ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2023м. ХарківСправа № 922/1626/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "МЕГАБАНК", м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ФОНД ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙ ФУЛ", м. Харків
про застосування наслідків нікчемності правочинів
за участю представників:
позивача - Бериндя О.О. адвокат (в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів),
третьої особи - Кустова Т.В. (в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів),
відповідача - Черкасов І.Р. адвокат.
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство "МЕГАБАНК" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙ ФУЛ" про: скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 61864566 від 26.11.2021, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю., з одночасним припиненням державної реєстрації права власності за ТОВ "СКАЙ ФУЛ" та проведенням державної реєстрації набутого права власності за АТ "МЕГАБАНК" на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 3-го поверху № 95-:-129, 104а, 105а, 122а, І-:-ІХ, в літ. "А-5", загальною площею 948,8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. № 39.
Ухвалою суду від 26.09.22р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ФОНД ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ.
01.11.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
22.11.2022 від 3-ї особи надійшли пояснення по справі.
Ухвалою від 24.11.2022 провадження по справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі №640/12723/22.
Ухвалою від 06.07.2023 провадження у справі № 922/1626/22 поновлено, підготовче провадження продовжено на 30 днів та призначено підготовче засідання.
14.08.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
В підготовчому засіданні 17.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
Представник позивача в судовому засіданні 21.09.2023 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Представник 3-ї особи в судовому засіданні 21.09.2023 проти позову не заперечував, підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні 21.09.2023 проти позову заперечував повністю.
Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
На підставі рішення Правлінням Національного Банку України від 02.06.2022 № 261-рш/БТ "Про віднесення АТ "МЕГАБАНК" до категорії неплатоспроможних" 02.06.2022 виконавчою дирекцією ФОНДУ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ прийнято рішення № 383 "Про запровадження в АТ "МЕГАБАНК" тимчасової адміністрації та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", згідно з яким в АТ "МЕГАБАНК" запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ "МЕГАБАНК", визначені ст.ст. 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", начальнику відділу запровадження тимчасової адміністрації управління раннього реагування департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків - Штогріній Ірині Вікторівні (далі - Уповноважена особа).
В подальшому на підставі рішення Правлінням Національного Банку України від 21.07.2022 № 362-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "МЕГАБАНК", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21.07.2022 №506 "Про початок процедури ліквідації АТ "МЕГАБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації АТ "МЕГАБАНК" з 22.07.2022 по 21.07.2025 та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "МЕГАБАНК" провідному професіоналу з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Білій Ірині Володимирівні строком на три роки з 22.07.2022 по 21.07.2025 включно.
Так, протоколом засідання Кредитного комітету банку № 44 від 19.11.2021 прийнято рішення погодити укладення Генерального договору на здійснення кредитних операцій з лімітом 2000000,00 євро та надати ТОВ "СКАЙ ФУЛ" (код ЄДРПОУ 44488521; витяг з ЄДРПОУ стосовно ТОВ "СКАЙ ФУЛ" станом на 12.09.2022 додається) (далі - відповідач та/або позичальник та/або ТОВ "СКАЙ ФУЛ") кредитні кошти у розмірі 1490000,00 евро на придбання нежитлових приміщень 3-го поверху, загальною площею 948,8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 39.
26.11.2021 між АТ"МЕГАБАНК" та ТОВ"СКАЙ ФУЛ" укладено кредитний договір №20-07в/2021/ГД-02/2021 (копія договору додається), згідно умов якого банк надає грошові кошти позичальнику в розмірі 1490000,00 евро, строком повернення до 30.04.2031, на придбання основних засобів, в т.ч. нерухомого майна та інші поточні виробничі потреби, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити 4,8% річних, на умовах та в порядку передбаченому умовами Договору.
Відповідно до Графіку повернення кредиту (додаток № 1 до кредитного договору) погашення заборгованості за кредитом розпочинається з 30.04.2022.
Позивач вказує, що при цьому станом на день подачі даного позову у відповідача перед позивачем заборгованість за умовами укладеного кредитного договору не обліковується.
У якості забезпечення виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна між АТ "МЕГАБАНК" та ТОВ "СКАЙ ФУЛ" укладено іпотечний договір № 20-07в/2021/ГД-02/2021-з від 26.11.2021, за яким в якості забезпечення виконання зобов'язань передано нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 3-го поверху №95-:- 129, 104а, 105а, 122а, І-;-ІХ в літ "А-5", загальною площею 948,8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 39.
Протоколом засідання Правління банку № 51 від 22.11.2021 вирішено відчужити на користь ТОВ "СКАЙ ФУЛ" нежитлове приміщення, загальною площею 948,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Сумська, буд. 39, за ціною 42657400,00 грн.
26.11.2021 між АТ "МЕГАБАНК" та ТОВ "СКАЙ ФУЛ" укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - договір купівлі-продажу нерухомого майна), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю., реєстровий № 5973, відповідно до умов якого АТ "МЕГАБАНК" передало ТОВ "СКАЙ ФУЛ" у власність нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення 3-го поверху №95-:-129, 104а, 105а, 122а, І-:-ІХ в літ "А-5", загапьною площею 948,8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 39, за ціною 42657400,00 грн. зі строком сплати всієї суми до 01.12.2021.
Вказане нерухоме майно належало на праві власності АТ "МЕГАБАНК" на підставі Іпотечного договору № 492П/2007/315П/2008/20в/2013-з-1, посвідченого 23.02.2015 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавінда Н.О. за реєстровим № 358. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.07.2015 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В.
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 61864566 від 26.11.2021, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю., в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності 45287732.
Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна № 308869511 від 02.09.2022.
Позивач вказує, що відповідно до наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ "МЕГАБАНК" № 51-та від 13.06.2022 проводилась перевірка ознак нікчемності правочинів.
Комісією з перевірки правочинів, вчинених (укладених) Банком протягом одного року, та правочинів, вчинених (укладених) Банком з пов'язаними особами та/або в інтересах пов'язаних осіб, та/або на їх користь, - протягом трьох років до запровадження тимчасової адміністрації було складено Акт № 4 від 11.07.2022 (копія акту додається), відповідно до якого укладені АТ "МЕГАБАНК" з ТОВ "СКАЙ ФУЛ" правочини, а саме:
- кредитний договір № 20-07в/2021/ГД-02/2021 від 26.11.2021;
- договір купівлі-продажу нерухомого майна № 5973 від 26.21.2021;
- іпотечний договір № 20-07в/2021/ГД-02/2021-з від 26.11.2021,
мають ознаки нікчемності, визначені пп. 3, 6 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
За твердженнями позивача, проаналізувавши наведені правочини та проведені операції комісія дійшла до висновку, що продаж власного ліквідного нерухомого майна шляхом кредитування позичальника було здійснено з явним наданням переваг окремій особі - ТОВ "СКАЙ ФУЛ" та здійснено на шкоду інтересам банку.
При цьому, як стверджує позивач, ТОВ "СКАЙ ФУЛ" засновано 04.11.2021, тобто менш ніж за місяць до укладення зазначених угод. Основною діяльністю підприємства є операції з нерухомим майном, а саме надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Повернення кредиту мало здійснюватися за рахунок надходжень від надання в оренду нерухомості.
Так, на переконання позивача, існуючі ознаки та обставини вчинення договорів вказують на те, що в результаті їх укладення фактично відбувалась не ринкова угода, а проведено нерівноцінний продаж ліквідного активу банку за кошти банку, які були надані в кредит на значний період часу (10 років), що може свідчити про надання особі, яка проводила таку купівлю, нічим не обумовлених переваг та здійснення банком реалізації власних майнових активів з метою отримання сумнівних доходів в довгостроковій перспективі. Ще однією ознакою надання переваг є дата початку виплати кредиту - відповідно до графіку це 30.04.2022, тобто через 5 місяців з моменту укладення кредитного договору. Тому, реалізація банком власного ліквідного майна з видачею відповідачу кредиту на його купівлю на строк 10 років є не лише ризиковою операцією, а і змусило банк формувати резерви під даний кредит.
Таким чином, позивач стверджує, що зважаючи на нікчемність вчинених правочинів, в силу наведених норм ЦК України, банк вправі вимагати відновлення свого порушеного права шляхом застосування наслідків нікчемності правочинів.
За твердженнями позивача, фактично відчуження майна банку за договором купівлі-продажу призвело до ще більшого зменшення обсягу високоліквідних активів банку, порушення внаслідок цього нормативів діяльності банку, встановлених Національним банком України, до повної неплатоспроможності та неможливості виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами банку та як наслідок - до прийняття Правлінням Національного Банку України 02.06.2022 рішення №261-рш/БТ "Про віднесення АТ "МЕГАБАНК" до категорії неплатоспроможних" та рішення від 21.07.2022 № 362-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "МЕГАБАНК".
Згідно з вимогами п.161.2 Постанови Правління НБУ №351 від 30.06.2016, фінансовий стан підприємства - клас "5".
В позовній заяві позивач зазначає, що у зв'язку тим, що ТОВ "СКАЙ ФУЛ" входить в групу за Постановою НБУ № 368 з ТОВ "ЛАНДАО ГРУПП" (44091060), що визначено 7 класом, клас ТОВ "СКАЙ ФУЛ" буде визначено на рівні 7 на підставі п. 64.1 Постанови Правління НБУ №351.
Розмір прогнозного кредитного ризику за договором складав 3,8 млн. грн.
Прогнозний розмір резерву складав 0,72 млн. грн.
Так, на переконання позивача, вказані правочини, зокрема кредитний договір, догові купівлі-продажу нерухомого майна, іпотечний договір є нікчемними, оскільки мають ознаки нікчемності, визначені у ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема:
- п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" - банк уклав угоди щодо відчуження чи передачі у користування або придбання чи отримання у користування майна, оплати результатів робіт та/або надання послуг на умовах, які не є поточними ринковими умовами, або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов угоди.
- п. 6 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" - банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
19.07.2022 позивач направив на адресу відповідача повідомлення про нікчемність правочинів № 470-ТА від 18.07.2022.
Відтак, виявлення правочинів з ознаками нікчемності стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду з метою захисту порушених прав та інтересів банку, який перебуває в ліквідації, та їх поновлення в судовому порядку та реальним поновленням порушеного права є відновлення права власності на майно, яке вибуло з володіння банку на підставі нікчемних правочинів.
У відзиві на позовну заяву відповідач, зокрема, вказує, що основним видом діяльності Товариства є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Придбані приміщення позивач також мав намір здавати в оренду та здійснювати погашення кредитних зобов'язань перед Банком, задля чого 07 грудня 2021 року між ТОВ "СКАЙ ФУЛ" та ТОВ "ЛЕНДСТАР ЕЙДЖЕНТ ЮКРЕЙН" (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень 3-го поверху №95-:-129, 104а, 105а, 122а, І-:-ІХ загальною площею 948,8 кв.м., що розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Сумська, будинок № 39 літ. "А-5" для розміщення офісу орендаря з розміром орендної плати за місяць користування становить гривневий еквівалент суми 18976 доларів США.
Згідно умов пункту 3.3. розділу 3 "Орендна плата" вищевказаного договору оренди ТОВ "ЛЕНДСТАР ЕЙДЖЕНТ ЮКРЕЙН" перераховано на рахунок ТОВ "СКАЙ ФУЛ" орендну плату за останній місяць оренди (забезпечувальний платіж), який було використано Товариством на оплату процентів за кредитним договором.
Умовами договору оренди передбачено, що орендар "набуває право користування Майном в день підписання Сторонами Акту приймання-передачі Майна (в оренду)... Акт приймання-передачі Майна (в оренду) підписується до 08 квітня 2022 року.".
До зазначеної дати, Товариство мало зробити ремонт придбаних нежитлових приміщень під вимоги орендаря. Ремонтні роботи проводились ТОВ "СКАЙ ФУЛ".
Як вказує відповідач, виконанню зазначених умов договору оренди об'єктивно завадило повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України. Харківська міська територіальна громада та місто Харків щоденно зазнає бомбових ударів та ракетних обстрілів. 01 березня 2022 року російські війська нанесли авіаудар по центральній частині Харкова і влучили ракетою в будівлю Харківської ОДА. Від цього авіаудару постраждала також і будівля №39 по вулиці Сумській у місті Харкові. Вказані обставини непереборної сили не дають можливості ТОВ "СКАЙ ФУЛ" проводити діяльність у запланованому напрямку.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону.
За твердженнями відповідача, при виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними, оскільки відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків і є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
За твердженнями відповідача, позовна заява та додані до неї документи не містять доказів того, що укладені договори, містять ознаки нікчемних правочинів, визначені ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до п. 6 ч. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в чинній редакції) "правочини банку, у тому числі укладені з пов'язаними з банком особами, в якому Фондом здійснюється тимчасова адміністрація та/або процедура ліквідації, є нікчемними з таких підстав: банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку".
Як зазначено у відзиві, умовами кредитного договору №20-07в/2021/ГД-02/2021 від 26.11.2021р. передбачено видачу кредитних грошових коштів з метою придбання основних засобів, в тому числі нерухомого майна та інші поточні виробничі потреби зі сплатою процентної ставки 4,8% річних.
Відповідно до офіційних даних Національного банку України за посиланням "Процентні ставки - Національний банк України - https://bank.gov.ua > files > 4- Financial_markets" в розділі "4.1.1.З. Процентні ставки за новими кредитами нефінансовим корпораціям у розрізі видів валют і строків погашення" за листопад 2021 року процентна ставка в іноземній валюті зі строком погашення кредиту більше 5 років становить 4,2% річних.".
Тобто, як вказує відповідач, ТОВ "СКАЙ ФУЛ" отримав кредит під процентну ставку, яка відповідала вимогам НБУ (в момент отримання кредиту) і є однакова для всіх позичальників, та не містить умов, які є несправедливими до інших позичальників банку.
При цьому, за твердженнями відповідача, позивачем у позовній заяві не наведено обґрунтувань, не доведено обставин, не зазначено фактів та не надано доказів того, що умови кредитного договору, укладеного між АТ "МЕГАБАНК" та ТОВ "СКАЙ ФУЛ", передбачають надання відповідачу переваг (пільг), яких саме переваг/пільг, в порівнянні з ким/чим у ТОВ "СКАЙ ФУЛ" є переваги/пільги, а також не наведено причинно-наслідкового зв'язку, як укладення кредитного договору могло вплинути на визнання банку неплатоспроможним або спричинити неможливість виконання грошових зобов'язань перед іншими клієнтами банку.
Зокрема, відповідач звертає увагу на те, що майно за договором купівлі-продажу придбано за ціною суму 42657400 (сорок два мільйони шістсот п'ятдесят сім тисяч чотириста) гривень 00 копійок, що на 2424700,00 грн. більше ніж визначеною на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності 40232700,00 грн. без ПДВ грн., при цьому згідно Акту наданого позивачем до матеріалів справи оціночна вартість за методикою Фонду станом на 01.11.2021 становить 34131800,00 грн, процентна ставка за кредитним договором - 4,8% річних, що в межах офіційних статистичних даних Національного банку України, іпотечний договір передбачає повне забезпечення виконання основного зобов'язання, предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями та складовими частинами; у разі здійснення будь-яких поліпшень предмету іпотеки (в тому числі реконструкції, перепланування, надбудови чи прибудови до предмету іпотеки), право іпотеки за цим договором поширюється на все майно, яке утворилось внаслідок здійснення таких поліпшень, в тому числі на об'єкти незавершеного будівництва, незалежно від того, хто є їх власником, на кожному етапі їх будівництва та на новостворене нерухоме майно після завершення будівництва; до складу предмету іпотеки входить майно, приєднане іпотекодавцем до головної речі, що є предметом іпотеки, після передачі її в іпотеку за цим договором; у разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцеві на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об'єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до цього договору; іпотека, передбачена цим договором, поширюється на предмет іпотеки разом з усіма існуючими та майбутніми майновими та іншими правами, що відносяться до предмету іпотеки.
Як вказує відповідач, скасування рішень про державну реєстрацію є самостійним способом захисту права, та є відмінним від заявленого позивачем про застосування наслідків нікчемного правочину, відмінним є і правове регулювання таких спорів.
За вказаних обставин відповідач стверджує, що позов про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом скасування рішень про державну реєстрацію не відповідає наведеним положенням статті 216 ЦК України, тому задоволенню не підлягає.
Зокрема, відповідач звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) зазначила, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин недійсний у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
В своїх поясненнях 3-я особа вказує, що після запровадження процедури тимчасової адміністрації банку на Фонд або його уповноважену особу покладається обов'язок забезпечити перевірку правочинів (в тому числі договорів), вчинених (укладених) банком, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 цього Закону та вжити заходів щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, передбачених статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Третя особа стверджує, що зважаючи на нікчемність вчинених правочинів та враховуючи те, що уповноваженою особою здійснюються заходи покладені на неї законодавством, вважаємо позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані позивачем та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Законом України "Про банки і банківську діяльність" установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цими законами також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Аналіз функцій Фонду, викладених у статтях 4, 26, 27, 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", свідчить про те, що Фонд бере участь у правовідносинах між учасниками ринку фінансових послуг у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов'язкові для банків та інших фінансових установ рішення, а з іншого - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами.
Відповідно до частини другої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів і документації банку, у тому числі шляхом перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону.
При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними, оскільки відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків і є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема в постановах від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16, від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 826/23064/15, від 27 лютого 2019 року у справі № 826/8273/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав.
Відповідно до частини другої статті 38 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів і документації банку, у тому числі шляхом перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За частиною третьою цієї статті правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, узяв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним узяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк уклав угоди щодо відчуження чи передачі у користування або придбання чи отримання у користування майна, оплати результатів робіт та/або надання послуг на умовах, які не є поточними ринковими умовами, або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов угоди.
4) банк здійснив оплату кредитору або виконав вимоги кредитора, строк яких на дату виконання правочину не настав, що спричиняє або може спричинити надання переваг одному кредитору перед іншими в частині задоволення вимог, або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк узяв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо), умови якого передбачають платіж чи передачу майна банку як забезпечення виконання грошових вимог до банку та/або зобов'язань третіх осіб, у порядку, іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Положення цього пункту не застосовуються до майна, переданого: як забезпечення виконання зобов'язань перед Національним банком України; для забезпечення здійснення платежів та розрахунків за угодами, укладеними з платіжними системами або операторами таких систем;
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини, умови яких передбачають платіж чи передачу майна банку з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), кошти для оплати яких надійшли з рахунків, відкритих у цьому самому банку, у тому числі за правочинами про відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення;
8) банк уклав правочин з пов'язаною з банком особою або в інтересах пов'язаної з банком особи, або на користь пов'язаної з банком особи з порушенням вимог законодавства, у тому числі недійсність якого встановлена частиною шостою статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність";
9) банк уклав (переоформив) правочини, що призвели до збільшення витрат, понесених Фондом у зв'язку із здійсненням тимчасової адміністрації та/або процедури ліквідації банку, з порушенням норм законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.
З огляду на підстави й обґрунтування позовних вимог та самі позовні вимоги, предметом доказування та оцінки у цій справі є наявність передбачених статтею 38 Закону № 4452-VI підстав вважати спірні договори нікчемними правочинами відповідно до ознак, зазначених у позовній заяві та в акті комісії.
При цьому, з огляду на зміст заявлених вимог про наслідки нікчемності договорів, укладених банком, а не про визнання цих договорів нікчемними, немає значення, що в позовній заяві позивач не посилається на усі обставини та підстави, за якими договори визнано нікчемними створеною комісією, оскільки ці факти входять до фактичної сторони справи, яка підлягає встановленню на підставі поданих сторонами доказів, а їх правова кваліфікація входить до повноважень суду (правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена п постанові від 11 січня 2022 року, у справі № 910/10784/16).
Для оцінки нікчемності договорів відповідно до пункту 3 та 6 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI слід встановити: чи укладені спірні правочини на умовах, які не є поточними ринковими умовами, чи укладені правочини на умовах, які передбачають надання переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Відповідно до частини другої статті 38 Закону № 4452-VI поточними ринковими умовами не вважаються:
прийняття меншого забезпечення виконання зобов'язань, ніж вимагається від інших клієнтів;
придбання в особи майна низької якості чи за завищеною ціною;
здійснення інвестиції в цінні папери суб'єкта, яку банк не здійснив би в інше підприємство;
оплата товарів і послуг, наданих особою за цінами, вищими, ніж звичайні, або за таких обставин, коли такі самі товари і послуги іншої особи взагалі не були б придбані;
продаж особі майна за вартістю, що є нижчою, ніж та, яку банк отримав би від продажу такого майна іншій особі;
нарахування відсотків та комісійних за послугами, наданими банком особам, які є меншими, ніж звичайні;
нарахування відсотків за вкладами (депозитами), залученими банком від осіб, які є більшими, ніж звичайні.
В позовній заяві позивач не вказує яким саме поточним ринковим умовам в розумінні Закону не відповідають умови укладених договорів, які позивач вважає нікчемними.
Зі змісту укладених правочинів судом встановлено, що продаж нежитлових приміщень (3-го поверху № 95-:-129, 104а, 105а, 122а, І-:-ІХ загальною площею 948,8 кв.м., що розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Сумська, будинок № 39 літ. "А-5") відповідно до договору купівлі-продажу від 26.11.2021р. вчинено за суму 42657400 (сорок два мільйони шістсот п'ятдесят сім тисяч чотириста) гривень 00 копійок.
З Акту №4 від 11.07.2022 р. суд вбачає, що балансова вартість нерухомості складає 40240000,00 грн.; оціночна вартість за методикою Фонду станом на 01.11.2021 становить 34131800,00 грн.; ринкова вартість об'єкту відповідно до Звіту про оцінку від 15.11.2021 становить 57933000,00 грн.
Проаналізувавши Звіт про оцінку вартості № 30/11/2021 та Висновок про вартість об'єкту оцінки станом на 15.11.2021р., суд встановив, що ринкова вартість без ПДВ нежитлових приміщень 3-го поверху № 95-:-129, 104а, 105а, 122а, І-:-ІХ в літ. "А-5", площею 948,8 кв.м., які розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Сумська, будинок № 39 складає 40272700,00 грн., тобто продаж вчинено за суму, що є вищою, ніж визначена суб'єктом оціночної діяльності ринкова вартість цього майна.
Так, позивачем не надано до суду доказів про наявність можливості продажу вказаного майна за вищою вартістю іншій особі.
Відповідно до умов кредитного договору №20-07в/2021/ГД-02/2021 від 26.11.2021р. грошові кошти надаються позичальнику в розмірі 1490000,00 євро, строком повернення до 30.04.2031, на придбання основних засобів, в т.ч. нерухомого майна та інші поточні виробничі потреби, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити 4,8% річних, на умовах та в порядку передбаченому умовами договору. Відповідно до Графіку повернення кредиту, що є додаток № 1 до кредитного договору, погашення заборгованості за кредитом розпочинається з 30.04.2022.
Дослідивши офіційну опубліковану Національним банком України грошово-кредитну та фінансову статистику за жовтень та листопад 2011 року судом встановлено, що процентна ставка за кредитами нефінансових корпорацій в євро в жовтні 2021року була 4,4% , в листопаді 2021року - 4,2% , тобто процентна ставка за кредитним договором 20-07в/2021/ГД-02/2021 від 26.11.2021р. є вищою, ніж встановлена Національним банком України за вищевказаний період.
Тобто, ТОВ "СКАЙ ФУЛ" отримав кредит під процентну ставку, яка відповідала вимогам НБУ (в момент отримання кредиту), та не містить умов, які є несправедливими до інших позичальників банку.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 20-07в/2021/ГД-02/2021 від 26.11.2021 відповідно до якого позивачем надано відповідачу грошові кошти в сумі 1490000 євро, відповідачем відповідно до іпотечного договору № 20-07в/2021/ГД-02/2021-з від 26.11.2021 в іпотеку надано нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Сумська, будинок № 39 літ. "А-5" вартістю 42657400,00 грн.
Умовами іпотечного договору № 20-07в/2021/ГД-02/2021-з від 26.11.2021 передбачено, що договором забезпечується обтяження будь-якого збільшення основного зобов'язання та процентів за ним. Таке збільшення не потребує укладання договору про внесення змін до цього Договору.
Предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями та складовими частинами. У разі здійснення будь-яких поліпшень предмету іпотеки (в тому числі реконструкції, перепланування, надбудови чи прибудови до предмету іпотеки), право іпотеки за цим договором поширюється на все майно, яке утворилось внаслідок здійснення таких поліпшень, в тому числі на об'єкти незавершеного будівництва, незалежно від того, хто є їх власником, на кожному етапі їх будівництва та на новостворене нерухоме майно після завершення будівництва. До складу предмету іпотеки входить майно, приєднане іпотекодавцем до головної речі, що є предметом іпотеки, після передачі її в іпотеку за цим договором.
У разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцеві на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об'єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до цього договору.
Іпотека, передбачена цим договором, поширюється на предмет іпотеки разом з усіма існуючими та майбутніми майновими та іншими правами, що відносяться до предмету іпотеки.
За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи вимоги щодо сплати: - суми боргу за кредитом; - суми процентів; - комісійної винагороди; - неустойки; - іншої заборгованості.
За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель також має право задовольнити свою вимогу у повному обсязі щодо: - відшкодування збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов цього договору; - стягнення неустойки за цим договором; - відшкодування витрат, пов'язаних із зверненням стягнення на предмет іпотеки та його реалізацією, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим оцінювачам та/або експертам, на оформлення права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (якщо іпотекодержатель вирішить залишити предмет іпотеки у своїй власності), витрати на організацію продажу предмета іпотеки (якщо іпотекодержатель вирішить здійснити продаж предмету іпотеки від свого імені), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів, інших витрат у разі їх виникнення тощо; - відшкодування витрат щодо утримання і збереження предмета іпотеки; - відшкодування витрат щодо страхування предмета іпотеки.
Умови іпотечного договору № 20-07в/2021/ГД-02/2021-з від 26.11.2021 містять всі істотні умови визначені Законом України "Про іпотеку" для такого виду правочину.
Так, суд звертає увагу на те, що викладений в Акті №4 від 11.07.2022 р. позивачем висновок про те, що існуючи ознаки та обставини вчинення договорів вказують на те, що в результаті їх укладення фактично відбулась не ринкова угода, а проведено нерівноцінний продаж ліквідного активу банку за кошти банку, які були надані в кредит на значний період часу, що свідчить про надання особі, яка проводила таку купівлю, нічим не обумовлених переваг, - не підтверджується належними та допустимими доказами, натомість, - спростовується попередніми висновками суду про ринковість умов укладених правочинів.
З огляду на те, що відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 26.11.2021 року право власності позивача на спірні приміщення зареєстровано 27 липня 2017 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності виданим 07 серпня 2017 року Сергієнко Н.В., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, індексний номер витягу: 9385324, слід зазначити, що відповідачем придбано ці приміщення 26.11.2021 року, тобто позивач ними володів більше 3 років. Відсутність інших покупців на майно та доказів заінтересованості інших осіб у його придбанні в матеріалах даної справи спростовує посилання позивача щодо надання переваг саме відповідачу у придбанні вищевказаного майна.
При цьому, позивачем у позовній заяві не наведено обґрунтувань, не доведено обставин, не зазначено фактів та не надано доказів того, що умови кредитного договору, укладеного між АТ "МЕГАБАНК" та ТОВ "СКАЙ ФУЛ", передбачають надання відповідачу переваг (пільг), яких саме переваг/пільг, в порівнянні з ким/чим у ТОВ "СКАЙ ФУЛ" є переваги/пільги, а також не наведено причинно-наслідкового зв'язку, як укладення кредитного договору могло вплинути на визнання банку неплатоспроможним або спричинити неможливість виконання грошових зобов'язань перед іншими клієнтами банку.
Відповідно до п. 3 вищезазначеного договору продаж проводилася за суму 42657400,00 грн; згідно Висновку про вартість об'єкта оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності ФОП Мороз С.М. ринкова вартість об'єкту оцінки становить 40232700,00 грн без ПДВ.
Тобто, згідно наданих до суду доказів, сума продажу більша на 2424700,00 грн ніж ринкова вартість.
Частина перша статті 236 ЦК України визначає, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до законодавства за ступенем недійсності всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні), недійсність яких прямо передбачена законом, та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані).
Нікчемний правочин недійсний через пряму вказівку у правовій нормі у момент його вчинення, тому судового рішення про визнання його недійсним не вимагається (quae contra ius fiunt debent utique pro infectis haben - зроблене проти закону повинне вважатися нікчемним). Нікчемний правочин не підлягає виконанню. На нікчемність правочину мають право посилатися і вимагати в судовому порядку застосування наслідків його недійсності будь-які заінтересовані особи.
Нікчемний правочин є недійсним тільки у випадках, передбачених законом. Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, тому сторони не вправі вимагати одна від одної його виконання.
Правочин є нікчемним з моменту його вчинення незалежно від пред'явлення позову про визнання його недійсним і бажання сторін. Бажання сторін про визнання його дійсним до уваги не беруться, оскільки такий правочин суперечить нормам закону. Суд допускає визнання такого правочину дійсним лише у випадках, визначених законом. Наприклад, при недодержанні нотаріальної форми договору за умови його повного або часткового виконання, якщо одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним (частина друга статті 220 ЦК України). Наявність можливості визнання дійсним вчиненого правочину не зобов'язує суд виносити таке рішення, оскільки правочин може порушувати інші умови дійсності правочинів або навіть бути неукладеним у зв'язку із недосягненням згоди за всіма істотними умовами.
Нікчемний правочин не породжує правових наслідків, притаманних правочинам даного виду, і сторони не досягнуть бажаного результату внаслідок вчинення нікчемного правочину.
Нікчемний правочин породжує лише наслідки, пов'язані з його недійсністю. Відповідно до статті 216 ЦК України такими наслідками будуть поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція) та відшкодування збитків або моральної шкоди, завданих другій стороні або третій особі внаслідок його вчинення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) зазначила, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин недійсний у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Не знайшло свого підтвердження посилання позивача, що відчуження майна банку за договором купівлі-продажу призвело до ще більшого зменшення обсягу високоліквідних активів банку, порушення внаслідок цього нормативів діяльності банку, встановлених Національним банком України, до повної неплатоспроможності та неможливості виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами банку та як наслідок до прийняття Правлінням Національного Банку України 02.06.2022 рішення №261-рш/БТ "Про віднесення АТ "МЕГАБАНК" до категорії неплатоспроможних" та рішення від 21.07.2022 № 362-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "МЕГАБАНК".
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2022 року по справі № 640/12723/22 визнано протиправним та скасовано Рішення №261-рш/БТ Правління Національного банку України "Про віднесення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "МЕГАБАНК" до категорії неплатоспроможних". Постановою Шостого апеляційного адміністративного від 15.03.2023 року по справі № 640/12723/22Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2022р. було залишено без змін.
Таким чином, з позовної заяви та доданих до неї документів не вбачається ознак нікчемності вищевказаних договорів, визначених нормами п.6, п.3 ч.3 статті 38 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб".
Також, в позовній заяві позивач просить суд застосувати наслідки нікчемних правочинів та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням державної реєстрації права власності за ТОВ "СКАЙ ФУЛ" та проведення державної реєстрації набутого права власності за АТ"МЕГАБАНК".
З аналізу норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", наведених позивачем вбачається, що Фонд безпосередньо чи шляхом делегування повноважень вживає заходи щодо збереження майна Банку, формує ліквідаційну масу, продає майно.
Тобто, даний позов подано з метою повернення Банку нежитлових приміщень, які в послідуючому складуть ліквідаційну масу та будуть продані. При цьому, позивач заявляє вимогу саме щодо скасування рішення про державну реєстрацію та проведення державної реєстрації за АТ "МЕГАБАНК".
Згідно частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Частиною 1 статті 216 цього Кодексу визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, за результатами нікчемних правочинів кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання.
Разом з тим слід зазначити, що відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, скасування рішень про державну реєстрацію є самостійним способом захисту права, та є відмінним від заявленого позивачем про застосування наслідків нікчемного правочину, відмінним є і правове регулювання таких спорів.
За вказаних обставин позов про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом скасування рішень про державну реєстрацію не відповідає наведеним положенням статті 216 ЦК України, тому задоволенню не підлягає, у зв'язку із чим у цій частині судові рішення про задоволення позову підлягають скасуванню, а у вказаних позовних вимогах належить відмовити.
Наведена правова позиція висловлена Верховним судом в Постанові від 28.09.2022 року по справі № 911/1232/21.
Щодо посилань позивача в позовній заяві на постанову Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року по справі № 352/1021/19 (провадження № 61-7648св20) суд зазначає про те, що викладені в ній висновки не спростовують та не суперечать висновкам викладеним в Постанові Верховного суду від 28.09.2022 року по справі № 911/1232/21.
Також, суд приймає посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20); постанову Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 450/441/19 (провадження № 61-691св22); постанову Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі № 916/3156/17 та від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц; постанову Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 577/5321/17; постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18). від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).
За приписами чинного законодавства, основною метою здійснення правосуддя є захист та відновлення порушеного права відповідної особи, яка звернулась до суду із відповідною позовною заявою.
У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Суд доходить висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю, судовий збір покладається на позивача в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "02" жовтня 2023 р.
Суддя Л.В. Шарко