ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
03.10.2023Справа № 910/14625/22
Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Літвінова М.Є.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу 910/14625/22
за позовом Акціонерного товариства «Укрпошта» (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 22)
до Фізичної особи-підприємця Ковальчук Олесі Валеріївни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 82 602,72 грн.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Акціонерне товариство «Укрпошта» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Ковальчук Олесі Валеріївни (далі - відповідач) про стягнення 82 602,72 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2022 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61054, місто Харків, вулиця Барабашова, будинок 30, квартира 36.
Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ
Акціонерним товариством «УКРПОШТА» (далі - Покупець або АТ «Укрпошта») проводилися відкриті торги на закупів ДК 21:2015- 18110000-3 формений одяг (Куртки зимові), ідентифікатор закупівлі UA-2021-07-29-001633-а.
23.09.2021 між Акціонерним товариством «Укрпошта» (покупець) та Фізичною особою-підприємцем Ковальчук Олесею Валеріївною (постачальник) було укладено договір поставки №230921-03E (далі - Договір).
Договір укладено з використанням електронного підпису.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена включно через те, що він має електронну форму.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», копію документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до п.1.1. Договору, ФОП Ковальчук О.В., як Постачальник, зобов'язалася поставити АТ «Укрпошта», як Покупцю, у власність товар, найменування, асортимент, кількість, ціна товару та інша інформація щодо товару та технічної документації до нього наведені в Специфікації (далі - Товар), яка є Додатком №1 до цього Договору, а АТ «Укрпошта» зобов'язалося прийняти Товар і оплатити його в порядку та на умовах Договору.
Відповідно до Специфікації, найменування Товару - куртка зимова, 2140 штук на загальну суму 1 277 986,60 грн без ПДВ (Постачальник не являється платником ПДВ).
Відповідно до п.3.8 Договору, датою поставки (передачі) Товару та переходу права власності на Товар є дата фактичного отримання Товару та супровідних документів Покупцем від Постачальника за умови належно оформлених та підписаних Сторонами первинних документів.
Відповідно до п.3.10 Договору, Постачальник несе всі ризики щодо втрати чи пошкодження Товару до моменту прийняття Товару Покупцем.
Відповідно до п.3.2 Договору, поставка Товару здійснюється партіями, за заявкою Покупця (далі - Заявка), у строк, що передбачений у Специфікації.
Відповідно до п.3.4 Договору, Заявка або будь-який інший документ (кореспонденція) за Договором, які оформлюються виключно за підписом Покупця (окрім повідомлень про зміну (припинення, доповнення) Договору або будь-яких актів, які передбачають підписання обома Сторонами та не можуть направлятися електронною поштою або з використанням сервісу документообігу) подається Покупцем на адресу Постачальника, одним із способів (на вибір Покупця), передбачених цим же п.3.4. Договору, зокрема, відповідно до пп.3.4.2 Договору направлення відповідного документу в електронному вигляді за допомогою сервісу обміну документів за посиланням https://vchas№.ua (далі - Сервіс), при цьому такий документ вважається отриманим моменту присвоєння Сервісом статусу документу «Відправлений». Документ направлений за допомогою Сервісу підписується за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП) уповноважених осіб Покупця. Доказом належного отримання документів за допомогою Сервісу є відповідна роздруківка повідомлення з Сервісу з поміткою зазначеного статусу документа (пп. 3.4.2 Договору).
Відповідно до п.10 Специфікації Постачальник зобов'язаний поставити Товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання заявки. В порядку, визначеному пп.3.4.2. Договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем надіслано Постачальнику для виконання наступні Заявки:
1) №412-01 від 05.10.2021 (надалі - Заявка №1) на поставку Товару на загальну суму 1 131 077,86 грн.
Зазначений документ (Заявка №1), відповідно до п.3.4.2 Договору, вважається отриманим Постачальником з дати набуття ним статусу «Відправлений» - 05.10.2021, а тому кінцевою датою для поставки Товару, згідно п.10 Специфікації, є 04 листопада 2021 року.
2) №412-02 від 09.11.2021 (надалі - Заявка №2) на поставку Товару на загальну суму 161 241,30 грн.
Зазначений документ (Заявка №2), відповідно до п.3.4.2 Договору, вважається отриманим Постачальником з дати набуття ним статусу «Відправлений» - 09.11.2021, а тому кінцевою датою для поставки Товару, згідно п.10 Специфікації, є 09 грудня 2021 року.
Частина поставленого Постачальником Товару на суму 278 290,54 грн була повернута позивачем у зв'язку із неналежною якістю згідно накладної повернення №4 від 14.12.2021.
Позивач вказує, що більшість замовленого товару відповідачем поставлено з порушенням строків, що підтверджується видатковими накладними № 0000180 від 16.11.2021, №F0000181 від 18.11.2021, №F0000182 від 23.11.2021, №F0000183 від 29.11.2021, №F0000184 від 02.12.2021, №F0000185 від 12.12.2021, №F0000187 від 23.12.2021, №F0000188 від 29.12.2021 та свідчить про неналежне виконання умов Договору.
Відповідно до п.5.2 Договору, за порушення строків поставки Товару або умов якості Товару Постачальник несе відповідальність та сплачує Покупцю штрафні санкції в розмірі відповідно до статті 231 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст.231 ГК України, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, за кожний день послуг), з яких допущено прострочення виконання прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на порушення відповідачем строків поставки товару за Договором поставки №230921-03E від 23.09.2021, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з нього 42 011,72 грн пені та 40 591,00 грн штрафу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ст. 526 ЦК України, з якою кореспондується ст. 193 ГК України, встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У силу ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 вказаного Кодексу).
Статтею 662 ЦК України встановлений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У силу ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач всупереч договору своє зобов'язання зі своєчасної поставки продукції не виконав, здійснивши прострочення виконання зобов'язання з поставки товару, замовленого заявками ) №412-01 від 05.10.2021 та №412-02 від 09.11.2021.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.
Так, сторонами у договорі погоджено, що за порушення строків поставки Товару або умов якості Товару Постачальник несе відповідальність та сплачує Покупцю штрафні санкції в розмірі відповідно до статті 231 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст.231 ГК України, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, за кожний день послуг), з яких допущено прострочення виконання прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Суд також зазначає, що дія Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" поширюється на договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, то до спірних правовідносин з неналежного виконання негрошового зобов'язання цей Закон не може бути застосований.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19.
Перевіривши надані позивачем розрахунки штрафу і пені, суд встановив, що вони є обґрунтованими та арифметично вірними, у зв'язку з чим задовольняє позовні вимоги про стягнення 42 011,72 грн пені та 40 591,00 грн штрафу.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач належними засобами доказування підстав для звільнення його від відповідальності за порушення виконання зобов'язань не довів.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ковальчук Олесі Валеріївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Укрпошта» (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 22, ідентифікаційний код 21560045) 42 011 грн 72 коп. пені, 40 591 грн штрафу та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено та підписано: 03.10.2023.
СуддяЛітвінова М.Є.