ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
03.10.2023Справа № 910/3405/23
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
про стягнення 6599,81 грн
Суддя Сташків Р.Б.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
СУТЬ СПОРУ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - Відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" (далі - Позивач) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, оскільки Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.
Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Від МТСБУ на виконання вимог ухвали суду надійшли відомості щодо умов укладеного відповідачем страхового договору (полісу).
Заперечуючи проти вимог позову відповідач каже, що розрахунок страхового відшкодування має формуватися на підставі відповідного звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу, що відповідає вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідачем також було долучено з відзивом копію висновку експерта №330.23ЕД судової автотоварознавчої експертизи складений 06.04.2023, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Рено Дастер, д.н.з. НОМЕР_1 станом на день ДТП складає 88995,51 грн.
Позивач заперечуючи проти тверджень відповідача, зазначає, що звіт та експертиза були проведені на основі фотографій пошкодженого автомобіля, без огляду цього транспортного засобу. Позивач вказує на те, що ним надано належні докази понесених фактично витрат на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля, і саме на основі їх має розраховуватися сума страхового відшкодування.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
Між ОСОБА_1 та ПрАТ СК «Саламандра» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) «КАСКО» №1412.0015029 від 12.07.2021 (далі - Договір страхування) предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом «Рено Дастер», д.н.з. НОМЕР_1 (далі - Застрахований автомобіль).
02.11.2021 о 11:15 год. у місті Дніпрі водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Рено Кенго», д.р.н. НОМЕР_2 в районі е/о №395 по вулиці Маяковського у м. Дніпрі, не стежив за дорожньою обстановкою та її змінами, через що допустив зіткнення із автомобілем марки «Рено Дастер» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 який рухався попереду. Внаслідок ДТП автомобілі отримали технічні пошкодження, чим завдана матеріальна шкода.
Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив п. 2.3 ПДР України та його було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення відповідно до ст. 124 КУпАП.
Наведені вище обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення №052031, довідкою з поліції та постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2021 справа №205/10021/21, копії яких містяться в матеріалах справи.
У зв'язку з вищевикладеним до ПрАТ «СК «Саламандра» звернувся власник Застрахованого автомобіля з заявою про подію, яка має ознаки страхового випадку від 04.11.2021.
На виконання умов Договору страхування та на підставі протоколу огляду колісного транспортного засобу від 08.11.2021, протоколу додаткового огляду колісного транспортного засобу, рахунку-фактури ФОП Філоненко Дениса Олександровича від 12.11.2021 №А1556, страхового акту від 18.11.2021 №0037106.11.21/1 та розрахунку до нього, ПрАТ «СК «Саламандра» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 97147,95 грн, що підтверджується платіжним дорученням №6044 від 07.12.2021.
Щодо відступлення права вимоги до позивача.
02.01.2020 між ПрАТ «СК «Саламандра» та позивачем був укладений Договір про надання фінансових послуг факторингу № 02.01.2020-СК від 02.01.2020 (далі - Договір факторингу), щодо придбання права вимоги за грошовими зобов'язаннями, які виникли, згідно Акту прийому-передачі документів № 46-04 від 08.12.2021 до Договору № 02.01.2020-СК від 02.01.2020 у ПрАТ «СК «Саламандра» до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна».
Відповідно до пункту 175 Переліку переданих регресних вимог № 04-21 (за період з 01.10.2021 по 31.12.2021), який є невід'ємною частиною Договору факторингу № 02.01.2020-СК від 02.01.2020 право вимоги до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» перейшло до Фактора - ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ».
Як зазначено у Переліку переданих регресних вимог № 04-21 (за період з 01.10.2021 по 31.12.2021), за регресні вимоги Фактор сплачує Клієнту - ПрАТ «СК «Саламандра» 2415595,53 грн включно до 30.06.2022.
На виконання відповідної умови, позивач сплатив кошти на користь ПрАТ «СК «Саламандра» у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 13.10.2021 №541, від 20.10.2021 №549, від 21.10.2021 №550, від 21.10.2021 №551, від 29.10.2021 №587, від 12.11.2021 №655, від 16.11.2021 №659, від 24.11.2021 №697 та від 30.11.2021 №732 та від 17.01.2022 №39.
У порядку та на умовах, визначених пунктом 1.2 Договору факторингу фактор займає місце Клієнта (як Кредитора) по усіх переданих Регресних вимогах Клієнта, у тому числі права одержання від боржників сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.
Згідно з пунктом 1.3 Договору факторингу права за регресними вимогами переходять від Клієнта до Фактора з моменту підписання Акту здачі-приймання документів по відповідній Регресній вимозі.
Відтак, позивач набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати у сумі 97147,95 грн.
Як убачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Рено Кенго» д.н.з. НОМЕР_2 , і його вина у вчиненні ДТП підтверджується залученою до справи копією постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2021 у справі №205/10021/21.
На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , як особи, яка експлуатувала автомобіль «Рено Кенго» д.н.з. НОМЕР_2 , на законних підставах, була застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) ЕР/206375666 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ (ліміт відповідальності за шкоду по майну - 130000 грн, франшиза - 2600 грн).
Отже, на відповідача полісом ЕР/206375666 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації водієм ОСОБА_2 , як особи, яка експлуатувала автомобілем «Рено Кенго» д.н.з. НОМЕР_2 , на час ДТП.
18.12.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в сумі 97147,95 грн.
03.02.2022 відповідачем було сплачено на рахунок позивача 87642,14 грн страхового відшкодування.
04.02.2022 позивач звернувся до відповідача із листом про доплату 9505,81 грн страхового відшкодування, оскільки здійснена відповідачем оплата не покриває всю суму страхового відшкодування.
14.04.2022 позивач разом з заявою про доплату коштів надіслав відповідачу копію акту виконаних робіт №А1556 від 15.02.2022 та просив відповідача переглянути розмір страхового відшкодування.
28.04.2022 електронним листом відповідач надав відповідь позивачу стосовно заяви про доплату суми страхового відшкодування, де вказав, що оскільки експертизи не було надано, ним було розраховано збиток по нормативах згідно системи Аудатекс, зауважив, що СТО яке виставила завищений рахунок є неофіційним, у акті огляду не було зафіксовано підкрилок.
Позивач у листі від 04.05.2022 №07434/3 до відповідача зазначив, що з наданих йому раніше фото Застрахованого автомобіля видно, що було пошкоджено задній правий підкрилок на підтвердження чого він надав фото з місця ДТП, пошкодженого підкрилка та протокол огляду (додатковий) де вказано про підкрилок задній правий (руйнування).
10.06.2022 відповідачем було доплачено 306 грн страхового відшкодування.
14.06.2022 позивач знову звернувся із заявою до відповідача про доплату страхового відшкодування у розмірі 6559,81 грн.
15.08.2022 відповідач листом надав відповідь у якому вказав, що вартість відновлювального ремонту було визначено на підставі Звіту №78-D /10/11 «Про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ» згідно з яким вартість відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля складає 90548,14 грн та за мінусом франшизи (2600 грн), а отже відповідачем було сплачено 87948,14 грн, що в повній мірі покриває розмір страхового відшкодування.
Оскільки відповідач не виплатив решти суми страхового відшкодування у розмірі 6599,81 грн, це стало підставою звернутися позивачу до суду із даним позовом.
На підтвердження факту понесених позивачем витрат на ремонт та відновлення Застрахованого автомобіля ним з позовом було надано: рахунок-фактуру №А1556 від 12.11.2021 на суму 97147,95 грн СТО ФОП Філоненко Дениса Олександровича, Акт виконаних робіт №А1556 від 15.02.2022 на суму 97147,95 грн СТО ФОП Філоненко Дениса Олександровича, Лист №12/11 від 12.11.2021 ПП «Сінгл-Сервіс», яким підтверджує те, що ФОП Філоненко Д.О. є його субпідрядником з ремонтно-відновлювальних робіт пошкоджених автомобілів, а в свою чергу ПП «Сінгл-Сервіс» є субпідрядником офіційного дилера Рено Україна ТОВ «Сінгл-Мотор» та платіжне доручення №6044 від 07.12.2021 про оплату на рахунок ФОП Філоненко Д.О. 97147,95 грн за ремонт Застрахованого автомобіля.
Відповідач не згоден із позовними вимогами та вважає, що у повному обсязі здійснив відшкодування завданого матеріального збитку за Полісом № ЕР/206375666, та виплатив страхове відшкодування у розмірі, визначеному законодавством у зв'язку із наступним.
Згідно з п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
При цьому, відповідач посилається на вимоги п. 31.1 ст. 31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» де вказано, що розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.
Як зазначає відповідач, відповідно до Звіту №78-D/10/11 від 13.05.2022, складеного ФОП «Видута Д.Ю.», на замовлення ПрАТ СК «ПЗУ «Україна» (копія наявна у матеріалах справи), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , складала 90548,14 грн з врахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали.
Таким чином, на думку відповідача, саме на підставі розрахунку страхового відшкодування відповідача, яке було проведено із урахуванням вимог Закону, згідно страхового акту, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» прийняло рішення про виплату страхового відшкодування, за мінусом франшизи, у загальному розмірі 87948,14 грн.
При цьому, відповідач каже, що вимоги про виплати позивачу відшкодування в порядку суброгацїї на підставі його розрахунків не заслуговують на увагу, оскільки останні здійснені без урахування вимог спеціального Закону.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
За загальним правилом згідно з положеннями статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розраховану за правилами цього підпункту.
Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з п.п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. за №1074/8395, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
Як вбачається з матеріалів справи, коефіцієнт фізичного зносу Застрахованого автомобіля 2021 року випуску дорівнює нулю, так як на момент вчинення ДТП (02.11.2021) строк його експлуатації не перевищував 7 років. Доказів наявності обставин, зазначених в п.7.39 Методики, матеріали справи не містять та відповідачем не доведено.
Що ж стосується заперечень відповідача, що надані позивачем докази не заслуговують на увагу, оскільки здійснені без врахувань спеціального Закону, то суд зазначає наступне.
Так, відповідачем здійснювався розрахунок страхового відшкодування на основі звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №78-D/10/11 від 13.05.2022 зроблений ФОП та ремонтній калькуляції №14886 від 20.01.2022.
Відповідно до звіту, вартість відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля складає 90548,14 грн, а за калькуляцією - 90242,14 грн.
Крім того, відповідачем було долучено висновок експерта №330.23 ЕД судової автотоварознавчої експертизи Застрахованого автомобіля складений 06.04.2023 судовим експертом Картавовим Юрієм Олександровичем, у якому зроблено висновок, що вартість відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля складає 88995,51 грн.
Суд звертає увагу на те, що експертиза виконувалася без огляду Застрахованого автомобіля на основі фотографій, про що вказано у висновку.
Так, Верховний Суд у своїй постанові від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 зазначив, що висновок експерта про розмір збитків, у тому числі з урахуванням коефіцієнту зносу не може бути єдиним належним доказом на підтвердження розміру страхового відшкодування, оскільки звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої позивачем вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, внаслідок його пошкодження в ДТП, і також відповідач не спростував розраховану позивачем суму страхового відшкодування.
Судом встановлено, що наведені у рахунку СТО матеріли, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені у довідці поліції про дорожньо-транспортну пригоду в сукупності з актами огляду автомобіля після ДТП, і відповідачем не надано доказів протилежного.
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу ЕР/206375666, та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 ЦК України, у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду, в межах ліміту відповідальності відповідача, як страховика, за спірним страховим випадком (130000 грн), але не більше вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, та виходячи з суми, право на вимогу якої перейшло до позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування, і за мінусом франшизи.
Позивачем було понесено витрати у виплаті страхового відшкодування у сумі 97147,95 грн, відповідачем у свою чергу було сплачено 87948,14 грн та за мінусом франшизи 2600 грн, а отже сума не сплаченої відповідачем вартості страхового відшкодування складає 6599,81 грн.
Матеріали справи не містять доказів сплати страхового відшкодування у сумі 6599,81 грн відповідачем позивачу до або після подання до суду даного позову у добровільному порядку.
Тому суд визнає за законні та обґрунтовані вимоги позивача, а отже позов підлягає задоволенню.
Судові витрати по оплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Що ж стосується заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн, то суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
На підтвердження наданої адвокатом професійної правничої допомоги позивачем було надано копії: договору про надання професійної правової допомоги №02/2022-АБ від 14.02.2022, додаткова угода №1 до договору, детальний опис робіт (наданих послуг) відповідно до якого адвокатом було здійснено підготовку та направлення позовної заяви в суд у сумі 5000 грн, акт виконаних робіт (наданих послуг), ордер ВІ №1086288 від 04.10.2022 та свідоцтво про право на заняття адвоктською діяльністю адвоката Лисова О.О.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач у своєму відзиві на позов просив суд відмовити у стягнення витрат позивача на правничу допомогу, вказав, що її розмір не підтверджено жодними доказами та не є спів мірним із наданим обсягом робіт та ціною позову.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 904/5047/18).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в додатковій постанові від 06.02.2020 у справі № 916/1830/19, підставою оплати наданої правничої допомоги клієнту за умовами договору є фактичне її надання, що має бути підтверджено належними та допустимими доказами, які б підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону наданих послуг, їх справжність, економічну вигоду й ділову мету. Без цього неможливо перевірити факт надання правової допомоги та встановити обґрунтованість і правомірність її оплати.
Суд відхиляє твердження відповідача, стосовно недоведеності жодними доказами розміру понесених витрат, оскільки позивачем були надані з позовом відповідні копії договору про правничу допомогу з додатковою угодою до нього, а також детальний опис робіт і акт наданих послуг.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові №910/7520/20 від 11.11.2021.
Приймаючи до уваги приписи частин 4, 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України та заперечення відповідача, суд дійшов висновку про те, що:
- дана справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження та є малозначною та не складною;
- при розгляді даного спору не вчинялися дії щодо збирання додаткових матеріалів чи доказів;
- заявлена позивачем сума (5000 грн) витрат на професійну правничу допомогу не є співмірною із ціною позову (6599,81 грн);
У зв'язку із наведеним суд присуджує до стягнення з відповідача 2500 грн понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, решта суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн позивачу не відшкодовується та залишаються за ним.
Керуючись статтями ст.ст. 86, 129, ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40; ідентифікаційний код 20782312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" (м. Полтава, вул. Колективна, 10; ідентифікаційний код 37686922) 6599 (шість тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 81 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн судового збору та 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Р.Б. Сташків