ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
25.09.2023Справа № 910/9049/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В. В., за участю секретаря судового засідання Ярошевської І.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження
позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», м. Київ
до Підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України, м. Київ
про стягнення 706 588,52 грн,
Представники сторін:
від позивача: Гаврилов Є.Ю.;
від відповідача: Калита Л.М.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України (далі - ПЖФ НСХУ/відповідач) про стягнення 706 588,52 грн, у тому числі: 550 854,18 грн - основного боргу, 95 744,58 грн - інфляційних втрат, 13 362,78 грн - 3% річних та 46 626,98 грн - пені, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №1532668 від 23.07.2018.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.06.2023 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 03.07.2023.
03.07.2023 у підготовчому засіданні представник ПЖФ НСХУ подав клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення штрафних санкцій та про розстрочення виконання рішення в частині стягнення основного боргу.
Представник КП «Київтеплоенерго» подав заперечення на клопотання ПЖФ НСХУ.
Суд відклав підготовче засідання на 28.08.2023.
28.08.2023 у підготовчому засіданні представник ПЖФ НСХУ повторно подав клопотання, в якому просить суд розстрочити виконання рішення в частині стягнення основного боргу, а в частині стягнення штрафних санкцій відмовити.
Суд закрив підготовче провадження та за письмовою згодою сторін розпочав розгляд справи по суті.
Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 18.09.2023.
18.09.2023 у судове засідання з'явилися представники сторін. Зокрема, представник ПЖФ НСХУ надав суду докази часткової сплати заборгованості, а представник КП «Київтеплоенерго» просив суд надати час для перевірки відомостей щодо часткового погашення боргу.
Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 25.09.2023.
25.09.2023 у судове засідання з'явились представники сторін.
Зокрема, представник КП «Київтеплоенерго» у судовому засіданні подав клопотання про долучення до матеріалів справи довідки на підтвердження здійснення ПЖФ НСХУ оплати на суму 10 800,00 грн.
Так, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що після відкриття провадження у справі Підприємство по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України здійснило на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» часткову оплату заборгованості в сумі 10 800,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3111 від 18.09.2023.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Отже, приймаючи до уваги, що позивач з цим позовом звернувся до суду 08.06.2023, а відповідач 18.09.2023 частково оплатив заборгованість у розмірі 10 800,00 грн, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10 800,00 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору.
За вказаних обставин, суд розглядає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 540 054,18 грн, пені у розмірі 46 626,98 грн, 3% річних в сумі 13 362,78 грн та інфляційних втрат у розмірі 95 744,58 грн.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
23.07.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - постачальник) та Підприємством по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України (далі - споживач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1532668, відповідно до якого постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався приймати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі.
Згідно п. 2.2.1. договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.
У відповідності до п. 2.3.1. договору споживач зобов'язується дотримуватися кількості теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 15.05.2019 (п. 4.1. договору).
Крім того, на виконання умов договору між сторонами підписані відповідні додатки.
Згідно п. 1 додатку 2, розрахунки зі споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 26.04.2018 №700, за кожну відпущену Гігакалорію без урахування ПДВ.
У відповідності до п. 2 додатку 2, у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).
Споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової приналежності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42 - не пізніше 28 числа звітного місяця (п. 5 додатку 2).
Відповідно до п. 9 додатку 2, споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42, оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Пунктом 10 додатку 2 передбачено, що споживач на розрахунковий рахунок позивача щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок позивача; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунки позивача згідно з його розрахунком за кожною тарифною групою окремо.
Згідно п. 11 додатку 2, можливі зміни тарифів в період дії договору.
16.09.2020 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору, якою термін дії договору продовжено до 01.06.2021.
Крім того, в п. 2 додаткової угоди сторони доповнили договір пунктом 4.11., зокрема: договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
З огляду на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження припинення дії договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №15322668 від 23.07.2018, суд дійшов висновку, що цей договір є пролонгованим.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувались зобов'язання за договором щодо постачання теплової енергії у гарячій воді, проте відповідач умови договору з оплати за поставлену теплову енергії в гарячій воді належним чином не виконував, зокрема, оплату здійснював з порушенням встановленого договором строку та не у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 550 854,18 грн за період з листопада 2021 року по березень 2023 року включно.
При цьому, 18.09.2023 платіжною інструкцією №3111 відповідач здійснив оплату за поставлену теплову енергію в сумі 10 800,00 грн, внаслідок чого заборгованість склала 540 054,18 грн, що також не заперечується Підприємством по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України.
Таким чином, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати за поставлену теплову енергію в гарячій воді за договором №1532668 від 23.07.2018, КП «Київтеплоенерго» просить суд стягнути з ПЖФ НСХУ заборгованість в сумі 540 054,18 грн, пеню у розмірі 46 626,98 грн, 3% річних в сумі 13 362,78 грн та інфляційні втрати у розмірі 95 744,58 грн, нараховані за період з 01.12.2021 по 31.03.2023.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У відповідності до положень ч. 6 та ч. 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Отже, судом вище встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1532668 від 23.07.2018, відповідно до якого позивачем поставлено, а відповідачем прийнято теплову енергію у гарячій воді, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Так, пунктом 10 додатку 2 передбачено, що споживач на розрахунковий рахунок позивача щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок позивача; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунки позивача згідно з його розрахунком за кожною тарифною групою окремо.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основним обов'язком споживача теплової енергії є в тому числі додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
Разом із тим, ПЖФ НСХУ оплату за поставлену теплову енергію у гарячій воді здійснювало з порушенням порядку, встановленого договором та не у повному обсязі, внаслідок чого станом день розгляду справи по суті заборгованість складає 540 054,18 грн.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги КП «Київтеплоенерго» про стягнення суми боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді в сумі 540 054,18 грн, відповідно ця вимога підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 46 626,98 грн, 3% річних у розмірі 13 362,78 грн та інфляційні втрати в сумі 95 744,58 грн, нараховані за період з 01.12.2021 по 31.03.2023.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, пунктом 3.3. договору передбачено, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Водночас, суд звертає увагу позивача, що відповідно до п.п. 4 п. 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», якими на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
У частині 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» закріплено, що предметом його регулювання є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Відповідно до п. 2.1. статуту Підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України, підприємство створене з метою: утримання в належному стані та ефективній експлуатації житлових та нежитлових будинків, господарських споруд та іншого майна, що передається підприємству в оперативне управління.
У договорі на постачання теплової енергії у гарячій воді №1532668 від 23.07.2018 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальної послуги з постачання теплової енергії, а Підприємство по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України є колективним побутовим споживачем, що об'єднує споживачів фізичних осіб, які проживають в житловому будинку.
Отже, дія п.п. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ в частині правовідносин, що виникли на підставі договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1532668 від 23.07.2018 розповсюджується у цьому випадку на відповідача.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги на період дії карантину.
Разом із тим, згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, і встановив, що обчислення здійснено арифметично вірно, що має наслідком задоволення цих вимог.
Щодо посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022, як на підставу для ненарахування 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну та неповну оплату за поставлену позивачем теплову енергію у гарячій воді, суд зазначає таке.
Згідно п. 1 постанови № 206 Кабінет Міністрів України установив, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
З наведеного вбачається, що п. 1 цієї постанови регламентовано заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань та 3% річних за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги саме населенням, а не юридичними особами.
При цьому, в п. 11 постанови №206 зазначено, що дія абзаців першого та третього пункту 1 цієї постанови поширюється на юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі, коли такі юридичні особи не мають права на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об'єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.
Разом із тим, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження, що кінцевими споживачами комунальних послуг в будинку № 12 по вул. Велика Васильківська у м. Києві, який передано відповідачу в оперативне управління, є внутрішньо переміщені особи, що б слугувало підставою для звільнення від нарахування пені, інфляційних нарахувань та 3% річних за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги, в тому числі за спожиту теплову енергію у гарячій воді.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що положення постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 не розповсюджуються на відповідача.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Разом із тим, відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Водночас, згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Оскільки позивачем не подано до суду будь-яких заяв щодо відшкодування судових витрат за рахунок відповідача або повернення сплаченої суми позивачу внаслідок закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 10 800,00 грн, суд унеможливлений вирішити питання щодо повернення судового збору.
Щодо клопотання Підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України про розстрочення рішення суду на 1 (один) рік, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно ч. 3 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 4 ст. 331 ГПК України встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Приписами ч. 5 ст. 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
В обґрунтування поданої заяви ПЖФ НСХУ зазначає, що саме мешканці житлового будинку не сплачують за надані комунальні послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем. Оскільки ПЖФ НСХУ не має фінансування від держави, тому позбавлене можливості самостійно погасити борги замість мешканців будинку за спожиті останніми комунальні послуги.
Відповідач, в свою чергу, заперечує проти задоволення клопотання позивача про розстрочення виконання рішення суду, посилаючись на його необґрунтованість.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.
Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Отже, питання щодо надання розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
З огляду на наведене вище, судом враховано, що рішення суду підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може розстрочити таке виконання.
Разом із тим, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження скрутного фінансового становища підприємства, розрахунку розміру наявної заборгованості мешканців будинку або доказів на підтвердження звернення до мешканців будинку із вимогами про погашення заборгованості за надані комунальні послуги.
За таких обставин, приймаючи до уваги надані сторонами пояснення та заперечення у сукупності, суд вважає, що перелічені відповідачем обставини не є виключними, що унеможливлюють виконання рішення суду, внаслідок чого суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення на 1(один) рік.
Керуючись статтями 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Провадження у справі в частині позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про стягнення основного боргу у розмірі 10 800,00 грн - закрити.
Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити частково.
Стягнути з Підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України (04053, місто Київ, вулиця Смірнова-Ласточкіна, будинок 21; ідентифікаційний код 32455477) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 40538421) 540 054 (п'ятсот сорок тисяч п'ятдесят чотири) грн 18 коп. - основного боргу, 13 362 (тринадцять тисяч триста шістдесят дві) грн 78 коп. - 3% річних, 95 744 (дев'яносто п'ять тисяч сімсот сорок чотири) грн 58 коп. - інфляційних втрат та 9 737 (дев'ять тисяч сімсот тридцять сім) грн 29 коп. - судового збору.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено: 03.10.2023.
Суддя В.В. Бондарчук