ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
18 вересня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/125/23
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л.
за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.
розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія ”Нафтогаз Трейдинг”, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1
до відповідача: Національного заповідника “Замки Тернопілля”, 47302, Тернопільська обл., Тернопільський р-н., м. Збараж, вул. Хмельницького Б., 6
про стягнення заборгованості у сумі 70 776грн 96 коп. з яких: 50 066грн 00 коп. - основний борг, 7 393грн 31 коп. - пеня, 1 246грн 85 коп. - три проценти річних, 12 070грн 80 коп. - інфляційні втрати
За участі представників:
Позивача: не з'явився.
Відповідача: не з'явився.
Третя особа: не зявився.
Cуть справи.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Національного заповідника “Замки Тернопілля”, у якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 70 776 грн 96 коп. з яких: 50 066 грн 00 коп. - основний борг, 7 393 грн 31 коп. - пеня, 1 246 грн 85 коп. - три проценти річних, 12 070 грн 80 коп. - інфляційні втрати.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2023, для розгляду справи №921/125/23 визначено суддю Гевка В.Л.
Ухвалою суду від 23.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 21.03.2023 о 10 год. 00 хв.
Підготовче засідання вперше призначено на 21.03.2023 о 10 год. 00 хв.
У судовому засіданні 21.03.2023, суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 06.04.2023 о 14год. 20 хв.
Ухвалами суду, в порядку статті 183 ГПК України, відкладалось підготовче засідання та продовжувався розгляд підготовчого провадження.
Пунктом 3 частини 2 статті 185 ГПК України встановлено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 16.05.2023, судом продовжено строк підготовчого засідання до 12.06.2023, закрито підготовче провадження з 13.06.2023 та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.06.2023 о 10 год. 40 хв.
У судовому засіданні 13.06.2023 відкрито розгляд справи по суті.
В порядку статті 216 ГПК України судове засідання по розгляду справи по суті неодноразово відкладалось з підстав, зазначених в ухвалах суду, востаннє на 18.09.2023.
Позивач участі повноважного представника у призначеному судовому засіданні 18.09.2023 не забезпечив, будь-яких заяв чи клопотань не надав.
Відповідач участі повноважного представника у призначеному судовому засіданні 18.09.2023 не забезпечив. Будь-яких заяв чи клопотань не подав.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача участі повноважного представника у призначеному судовому засіданні 18.09.2023 не забезпечив. Будь-яких заяв чи клопотань не подав.
Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи наведене, суд визнав за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Суд, у судовому засіданні 18.09.2023, видалився до тривалої нарадчої кімнати та після повернення з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.
Розгляд заяв та клопотань.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” звернулось із клопотання без номера від 05.04.2023 (вх.№2958 від 05.04.2023) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія ”Нафтогаз Трейдинг”.
Ухвалою суду від 06.04.2023 клопотання без номера від 05.04.2023 (вх.№2958 від 05.04.2023) задоволено. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія ”Нафтогаз Трейдинг”, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676.
АРГУМЕНТИ СТОРІН
Правова позиція позивача.
На обґрунтування своєї правової позиції у поданій позовній заяві №119/07-4400-2023 від 16.02.2023 (вх. № 136 від 21.02.2023), позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язання з оплати вартості спожитого природного газу відповідно до договору постачання природного газу постачальником «останньої надії».
З приводу цього ним зазначено, що за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 917-р від 22.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем обсяги природного газу, спожиті відповідачем у період з 01.11.2021 по 22.11.2021 та з 14.12.2021 по 23.12.2021 року автоматично включені до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Відповідно, спожитий природний газ віднесений до обсягів, поставлених позивачем.
Позивачем стверджено, що факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується: листом оператора ГТС від 04.10.2022 № ТОВВИХ-22-10675; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ; відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС кодом.
Посилаючись на пункт 1 розділу VI Правил постачання природного газу позивач вказує, що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог ст. ст. 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Позивач стверджує, що з 01.11.2021 по 22.11.2021 та з 14.12.2021 по 23.12.2021 він поставив відповідачу природний газ в об'ємі 7,24587тис. куб. м. на загальну суму 159 659,29 грн.
Відповідачем здійснено часткову оплату вартості спожитого газу в розмірі 109 593,29 грн.
Cтаном на момент звернення до суду з позовом, борг відповідача складає 50 066,00 грн.
У зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання, на підставі п. 4.5 договору та статті 625 ЦК України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 7 393,31 грн пені, 1 246,85 грн 3% річних та 12 070,80 грн інфляційних нарахувань.
Правова позиція відповідача.
Національним заповідником «Замки Тернопілля» у відзиві на позовну заяву (вх. № 2320 від 16.03.2023), запереченнях на відповідь на відзив (вх. № 2811 від 31.03.2023) зазначено таке:
- Відповідач не заперечує викладені позивачем обставини про те, що в період з 01.11.2021 року по 22.11.2021 отримав від позивача як постачальника «останньої надії» природний газ для власних потреб в об'ємі 6,52341 тис. куб .м. та здійснив повну оплату за його поставку в розмірі 109 593грн 29коп.
Щодо викладених позивачем обставин поставки відповідачу природного газу в грудні 2021 року, відповідач наголосив, що такі твердження не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки:
- 04.11.2021 між відповідачем та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», було укладено договір № 18-1044/21-БО-Т на постачання природного газу в період з листопада 2021року по грудень 2022 року.
Пунктом 2.1 Договору № 18-1044/21-БО-Т від 04.11.2021 було визначено замовлений обсяг природного газу: листопад 2021року - 18,0 тис.куб.м.; грудень 2021-30,907 тис. куб.м.
В листопаді 2021 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на виконання договору від 04.11.2021 № 18-1044/21-БО-Т, починаючи з 23.11.2021 поставила відповідачу природний газ в об'ємі 3,09359 тис.куб.м. на загальну суму 51 211 грн. 27коп.
Оплата за поставлений товар проведена відповідачем 20.12.2021 в сумі 39 326грн 50коп., (20.12.2021 № 746) та в сумі 11 885грн 77коп. (№ 896 від 20.12.2021).
Відповідач зазначав, що згідно рахунку-фактури № 18-1044/21-БО-Т-12//21 від 24.12.2021, виставленого ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», обсяг поставок природного газу в грудні 2021 року склав 18,4 тис.куб.м.на загальну суму 304 593,52грн., які відповідачем сплачено 28.12.2021 - 27 418грн 20коп (платіжне доручення № 941) та 277 175грн 32коп (платіжне доручення № 768).
На переконання відповідача, протягом грудня 2021 постачальником природного газу відповідачу був не позивач, як постачальник «останньої надії», а ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», з яким відповідачем був укладений відповідний договір, поставки газу за яким були розпочаті 23.11.2021.
Крім цього, під час дії договору від 04.11.2021 № 18-1044/21-БО-Т укладеного з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» відповідач не міг отримувати природний газ від інших постачальників, а відповідно позивач жодним чином не міг здійснювати поставки відповідачу природного газу в грудні 2021 року під час дії договору укладеного з ТОВ « Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», оскільки, підпунктом 6 пункту 6.2 договору від 04.11.2021 № 18-1044/21-БО-Т споживач (Національний заповідник «Замки Тернопілля») зобов'язаний не допускати використання природного газу за договорами, укладеними з іншими постачальниками, в розрахункових періодах, в яких діє цей договір без розірвання в порядку передбаченому розділом 9 Договору.
Відповідач стверджує, що жодних повідомлень від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про неможливість постачання природного газу в грудні 2021 за договором від 04.11.2021 року та про дату припинення постачання природного газу відповідач не отримував, а укладений 04.11.2021 договір, за яким було розпочато постачання природного газу, розірваний не був.
Єдиним постачальником природного газу для власних потреб відповідача в грудні 2021 року було ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».
Щодо заявлених до стягнення 7 393грн 31коп - пені , 1246грн 85грн - 3% річних та 12070грн 80коп. - інфляційних втрат, то відповідач вважає, що у відповідності до статті 232 ГПК України нарахування пені мало бути припинено 01.08.2022.
Крім цього, на момент звернення до суду (16.02.2023) з цим позовом позивачем пропущено строк позовної давності по пені нарахованій за період з 01.02.2022 по 15.02.2022, відтак відповідач заявив про застосування позовної давності щодо стягнення пені нарахованої за період з 01 лютого по 15 лютого 2022 року.
12.08.2023 відповідачем через канцелярію суду подано текст Промови в дебатах (вх..№ 7391 від 12.08.2023), в якій відповідач наголосив, що заперечує не тільки проти позову про стягнення основної суми боргу, але і проти задоволення позовних вимог щодо штрафних санкцій та інших додаткових стягнень в повному обсязі, у зв'язку із відсутністю його вини у виникненні такої заборгованості, оскільки уклавши 04.11.2021 з постійним постачальником ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» договір на постачання природного газу, в який не було включено таку істотну умову, як точки комерційного обліку споживача, за якими здійснюється постачання природного газу постійним постачальником, та почавши отримувати природний газ від цього постачальника 23.11.2021, відповідач правомірно очікував, що таке постачання природного газу, згідно укладеного ним договору від 04.11.2021 № 18-1044/21-БО-Т відбуватиметься за всіма належними йому точками обліку. В іншому випадку відповідачем були - би вжиті всі заходи, щодо недопущення початку постачання йому «постачальником останньої надії» природного газу за ціною, яка в 5-ть разів перевищує ціну, за якою цей газ постачався постійним постачальником ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».
Також, відповідач просив зменшити розмір пені, нарахованої на суму основного боргу до 1000грн, враховуючи ту обставину, що Національний заповідник «Замки Тернопілля» є державним підприємством фінансування якого здійснюється з державного бюджету України, а під час військових дій стягнення з державного бюджету пені буде додатковим навантаженням на бюджет .
З огляду на наведене, на переконання відповідача, відсутні будь-які правові підстави для задоволення позовних вимог, у зв'язку із чим просить відмовити у задоволенні позову.
Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", у письмових поясненнях (вх.№3205 від 13.04.2023) зазначено таке:
- Товариство просить суд врахувати, що умовами укладеного між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (як Постачальником) та Національним заповідником «Замки Тернопілля» (як Споживачем) Договору постачання природного газу від 04.11.2021 №18-1044/21-БО-Т передбачено, що він набирає чинності з дати його укладання. Разом з тим, відповідно до пункту 3.2 Договору, постачання природного газу за Договором здійснюється Постачальником виключно за умови включення Споживача до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.
При реєстрації Споживача 04.11.2021 на інформаційній платформі Оператора ГТС, Товариство отримало повідомлення, що ЕІС-код Споживача зареєстровано в розрізі окремих вузлів обліку (об'єктів споживання).
Інформаційна платформа Оператора ГТС надає можливість реєстрації таких Споживачів виключно окремо по кожному об'єкту (вузлу обліку газу) із зазначенням ЕІС-коду Споживача та відповідним ЕІС-кодом вузла обліку газу. В свою чергу, інформацію від Споживача щодо переліку об'єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу, по яких буде здійснюватися постачання природного газу в рамках укладеного Договору, Товариство отримало електронною поштою лише 18.11.2021. Відповідно, Товариство 19.11.2021 подало запити на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника. Ці запити було підтверджено 19.11.2021 та зареєстровано Споживача в реєстрі споживачів Постачальника з датою початку постачання з 22.11.2021( окрім однієї точки обліку, по якій дата початку 23.11.2021).
Загальний обсяг природного газу, використаний об'єктами Споживача у листопаді 2021 року з ресурсів Товариства, складає 3093,59куб.м., про що між сторонами було укладено відповідний акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2021.
Крім того, 20.12.2021 № 01-02/01-590/1, Споживачем було надано оновлену інформацію щодо переліку точок обліку по яких буде здійснюватися споживання природного газу, до такого переліку було додатково включено один об'єкт споживання з ЕІС-кодом 56ZS31F0L42F1130, який Відповідач в попередньому листі від 17.11.2021 № 01-02/01-543/1 не вказував. Відповідно, Товариство 21.12.221 подало запит на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника по зазначеній додатковій точці обліку. Цей запит було підтверджено 21.12.2021 та зареєстровано додатковий об'єкт споживання з ЕІС-кодом 56ZS31F0L42F1130 в реєстрі споживачів Постачальника з датою початку постачання з 24.12.2021.
Загальний обсяг природного газу, використаний зареєстрованими об'єктами Споживача у грудні 2021 року з ресурсів Товариства, складає 17 734,54 куб.м., про що між сторонами було підписано відповідний Акт приймання-передачі природного газу 31.12.2021.
За таких обставин, Товариство стверджує, що в період по 22.11.2021 (по 23.12.2021 по точці обліку з ЕІС-кодом 56ZS31F0L42F1130) постачальником природного газу Відповідачу був Позивач, як постачальник «останньої надії», а з 23.11.2021 (з 24.12.2021 по точці обліку з ЕІС-кодом 56ZS31F0L42F1130) поставу природного газу на адресу Відповідача здійснювала Третя особа, відповідно до Договору постачання природного газу від 04.11.2021 року № 18-1044/21-БО-Т.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач, Постачальник, Постачальник «останньої надії») відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який немає права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 809 і від 9 грудня 2020року № 1236.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1102 визначено зобов'язання акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погоджено Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС - код споживача або ЕІС - код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є прибутковими); поштову адресу об'єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.
Як зазначає позивач, у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого Відповідачем з 1 листопада 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів , поставлених позивачем.
Факт включення Національного заповідника “Замки Тернопілля” до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується листом оператора ГТС від 04.10.2022 №ТОВВИХ-22-10675; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача, наданими позивачем у вигляді принтскрину з особистого кабінету Позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за № 2501 є публічним є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу постачальником «останньої надії»(п.1.1. Договору).
Згідно з п.2.1 Договору, Постачальник зобов'язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п.3.3 Договору).
Відповідно до п.4.2 Договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/оператора ГТС за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (п.4.3 Договору).
Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до п.4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4 Договору).
У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (п.4.5 Договору).
Згідно з п.5.1 та п.5.2 Договору, Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.
Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Договір набрав чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє Споживача від обов'язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором (п.11.1 Договору).
На виконання умов договору, Оператором ГРМ направлялись Споживачу відповідні рахунки на оплату (природного газу), а саме: №34326 за листопад 2021 року на суму 109 593,29 грн. та № 2199 за грудень 2021року на суму 50 066,00гн.
Відповідно до п.2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Отже, об'єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Як стверджує позивач, нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу ним здійснюється виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1102 від 25.10.2021).
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України №1102 від 21.10.2021 визначено, що на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, не може перевищувати 16,8 грн за 1 куб.метр з врахуванням податку на додану вартість.
Протягом жовтня листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна 16,8 гривні за 1 куб. метр.
З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача, на підтвердження чого надано роздруківку з сайту https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.
Як зазначив позивач, останнім виконано належним чином та в повному обсязі взяті на себе зобов'язання відповідно до договору, у строк та згідно порядку, передбаченого договором, зокрема, в листопаді 2021 року поставлено відповідачу природний газ, в обсязі 6,523.41 куб. м. на загальну суму 109 593,29грн у грудні 2021 року поставлено в обсязі 722,46куб.м. на суму 50 060,00грн
Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" у листі від 04.10.2022 "Щодо надання відповіді на адвокатський запит" повідомлено, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XS0000L42F100C був закріплений в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК» Нафтогаз України» (ЕІС-код 56X930000008780B) у період з 01.01.2021 по 22.11.2021, з 14.12.2021 по 23.12.2021
Обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS0000L42F100C у вказаний період та внесений в алокацію постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56X930000008780В) - з 01.11.2021 - 22.11.2021 - 6523,41куб.м., з 14.12.2021 - 23.12.2021 - 722,46куб.м.
Як стверджує позивач, відповідач сплати лише часткового за поставлений газ в сумі 109 593,29грн, чим порушив умови договору щодо оплати вартості спожитого природного газу, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг у розмірі 50 066,00грн (на момент звернення з даним позовом до суду), про що свідчить обґрунтований розрахунок ціни позову.
У зв"язку з порушенням строків оплати, відповідно до умов Договору, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 7 393,31 грн.
Також, згідно вимог статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 1 246,85грн грн та інфляційні втрати в розмірі 12 070,80 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв"язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.
Визначаючи правову природу спірних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, виходячи з аналізу положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з укладенням договору на постачання природного газу, який за правовою природою є договором поставки та які регулюються положеннями Закону України «Про ринок природного газу».
Норми права, які застосовував суд.
Мотивована оцінка судом.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).
У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Господарського кодексу України).
Відносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Цивільним кодексом та іншими нормативними актами, а саме Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року за № 2501.
Закон України "Про ринок природного газу" визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України (Позивач /Постачальник, Постачальник "останньої надії") відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №880 від 04.07.2017 про видачу ліцензій на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
Постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (стаття 1 Закону України "Про ринок природного газу").
26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 №809 і від 9 грудня 2020 №1236".
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України за №1102 визначено зобов'язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 року автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Факт включення Національного заповідника «Замки Тернопілля» до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується листом оператора ГТС з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом, наданими позивачем у вигляді принтскрину з особистого кабінету Нафтогазу на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Статтею 1 Закону України "Про ринок природного газу" зазначено, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Договір постачання природного газу об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників (крім нежитлових приміщень) укладається на весь обсяг споживання природного газу для таких потреб та не може встановлювати різні ціни в межах цього обсягу.
Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Статтею 15 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу. Постачальник "останньої надії" визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постачальник "останньої надії" постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії". Після закінчення цього строку постачальник "останньої надії" зобов'язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник "останньої надії" має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов'язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником "останньої надії", відповідно до типового договору постачання постачальником "останньої надії".
Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.
Згідно з п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI цих Правил.
Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник останньої надії здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".
Постачальник "останньої надії" зобов'язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз'яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.
Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов'язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.
Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов'язаний оприлюднювати на своєму вебсайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об'єкта; кінцевий строк постачання природного газу.
Отже, між сторонами укладено договір постачання природного газу, як між Постачальником "останньої надії" та Споживачем, до якого застосовуються положення Цивільного кодексу України.
Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1, 2, 3, 5 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору є однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за № 2501 є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу постачальником «останньої надії» (п.1.1 Договору).
Згідно з п.2.1 Договору, Постачальник зобов'язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п.3.3 Договору).
Відповідно до п.4.2 Договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ /оператора ГТС за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (п.4.3 Договору).
На виконання умов договору, Оператором ГРМ направлялись Споживачу рахунок на оплату (природного газу), а саме: № 34326 за листопад 2021 року на суму 109 593,26 грн. та № 2199 за грудень 2021року на суму 50 066,00грн.
Як визначено статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Відповідно до п.2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Отже, об'єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу Постачальником здійснюється виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1102 від 25.10.2021).
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України №1102 від 21.10.2021 визначено, що на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, не може перевищувати 16,8 грн за 1 куб.метр з врахуванням податку на додану вартість.
Протягом жовтня листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна 16,8 гривні за 1 куб. метр.
З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача, на підтвердження чого надано роздруківку з сайту https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.
Статтями 662, 663 ЦК України визначено, що Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Позивачем виконано взяті на себе зобов'язання відповідно до договору, у строк та згідно порядку, передбаченого договором, зокрема, з 01.11.2021 по 22.11.2021 року, поставлено відповідачу природний газ, в обсязі 6 523,41 куб. м. на загальну суму 109 593,29 грн, та з 14.12.2021 по 23.12.2021 в обсязі 722,46куб.м. на загальну суму 50 066,00грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" у листі від 04.10.2022 "Щодо надання відповіді на адвокатський запит" повідомлено, що споживач - ЕІС-код 56XS0000L42F100C, в період з 01.11.2021 по 22.11.2021 та з 14.12.2021 по 23.12.2021 був закріплений за Постачальником "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", а обсяг спожитого Споживачем природного газу становить 7 245,87 куб. м.
Згідно пункту 2 частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" Споживач зобов'язаний, зокрема: забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до п.4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4 Договору).
Згідно з п.5.1 та п.5.2 Договору, Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.
Отже у відповідача виник обов'язок здійснити оплату вартості отриманого газу у встановлений договором строк.
Матеріали справи свідчать, що з 01.11.2021 по 22.11.2022 та з 14.12.2021 по 23.12.2021 позивачем поставлено відповідачу природного газу в обсязі 7 245,87 куб.м. на загальну суму 159 659,29 грн.
24.12.2021 Відповідачем сплачено частину заборгованості в сумі 109 593,29грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача станом на 29.12.2021 року.
Таким чином у Відповідача перед Позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природний газ на загальну суму 50 066,00грн.
Положеннями статей 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України.
Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Отже, однією із основних умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Таким чином, матеріалами справи підтверджуються доводи позивача стосовно того, що відповідачем у встановлені договором строки вартість спожитого природного газу не сплачена, що є порушенням умов договору, статті 527 ЦК України та статті 193 ГК України.
Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 202 - 205 ГК України, статтями 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Споживачем, своїх договірних зобов'язань в частині несвоєчасної оплати за спожитий природний газ.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 18.09.2023 становить 50 066,00грн.
Доказів, які б підтверджували сплату відповідачем заборгованості, яка виникла на підставі правочину, матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а тому позовні вимоги в частині щодо стягнення заборгованості у розмірі 50 066,00 грн, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 7 393, 31грн суд зазначає таке.
За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною 2 статті 343 ГК України та статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платник коштів сплачує на користь отримувача таких коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, установленому за угодою сторін (тобто в договорі). При цьому пеня обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в певний період (період прострочення).
Отже, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).
Пунктом 4.5. Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Оскільки відповідачем не оплачено вартість спожитого природного газу, на підставі положень статей 546-551 ЦК України, статей 217-230 ГК України та умов договору позивачем нараховано пеню за період з 01.02.2022 по 31.07.2022 у розмірі 7 393,31 грн.
Згідно з пунктом 4.4 Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» , споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
З огляду на наведене, строк оплати за поставлений природний газ у період з 14.12.2021 по 23.12.2021 закінчився 31.01.2022.
Відповідно, з врахування п.4.5 Типового договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, відповідно, позивач починаючи з 01.02.2022, вправі був нараховувати пеню з дотриманням пункту 6 статті 233 ГК України.
Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що він виконаний правильно, а тому позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 7 393грн 31коп, є такими, що підлягають до задоволення.
Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності до вимог щодо нарахування пені за період з 01.02.2022 по 15.02.2022.
Відповідач заперечує проти стягнення пені за період з 01.02.2022 по 15.02.2022 та просить застосувати строк позовної давності до вимог щодо нарахування пені та застосувати положення частини 6 статті 232 ГК України.
Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Окрім того, законодавством визначено строк (позовна давність), у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України). Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України), а для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ст.258 ЦК України)
Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
При цьому згідно статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Оскільки, відповідачем не оплачено вартість спожитого природного газу, на підставі положень статей 546-551 ЦК України, статей 217-230 ГК України та умов договору позивачем нараховано пеню за період з 01.02.2022 по 31.07.2022 у розмірі 7 393,31 грн.
Як вбачається із відмітки на поштовому конверті, позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення заборгованості та штрафних санкцій - 17.02.2023.
При цьому, суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 (набрав чинності 02.04.2020) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятою відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022 був неодноразово продовжений.
Так, Кабінет Міністрів України постановою від 19.08.2022 № 928 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 « Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022. В подальшому дію карантину продовжено до 30.04.2023 та до 30.06.2023.
Враховуючи наведене, позивачем не пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені за період з 01.02.2022 по 16.02.2022, відтак клопотання відповідача про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені за період з 01.02.2022 по 16.02.2022 задоволенню не підлягає.
Щодо клопотання про зменшення розміру пені до 1000грн, суд дійшов таких висновків:
12.08.2023 відповідачем через канцелярію суду подано текст Промови в дебатах (вх.№ 7391 від 12.08.2023), в якій відповідач серед іншого просив зменшити розмір пені, нарахованої на суму основного боргу до 1000грн.
В обґрунтування, відповідач просив врахувати ту обставину, що Національний заповідник «Замки Тернопілля» є державним підприємством, фінансування якого здійснюється з державного бюджету України. Стягнення пені з державного бюджету, під час військового стану буде додатковим навантаженням на бюджет та відволіканням коштів, які можуть бути спрямовані на військові потреби.
Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені до 1000грн, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.
Так, згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі, як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статті 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Судом враховано, що порушення відповідачем зобов'язань мало місце до початку військової агресії Російської Федерації, проте наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки, оскільки якби порушення строків орендної плати мало б місце після 24.02.2022 (тобто, після запровадження військового стану), то підлягав би доведенню сам факт наявності такого порушення з огляду на очевидність причин несплати.
При цьому, судом враховано, що станом на 18.09.2023 у позивача перед відповідачем наявна заборгованість в сумі 50 066грн 00коп., за поставлений відповідачем природний газ у грудні 2021 року. У матеріалах справи відсутні докази фактичної неможливості сплати відповідачем заборгованості за поставлений відповідачем природний газ у грудні 2021 року в сумі 50 066грн 00коп.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем винятковості обставин, наведених в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені, з огляду на що відповідне клопотання задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 1 246,85грн, суд встановив таке.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків оплати спожитого природного газу , у зв'язку з чим позивачем за неналежне виконання умов Договору нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1 246,85 грн відповідно до вимог статті 625 ЦК України.
Судом, перевірено розрахунок 3% річних та встановлено, що він виконаний правильно, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 1 246,85 грн, є такими, що підлягають до задоволення, як правомірно заявлені.
Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 12 070,80 грн суд встановив таке.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18.
У зв'язку з порушення строків оплати вартості послуг з постачання природного газу, позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 12 070,80 грн.
Судом, перевірено розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що він виконаний правильно, а тому позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 12 070,80грн є такими, що підлягають до задоволення, як правомірно заявлені.
Судові витрати.
Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем, при зверненні до суду сплачено судового збору - 2 684грн 00коп (платіжна інструкція № 2200 від 16.02.2023).
А тому суд, використовуючи право, надане йому частиною 9 статті 129 ГПК України судові витрати у вигляді судового збору, понесені позивачем покладає на відповідача у справі Національний заповідник “Замки Тернопілля”, та присуджує стягнути з Національного заповідника “Замки Тернопілля” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” - 2 684 грн 00 коп. судового збору.
Керуючись положеннями статей 2, 42, 86, 129, 236, 238, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Національного заповідника “Замки Тернопілля”, 47302, Тернопільська обл., Тернопільський р-н., м. Збараж, вул. Хмельницького Б., 6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” - 70 776 (сімдесят тисяч сімсот сімдесят шість)грн 96 коп. з яких: 50 066(п'ятдесят тисяч шістдесят шість) грн 00 коп. - основний борг, 7 393(сім тисяч триста дев'яносто три)грн 31коп. - пені, 1 246(одна тисяча двісті сорок шість)грн 85 коп. - три проценти річних, 12 070 (дванадцять тисяч сімдесят)грн 80 коп. - інфляційних втрат.
3. Судові витрати у складі судового збору покласти на відповідача у справі.
4. Стягнути з Національного заповідника “Замки Тернопілля”, 47302, Тернопільська обл., Тернопільський р-н., м. Збараж, вул. Хмельницького Б., 6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” - 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири)грн 00 коп. судового збору.
5. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1 (код ЄДРПОУ 40121452);
Відповідач : Національний заповідник “Замки Тернопілля”, 47302, Тернопільська обл., Тернопільський р-н., м. Збараж, вул. Хмельницького Б., 6, (код ЄДРПОУ 21146541).
Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку ст.241 ГПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України. Повний текст рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручити наручно особисто уповноваженим представникам.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повний текст рішення складено - 03.10.2023.
Суддя В.Л. Гевко