ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
03.10.2023Справа № 910/11312/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруталія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротеп"
про стягнення збитків в розмірі 500 406,06 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фруталія» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротеп» про стягнення збитків в розмірі 500 406,06 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Заявкою на перевезення вантажу № 16/05-1 від 16.05.2023, в частині дотримання температурного режиму, визначеного у Заявці та CMR № 829835 від 17.05.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11312/23. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
15.08.2023 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що на виконання умов Договору та Заявки на завантаження було подано транспортний засіб DAF НОМЕР_1 та напівпричіп Schmitz з рефрижераторною установкою Carrier Vector 1550 НОМЕР_2 та враховуючи умови Заявки та CMR, а саме щодо дотримання умов температурного режиму, у відповідності до пунктів 7-8 Інструкції з експлуатації для операторів холодильних агрегатів компанії Carrier Vector 1550, який встановлений на напівпричепі відповідача, водій здійснив заміри температури вантажу (кабачків) Логером в комплекті з термоперетворювачем опору (термометром) сертифікат калібрування від 29.06.2022, так як згідно рекомендацій температура повинна відповідати вимогам перевезення, а рекомендована температура перевезення свіжих овочів повинна складати від +4 градуси Цельсія до +6 градусів Цельсія. Відповідач зазначає, що на момент завантаження свіжі овочі (кабачки) не були підготовлені до перевезення так як температура становила +18 градусів Цельсія, про що негайно було повідомлено, як вантажовідправника, так і вантажоотримувача ТОВ «Фруталія» і у відповідності до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів було здійснено запис у графі 18 CMR. Як зазначає відповідач, позивач відповідно до п. 2.2.5 Договору зобов'язаний окремо узгоджувати з перевізником транспортування небезпечних, негабаритних вантажів, а також вантажів, що вимагають дотримання температурного режиму, але жодних вказівок після отримання повідомлення від відповідача про невідповідність температури вантажу до умов перевезення не надав та дозволив подальше переміщення вантажу. Також відповідач зазначає, що як видно із фіксації вимірювального приладу рефрижераторної установки напівпричепу, після завантаження 17.05.2023 водій запустив рефрижератор і з 16:00 год. 17.05 температура поступово почала опускатись і станом на 1.00 годину ночі 18.05.2023 температура була зафіксована на рівні + 17,2 градуси Цельсія і протягом дня станом на 23.00 год. 18.05.2023 опустилась до + 8,3 градуси, а отже твердження позивача про те, що протягом всього дня 18.05.2023 температура складала 17,4 градуси Цельсія є надуманим і нічим не підтвердженими та в подальшому, температура в напівпричепі дійшла до сталих значень і не перевищувала допустимих коливань в межах 3-х градусів Цельсія. Щодо тверджень позивача про розбіжність вимірювальних приладів температурного режиму, відповідач зазначає, що вимірювальний прилад позивача, який можливо був розміщений у напівпричепі, дійсно міг фіксувати температуру, яка не співпадає з показниками рефрижераторної установки, однією з причин не співпадіння, може бути неправильне розміщення приладу, який можна розмістити в місці безпосереднього надуву холодного повітря, і тоді пристрій буде показувати не середню температуру в напівпричепі, а температуру повітря, яке охолоджує напівпричіп, в свою чергу, рефрижераторна установка вимірює середню температуру напівпричепа, так як датчики стаціонарно розміщені виробником у відповідних місцях, а також, причиною розбіжностей могла бути помилка пристрою або відсутність калібрування пристрою. Таким чином, відповідач зазначає, що оскільки вантаж, який був поданий на завантаження не відповідав температурним режимам на завантаження, а зауваження перевізника, які зафіксовані у CMR, не були визнані критичним, як замовником, так і вантажовідправником та дозволені до перевезення замовником, а також, враховуючи фактичні обставини справи, позивачем не доведено усі складові правопорушення, а саме протиправна поведінка ТОВ «Агротеп» зі здійснення спірного перевезення, спричинені ним збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, та вину відповідача, що включає можливість настання цивільно-правової відповідальності у вигляді покладення на відповідача обов'язку з відшкодування збитків.
18.09.2023 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів повідомлення позивача про температуру товару при завантаженні у транспортний засіб, як і доказів надання позивачем дозволу на перевезення товару при його температурі +18 градусів Цельсію (що є недоведеною обставиною). Також позивач зазначає, що відповідачем не спростовуються і не заперечуються наступні обставини, викладені у позові, що свідчить про визнання їх відповідачем:
- температура товару при прийманні його до перевезення не має визначального значення з точки зору збереження товару в належній якості. В заявці не має узгоджених сторонами показників початкової температури саме товару;
- взагалі не зрозуміло яким чином водієм було визначено температуру вантажу в розмірі + 18 градусів Цельсію (не зрозуміло, в яких одиницях виміру здійснювалось вимірювання водієм). За інформацією від вантажовідправника температура товару взагалі не вимірювалась водієм, що підтверджується відповідним листом від 10.07.2023;
- у позивача є обґрунтовані сумніви у тому, що водій відповідача повідомляв вантажовідправника про температуру вантажу, і так само позивач має сумніви щодо того, що запис про температуру вантажу водій вніс до CMR при прийманні вантажу, на думку позивача водій вніс такий запис вже після того, як температура в рефрижераторі два дні була більше встановленої в заявці;
- температура при перевезенні фіксувалась значно більше, ніж + 6 оС (Встановлено згідно Заявки). Як зазначалось вище була зафіксована температура 17.05.2023 в розмірі 18-23оС, 18.05.2023 аж до 16:00 год. температура складала 13,6 оС (якщо брати дані саме термописцю рефрижераторної установки). І це досить тривалий час, що й спричинило пошкодження товару;
- долучена до матеріалів справи копія CMR, надана вантажовідправником, взагалі не містить будь-яких відміток водія.
У зв'язку з викладеним, позивач зазначає, що на переконання позивача, більш вірогідно (з урахуванням оцінки доказів згідно вимог ст. 79 ГПК України (стандарт «вірогідності доказів»), що існували саме обставини, не спростовані відповідачем, які показують незабезпечення відповідачем при перевезенні товару відповідного температурного режиму, що й спричинило псування товару, і як наслідок, завдання збитків позивачеві.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
09 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фруталія» (далі - покупець, позивач) та Zeydan Turizm Dis Ticaret Ve Sanayi Limited Sirketi (продавець) укладено Контракт № 09/05-2023 (далі - Контракт), за умовами якого, продавець продає, а покупець купує товар у кількості та ціною і на умовах, зазначених в виставлених продавцем (або відправника) інвойсах.
Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 Контракту перехід права власності на товар виникає в момент передачі товару покупцеві або його представнику (перевізнику) та відповідає даті складання зазначеної у графі 4 міжнародної транспортної накладної (CMR), якщо умова поставки - FCA.
Перехід права власності на товар виникає на дату отримання товару на складі покупця - це дата графи 24 міжнародної транспортної накладної (CMR), якщо умова поставки CIF, DDP та CPT.
На виконання умов Контракту, сторони згідно виставленого постачальником рахунку № ZYD2023000000068 від 17.05.2023 домовились про купівлю-продаж покупцем товару, зокрема: кабачок свіжий, у кількості 19 000,00 кг. загальною вартістю 13 300 доларів США (0,70 центів за 1 кг.).
09 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротеп» (далі - перевізник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фруталія» (далі - замовник) укладено Договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 09/05/23 (далі - Договір), за умовами якого замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.
При виконанні міжнародних перевезень за даним Договором використовуються правила Конвенції про Договір міжнародного перевезення вантажів, підписаної в Женеві 19.05.1956 та Протоколу до КДПВ/CMR/1978, Митної конвенції МДП/TIR/, Конвенції про перевезення небезпечних вантажів ДОПНВ (ADR), Європейської угоди про режим праці і відпочинку водіїв ЄУТР (ESTR), а також вимоги міжурядових угод про міжнародні автомобільні перевезення (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 1.4 Договору кожне замовлення на послуги за даним Договором замовник надаватиме перевізнику у письмовій формі, підписане уповноваженою особою і скріплене печаткою (далі - Заявка). Кожна прийнята перевізником заявка становитиме невід'ємну частину цього Договору та включатиме в себе ці договірні умови, якщо інше не буде чітко викладене у письмовій формі. Заявка може передаватись за допомогою факсимільного зв'язку або у електронному вигляді по електронному зв'язку (E-mail), та має силу оригіналу.
Пунктами 2.1.3, 2.1.6, 2.1.7, 2.1.9 Договору визначено, що перевізник зобов'язується:
- забезпечити подачу під завантаження транспортного засобу, придатного і цілком готового до перевезення обумовленого вантажу у погоджений сторонами термін;
- при завантаженні/розвантаженні перевіряти кількість, комплектність та стан вантажу, його упаковку, завантаженого на транспортний засіб, з кількістю, комплектністю і станом вантажу, занесеному в товарно-транспортну накладну;
- негайно інформувати замовника і не приступати до перевезення без його дозволу у випадку невідповідності даних про характер вантажу, маршруту перевезення, митної обробки, зазначених у Заявці на перевезення, фактичному стану вантажу і інструкціям відправнику вантажу (вантажоодержувача);
- негайно інформувати замовника про будь-які затримки та проблеми, що виникають при транспортуванні вантажу.
Відповідно до п. 2.2.5 Договору замовник зобов'язується окремо узгоджувати з перевізником транспортування небезпечних, негабаритних вантажів, а також вантажів, що вимагають отримання температурного режиму.
За умовами п. 4.2 Договору у випадку невідповідності кількості вантажу чи його стану кількості і стану вантажу, зазначеному у товарно-транспортних документах, при прийманні вантажу до перевезення, перевізник зобов'язаний зробити відповідні застереження в першому екземплярі товарно-транспортної накладної, що залишається у відправника вантажу. Будь-які виявлені недоліки стосовно завантаження мають бути усунені вантажовідправником. Транспортування не може розпочатись, якщо зазначені недоліки не усунені.
При невідповідностях і ушкодженнях, виявлених під час вивантаження, перевізник, водій перевізника зобов'язаний внести свої зауваження в усі екземпляри товарно-транспортної накладної, а також прийняти участь у складенні Акту вантажоодержувачем, торгово-промисловою палатою чи незалежним експертом страхової компанії і підписати його. Водій перевізника, чи особа яка залучена перевізником для транспортування вантажу чи водій цієї особи при підписанні Акту прийому товару по кількості і якості вважається особою прирівняною до перевізника, та не потребує додаткового повідомлення перевізника та його залучення для складання Акту прийому товару по кількості і якості (п.4.3 Договору).
У відповідності до п. 4.4 Договору перевізник приймає на себе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу чи за його пошкодження, в проміжок часу між прийняттям вантажу до транспортування та його здачею.
Згідно з п. 5.8 Договору перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортних документах (CMR).
Цей Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе обов'язків. Договір автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення дії Договору не надішле письмове повідомлення другій стороні про його розірвання (п. 8.1 Договору).
16 травня 2023 року сторонами узгоджено Заявку на перевезення вантажу № 16/05-1, відповідно до якої перевезенню підлягають кабачки свіжі, перець чілі свіжий; температурний режим +6 градусів (але він залежить від початкової температури продукту при завантаженні і може коригуватись); спосіб завантаження ззаду; адреса завантаження - Туреччина, Antalya hal no-517-518 Sad Tarim, адреса замитнення - Туреччина, Анталія; автомобіль - НОМЕР_1 DAF (тягач), НОМЕР_2 (півпричіп), ОСОБА_1 (водій), дата завантаження - 17.05.2023, адреса розмитнення та розвантаження - м. Дніпро; вартість транспортних послуг - 165 000,00 грн.; порядок оплати - до 7 днів по отриманню оригіналів документів.
Відповідач за міжнародною товарно-транспортною накладною від 17.05.2023 (CMR-029835) прийняв від компанії Zeydan Turizm Dis Ticaret Ve Sanayi Limited Sirketi (Туреччина, Анталія) до перевезення партію товару (свіжий кабачок, вагою 20340 кг брутто та свіжий перець вагою 1160 кг. брутто (інвойс №ZYD2023000000068 від 17.05.2023) з приміткою вантажовідправника - +7.
26 травня 2023 року ТОВ «Фруталія» та ТОВ «Агротеп» складено Лист приймання товару на склад, відповідно до якого, в зв'язку з порушення температурного режиму при перевезенні виявлено з 32711 кг. брак - 2371,5 кг., що становить 72,37% від загального.
При цьому, водієм зроблено на означеному листі наступний коментар: при завантаженні кабачків та перцю я перевірив температуру вантажу, температура була + 18, про що я зробив відповідний запис в CMR накладній. На місці завантаження представником вантажовідправника я повідомив про цей недолік. Температура вантажу повинна бути +6. В разі якщо температура продуктів не відповідає заявленій, рефрежираторна установка задіює механізм підтримки диференційованих значень, який передбачає заводське відхилення температури на +- 5/6 від заданого. Відповідно до роздруківки термограми коливання температури були у межах заводських показників. Я системно контролював температуру і за весь час рейсу поломки рефрежираторного обладнання зафіксовано не було. У зв'язку із зазначеним вважаю, що вини перевізника немає. Всі запитання, щодо вантажу потрібно адресувати вантажовідправнику який порушив контракт і завантажив «теплий» вантаж.
Відповідно до висновку експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати № ГО-485 від 29.05.2023 в результаті визначення якості товару встановлено, що оглянута кількість товару шляхом ручного сортування є такою:
- цілі без пошкоджень, тверді, без загнивання та плісняви становить - 27,63%;
- цілі без пошкоджень, тверді але мають потемніння на шкірочці (температурні плями), без загнивання та плісняви становить - 18,50%;
- цілі без пошкоджень, на дотик зів'ялі та/або м'які, без загнивання та плісняви становить 44,70%
- з загниванням та наявністю плісняви становить 9,17%.
Відповідно до Листа постачальника товару від 10.07.2023, температура при прийнятті товару для перевезення водієм не вимірювалась. Постачальник зазначив, що всередині рефрежиратора було розміщено пристрій фіксації температури, який працює в автономному режимі, та відповідно до інформації з якого, температура всередині транспортного засобу була значно більшою від зазначеної температури у накладній в +7 градусів.
До означеного Листа перевізник також долучив копію власної CMR-029835, у п. 18 якої, відсутні зауваження чи застереження перевізника.
26.05.2023 між ТОВ «Фруталія» (далі - замовник) та ФОП Герасименко К.М. (підрядник) укладено Договір з виконання робіт по перебиранню, сортуванню та пакуванню товару, за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання за плату виконати наступні роботи (надати послуги): здійснити перебирання, сортування та пакування кабачків свіжих 1 ґатунок у кількості 18325,80 кг. в строк з 27.05.2023 до 29.05.2023. Мета виконання робіт - виокремлення неякісних кабачків (2 сорт (м'який, зів'ялий та інше), температурні плями, гниття, пліснява, та інше) від товару належної якості, що й буде результатом виконання робіт.
За виконану роботу замовник сплачує підряднику винагороду у розмірі 65 400,00 грн. без ПДВ (п. 2.1 Договору).
За результатами перебирання, сортування та пакування кабачків свіжих, виокремлення неякісного товару від якісного, сторонами складено Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 345 від 29.05.2023 на суму 65 400,00 грн.
Відповідно до видаткових накладних № РН-0000519 від 02.06.2023 та № РН-0000526 від 06.06.2023, складених на підставі Договору № 01/12 від 01.12.2020, позивачем продано ТОВ «Дистрибуційно-Логістична компанія «Пілот» кабачки 2 гат. у кількості 9 659,822 кг. загальною вартістю № 188 366,54 грн. та у кількості 4090,478 кг. загальною вартістю 79 764,33 грн.
04.07.2023 позивач звернувся до відповідача з Претензією вих. №03/07-23 від 03.07.2023, згідно якої вимагав сплатити збитки у розмірі 500 406,06 грн., які виникли у зв'язку з недодержанням відповідачем температурного режиму у транспортному засобів при перевезенні товару «кабачки свіжі» та складаються з вартості зіпсованого товару з урахуванням митних та транспортних витрат, а також вартості робіт з перебирання товару, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, в зв'язку з чим, позивач вимушений був з вернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків в розмірі 500 406,06 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Як встановлено судом, між сторонами склались відносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, що врегульовані главою 32 Господарського кодексу України, главою 64 Цивільного кодексу України, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, до положень якої Україна приєдналась 01.08.2006 (далі - Конвенція).
Статтею 1 Конвенції передбачено, що її положення застосовуються до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачено для доставки, знаходяться в двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Відповідно до частин 1-3 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Аналогічні за змістом положення наведено у статті 307 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти в розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: в разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; в разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - в розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Відповідно до частини 2 статті 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Статтею 8 Конвенції передбачено, що приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць (а); зовнішній стан вантажу і його упаковки (b).
Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених у підпункті a) пункту 1 цієї статті, він повинен зробити обґрунтовані застереження в вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки.
У відповідності до статті 9 Конвенції якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися в вантажній накладній.
Відповідач за міжнародною товарно-транспортною накладною від 17.05.2023 (CMR 029835) прийняв від компанії Zeydan Turizm Dis Ticaret Ve Sanayi Limited Sirketi (Туреччина, Анталія) до перевезення партію товару (свіжий кабачок, вагою 20340 кг брутто та свіжий перець вагою 1160 кг. брутто (інвойс №ZYD2023000000068 від 17.05.2023) з приміткою вантажовідправника - +7.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, CMR 029835, надана перевізником вантажоотримувачу містить у графі 18 застереження «температура товару +18», в той час, як CMR 029835, надана вантажоотримувачу постачальником, жодних зауважень та застережень перевізника не містить.
За умовами п. 4.2 Договору у випадку невідповідності кількості вантажу чи його стану кількості і стану вантажу, зазначеному у товарно-транспортних документах, при прийманні вантажу до перевезення, перевізник зобов'язаний зробити відповідні застереження в першому екземплярі товарно-транспортної накладної, що залишається у відправника вантажу. Будь-які виявлені недоліки стосовно завантаження мають бути усунені вантажовідправником. Транспортування не може розпочатись, якщо зазначені недоліки не усунені.
При невідповідностях і ушкодженнях, виявлених під час вивантаження, перевізник, водій перевізника зобов'язаний внести свої зауваження в усі екземпляри товарно-транспортної накладної, а також прийняти участь у складенні Акту вантажоодержувачем, торгово-промисловою палатою чи незалежним експертом страхової компанії і підписати його. Водій перевізника, чи особа яка залучена перевізником для транспортування вантажу чи водій цієї особи при підписанні Акту прийому товару по кількості і якості вважається особою прирівняною до перевізника, та не потребує додаткового повідомлення перевізника та його залучення для складання Акту прийому товару по кількості і якості (п.4.3 Договору).
Отже, суд зазначає, що за наявності зауважень та застережень перевізника при прийманні товару до перевезення, такі зауваження та застереження мав би містити екземпляр постачальника, в той час як екземпляр постачальника, жодних зауважень та застережень щодо в тому числі як температури товару, що мав перевозитись, так і його якісних характеристик, не містить.
При цьому, пунктами 2.1.6, 2.1.7, 2.1.9 Договору визначено, що перевізник зобов'язується:
- при завантаженні/розвантаженні перевіряти кількість, комплектність та стан вантажу, його упаковку, завантаженого на транспортний засіб, з кількістю, комплектністю і станом вантажу, занесеному в товарно-транспортну накладну;
- негайно інформувати замовника і не приступати до перевезення без його дозволу у випадку невідповідності даних про характер вантажу, маршруту перевезення, митної обробки, зазначених у Заявці на перевезення, фактичному стану вантажу і інструкціям відправнику вантажу (вантажоодержувача);
- негайно інформувати замовника про будь-які затримки та проблеми, що виникають при транспортуванні вантажу.
Однак, жодних доказів в підтвердження повідомлення позивача про невідповідність температурного режиму або ж якості товару, що перевозиться, матеріали справи не містять, а перевізником не надано, як і не надано жодних доказів отримання від позивача дозволу на приймання до перевезення товару, який за якістю або ж температурним режимом не відповідає даним про характер вантажу.
При цьому, виходячи з умов Договору, за наявності недоліків товару, відповідач, як перевізник, не мав би у відповідності до п. 4.2 Договору права, до транспортування такого товару, без усунення недоліків такого товару.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, на момент прийняття товару в пункті відвантаження, перевізником не висловлено вантажовідправнику будь-яких застережень (зауважень) щодо зовнішнього вигляду, якості товару, недоліків, температурного режиму, пов'язаних з порушенням умов його завантаження тощо, про що свідчить міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR-029835), копія якої надана постачальником позивачу, а також відсутність як доказів повідомлення позивача перевізником про наявність застережень або зауважень, так і доказів отримання дозволу від позивача на приймання до перевезення вантажу із невідповідним температурним режимом чи невідповідною якістю.
В свою чергу, виходячи з досягнутих сторонами домовленостей щодо перевезення вантажу, перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортних документах (CMR).
Сторонами домовлено, що під час перевезення вантажу має бути забезпечений температурний режим +6 градусів Цельсія.
В свою чергу, у CMR-029835, вантажовідправником вказано температуру +7 градусів Цельсія та зазначено, що товар швидко псується.
За приписами статей 17, 18 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути. При цьому, тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.
Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, в якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.
Виходячи зі змісту наведених норм, за загальним правилом, відповідач несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу під час його транспортування до моменту його видачі.
Як підтверджується матеріалами справи, при прийнятті вантажу кінцевим вантажоодержувачем було складено Лист приймання товару на склад, відповідно до якого, в зв'язку з порушення температурного режиму при перевезенні виявлено з 32711 кг. брак - 2371,5 кг., що становить 72,37% від загального.
При цьому, водієм, зроблено на означеному листі наступний коментар: при завантаженні кабачків та перцю я перевірив температуру вантажу, температура була + 18, про що я зробив відповідний запис в CMR накладній. На місці завантаження представником вантажовідправника я повідомив про цей недолік. Температура вантажу повинна бути +6. В разі якщо температура продуктів не відповідає заявленій, рефрежираторна установка задіює механізм підтримки диференційованих значень, який передбачає заводське відхилення температури на +- 5/6 від заданого. Відповідно до роздруківки термограми коливання температури були у межах заводських показників. Я системно контролював температуру і за весь час рейсу поломки рефрежираторного обладнання зафіксовано не було. У зв'язку із зазначеним вважаю, що вини перевізника немає. Всі запитання, щодо вантажу потрібно адресувати вантажовідправнику який порушив контракт і завантажив «теплий» вантаж.
Згідно статті 18 Конвенції тягар доказування забезпечення належного температурного режиму при перевезенні товару лежить саме на перевізнику.
Однак відповідач самостійно не ініціював проведення експертизи доставленого ним вантажу з метою встановлення причини його псування. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
При цьому, ані нормами Конвенції, ані іншими нормами законодавства не встановлено обов'язку сторін із проведення експертиз чи лабораторних досліджень при встановленні факту псування вантажу при міжнародному перевезенні товару.
Натомість, відповідно до висновку експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати № ГО-485 від 29.05.2023 в результаті визначення якості товару встановлено, що оглянута кількість товару шляхом ручного сортування є такою:
- цілі без пошкоджень, тверді, без загнивання та плісняви становить - 27,63%;
- цілі без пошкоджень, тверді але мають потемніння на шкірочці (температурні плями), без загнивання та плісняви становить - 18,50%;
- цілі без пошкоджень, на дотик зів'ялі та/або м'які, без загнивання та плісняви становить 44,70%
- з загниванням та наявністю плісняви становить 9,17%.
Як вбачається з даних щодо фіксування температурного режиму в напівпричепу холодильного агрегату TOV Agrotep 5252063 SNR 51918002, прийнявши до перевезення 17.05.2023 товар, узгоджений сторонами температурний режим +6 почав дотримуватись відповідачем лише з вечора 20.05.2023.
При цьому, в порушення п. 2.1.3 Договору, при подачі транспортного засобу для завантаження, відповідачем також не було дотримано температурний режим +6, а отже і при подачі транспортного засобу, останній не був підготовлений до перевезення товару, з дотримання температурного режиму, визначеного сторонами.
Жодних доказів в підтвердження того, що насправді під час перевезення відповідачем товару ним було дотримано температурних режимів, зазначених як у СМR, так і у Заявці, погодженій сторонами, до матеріалів справи не надано, натомість твердження відповідача про застосування температурного режиму виходячи із температури товару, прийнятого до перевезення, судом до уваги не приймаються, оскільки не узгоджувались із замовником перевезення.
Матеріалами справи підтверджується, що за договором з виконання робіт по перебиранню, сортуванню та пакуванню товару від 26.05.2023 ФОП Герасименко К.М., на замовлення позивача, виконала в період з 27.05.2023 по 29.05.2023 роботи з перебирання, сортування та пакування кабачків свіжих 1 ґатунку, загальною вагою 18325,80 кг, з метою виокремлення неякісних кабачків (2 сорт (м'який, зів'ялий та інше), температурні плями, гниття, пліснява, та інше) від товару належної якості, про що сторонами складено двосторонній Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 345 від 29.05.2023 на суму 65 400,00 грн.
У подальшому, відповідно до видаткових накладних № РН-0000519 від 02.06.2023 та № РН-0000526 від 06.06.2023, складених на підставі Договору № 01/12 від 01.12.2020, позивачем продано ТОВ «Дистрибуційно-Логістична компанія «Пілот» кабачки 2 гат. у кількості 9 659,822 кг. загальною вартістю № 188 366,54 грн. та у кількості 4090,478 кг. загальною вартістю 79 764,33 грн.
Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі №907/603/17 зазначив, що стаття 924 Цивільного кодексу України передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу, при цьому, обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.
Тобто, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема, внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом (постанови Верховного Суду від 26.07.2022 у справі №924/887/20, від 26.03.2018 у справі №910/5040/17).
Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки в випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника, тобто перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов'язку щодо усунення зазначених обставин; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.
Законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу (постанови Верховного Суду від 27.10.2020 у справі №903/846/19, від 21.02.2020 у справі №907/746/17).
З наведеного слідує, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу в випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини 1 статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.
Таким чином, відповідальність перевізника за пошкодження вантажу настає у тому випадку, якщо таке пошкодження було здійснене з моменту прийняття вантажу до перевезення та до видачі його одержувачеві. В такому разі вина перевізника презюмується і за наявності пошкоджень перевізник несе відповідальність, крім випадків, якщо він доведе існування умов, за яких відповідно до договору перевезення та положень чинного законодавства він може бути звільнений від відповідальності. При цьому тягар доведення відсутності вини перевізника покладається на самого перевізника.
Однак відповідач на підставі належних та допустимих доказів не довів наявність підстав для звільнення його від відповідальності за фактом пошкодження (псування) вантажу - кабачків свіжих, ввіреного йому на час транспортування за погодженим маршрутом згідно Договору.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин 2, 3 статті 22 Цивільного кодексу України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала в зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування в меншому або більшому розмірі.
У відповідності до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо) понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Підставою для застосування господарсько-правової відповідальності в вигляді відшкодування збитків є склад господарського порушення, складовими елементами якого є протиправна поведінка (порушення стороною зобов'язань), спричинення збитків, причинно-наслідковий зв'язок між порушенням зобов'язання та завданими збитками, вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто, мають бути прямими.
За змістом статті 23 Конвенції якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.
Вартість втраченого (зіпсованого) вантажу визначена позивачем на дату відвантаження товару за цінами закупівлі відповідно до інвойсу №ZYD2023000000068 від 17.05.2023 до Контракту, з урахуванням митних та транспортних витрат, та з вирахуванням вартості від реалізованого товару.
При цьому, вартість робіт по перебиранню, сортуванню, пакуванню та утилізації зіпсованого товару, що включена до складу збитків, як додаткові витрати позивача, зумовлені порушенням відповідачем договірних зобов'язань щодо забезпечення схоронності ввіреного йому вантажу на час перевезення, підтверджуються двостороннім актом здачі-приймання робіт (надання послуг).
Отже, матеріалами справи підтверджується наявність складу цивільного правопорушення, зокрема, неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо забезпечення схоронності вантажу на час його перевезення (не дотримання температурного режиму), що спричинило позивачу збитки в сумі 500 406,06 грн. у вигляді вартості зіпсованого товару, з урахуванням митних та транспортних витрат, а також додаткових витрат, пов'язаних з виконанням робіт по перебиранню зіпсованого товару та з вирахуванням вартості продажу такого товару.
Відповідач не довів наявність підстав для звільнення його від відповідальності, зокрема, відсутність його вини за фактом втрати (пошкодження) частини вантажу, перевезення якого мало бути вчинено ним з дотриманням відповідного температурного режиму, згідно з погодженими сторонами умовами.
При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротеп» (02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8; ідентифікаційний код: 21496904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруталія» (49000, м. Дніпро, вул. Байкальська, 6-Я; ідентифікаційний код: 42424288) збитки у розмірі 500 406 (п'ятсот тисяч чотириста шість) грн. 06 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 506 (сім тисяч п'ятсот шість) грн. 09 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 03.10.2023
Суддя О.А. Грєхова