Рішення від 06.09.2023 по справі 911/715/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2023 р. м. Київ Справа № 911/715/23

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Фізичної особи-підприємця Ярош Ірини В'ячеславівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ГРУП К»

про стягнення 607 750,24 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: Гарницький П.П.;

від відповідача: Наконечна Н.О.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець Ярош Ірина В'ячеславівна звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Груп К» про стягнення 607 750,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором перевезення вантажу № БГК/138/19 від 02.01.2019, в частині оплати наданих послуг. У зв'язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 505 750,00 грн, 4 905,08 грн 3% річних, 15 343,79 грн інфляційних втрат та 81 751,37 грн пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/715/23. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання у справі на 06.04.2023.

16.03.2023 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.03.2023 у справі № 911/715/23 задоволено заяву позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та судове засідання щодо розгляду спору у справі № 911/715/23, яке призначено на 06.04.2023, постановлено провести в режимі відеоконференції.

30.03.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

03.04.2023 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

05.04.2023 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

06.04.2023 в підготовче засідання з'явились представники позивача та надали усні пояснення по справі; представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд повідомив представників позивача, що до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, зачитав представникам їх зміст, протокольно прийняв їх до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 06.04.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 03.05.2023.

З метою повідомлення відповідача про дату та час призначеного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 06.04.2023 та направлено останню на електронну адресу відповідача.

24.04.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення по справі.

03.05.2023 в підготовче засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 03.05.2023 суд вирішив закрити підготовче провадження у справі № 911/715/23 та призначити справу до судового розгляду по суті на 08.06.2023.

З метою повідомлення сторін про дату та час призначеного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 03.05.2023 та направлено останню на електронні адреси позивача та відповідача.

22.05.2023 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.05.2023 у справі № 911/715/23 задоволено заяву позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та судове засідання щодо розгляду спору у справі № 911/715/23, яке призначено на 08.06.2023, постановлено провести в режимі відеоконференції.

08.06.2023 в судове засідання прибули представники сторін та два вільних слухачі; представники сторін надали усні пояснення по суті спору. Ухвалою суду від 08.06.2023 оголошено перерву в судовому засіданні на 22.06.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.

14.06.2023 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про долучення письмових доказів, в яких позивач просить суд долучити до матеріалів справи банківські виписки по рахунках за надані позивачем послуги та оплатою по ним за 2021, 2022 роки.

19.06.2023 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.

20.06.2023 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі щодо заяви позивача про долучення письмових доказів вих. № 319/п від 14.06.2023.

22.06.2023 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про долучення письмових доказів, в яких заявник просить суд долучити до матеріалів справи переписку між сторонами замовлень та звірок наданих послуг позивачем.

22.06.2023 в судове засідання прибув представник відповідача та вільний слухач; представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника. Ухвалою суду від 22.06.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання у справі на 19.07.2023.

З метою повідомлення позивача про дату та час призначеного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 22.06.2023 та направлено останню на електронну адресу позивача.

26.06.2023 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.06.2023 у справі № 911/715/23 відмовлено у задоволенні заяви позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

29.06.2023 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі щодо заяви позивача про долучення письмових доказів вих. № 333/п від 21.06.2023, в якому відповідач просив суд не брати до уваги докази позивача, надіслані з заявою про долучення письмових доказів вих. № 333/п від 21.06.2023.

29.06.2023 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшла клопотання/заява про залишення позову без розгляду, у зв'язку із тим, що, на думку відповідача, позовна заява подана представником позивача - Гарницьким П.П. за відсутності повноважень щодо представництва ФОП Ярош І.В.. Відповідач у клопотанні/заяві стверджує, що угода про надання правової допомоги № 1/1 від 27.01.2023, позовна заява підписані з використанням засобів механічного/комп'ютерного або іншого копіювання та не є власноручним підписом ні позивача, ні його представника, у зв'язку із чим не підтверджують того, що представник позивача Гарницький П.П. має необхідний обсяг повноважень на представництво інтересів позивача та подання від його імені позовної заяви.

19.07.2023 в судове засідання прибув представник відповідача, надав усні пояснення щодо раніше поданого клопотання/заяви та просив позовну заяву залишити без розгляду; суд повідомив представника відповідача, що заява про залишення позову без розгляду буде розглянута в наступному судового засіданні.

19.07.2023 представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою суду від 19.07.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 27.07.2023.

З метою повідомлення позивач про дату та час призначеного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 19.07.2023 та направлено останню на електронну адресу позивача.

20.07.2023 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.07.2023 у справі № 911/715/23 відмовлено у задоволенні заяви позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

27.07.2023 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

27.07.2023 в судове засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 27.07.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 09.08.2023.

З метою повідомлення сторін про дату та час призначеного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 27.07.2023 та направлено останню на електронну адресу позивача та відповідача.

28.07.2023 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.08.2023 у справі № 911/715/23 задоволено заяву позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та судове засідання щодо розгляду спору у справі № 911/715/23, яке призначено на 09.08.2023, постановлено провести в режимі відеоконференції.

04.08.2023 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

09.08.2023 в судове засідання прибув представник позивача та вільний слухач.

09.08.2023 в судовому засіданні надано до суду для огляду оригінал угоди № 1/1 про надання правової допомоги з наданням всіх повноважень як представнику та захиснику від 27.01.2023 та ордер на надання правової допомоги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

За змістом ч. 2, 3 ст. 56 ГПК України, особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частиною 4 статті 60 ГПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Згідно з ч. 6 ст. 60 ГПК України, відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді.

09.08.2023 в судовому засіданні судом оглянуто оригінал угоди № 1/1 від 27.01.2023 та ордеру на надання правової допомоги та встановлено, що підписи на вказаній угоді виконані власноручними підписами Ярош І.В. та адвокатом - Гарницьким П.П. З урахуванням зазначеного, суд протокольно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Ухвалою суду від 09.08.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляду справи на 06.09.2023.

З метою повідомлення відповідача про дату та час призначеного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 06.09.2023 та направлено останню на електронну адресу відповідача.

15.08.2023 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.08.2023 у справі № 911/715/23 задоволено заяву позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та судове засідання щодо розгляду спору у справі № 911/715/23, яке призначено на 06.09.2023, постановлено провести в режимі відеоконференції.

06.09.2023 в судове засідання прибули представники сторін та вільний слухач.

06.09.2023 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував та просив суд позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір перевезення вантажу № БГК/138/19 від 02.01.2019, на виконання умов якого позивач у період з 11.11.2022 до 16.12.2022 надав відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 505 750,00 грн. Проте, як стверджує позивач, відповідач неналежним чином виконав умови договору перевезення вантажу № БГК/138/19 від 02.01.2019 в частині здійснення оплати за надані послуги. Позивач зазначив, що у зв'язку із несплатою вартості наданих послуг, звертався до відповідача з претензією вих. № 34/п від 27.01.2023 про сплату заборгованості, проте відповідач вимоги претензії не задовольнив. У зв'язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 505 750,00 грн, 4 905,08 грн 3% річних, 15 343,79 грн інфляційних втрат та 81 751,37 грн пені, нарахованої на підставі підп. 6.2.1 договору, за період з 11.11.2022 до 08.03.2023 року.

У свою чергу відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, вважав, що позов є безпідставний, необґрунтований, а також не підтверджений обставинами та вимогами, вказаними в позовній заяві, внаслідок чого даний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідач, заперечуючи проти позову, акцентував увагу на тому, що між ТОВ «БІЗНЕС ГРУП К» та ФОП Ярош І.В. не було досягнуто згоди щодо ціни договору, не встановлено вартість транспортних послуг та складових, від яких така вартість може залежати. Відповідач стверджував, що долучені позивачем акти надання послуг не підписані відповідачем, у той час як останні відповідачу для підпису не надавались.

Крім того, відповідач стверджував, що позивач неналежним чином виконав умови п. 4.2.18 договору та не надав відповідачу пакет документів, у зв'язку із чим у замовника відсутній обов'язок оплачувати послуги виконавця.

Відповідач також посилався на те, що надані позивачем до позову акти надання послуг містять посилання на договір № 138/19 від 02.01.2019, однак відповідач твердить, що такий договір між сторонами не підписувався та позивачем до матеріалів справи не наданий. У відзиві на позовну заяву відповідач стверджував, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, підписані відповідачем, які свідчили про звернення останнього до позивача із заявками на перевезення вантажів.

Також відповідач зазначив, що позивачем не в повному обсязі долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, які зазначені в актах, зокрема до акта № 779 від 11.11.2022 відсутні ТТП до рейсу 00040749 від 11.11.2022 на суму 6 000,00 грн, до рейсу 00100226819 від 07.11.2022 на суму 12 000,00 грн, до рейсу 0010022682 від 07.11.2022 н суму 12 000,00 грн, до рейсу 0010022690 від 09.11.2022 на суму 24 000,00 грн та до рейсу 0010022691 від 09.11.2022 на суму 24 000,00 грн; до акта № 780 від 18.11.2022 відсутня ТТН до рейсу 000037461 від 17.11.2022 на суму 4 500,00 грн та до рейсу 0010022714 від 14.11.2022 на суму 5 750,00 грн.

Відповідач посилався на те, що ТТН не містять посилання на договір перевезення вантажу № БГК/138/19 від 02.01.2019, укладений між позивачем та відповідачем, а також товарно-транспортні накладні, подані позивачем, оформлені неналежним чином, зокрема, у більшості ТТН відсутні обов'язкові реквізити (підпис особи, яка здала вантаж, час прибуття автомобіля для розвантаження, ПІП та підпис уповноваженої особи вантажоодержувача та печатка тощо).

Таким чином, відповідач переконаний, що позивачем не надано доказів того, що перевезення за оформленими товарно-транспортними накладними, що були надані позивачем до позову, здійснювались саме на виконання договору перевезення вантажу № БГК/138/19 від 02.01.2019.

Щодо надсилання позивачем на адресу відповідача претензії № 34/п від 27.01.2023 про повернення заборгованості за договором перевезення вантажу № БГК/138/19 від 02.01.2019, відповідач стверджував, що сам лише факт надсилання не може свідчити про погодження сторонами умов договору перевезення, факту надання послуг перевезення вантажу та прийняття відповідачем вказаних послуг.

Відповідач стверджував, що у нього не було підстав розглядати вищезазначену претензію позивача, оскільки претензія направлена відповідачу не в оригіналі, а в копії: в ній відсутній власноручний підпис представника позивача та/або позивача, додатки до претензії також надані не в оригіналі і навіть неналежним чином завірені копії, в тому числі і ордер адвоката серії АІ № 1341279 від 27.01.2023. За ствердженням відповідача, у нього не було законних підстав розглядати претензію позивача, оскільки між сторонами не було досягнуто жодних домовленостей щодо використання іншого відтворення підпису, окрім власноручного. Отже, на думку відповідача, позивач не надав належних доказів направлення претензії та рахунків, актів надання послуг відповідачу, що не може свідчити про необґрунтовану відмову відповідача від задоволення такої претензії та підписання цих актів.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважав, що відсутні правові підстави для стягнення з нього коштів за надані послуги за перевезення вантажу, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту укладення з відповідачем договору саме на умовах, запропонованих в актах надання послуг, долучених позивачем до позовної заяви, на загальну суму 505 750,00 грн. З урахуванням зазначеного, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 06.09.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

02.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ГРУП К» (далі - замовник, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Ярош Іриною В'ячеславівною (далі - виконавець, позивач) укладено договір перевезення вантажу № БГК/138/19 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого відповідно до цього договору виконавець зобов'язується організовувати та надати послуги з перевезення вантажів замовника рефрижераторними дорожніми транспортними засобами та надавати інші транспортно-експедиційні і додаткові послуги відповідно до вимог замовника, що пов'язані з перевезенням вантажів по території України в торгові мережі ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «Новус Україна» та інші (надалі - вантажоодержувачі), а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Послуги, зазначені в п. 1.1. цього договору, мають здійснюватись виконавцем у відповідності до Держаного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010 за кодами: 52.29.20, 49.41.11, 49.41.19 (п. 1.2 договору).

За змістом п. 1.3 вказаного правочину, найменування, кількість і ціна послуги визначаються в рахунках або актах виконаних робіт, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.4 договору, загальна сума договору складається з загальної суми актів виконаних робіт, підписаних обома сторонами.

Згідно з п. 1.5 договору, відповідно до цього договору виконавець (його представники, треті особи), зобов'язується прийняти для здійснення перевезення вантажів замовника рефрижераторними дорожніми транспортними засобами GPS пристрій/ або GPS пристрій з температурними датчиками, шляхом підписання Акту прийому передачі (Додаток № 1 до договору), який буде встановлено в транспортний засіб виконавця для здійснення рейсу, та повернути замовнику по факту надання транспортних послуг, відповідно до умов Акту прийому-передачі.

Положенням п. 2.1 договору передбачено, якщо сторони не домовились про інше, виконавець зобов'язується надавати під перевезення вантажів замовника вантажні транспортні засоби. Маршрути визначаються замовником та узгоджуються сторонами в заявках та/або додаткових угодах.

При навантаженні виконавець здійснює перевірку відповідності вантажу заявленим у документах фактичному стану (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору, виконавець відповідає за якість (дотримання температурного режиму) та масу нетто вантажу, який був завантажений, упакований (палетомісця) та/або опломбований замовником.

За умовами п. 3.1 договору, надання транспорту для перевезення вантажу здійснюється виконавцем на підставі договору-заявки та/або додаткової угоди, які є невід'ємною частиною договору та містить наступні дані: маршрут, дата та адреса завантаження (розвантаження), кількість та вага вантажу, адреса вантажоодержувача та інші необхідні умови перевезення.

Адреса завантаження та розвантаження вантажу, дані про маршрут, дати, кількість та вага вантажу обов'язково зазначаються в товарно-транспортних накладних, а також за домовленістю сторін в договорах-заявках та/або додаткових угодах (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору, договір-заявка та/або додаткова угода надсилається замовником на електронну адресу виконавця. Виконавець отримавши договір-заявку та/або додаткову угоду зобов'язаний підписати вказану заявку, поставити печатку підприємства (за наявності) та у відсканованому вигляді надіслати на електронну адресу замовника.

Згідно з п. 3.4 договору, після отримання замовником підписаного та закріпленого печаткою (за наявністю) договору-заявки та/або додаткової угоди, від виконавця у відсканованому вигляді, виконавець вважається належним чином повідомлений про необхідність надання транспорту для перевезення вантажу замовника, та в разі ненадання транспорту або надання неналежного транспорту несе відповідальність передбачену цим договором.

В пункті. 4.1 договору закріплені права та обов'язки замовника, зокрема замовник своїми силами проводить завантаження на палетах, обертаючи плівкою вантаж, потребуючий особливих умов до завантаження (п. 4.1.1); замовник забезпечує підготовку і своєчасне оформлення усіх товарносупровідних документів встановленої форми (ТТН, видаткова накладна) і у необхідній кількості. Загальний пакет документів повинен відповідати вимогам Державного комітету Ветеринарної Медицини України (п. 4.1.2); замовник гарантує, що вантажі, які передано до перевезення, цілком відповідають товарносупровідних документам і не є предметами, виключеними або обмеженими в обігу відповідно до чинного законодавства України, не передбачають небезпеки для транспортного засобу (п. 4.1.3); замовник зобов'язується оплачувати рахунки виконавця на умовах, які передбачено у даному договорі в розмірі, що погоджені сторонами у заявці (п. 4.1.4); замовник має право на отримання від виконавця наявної у нього інформації про місцезнаходження вантажу та здійснювати контроль виконання заявки на транспортно-експедиційне обслуговування (п. 4.1.5); замовник гарантує дотримуватись точного часу завантаження вантажу попередньо узгодженого сторонами (п. 4.1.6).

В пункті 4.2 договору закріплені права та обов'язки виконавця: виконавець зобов'язується організовувати транспортне обслуговування замовника, а саме організувати належним чином подачу транспортних засобів, перевезення відповідно до встановлених маршрутів, а також організувати надання інших послуг відповідно заявці замовника (п. 4.2.1); виконавець зобов'язується здійснювати контроль за завантаженням, розміщенням та закріпленням вантажу в транспортному засобі (з урахуванням обмежень навантажень на транспортний засіб та його осі), яке виключає псування або пошкодження вантажу при транспортуванні та забезпечити участь водіїв при прийомці та передачі вантажу, а також у випадках складення актів (п. 4.2.2); виконавець забезпечує подання під навантаження технічно справного транспортного засобу (п. 4.2.3); виконавець зобов'язується надати замовнику по факту надання транспортно-експедиційних послуг рахунок оплату суми за транспортно-експедиційні послуги, акт виконаних робіт, податкову накладну, товарно-транспортну накладну з відміткою вантажоодержувача про одержання вантажу та повернути замовнику термотестер (п. 4.2.4); виконавець зобов'язується забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій особі вантажоодержувача (п. 4.2.5); виконавець зобов'язується дотримуватись термінів доставки вантажу, обумовлених в цьому договору, додаткових угодах до цього договору, заявці, або зазначених в товарно-транспортній накладній (п. 4.2.6); виконавець зобов'язується при настанні непередбачених обставин у процесі надання експедиційних послуг, повідомити про них замовника і дотримуватись його письмових та усних інструкцій (п. 4.2.7); всі перевезення здійснюються виконавцем з суворим дотриманням санітарно-гігієнічних норм і правил, оновлених законодавством. Температурний режим протягом усього часу перевезення має неухильно відповідати відповідним показникам (п. 4.2.8); виконавець гарантує дотримуватись точного часу розвантаження вантажу попередньо узгодженого сторонами в заявці, додатковій угоді до цього договору, або зазначеного в товарно-транспортній накладній (п. 4.2.9); за бажанням замовника, виконавець зобов'язується прийняти пристрій для контролю та реєстрації температури (далі - термотестер та/або термологер), а також повернути його згідно умов Акту приймання-передачі потягом 4 (чотирьох) банківських днів з моменту останнього розвантаження. Номер термотестера та/або термологера, прийнятий виконавцем разом з вантажем, зазначається в товарно-транспортній накладній (п. 4.2.10); виконавець передає вантаж в строки по кількості та якості у відділ прийому торгової точки, адреса яка визначається в заявці та/або додатковій угоді до цього договору, а у разі їх відсутності в пункт призначення вказаний в товарно-транспортній накладній (п. 4.2.11); під час приймання товару, виконавець, зобов'язаний надати доступ до вантажу представнику вантажоодержувача, з метою огляду вантажу на предмет його цілісності, контролю температурного режиму під час транспортування та доставки за допомогою технічних засобів, вилучення з товару термотестера та/або термологера для зчитування даних, фотографування замірів температурного режиму (п. 4.2.12). виконавець зобов'язаний падати замовнику належно оформлений товарносупровідний пакет документів встановленої форми (ТТН, видаткова накладна) протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту розвантаження (п. 4.2.18).

Відповідно до п. 5.1 договору, розрахунки між виконавцем і замовником здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 31 (тридцять одного) календарного дня з моменту отримання товарно-транспортної накладної, рахунку, акту виконаних робіт, заявки, оформлених згідно нормативних документів.

Згідно з п. 5.2 договору, сторони визначають загальну вартість послуг в рахунках та актах виконаних робіт відповідно до фактично наданих послуг у звітному періоді.

За змістом п. 5.3 договору, рахунок на оплату виписується виконавцем і надається замовнику після надання послуг. Сторони підписують акт виконаних робіт по факту надання транспортно-експедиторських послуг.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що акт виконаних робіт повинен бути підписаний замовником та повернутий виконавцю протягом 14 днів з дати його отримання. У випадку відсутності у строк 7 календарних днів з моменту отримання письмових зауважень замовника, послуги вважаються виконаними належними чином, а акт затвердженим і таким, відносно якого у замовника немає зауважень.

Пунктом 6.3.2 договору передбачено, що у випадку, якщо одна із сторін не надала своєчасно правильно оформлений і повний пакет документів, винна сторона оплачує штраф у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. і зобов'язується прийняти заходи по швидкому наданню необхідних документів.

Судом встановлено, що протягом дії договору між сторонами укладались додаткові угоди до договору перевезення вантажу № БГК/138/19 від 02.01.2019, а саме: Додаткова угода № 1 від 02.01.2019, якою сторони погодили алгоритм дій виконавця під час приймання вантажоодержувачем вантажу (товару); Додаткова угода № 2 від 16.09.2019, якою сторони вирішили внести зміни в пункт 12 «Реквізити сторін» та викласти реквізити сторін в новій редакції; Додаткова угода № 3 від 02.11.2019, якою сторони внесли зміни в пункт 12 «Реквізити сторін» та викласти реквізити сторін в новій редакції.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач стверджує, що ним на виконання умов укладеного договору у період з 11.11.2022 до 16.12.2022 було надано відповідачу послуги з перевезення вантажу за вказівками замовника на адреси вантажоодержувачів, що підтверджується товарно-транспортними накладними №00040706 від 06.11.2022, №00040707 від 06.11.2022, №000037379 від 06.11.2022, №000037380 від 06.11.2022, №00040722 від 08.11.2022, №000037391 від 10.11.2022, №000037398 від 10.11.2022, №00040727 від 10.11.2022, №00040737 від 10.11.2022, №00040749 від 11.11.2022, №0010022669 від 08.11.2022, №00040766 від 13.11.2022, №000037415 від 13.11.2022, №000037422 від 13.11.2022, №000037434 від 16.11.2022, №00040807 від 17.11.2022, №000037438 від 17.11.2022, №000037439 від 17.11.2022, №000037450 від 18.11.2022, №0010022697 від 12.11.2022, №0010022705 від 15.11.2022, №0010022712 від 15.11.2022, №00040828 від 20.11.2022, №00040829 від 20.11.2022, №000037464 від 20.11.2022, №000037478 від 23.11.2022, №000037487 від 23.11.2022, №00040859 від 24.11.2022, №00040867 від 24.11.2022, №00040877 від 25.11.2022, №00040881 від 25.11.2022, №0010022717 від 19.11.2022, №0010022734 від 22.11.2022, №000022743 від 22.11.2022, №000037514 від 27.11.2022, №000037515 від 27.11.2022, №000037532 від 30.11.2022, №000037533 від 30.11.2022, №0010022766 від 29.11.2022, №0010022775 від 29.11.2022, №000037546 від 01.12.2022, №00040914 від 01.12.2022, №00040954 від 02.12.2022, №000037557 від 02.12.2022, №000037563 від 02.12.2022, №00040958 від 04.12.2022, №00040967 від 04.12.2022, №000037578 від 04.12.2022, №00040982 від 06.12.2022, №00040985 від 06.12.2022, №000037585 від 07.12.2022, №00040997 від 08.12.2022, №00041008 від 08.12.2022, №000037596 від 08.12.2022, №0010022793 від 03.12.2022, №0010022802 від 06.12.2022, №0010022811 від 07.12.2022, №00041017 від 09.12.2022, №00041022 від 09.12.2022, №00041031 від 09.12.2022, №000037608 від 09.12.2022, №00041038 від 11.12.2022, №000037629 від 11.12.2022, №000037632 від 11.12.2022, №00041069 від 13.12.2022, №00041070 від 13.12.2022, №00041072 від 15.12.2022, №00041082 від 15.12.2022, №000037659 від 15.12.2022, №0010022833 від 10.12.2022, №0010022834 від 10.12.2022, №0010022847 від 13.12.2022, №0010022855 від 13.12.2022, №0010022862 від 14.12.2022, №00041092 від 16.12.2022, №00041106 від 16.12.2022, №000037670 від 16.12.2022, №0010022879 від 16.12.2022, копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що усі вищезазначені товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими представниками замовника, виконавця та вантажоодержувача та скріплені відтисками печаток підприємств без будь-яких зауважень та заперечень. Зазначені транспортні накладні містять, зокрема відомості про вантаж, відомості про параметри транспортного засобу, а також відмітки про температурний режим перевезення та відомості про вантаж, що швидко псується.

В подальшому, як стверджує позивач, ним на підставі товарно-транспортних накладних, складалися акти надання послуг та виставлялися відповідачу рахунки для здійснення оплати за надані позивачем послуги.

На підтвердження вказаного, позивачем долучено до позовної заяви акти надання послуг № 779 від 11.11.2022 на суму 113 500,00 грн, № 780 від 18.11.2022 на суму 65 750,00 грн, № 781 від 25.11.2022 на суму 65 250,00 грн, № 782 від 30.11.2022 на суму 36 000,00 грн, № 785 від 08.12.2022 на суму 102 750,00 грн, № 786 від 15.12.2022 на суму 108 000,00 грн та № 787 від 16.12.2022 на суму 17 500,00 грн та рахунки на оплату № 779 від 11.11.2022 на суму 113 500,00 грн, № 780 від 18.11.2022 на суму 65 750,00 грн, № 781 від 25.11.2022 на суму 65 250,00 грн, № 782 від 30.11.2022 на суму 36 000,00 грн, № 785 від 08.12.2022 на суму 102 750,00 грн, № 786 від 15.12.2022 на суму 108 000,00 грн та № 787 від 16.12.2022 на суму 17 500,00 грн.

Судом встановлено, що акт надання послуг № 779 від 11.11.2022 на суму 113 500,00 грн та акт надання послуг № 780 від 18.11.2022 на суму 65 750,00 грн підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені відтисками печаток підприємств без будь-яких зауважень та заперечень.

Усі інші акти надання послуг з боку відповідача не підписані.

Проте, як стверджує позивач, відповідачем не виконано належним чином зобов'язання за договором та не оплачено виконавцю у строки, визначені п. 5.1 договору, послуги з перевезення вантажу за період з 11.11.2022 до 16.12.2022 на підставі виставлених позивачем рахунків та актів надання послуг, чим заборгував позивачу грошові кошти в загальній сумі 505 750,00 грн.

Судом встановлено, що загальна сума за актами надання послуг № 779 від 11.11.2022 на суму 113 500,00 грн, № 780 від 18.11.2022 на суму 65 750,00 грн, № 781 від 25.11.2022 на суму 65 250,00 грн, № 782 від 30.11.2022 на суму 36 000,00 грн, № 785 від 08.12.2022 на суму 102 750,00 грн, № 786 від 15.12.2022 на суму 108 000,00 грн та № 787 від 16.12.2022 на суму 17 500,00 грн складає 508 750,00 грн.

Проте, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд не може виходити за межі позовних вимог, господарський суд розглядає позовні вимоги, заявлені позивачем в межах позовних вимог з врахуванням заявлених сум.

Позивач зазначає, що рахунки та акти надання послуг були надані представнику ТОВ «БІЗНЕС ГРУП К» для їх підписання, однак не були підписані та не були повернуті виконавцю, замовник проігнорував підписання вказаних документів та обов'язок сплатити вартість наданих виконавцем послуг.

З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2023 позивач направив відповідачу претензію вих. № 34/п від 27.01.2023 про повернення заборгованості за договором перевезення вантажу, якою позивач повідомив відповідача, що у зв'язку із порушенням замовником п. 5.1 договору в частині здійснення оплати за надані послуги, у замовника утворилась заборгованість у розмірі 505 750,00 грн за період з 11.11.2022 до 16.12.2022. Претензією позивач просив відповідача у добровільному порядку в 10-ти денний термін з моменту отримання претензії сплатити позивачу заборгованість за договором перевезення вантажу № БГК/138/19 від 02.01.2019 у розмірі 505 750,00 грн за період з 11.11.2022 до 16.12.2022 на підставі виставлених рахунків та актів надання послуг. Також претензією позивач просив відповідача підписати акти надання послуг № 781 від 25.11.2022, № 782 від 30.11.2022, № 785 від 08.12.2022, № 786 від 15.12.2022 та № 787 від 16.12.2022. Відповідь на претензію позивач просив відповідача надати у 30-ти денний термін з моменту отримання претензії (копія претензії наявна в матеріалах справи).

Разом із претензією позивач направив відповідачу, зокрема оригінали актів надання послуг № 781 від 25.11.2022, № 782 від 30.11.2022, № 785 від 08.12.2022, № 786 від 15.12.2022 та № 787 від 16.12.2022 для підписання та оригінали рахунків № 779 від 11.11.2022, № 780 від 18.11.2022, № 781 від 25.11.2022, № 782 від 30.11.2022, № 785 від 08.12.2022, № 786 від 15.12.2022 та № 787 від 16.12.2022.

На підтвердження направлення вказаної претензії позивачем долучено до позовної заяви опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек та поштову накладну за № 0208804815430. Відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, зазначене відправлення було вручено відповідачу 06.02.2023.

Проте, як зазначає позивач, відповіді на претензію відповідач не направив, а вимоги претензії залишені відповідачем без задоволення.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 505 750,00 грн, 4 905,08 грн 3% річних, 15 343,79 грн інфляційних втрат та 81 751,37 грн пені, нарахованої на підставі підп. 6.2.1 договору, за період з 11.11.2022 до 08.03.2023 року.

Суд заслухав та дослідив доводи відповідача, викладені у заявах по суті спору, надав їм належну оцінку та зазначає наступне.

Відповідач, заперечуючи проти позову, акцентує увагу на тому, що між ТОВ «БІЗНЕС ГРУП К» та ФОП Ярош І.В. не було досягнуто згоди щодо ціни договору, не встановлено вартість транспортних послуг та складових, від яких така вартість може залежати. Відповідач стверджує, що долучені позивачем акти надання послуг не підписані відповідачем, у той час як останні відповідачу для підпису не надавались.

Крім того, відповідач стверджує, що позивач неналежним чином виконав умови п. 4.2.18 договору та не надав відповідачу пакет документів, у зв'язку із чим у замовника відсутній обов'язок оплачувати послуги виконавця.

Відповідач також посилається на те, що надані позивачем до позову акти надання послуг містять посилання на договір № 138/19 від 02.01.2019, однак відповідач твердить, що такий договір між сторонами не підписувався та позивачем до матеріалів справи не наданий. У відзиві на позовну заяві відповідач стверджує, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, підписані відповідачем, які свідчили б про звернення останнього до позивача із заявками на перевезення вантажів.

Також відповідач зазначає, що позивачем не в повному обсязі надано товарно-транспортні накладні, які зазначені в актах, зокрема до акта № 779 від 11.11.2022 відсутні ТТП до рейсу 00040749 від 11.11.2022 на суму 6 000,00 грн, до рейсу 00100226819 від 07.11.2022 на суму 12 000,00 грн, до рейсу 0010022682 від 07.11.2022 н суму 12 000,00 грн, до рейсу 0010022690 від 09.11.2022 на суму 24 000,00 грн та до рейсу 0010022691 від 09.11.2022 на суму 24 000,00 грн; до акта № 780 від 18.11.2022 відсутня ТТН до рейсу 000037461 від 17.11.2022 на суму 4 500,00 грн та до рейсу 0010022714 від 14.11.2022 на суму 5 750,00 грн.

Відповідач посилається на те, що ТТН не містять посилання на договір перевезення вантажу № БГК/138/19 від 02.01.2019, укладений між позивачем та відповідачем, а також товарно-транспортні накладні, подані позивачем, оформлені неналежним чином, зокрема, у більшості ТТН відсутні обов'язкові реквізити (підпис особи, яка здала вантаж, час прибуття автомобіля для розвантаження, ПІП та підпис уповноваженої особи вантажоодержувача та печатка тощо).

Щодо надсилання позивачем на адресу відповідача претензії № 34/п від 27.01.2023 про повернення заборгованості за договором перевезення вантажу № БГК/138/19 від 02.01.2019, відповідач стверджує, що сам лише факт надсилання не може свідчити про погодження сторонами умов договору перевезення, факту надання послуг перевезення вантажу та прийняття відповідачем вказаних послуг.

Відповідач стверджує, що у нього не було підстав розглядати вищезазначену претензію позивача, оскільки претензія направлена відповідачу не в оригіналі, а копії: в ній відсутній власноручний підпис представника позивача та/або позивача, додатки до претензії також надані не в оригіналі і навіть неналежним чином завірені копії, в тому числі і ордер адвоката серії АІ № 1341279 від 27.01.2023. За ствердженням відповідача, у нього не було законних підстав розглядати претензію позивача, оскільки між сторонами не було досягнуто жодних домовленостей щодо використання іншого відтворення підпису, окрім власноручного. Отже, на думку відповідача, позивач не надав належних доказів направлення претензії та рахунків, актів надання послуг відповідача, що не може свідчити про необґрунтовану відмову відповідача від задоволення такої претензії та підписання цих актів.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з нього коштів за надані послуги за перевезення вантажу, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту укладення з відповідачем договору саме на умовах, запропонованих в актах надання послуг, долучених позивачем до позовної заяви, на загальну суму 505 750,00 грн.

Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Сторонами погоджено, що підписання договору шляхом направлення на електронну адресу сканованої копії іншій стороні має силу оригіналу.

У випадку, якщо жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову продовжувати договір за 5 (п'ять) днів до закінчення строку, вказаного в п. 11.1 цього договору, договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 11.2 договору).

Оскільки матеріали справи не містять доказів звернення сторін з намірами про відмову від продовження строку дії договору в прядку, передбаченому п. 11.2 договору, господарський суд дійшов висновку, що договір щороку продовжувався на кожний наступний календарний рік та станом на дату розгляду даної справи є чинним.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір перевезення вантажу № БГК/138/19 від 02.01.2019 та усі додаткові угоди до нього, як належні підстави, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своїми основними ознаками є договором перевезення вантажу автомобільним транспортом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Статтею 306 Господарського кодексу України передбачено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Таким чином, приписами ст. 909 Цивільного кодексу України та ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Взаємовідносини сторін, що виникли на підставі договору перевезення вантажу автомобільним транспортом також регулюються Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила).

Згідно з пунктом 1 Правил, договір про перевезення вантажів - це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до пунктів 11.4-11.6 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Як було встановлено судом раніше, позивачем, на виконання умов укладеного договору, у період з 11.11.2022 до 16.12.2022 було надано відповідачу послуги з перевезення вантажу за вказівками замовника на адреси вантажоодержувачів, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, що наявні в матеріалах справи.

Судом було встановлено, що усі наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими представниками замовника, виконавця та вантажоодержувача та скріплені відтисками печаток підприємств без будь-яких зауважень та заперечень. Зазначені транспорті накладні містять, зокрема відомості про вантаж, відомості про параметри транспортного засобу, а також відмітки про температурний режим перевезення та відомості про вантаж, що швидко псується.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позовну заяву стверджував, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, підписані відповідачем, які свідчили б про звернення останнього до позивача із заявками на перевезення вантажів.

Відповідно до пояснень позивача, викладених у відповіді на відзив, адреса завантаження та розвантаження вантажу, дані про маршрут, дати, кількість та вага вантажу зазначались у товарно-транспортних накладних, а також за домовленістю сторін шляхом отримання від замовника в телефонному режимі. Після отримання заявки в телефонному режимі від замовника, виконавець починав надавати послуги з перевезення вантажу відповідно до умов договору перевезення вантажу № БГК/138/19 від 02.01.2019.

Так, відповідно до п. 3.1 договору, надання транспорту для перевезення вантажу здійснюється виконавцем на підставі договору-заявки та/або додаткової угоди, які є невід'ємною частиною договору та містить наступні дані: маршрут, дата та адреса завантаження (розвантаження), кількість та вага вантажу, адреса вантажоодержувача та інші необхідні умови перевезення.

Крім того, п. 4.2.6 договору передбачено, що виконавець зобов'язується дотримуватись термінів доставки вантажу, обумовлених в цьому договору, додаткових угодах до цього договору, заявці, або зазначених в товарно-транспортній накладній.

Відповідно до п. 4.2.9 договору, виконавець гарантує дотримуватись точного часу розвантаження вантажу попередньо узгодженого сторонами в заявці, додатковій угоді до цього договору, або зазначеного в товарно-транспортній накладній.

Згідно з п. 4.2.11 договору, виконавець передає вантаж в строки по кількості та якості у відділ прийому торгової точки, адреса яка визначається в заявці та/або додатковій угоді до цього договору, а у разі їх відсутності в пункт призначення вказаний в товарно-транспортній накладній.

З вищенаведених пунктів договору вбачається, що умовами договору не встановлено, що надання товарно-транспортних послуг надається виконавцем виключно на підставі письмової заявки замовника на перевезення вантажів, як і не встановлено форми (письмово або усно) здійснення такої заявки замовником.

Зі змісту вищенаведених пунктів договору також вбачається, що надання послуги з перевезення вантажу можуть бути надані, у тому числі, за відсутності заявок та/або додаткових угод. У такому разі послуги надаються відповідно до умов договору в строки по кількості та якості в пункт призначення вказаний в товарно-транспортній накладній.

Крім того, з п. 3.2 договору вбачається, що адреса завантаження та розвантаження вантажу, дані про маршрут, дати, кількість та вага вантажу обов'язково зазначаються в товарно-транспортних накладних, а також за домовленістю сторін в договорах-заявках та/або додаткових угодах.

З наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних вбачається, що вказані накладні містять дату та номер, в них наведено інформацію про автомобіль, перевізника, замовника, вантажовідправника та вантажоодержувача, пункт навантаження та розвантаження, інформацію про супровідні документи та відомості про транспортні послуги, які надаються автомобільним перевізником, відомості про вантаж (найменування вантажу, кількість та вага вантажу) та відомості про параметри транспортного засобу.

При цьому, як зазначалось судом, усі товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими представниками замовника, виконавця та вантажоодержувача та скріплені відтисками печаток підприємств без будь-яких зауважень та заперечень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем були погоджені усі рейси за наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними за період з 11.11.2022 до 16.12.2022, а послуги з перевезення вантажу за вказаними накладними надані позивачем належним чином виконані та, у свою чергу, прийняті відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, чим спростовуються посилання відповідача на той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, підписані відповідачем, які б свідчили про звернення відповідача до позивача із заявками на перевезення вантажів.

Щодо посилань відповідача на той факт, що ТТН не містять посилання на договір перевезення вантажу № БГК/138/19 від 02.01.2019, укладений між позивачем та відповідачем, а також товарно-транспортні накладні, подані позивачем, оформлені неналежним чином, зокрема, у більшості ТТН відсутні обов'язкові реквізити (підпис особи, яка здала вантаж, час прибуття автомобіля для розвантаження, ПІП та підпис уповноваженої особи вантажоодержувача та печатка тощо.

Так судом досліджені наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні та встановлено, що товарно-транспортні накладні складені позивачем відповідно до Додатку 7 до Правил перевезення вантажів транспортом в Україні, Форма № 1-ТН, в якому зазначені всі розділи що стосуються перевезення вантажу та які підписані всіма сторонами без будь-яких зауважень та заперечень.

Варто зазначити, що окремого пункту у Формі № 1-ТН, де зазначаються договір та його істотні умови, така форма не містить, а враховуючи те, що відповідач щоразу підписував ТТН без зауважень, останній погодився з істотними умовами договору та доставленим позивачем вантажем до місця призначення, за замовленням відповідача, товар був переданий в подальшому вантажоодержувачу, який також підписував даний документ без жодних зауважень.

Крім того, сторонами не узгоджено та умовами договору не передбачено обов'язкового посилання в товарно-транспортних накладних посилання на договір № БГК/138/19 від 02.01.2019.

Суд зазначає, відповідач не заперечує сам факт надання позивачем послуг за наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними та факт їх підписання, однак посилається на численні недоліки зазначених актів, у той час як усі ТТН, наявні в матеріалах справи, відповідачем підписані та скріплені печаткою товариства.

Варто також зазначити, що за умовами п. 4.1.2 договору, саме на замовника покладений обов'язок забезпечити підготовку і своєчасне оформлення усіх товарносупровідних документів встановленої форми (ТТН, видаткова накладна) і у необхідній кількості. Загальний пакет документів повинен відповідати вимогам Державного комітету Ветеринарної Медицини України.

Водночас, доказів того, що відповідачу надавалися послуги у період з 11.11.2022 до 16.12.2022 за наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними на підставі іншого договору, ніж на підставі договору № БГК/138/19 від 02.01.2019, матеріали справи не містять і відповідачем зазначене не доведено.

Також, позивачем було надано до суду банківську виписку за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 та банківську виписку за період з 01.01.2022 до 31.12.2022, зі змісту яких вбачається, що відповідач протягом 2021-2022 років декілька разів здійснював оплату за транспортні послуги згідно договору № БГК/138/19 від 02.01.2019 року відповідно до виставлених позивачем рахунків та актів надання послуг за кожне перевезення вантажу.

Наведені обставини додатково свідчать про існування між сторонами правовідносин на підставі договору перевезення вантажу за № БГК/138/19 від 02.01.2019 року протягом 2021-2022 років.

З урахування зазначеного, суд дійшов висновку, що послуги з перевезення вантажу у період з 11.11.2022 до 16.12.2022 підтверджені наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними є такими, що надані позивачем належним чином та прийняті відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Судом встановлено, що акти надання послуг № 779 від 11.11.2022 на суму 113 500,00 грн та № 780 від 18.11.2022 на суму 65 750,00 грн підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені відтисками печаток підприємств без будь-яких зауважень та заперечень.

Усі інші акти надання послуг з боку відповідача не підписані. З приводу цього суд зазначає наступне.

Пунктом 4.2.18 договору передбачено, що виконавець зобов'язаний падати замовнику належно оформлений товарносупровідний пакет документів встановленої форми (ТТН, видаткова накладна) протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту розвантаження.

Суд відхиляє такі твердження позивача, оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження надання рахунків та актів надання послуг представнику ТОВ «БІЗНЕС ГРУП К» для їх підписання позивачем до суду не надано.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що 31.01.2023 позивач направив відповідачу претензію вих. № 34/п від 27.01.2023 про повернення заборгованості за договором перевезення вантажу, якою позивач повідомив відповідача, що у зв'язку із порушенням замовником п. 5.1 договору в частині здійснення оплати за надані послуги, у замовника утворилась заборгованість у розмірі 505 750,00 грн за період з 11.11.2022 до 16.12.2022. Претензією позивач просив відповідача у добровільному порядку в 10-ти денний термін з моменту отримання претензії сплатити позивачу заборгованість за договором перевезення вантажу № БГК/138/19 від 02.01.2019 у розмірі 505 750,00 грн за період з 11.11.2022 до 16.12.2022 на підставі виставлених рахунків та актів надання послуг. Також претензією позивач просив відповідача підписати акти надання послуг № 781 від 25.11.2022, № 782 від 30.11.2022, № 785 від 08.12.2022, № 786 від 15.12.2022 та № 787 від 16.12.2022. Відповідь на претензію позивач просив відповідача надати у 30-ти денний термін з моменту отримання претензії.

У свою чергу відповідач не заперечує щодо отримання претензії позивача вих. № 34/п від 27.01.2023 про повернення заборгованості за договором перевезення вантажу, однак посилається на той факт, що саме лише надсилання претензії не може свідчити про погодження сторонами умов договору перевезення, факту надання послуг перевезення вантажу та прийняття відповідачем вказаних послуг.

Відповідач стверджує, що у нього не було підстав розглядати вищезазначену претензію позивача, оскільки претензія направлена відповідачу не в оригіналі, а в копії: в ній відсутній власноручний підпис представника позивача та/або позивача, додатки до претензії також надані не в оригіналі і навіть неналежним чином завірені копії, в тому числі і ордер адвоката серії АІ № 1341279 від 27.01.2023. За ствердженням відповідача, у нього не було законних підстав розглядати претензію позивача, оскільки між сторонами не було досягнуто жодних домовленостей щодо використання іншого відтворення підпису, окрім власноручного. Отже, на думку відповідача, позивач не надав належних доказів направлення претензії та рахунків, актів надання послуг відповідача, що не може свідчити про необґрунтовану відмову відповідача від задоволення такої претензії та підписання цих актів.

Так, пунктом 5.4 договору передбачено, що акт виконаних робіт повинен бути підписаний замовником та повернутий виконавцю протягом 14 днів з дати його отримання. У випадку відсутності у строк 7 календарних днів з моменту отримання письмових зауважень замовника, послуги вважаються виконаними належними чином, а акт затвердженим і таким, відносно якого у замовника немає зауважень.

Судом було встановлено, що позивач разом із претензією направляв відповідачу оригінали актів надання послуг № 781 від 25.11.2022, № 782 від 30.11.2022, № 785 від 08.12.2022, № 786 від 15.12.2022 та № 787 від 16.12.2022 для підписання.

Проте відповідач стверджує, що додатки до претензії були подані відповідачу не в оригіналі і навіть не в належним чином завірених копіях, на підтвердження надав до суду оригінал конверту з описом вкладення разом з вкладеними документами, що направляв позивач відповідачу.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо направлення додатків до претензії відповідачу разом з претензією № 34/п від 27.01.2023 не в оригіналі і навіть не в належним чином завірених копіях, оскільки зі змісту опису вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів вбачається, що відповідачу направлялися оригінали актів надання послуг № 781 від 25.11.2022, № 782 від 30.11.2022, № 785 від 08.12.2022, № 786 від 15.12.2022 та № 787 від 16.12.2022 (для підписання) в кількості 5 шт. (п. 8).

Долучений відповідачем оригінал опису вкладення у цінний лист також містить відомості про направлення відповідачу, у тому числі оригіналів актів надання послуг № 781 від 25.11.2022, № 782 від 30.11.2022, № 785 від 08.12.2022, № 786 від 15.12.2022 та № 787 від 16.12.2022 (для підписання) в кількості 5 шт. (п. 8)

Дослідивши долучені відповідачем до відзиву документи, зокрема акти надання послуг № 781 від 25.11.2022, № 782 від 30.11.2022, № 785 від 08.12.2022, № 786 від 15.12.2022 та № 787 від 16.12.2022, які, за ствердженням позивача, були направлені йому з претензією, суд не може дійти беззаперечного висновку про те, що вказані додатки до претензії були направлені відповідачу саме в тому вигляді, в якому долучені відповідачем до відзиву.

З урахуванням зазначеного, господарський суд встановив, що відповідачу були направлені саме оригінали актів надання послуг № 781 від 25.11.2022, № 782 від 30.11.2022, № 785 від 08.12.2022, № 786 від 15.12.2022 та № 787 від 16.12.2022 для підписання їх підписання відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що претензію разом з додатками відповідач отримав 06.02.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням. Отримання претензії з додатками 06.02.2023 відповідач не заперечує.

Як було зазначено судом вище та передбачено сторонами в п. 5.4 договору, акт виконаних робіт повинен бути підписаний замовником та повернутий виконавцю протягом 14 днів з дати його отримання. У випадку відсутності у строк 7 календарних днів з моменту отримання письмових зауважень замовника, послуги вважаються виконаними належними чином, а акт затвердженим і таким, відносно якого у замовника немає зауважень.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується самим відповідачем, відповіді на претензію відповідач не направив, акти виконаних робіт у строки, визначені умовами договору не підписав та примірники позивачу не повернув, у строк протягом 7 календарних днів з моменту отримання претензії, письмових зауважень щодо послуг, зазначених в актах (у тому числі заперечень щодо ціни за надані послуги), не висловив.

Таким чином, враховуючи, що у строк протягом 7 календарних днів з моменту отримання відповідачем актів надання послуг № 781 від 25.11.2022, № 782 від 30.11.2022, № 785 від 08.12.2022, № 786 від 15.12.2022 та № 787 від 16.12.2022, відповідач письмові зауваження щодо зазначених актів не направив, з урахуванням п. 5.4 договору, послуги за вказаними актами вважаються виконаними належними чином, а акти затвердженим і таким, відносно якого у замовника немає зауважень, внаслідок чого у відповідача виник обов'язок сплатити за надані послуги за вказаними актами.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що акти надання послуг № 781 від 25.11.2022, № 782 від 30.11.2022, № 785 від 08.12.2022, № 786 від 15.12.2022 та № 787 від 16.12.2022 вважаються затвердженими на 8-й календарний день, тобто 14.02.2023, оскільки 7-денний строк для висловлення замовником заперечень розпочався з наступного дня від дати отримання актів - з 07.02.2023, та закінчився 13.02.2023.

Посилання відповідача на той факт, що позивач, всупереч п. 4.2.18 договору не направив пакет документів встановленої форми протягом 10 банківських днів з моменту розвантаження, судом відхиляються, оскільки за змістом п. 6.3.2 договору у випадку, якщо одна із сторін не надала своєчасно правильно оформлений і повний пакет документів, винна сторона оплачує штраф у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. і зобов'язується прийняти заходи по швидкому наданню необхідних документів.

Отже, невиконання позивачем п. 4.2.18 договору в частині направлення відповідачу пакету документів у встановлені строки має наслідком застосування до позивача відповідальності, встановленої п. 6.3.2 договору, проте не передбачає звільнення замовника від обов'язку оплатити за надані послуги на підставі направленого пакету документів.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості застосувати до позивача відповідальність, передбачену п. 6.3.2 договору за неналежне виконання п. 4.2.18 договору, однак таким правом не скористався.

Щодо тверджень відповідача, що позивачем не в повному обсязі долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні до акта № 779 від 11.11.2022 та до акта № 780 від 18.11.2022, суд зазначає, що хоча позивачем і не долучено до позовної заяви низку товарно-транспортних накладних, які зазначені у вказаних актах, проте такі акти підписані уповноваженим представником відповідача та скріплені відтиском печатки товариства без будь-яких зауважень та заперечень, а отже послуги за зазначеними в них ТТН є такими, що надані відповідачу належним чином та прийняті відповідачем без заперечень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 916 Цивільного кодексу України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 311 Господарського кодексу України, плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Згідно з пунктами 14.1, 14.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов'язаних з цим, визначаються перевізником з вантажо-відправником або вантажоодержувачем - замовником при укладенні ними договору на перевезення вантажів. Остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться замовником на підставі рахунку перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як було встановлено судом та узгоджено сторонами в п. 5.1 договору, що розрахунки між виконавцем і замовником здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 31 (тридцять одного) календарного дня з моменту отримання товарно-транспортної накладної, рахунку, акту виконаних робіт, заявки, оформлених згідно нормативних документів.

За змістом п. 4.1.4 договору, замовник зобов'язується оплачувати рахунки виконавця на умовах, які передбачено у даному договорі в розмірі, що погоджені сторонами у заявці.

Отже, п. 5.1 договору сторонами передбачено відтермінування платежу - протягом 31 календарного дня з моменту отримання повного пакету документів, а саме: товарно-транспортної накладної, рахунку, акту виконаних робіт, заявки, оформлених згідно нормативних документів.

Судом було встановлено, що акти надання послуг № 779 від 11.11.2022 на суму 113 500,00 грн та № 780 від 18.11.2022 на суму 65 750,00 грн підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені відтисками печаток підприємств без будь-яких зауважень та заперечень.

Таким чином, враховуючи, що акти надання послуг № 779 від 11.11.2022 на суму 113 500,00 грн та № 780 від 18.11.2022 на суму 65 750,00 грн підписані уповноваженими представниками сторін, з урахуванням того, рахунки на оплату та товарно-транспортні накладні були направлені відповідачу разом з претензією № 34/п від 27.01.2023 та отримані відповідачем 06.02.2023 та з враховуючи п. 5.1 договору, господарський суд зазначає, що строк оплати за актами надання послуг № 779 від 11.11.2022 та № 780 від 18.11.2022 є таким, що настав на 31-й календарний день від дати отримання рахунків, тобто 09.03.2023.

Щодо інших актів надання послуг, які не підписані відповідачем, судом було зазначено раніше, що акти надання послуг № 781 від 25.11.2022, № 782 від 30.11.2022, № 785 від 08.12.2022, № 786 від 15.12.2022 та № 787 від 16.12.2022 вважаються затвердженими на 8-й календарний день з моменту їх отримання відповідачем, тобто 14.02.2023.

Таким чином, враховуючи, що акти надання послуг № 781 від 25.11.2022, № 782 від 30.11.2022, № 785 від 08.12.2022, № 786 від 15.12.2022 та № 787 від 16.12.2022 вважаються затвердженими на 8-й календарний день з моменту їх отримання відповідачем (14.02.2023), з урахуванням того, що рахунки на оплату та товарно-транспортні накладні були направлені відповідачу разом з претензією № 34/п від 27.01.2023 та отримані відповідачем 06.02.2023 та з враховуючи п. 5.1 договору, господарський суд зазначає, що строк оплати за вказаними актами є таким, що настав на 31-й календарний день від 14.02.2023 (від дати, з якої акти вважаються затвердженими), тобто 09.03.2023.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що станом на дату розгляду даної справи строк здійснення оплати відповідачем за надані послуги з перевезення вантажу за період з 11.11.2022 до 16.12.2022 є таким, що настав.

Проте, станом на день розгляду даної справи, в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем умов договору в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані послуги за період з 11.11.2022 до 16.12.2022 на загальну суму 505 750,00 грн. У зв'язку із цим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в загальній сумі 505 750,00 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення повної оплати за надані послуги до суду не надано.

Посилання відповідача на той факт, що між ТОВ «БІЗНЕС ГРУП К» та ФОП Ярош І.В. не було досягнуто згоди щодо ціни договору, не встановлено вартість транспортних послуг та складових, від яких така вартість може залежати, судом відхиляються, оскільки умовами пп. 1.3, 1.4 договору передбачено, що найменування, кількість і ціна послуги визначаються в рахунках або актах виконаних робіт, що є невід'ємною частиною цього договору, а загальна сума договору складається з загальної суми актів виконаних робіт, підписаних обома сторонами.

Отже, сторони в договорі не визначили ціну договору та вартість транспортних послуг та складових, від яких така вартість може залежати, а дійшли згоди про те, що ціна послуги визначається в рахунках або актах виконаних робіт, а загальна сума договору складається із загальної суми актів виконаних робіт, що є невід'ємними частинами договору.

Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 505 750,00 грн.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 6.2.1 договору, за порушення замовником термінів оплати послуг, він сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Так позивач, у зв'язку із простроченням з оплати наданих послуг з перевезення вантажу, нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 4 905,08 грн, 15 343,79 грн інфляційних втрат та 81 751,37 грн пені, нарахованої на підставі п. 6.2.1 договору, що розраховані за період з 11.11.2022 до 08.03.2023.

Враховуючи висновок суду про те, що строк здійснення відповідачем оплати за надані послуги за актами надання послуг № 779 від 11.11.2022 та № 780 від 18.11.2022 є таким, що настав 09.03.2023, а за актами надання послуг № 781 від 25.11.2022, № 782 від 30.11.2022, № 785 від 08.12.2022, № 786 від 15.12.2022 та № 787 від 16.12.2022 є таким, що настав 14.02.2023, господарський суд зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4 905,08 грн, 15 343,79 грн інфляційних втрат та 81 751,37 грн пені за період з 11.11.2022 до 08.03.2023 задоволенню не підлягають.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «РуїсТоріха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 7 586,25 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ГРУП К» (місцезнаходження: вул. Аграрна, буд. 1, с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська обл., 08140; код ЄДРПОУ 39395839) на користь Фізичної особи-підприємця Ярош Ірини В'ячеславівни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 505 750,00 грн основного боргу та 7 586,25 грн судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.10.2023.

Суддя Л.В. Сокуренко

Попередній документ

113892779

Наступний документ

113892781

Інформація про рішення:

№ рішення:	113892780
№ справи:	911/715/23
Дата рішення:	06.09.2023
Дата публікації:	05.10.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Київської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; перевезення, транспортного експедирування

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (06.09.2023)
Дата надходження:	08.03.2023
Предмет позову:	ЕС: Стягнення 607750,24 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (8)

06.04.2023 14:10	Господарський суд Київської області
03.05.2023 15:30	Господарський суд Київської області
08.06.2023 14:30	Господарський суд Київської області
22.06.2023 14:30	Господарський суд Київської області
19.07.2023 14:20	Господарський суд Київської області
09.08.2023 14:20	Господарський суд Київської області
06.09.2023 14:00	Господарський суд Київської області
20.09.2023 15:30	Господарський суд Київської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

АНТОНОВА В М

СОКУРЕНКО Л В

відповідач (боржник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ГРУП К"

позивач (заявник):

Ярош Ірина В’ячеславівна

представник відповідача:

Адвокат Наконечна Наталія Олегівна

представник позивача:

Гарницький Павло Петрович