надати позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу з усіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя Д.К. Василяка