Справа № 420/19255/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , яка дії в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про скасування рішення про відмову у призначенні пенсії, визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 , яка дії в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в в Чернівецькій області (далі - відповідач-2), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 212950007617 від 08.06.2023 р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по втраті годувальника;
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, що полягає у відмові призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника протиправною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по втраті годувальника.
Позов обґрунтовує тим, що 01.06.2023 р. звернулася до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника в інтересах своїх неповнолітніх дітей. Однак, рішенням № 212950007617 від 08.06.2023 р. відповідача-2 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника на неповнолітніх дітей внаслідок відсутністі необхідного страхового стажу. Вважає вказане рішення протиправним та таким, що грубо порушує права її неповнолітніх дітей на отримання пенмійних виплат.
Ухвалою від 01.08.2023 р. позовну заяву позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк на усунення недоліків.
У встановлений суддею строк позивач усунула недоліки позовної заяви і ухвалою від 08.08.2022 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та надано відповідачам п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
15.08.2023 р. від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Чернівецькій області розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по втраті годувальника на неповнолітніх дітей, однак при обстеженні наданих документів встановлено відсутність необхідного стажу, тому прийнято рішення № 212950007617 від 08.06.2023 р. про відмову призначення пенсії по втраті годувальника на неповнолітніх дітей. Зазначає, що страховий стаж померлого годувальника становить 3 роки 9 місяців 11 днів. При цьому, період з 15.08.2007 р. по 12.02.2014 р. не враховано до страхового стажу, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків.
18.08.2023 р. позивач надав до суду відповідь на відзив відповідача-1, в якому заперечив проти викладених у ньому доводів та аргументів.
28.08.2023 р. від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову. Вказує на те, що відповідно до ч.1 ст.32 Закону № 1058 страховий стаж, який був би необхідний померлому годувальнику для призначення пенсії по III групі інвалідності становить 5 років. Страховий стаж померлого годувальника становить 3 роки 9 місяців 11 днів. При розгляді наданих документів до страхового стажу не зараховано період служби в органах внутрішніх справ з 15.08.2007 р. по 12.02.2014 р., оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків, яка підтверджується довідкою про грошове забезпечення, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 04.02.2021 р.
З урахуванням вимог п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер у віці 32 років, що підтверджується копією свідоцтва про його смерть № НОМЕР_1 .
У померлого на утриманні перебували неповнолітні син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 22.07.2016 р., та донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 02.09.2021 р.
01.06.2023 р. позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника в інтересах її неповнолітніх дітей.
Разом із заявою подано архівну довідку УМВС України в Херсонській області від 13.04.2023 р. № 72/04/2-2023, згідно якої ОСОБА_4 , лейтенант міліції при звільненні, проходив службу в органах внутрішніх справ на посадах рядового та середнього начальницького складу з 15.08.2007 р. (наказ про зарахування курсантом Херсонського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ від 18.08.2007 № 135 о/с) по 12.02.2014 р. (наказ про звільнення УМВС України в Херсонській області від 12.02.2014 № 27 o/c).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 212950007617 від 08.06.2023 р. відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника в інтересах її неповнолітніх дітей. Спірним рішенням відповідач зазначив, що необхідний страховий стаж, визначений статтями 32, 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для померлого годувальника віком від 32 років до досягнення особою 33 років включно становить 5 років. Вік годувальника становить 32 роки. Страховий стаж померлого годувальника становить 3 роки 9 місяців 11 днів. При цьому, період з 15.08.2007 р. по 12.02.2014 р. не зараховано, оскільки відсутня сплата страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058- IV).
Відповідно до Закону № 1058- IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (ч.1 ст.9 Закону № 1058-IV).
Частиною 1 статті 36 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно з ч.2 ст.36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються: діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Приписами ч.1 ст.37 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
У відповідності до вимог ст.32 Закону № 1058- IV для призначення пенсії за годувальника, який помер у віці від 32 до досягнення особою 33 років, його страховий стаж на день смерті повинен становити не менше 5 років.
Отже, для призначення пенсії по втраті годувальника, страховий стаж на день смерті ОСОБА_4 має становити щонайменше 5 років.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) в стаж роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору, а також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є оцінка правомірності дій відповідачів щодо прийняття рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника в інтересах її неповнолітніх дітей через неврахування до страхового стажу періоду з 15.08.2007 р. по 12.02.2014 р.
Стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлює, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України
Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній затвердженим Постановою КМУ №637 від 12.08.1993 року основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 зазначеного Порядку також вказує, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно архівної довідки УМВС України в Херсонській області від 13.04.2023 р. № 72/04/2-2023, ОСОБА_4 , лейтенант міліції при звільненні, проходив службу в органах внутрішніх справ на посадах рядового та середнього начальницького складу з 15.08. 2007 р. (наказ про зарахування курсантом Херсонського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ від 18.08.2007 № 135 о/с) по 12.02. 2014 р. (наказ про звільнення УМВС України в Херсонській області від 12.02.2014 № 27 o/c).
Вищезазначеним документом, який додано також до заяви про призначення пенсії підтверджується страховий стаж ОСОБА_4 , який є більшим за 5 років та якого достатньо для призначення пенсії по втраті годувальника. Натоміть відповідачем-2 при розгляді заяви про призначення пенсії не було взято до уваги даний документ та відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника на неповнолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Суд звертає увагу, що відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є: роботодавці: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та " Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до п.6 ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний пред'являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.
З цим правом кореспондується обов'язок такого платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"), який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
При цьому, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч.11 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" адміністративну відповідальність за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску несуть посадові особи платників єдиного внеску.
Пенсійний фонд України є органом, який уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом (ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
Виходячи зі змісту наведених норм, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов'язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.
При цьому, особи, які сплачують такі внески через роботодавця, без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, а також передачу відомостей про їх сплату, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав та прав членів родини на отримання соціальних гарантій.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Відтак, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо обов'язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 17.07.2019 р. у справі № 144/669/17 та від 20.03.2019 р. у справі № 688/947/17.
Згідно п.71 Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04) державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Отже, право ОСОБА_1 на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника не може бути поставлене у залежність від дій державних органів, які не дотримуються своїх власних процедур.
Також суд зазначає, що згідно ч.3 ст.44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно абз.4 п.1.8 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 р. № 13-1) у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
З аналізу вказаних норм випливає, що у випадку ненадання всіх необхідних документів для призначення пенсії, органи Пенсійного фонду України уповноважені витребовувати такі документи, при цьому така вимога передує винесенню рішення щодо призначення пенсії, а не висувається у вже прийнятому рішенні про відмову у призначенні пенсії. Суд зазначає, що відповідач-2 не скористався таким правом на збір додаткових документів.
Таким чином, відповідачем-2 під час прийняття рішення № 212950007617 від 08.06.2023 р. про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії по втраті годувальника, не враховано усі обставини, що мають значення для призначення пенсії позивачу, як наслідок, відповідач-2 допустив неналежний розгляд поданої позивачем заяви і документів та, відповідно, прийнято необґрунтоване рішення про відмову позивачу у зарахуванні певних періодів роботи до стажу покійного чоловіка позивача, що дає право на призначення пенсії по втраті годувальника. Отже, рішення № 212950007617 від 08.06.2023 р. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Стосовно визнання бездіяльності відповідача-2 щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника протиправною, то суд зазначає, що скасування вказаного вище рішення охоплює дану позовну вимогу, а тому, суд відмовляє в її задоволенні.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 04.04.2019 р. у справі № 204/362/17, єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася із відповідною заявою.
Отже, суд погоджується з позицією позивача, що належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.06.2023 р. про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, то з відповідача-2 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 ), яка дії в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, м.Чернівці, пл.Центральна, буд.3, код ЄДРПОУ 40329345) про скасування рішення про відмову у призначенні пенсії, визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, м.Чернівці, пл.Центральна, буд.3, код ЄДРПОУ 40329345, про відмову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 ) в призначені пенсії по втраті годувальника.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 ) про призначення пенсії по втраті годувальника, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, м.Чернівці, пл.Центральна, буд.3, код ЄДРПОУ 40329345) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 ) судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко