ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
УХВАЛА
м. Київ
03.10.2023Справа № 910/15463/23
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до керівника національного заповідника «Києво-Печерська лавра» (01015, м. Київ, вул. Лаврська, 9, корп. 8) про визнання неправомірними та протиправними дії керівника
ВСТАНОВИВ:
02.10.2023 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла позовна заява до керівника національного заповідника «Києво-Печерська лавра» про визнання неправомірними та протиправними дії керівника та передана 03.10.2023 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що керівник Заповідника, оприлюднив копію Договору №2 від 19 липня 2013року в якому неправомірно і протиправно зазначено, що Заповідник є державною установою чим вводить в оману позивача, суди, меценатів, монахів, громадян України.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд визнати неправомірними і протиправними дії Відповідача за оприлюднення копії Договору №2 від 19 липня 2013року про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, в якому неправомірно і протиправно зазначено, що заповідник є державною установою та встановити, що Національний Заповідник "Києво-Печерська лавра" не входить до категорії " Державні установи України".
Розглянувши матеріали позовної заяви, Господарський суд міста Києва відмовляє у відкритті провадження у справі, зважаючи на наступне.
Пунктом 1 ч.1 ст.175 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У рішенні від 22.12.2009 у справі "Безимянная проти Росії" (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що "погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту".
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Справи, віднесені до юрисдикції господарських судів, визначено у статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
За змістом статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 ГК України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що фізична особа може звернутися з позовом до господарського суду лише у разі, якщо розгляд такого спору у господарському суді прямо передбачено Господарським процесуальним кодексом України та відповідним законом, при цьому коло господарських спорів, у яких стороною може бути фізична особа, законом обмежене.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що керівник Заповідника, оприлюднив копію Договору №2 від 19 липня 2013року в якому неправомірно і протиправно зазначено, що Заповідник є державною установою чим вводить в оману позивача, суди, меценатів, монахів, громадян України.
Враховуючи, що позивачем є фізична особа, виходячи із суб'єктного складу сторін, даний спір не підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.
За таких обставин, з огляду на зміст статей 4, 20 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, що є підставою для відмови у прийнятті позову на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.
Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 6 ст. 175 ГПК України).
Частиною 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Отже, справи у спорах щодо виконання цивільних правочинів, стороною яких є фізичні особи, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
З урахуванням викладеного, суд відмовляє у прийнятті до розгляду позовної заяви та роз'яснює заявникові, що її розгляд належить до юрисдикції місцевого загального суду шляхом подання позовної заяви в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 4, 20, 162, 175, 233-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд , -
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до керівника національного заповідника «Києво-Печерська лавра» про визнання неправомірними та протиправними дії керівника.
2. Роз'яснити ОСОБА_1 , що даний спір, має розглядатись в порядку цивільного судочинства.
3. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання ухвали 03.10.2023
Суддя Владислав ДЕМИДОВ